Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/11047/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/11047/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Очколяс О.В., дов. № 377/Дов-25 від 17.12.2025; Колганова Ю.М., дов. № 376/Дов-25 від 18.12.2025;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Кисіль Т.В., дов. № 72 від 20.01.2026;

від третьої особи-1: Карапетян А.С., витяг з ЄДР № 38151841 від 21.08.2026;

від третьої особи-2: Їжаківський А.О., витяг з ЄДР № 37419742 від 01.05.2026,

розглянувши апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/11047/25 (суддя - Балац С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

до:

1) акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

2) Міністерство енергетики України

про визнання права та визнання права відсутнім,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - ТОВ "ГРМУ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" (далі також - АТ "Черкасигаз") та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі також - ТОВ "ОГТСУ") про:

- визнання права ТОВ "ГРМУ" на доступ до інформаційної платформи - електронної платформи у вигляді веб-додатка в мережі інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи (далі - ГТС), яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), в межах компетенції оператора газорозподільної мережі (далі - ГРМ), а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності ТОВ "ГРМУ" на території Черкаської області;

- визнання відсутнім у АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" права на доступ до інформаційної платформи - електронної платформи у вигляді веб-додатка в мережі інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС, в межах компетенції оператора ГРМ, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності ТОВ "ГРМУ" на території Черкаської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розподіл природного газу на території Черкаської області здійснюється за допомогою газопроводів державної форми власності загальною протяжністю понад 11 000 км. Водночас до листопада 2022 року відповідну діяльність на території Черкаської області здійснювало АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", яке мало в користуванні газопроводи державної форми власності, однак на підставі постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 1335 від 25.11.2022 зазначені газопроводи були передані в експлуатацію ТОВ "ГРМУ" та було припинено дію попереднього договору експлуатації цих самих трубопроводів, укладеного з АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", про що свідчить лист Міністерства енергетики України (далі - Міненерго) від 23.10.2023. В подальшому 29.11.2023 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та товариства (далі - НКРЕКП / Регулятор) розширила ТОВ "ГРМУ" територію ліцензованої діяльності з розподілу природного газу на територію Черкаської області (з певними винятками) (постанова НКРЕКП № 2224) та для забезпечення належного виконання позивачем функцій оператора ГРМ були прийняті додаткові регуляторні рішення (постанови НКРЕКП №№ 1944, 2529, 2389), які підтвердили статус ТОВ "ГРМУ" як єдиного оператора газорозподільної системи у межах Черкаської області (за певними винятками) та закріпили за ним усі необхідні технічні, організаційні та регуляторні умови для провадження діяльності, який фактично здійснює діяльність та обслуговує відповідні мережі державної форми власності на території Черкаської області (з певними винятками).

Проте в подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 320/16011/24, яке набрало законної сили, задоволено позов АТ "Черкасигаз" і визнано протиправними та скасовано: постанову НКРЕКП № 2226 від 29.11.2023 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Черкасигаз"; п. 16 додатку до постанови НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "ГРМУ"; постанову НКРЕКП № 22 від 10.01.2024 "Про внесення зміни до постанови НКРЕКП № 840 від 29.06.2017". За твердженнями позивача, вказане судове рішення було ухвалене виключно через процедурні порушення, допущені НКРЕКП при прийнятті наведених актів, зокрема, невиконання вимог щодо перевірки, оприлюднення проєктів рішень та ігнорування судової заборони, і не стосувалося правомірності передачі державних газорозподільних мереж позивачу. При цьому ТОВ "ГРМУ" вказувало, що зі змісту резолютивної частини судового рішення не вбачається скасування постанови НКРЕКП № 2224 від 29.11.2023, у той час як постанова НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 не містила в собі п. 16 додатку взагалі, а також в рамках зазначеної судової справи судом не надавалась оцінка обставинам щодо наявності у АТ "Черкасигаз" будь-яких юридичних правомочностей на ГРМ та її складові державної форми власності, тож зазначене судове рішення не впливає на чинність ліцензії ТОВ "ГРМУ" і не відновлює у АТ "Черкасигаз" юридичних прав на експлуатацію мереж та доступ до інформаційної платформи чи технічну можливість здійснювати діяльність із розподілу природного газу на території Черкаської області. Попри це, у 2024-2025 роках АТ "Черкасигаз" продовжує заявляти про наявність у себе повноважень оператора газорозподільної системи, посилаючись на рішення суду у справі № 320/16011/24. Так, 29.05.2025 АТ "Черкасигаз" звернулося до ТОВ "ОГТСУ" з вимогою надати доступ до інформаційної платформи як нібито оператору газорозподільної системи на території Черкаської області, що слідує з листа ТОВ "ОГТСУ" надісланого позивачу № ТОВВИХ-25-11256 від 21.07.2025, а отже, на переконання позивача, існує ризик того, що відповідач-2 може у будь-який момент розглянути заяву АТ "Черкасигаз" та надати останньому доступ до інформаційної платформи, що, в свою чергу, фактично паралізує господарську діяльність позивача. З огляду на ситуацію паралельного існування двох суб`єктів господарювання з діючими ліцензіями, 24.06.2025 НКРЕКП за результатами позапланової перевірки діяльності АТ "Черкасигаз" видала розпорядження № 90-р про усунення порушень, зокрема, АТ "Черкасигаз" було зобов`язано надати витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності для підтвердження наявності у нього прав на використання газорозподільних мереж, однак відповідних документів на момент подання цього позову надано не було. Таким чином, станом на вересень 2025 року склалася ситуація, коли на території Черкаської області існують два суб`єкти господарювання, які мають ліцензії на провадження однієї й тієї ж діяльності з розподілу природного газу щодо одних й тих самих споживачів: 1) ТОВ "ГРМУ", як оператор, що отримав ліцензію 29.11.2023 на підставі передачі в експлуатацію понад 11 000 км державних газопроводів і має повний комплекс прав та технічних можливостей для здійснення діяльності; 2) АТ "Черкасигаз", яке продовжує вважати себе чинним оператором, посилаючись на раніше видану ліцензію, попри відсутність на сьогодні технічних засобів для виконання функцій оператора ГРМ. Разом з цим доступ до інформаційної платформи та віртуальної точки виходу може мати виключно один оператор газорозподільної системи, адже саме цей доступ є критично необхідним для виконання ключових функцій з розподілу природного газу, зокрема, обліку, балансування та взаємодії з іншими суб`єктами ринку. А сама по собі наявність у суб`єкта господарювання ліцензії на розподіл природного газу не означає, що він може фактично здійснювати діяльність оператора газорозподільної системи.

Враховуючи наведене, позивач зазначав, що спір у даній справі виник у зв`язку з діями відповідача-1, який, попри відсутність фактичних та юридичних підстав для здійснення діяльності оператора газорозподільної системи на території Черкаської області, всіляко намагається представити себе в якості законного оператора, в тому числі і отримати доступ до інформаційної платформи оператора ГТС. При цьому ним вже подано відповідну заяву про надання такого доступу, що свідчить про оспорювання та невизнання відповідачем-1 прав позивача на доступ до інформаційної платформи. Також відповідач-1 систематично заперечує право позивача на користування системою, публічно заявляючи про себе як про єдиного оператора газорозподільної системи в Черкаській області, у тому числі через власний веб-сайт; виставляє платіжки за послуги, які надавалися позивачем; взаємодіє з іншими органами, підприємствами та установами, представляючи себе "ексклюзивним" оператором ГРМ в Черкаській області. Позивач вказував, що для захисту його прав потрібно одночасно підтвердити його право на доступ до інформаційної платформи як єдиного оператора ГРМ на відповідній території та визнати відсутність у АТ "Черкасигаз" права доступу, що усуне будь-які підстави для правової невизначеності. За таких обставин саме визнання права позивача як єдиного законного оператора ГРМ на відповідній території на доступ до інформаційної платформи дозволить усунути будь-які сумніви, закріпити правову визначеність, запобігти можливому блокуванню його доступу до інформаційної платформи та забезпечити стабільність надання послуг розподілу природного газу споживачам Черкаської області. При цьому відсутність у АТ "Черкасигаз" як фактичних, так і правових підстав для виконання функцій оператора ГРМ виключає можливість отримання доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, тобто таке право у нього відсутнє. Застосування способу захисту у вигляді визнання відсутнім права АТ "Черкасигаз" на доступ до інформаційної платформи є ефективним у даних правовідносинах, оскільки безпосередньо усуває правову невизначеність щодо статусу операторів газорозподільної системи на території Черкаської області та гарантує стабільність функціонування газорозподільної мережі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/11047/25 відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач-1 не є користувачем віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території газорозподільної зони Черкаської області, в той час, як користувачем вказаної віртуальної точки є позивач, про що останній і зазначає в поданому до суду позові. При цьому, доступ до інформаційної платформи відповідача-2 позивач отримав з моменту укладення з ТОВ "ОГТСУ" договору № 41001662 транспортування природного газу від 22.12.2022. Таким чином позовна вимога про визнання права позивача на доступ до інформаційної платформи, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності позивача на території Черкаської області задоволенню не підлягає, оскільки вказаний доступ наявний у позивача, що виключає будь-які сумніви щодо належності останньому такого права, або неможливість його реалізації. Разом з цим позовна вимога про визнання відсутнім у відповідача-1 права на доступ до інформаційної платформи, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності позивача на території Черкаської області задоволенню не підлягає, оскільки відповідач-1 не є користувачем віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території газорозподільної зони Черкаської області, а право відповідача-1, як суб`єкта ринку природного газу, на доступ до інформаційної платформи передбачено приписами п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС.

НКРЕКП (далі - апелянт/скаржник-1) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, в якому виключити з мотивувальної частини доводи щодо НКРЕКП.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт-1 зазначав, що судом першої інстанції допущено порушення процесуальних норм, оскільки не було постановлено ухвали у вигляді судового рішення та не зазначено на які права чи обов`язки НКРЕКП та яким чином може вплинути рішення суду у даній справі, що призвело до ситуації правової невизначеності для Регулятора, не дозволило сформувати належну правову позицію для захисту своїх прав та інтересів, а також порушенню його прав на захист у даній справі. Разом з цим судом першої інстанції не було враховано, зокрема, висновків викладених у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22.

ТОВ "ГРМУ" (далі - апелянт/скаржник-2) також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

За твердженнями апелянта-2, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що у відзиві відповідач-1 заперечує проти позову за всіма пунктами, не визнає жодної з наведених позивачем обставин та прямо просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, тобто фактично визнає наявність спору. Відповідач-1 при цьому стверджував, що має всі необхідні підстави для отримання доступу до інформаційної платформи як оператор газорозподільної системи, посилається на наявність ліцензії та укладеного договору транспортування, заявляє про свій статус "законного" оператора ГРМ на тій самій території, що і позивач, та публічно позиціонує себе саме як оператора газорозподільної системи в Черкаській області. Фактичні дії відповідача-1, а саме звернення до відповідача-2 із заявами про надання доступу до інформаційної платформи, розсилання повідомлень споживачам, виставлення рахунків за розподіл газу та використання аварійного номера 104 як "оператором ГРМ", свідчать про реальне претендування на тотожне право доступу до інформаційної платформи та про невизнання виключного статусу позивача як оператора ГРМ у відповідній газорозподільній зоні. За таких обставин між позивачем і відповідачем-1 склалися спірні правовідносини, у межах яких позивач наполягає на тому, що єдиним належним оператором газорозподільної системи і єдиним суб`єктом правомірного доступу до інформаційної платформи щодо відповідної віртуальної точки виходу/входу є саме він, тоді як відповідач-1 фактично не визнає цієї виключності, претендує на аналогічний статус та відповідні права, заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні. В свою чергу відповідач-2 є адміністратором та технічним оператором інформаційної платформи, стороною договірних відносин із позивачем і суб`єктом, який приймає рішення щодо надання чи ненадання доступу до інформаційної платформи учасникам ринку природного газу, у тому числі відповідачу-1. У своєму відзиві відповідач-2 визнає позовні вимоги позивача, підтримує його правову позицію та фактично зазначає, що не заперечує проти їх задоволення. У ситуації, де позивач вважає себе єдиним правомірним користувачем інформаційної платформи щодо спірної віртуальної точки виходу/входу, відповідач-1 претендує на отримання аналогічного права, відповідач-2 має реальну можливість надати відповідачу-1 такий доступ, хоча сам визнає позов та підтримує позицію позивача. У сукупності це створює для позивача стан правової невизначеності щодо його статусу, прав і обов`язків у правовідносинах як із відповідачем-1, так і відповідачем-2, а наслідком надання доступу відповідачу-1 може стати фактичне блокування або істотне ускладнення реалізації прав позивача як оператора ГРМ. Отже, предмет позову в цій справі безумовно наявний, оскільки існує спір щодо наявності або відсутності конкретного майнового права доступу до інформаційної платформи та спір щодо правового статусу позивача як єдиного належного оператора газорозподільної системи на спірній території, а посилання відповідача-1 на відсутність такого спору є лише спробою нівелювати створену ним самим правову невизначеність і суперечить змісту його ж відзиву, в якому він заперечує проти позову по суті та просить у позові відмовити. Скаржник зазначав, що АТ "Черкасигаз" своїми діями та заявленою процесуальною позицією створює для позивача стан правової невизначеності щодо статусу єдиного оператора газорозподільної системи та єдиного правомірного користувача інформаційної платформи в межах спірної віртуальної точки виходу/входу, а відповідач-2, як оператор ГТС та адміністратор інформаційної платформи, має реальну можливість надати відповідачу-1 доступ до інформаційної платформи, що поставить під сумнів права позивача і поглибить зазначену невизначеність, попри те, що сам відповідач-2 визнає позов і підтримує позицію позивача. Позивач фактично захищає не лише формальне суб`єктивне право, а передусім свій законний інтерес у правовій визначеності щодо правового статусу та обсягу своїх прав в умовах, коли інша сторона (відповідач-1) своєю поведінкою та процесуальною позицією цей інтерес ставить під сумнів, а третя особа (відповідач-2) має реальні важелі для зміни поточного стану правовідносин. Обрані позивачем способи захисту у контексті конкретних спірних правовідносин є ефективними, оскільки дозволяють одночасно підтвердити виключне право позивача, виключити претензії відповідача-1 на аналогічне право та надати відповідачу-2 інструкцію діяти відповідно до судового рішення, що унеможливить виникнення нових спорів щодо того самого предмета.

Також, на переконання скаржника-2, судом першої інстанції помилково відмовлено в залученні в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 757/61815/25-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132492764) накладено арешт на цінні папери та корпоративні права, що випливають із прав власності на такі цінні папери, емітовані АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", без надання оцінки та можливості іншим учасникам справи висловити власну позицію, у зв`язку з чим порушено норми процесуального права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 у справі № 910/11047/25, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НКРЕКП та справу призначено на 16.06.2026.

18.05.2026 до апеляційного суду надійшов відзив АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" на апеляційну скаргу НКРЕКП, в якому представник зазначав, що предмет спору у даній справі не стосується безпосередньо регуляторних повноважень НКРЕКП, а доводи суду першої інстанції щодо ролі НКРЕКП у мотивувальній частині не мають визначального значення для вирішення спору. 03.09.2025 позивач подав клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - НКРЕКП та Міненерго, а у підготовчому засіданні 06.10.2025 суд першої інстанції ухвалив залучити їх як третіх осіб на стороні позивача. Посилання НКРЕКП на постанови Верховного Суду у справі № 902/1331/22 та № 916/3938/21 регулюють різні процесуальні ситуації та не можуть бути застосовані як аналогія у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у справі № 910/11047/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГРМУ" та об`єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.

19.05.2026 до апеляційного суду надійшла заява АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 задоволено вищевказану заяву АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз".

25.05.2026 до апеляційного суду надійшла відповідь НКРЕКП на відзив АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", в якому представник зазначав, що відзив не містить жодного самостійного правового аргументу, здатного спростувати підстави апеляційної скарги НКРЕКП.

29.05.2026 до апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "ОГТСУ", в якому представник зазначав, що наявність статусу оператора ГРМ у межах однієї газорозподільної зони одночасно у більше ніж одного ліцензіата-суб`єкта господарювання не передбачена чинним законодавством та не може бути реалізована визначеними Кодексом ГТС та чинними нормативно-правовими актами механізмами регулювання ринку природного газу. При цьому у випадку надання в інформаційній платформі статусу оператора газорозподільної системи в межах однієї газорозподільної зони більше ніж одному суб`єкту виникне ситуація, коли одночасно два (або більше) суб`єкта матимуть змогу вносити відомості до інформаційної платформи, зокрема, щодо попередніх обсягів споживання кожної газової доби; інформації про фактичне добове споживання; інформації про фактичне споживання кожного газового місяця, що призведе до виокремлення, задвоєння, неузгодженості у формуванні даних, на основі яких здійснюється розрахунок обсягів спожитого споживачами природного газу та пов`язаних послуг, здійснюється нарахування їх вартості, та на основі яких розраховується добовий небаланс замовників послуг транспортування, що має наслідком загрозу безпеці та належного функціонування газотранспортної системи та можливість здійснення транспортування, постачання та розподілу природного газу в межах газорозподільної зони Черкаської області. Також звертав увагу, що ТОВ "ОГТСУ" хоча й визначено відповідачем-2, проте жодних вимог до нього не заявлено, а також не вказано будь-яких аргументів стосовно наявності в діях/бездіяльності ТОВ "ОГТСУ" порушення вимог чинного законодавства, які б, на думку позивача, свідчили про протиправну поведінку та як наслідок порушували б права/інтереси останнього.

29.05.2026 до апеляційного суду надійшов відзив АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" на апеляційну скаргу ТОВ "ГРМУ", в якому представник зазначав, що сам факт подання АТ "Черкасигаз" запиту щодо доступу до інформаційної платформи є реалізацією його законного права, як учасника ринку природного газу, і це звернення не обмежує та не ставить під сумнів права інших суб`єктів, у тому числі позивача. Водночас посилання ТОВ "ГРМУ" на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 є безпідставними, оскільки висновки у наведеній постанові обмежені окремою категорією спорів - спорами про захист інтересу у правовій визначеності при виконання договірних зобов`язань, до яких ця справа № 910/11047/25 не належить. Також зазначав, що оскаржуване рішення не містить висновків щодо АРМА та відсутній фактичний зв`язок між предметом даного спору та діяльністю АРМА.

03.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив Міненерго, в якому представник зазначав, що суд першої інстанції фактично не надав належної оцінки постанові КМУ № 1335 та факту припинення договору експлуатації з АТ "Черкасигаз", а також передачі державного майна ТОВ "ГРМУ" та щодо відсутності у АТ "Черкасигаз" правових підстав користування газорозподільними системами та неможливості здійснення діяльності оператора ГРМ без відповідної інфраструктури. Натомість саме наявність можливості користування газорозподільної системи є базовою умовою для здійснення діяльності з розподілу природного газу та отримання відповідного функціонального доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Крім того судом першої інстанції не враховано, що фактичні дії АТ "Черкасигаз" щодо отримання доступу до інформаційної платформи свідчать про наявність реального спору між сторонами, а тому висновок суду про "превентивний" характер позову є необґрунтованим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 оголошено перерву до 30.06.2026.

30.06.2026 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "ГРМУ", в яких представник зазначав, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що заявлені в даному позові вимоги є превентивними та направленими на захист можливого порушення майбутніх прав позивача на доступ до інформаційної платформи віртуальної точки виходу до газорозподільної системи. Суд помилково застосував критерії оцінки обставин справи з точки зору порушеного права позивача, не розглядаючи їх в контексті захисту порушеного інтересу, як самостійного предмету захисту. Також позивач зазначав про те, що інформаційна платформа та віртуальна точка доступу є технічно різними інструментами, що забезпечують функціонування єдиного для різних учасників ринку природного газу. Водночас позиція АТ "Черкасигаз" під час розгляду справи судом першої інстанції свідчить про визнання ним наявності спору між ТОВ "ГРМУ" та ТОВ "Черкасигаз" в частині реалізації інтересів ТОВ "ГРМУ", як оператора ГРМ в межах Черкаської області. Окрім зазначеного, позивач стверджував, що вирішення даного спору має за мету законних інтересів не тільки ТОВ "ГРМУ", як оператора ГРМ, а й держави в особі Міненерго, як власника складових газорозподільних мереж, АРМА, як управителя корпоративних прав АТ "Черкасигаз", органів місцевого самоврядування, які передали належні їм складові газорозподільних мереж ТОВ "ГРМУ", адже у разі, якщо АТ "Черкасигаз" отримає доступ до віртуальної точки, це означатиме отримання технічного контролю за фізичними точками входу/виходу газорозподільних мереж, тобто контролю за державним майном та майном органів місцевого самоврядування без їх згоди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 оголошено перерву до 15.09.2026.

09.09.2026 до апеляційного суду надійшла заява ТОВ "ОГТСУ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційні скарги до провадження у визначеному складі суддів.

У судовому засіданні, що відбулось 15.09.2026, ТОВ "ГРМУ" просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. НКРЕКП просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, в якому виключити з мотивувальної частини доводи щодо НКРЕКП. Представники відповідача-2 та третьої особи-2 надали свої пояснення щодо даного спору.

Відповідач-1 у судове засідання не з`явився повідомлений належним чином та за висновками апеляційного суду неявка його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, НКРЕКП прийнято постанову № 2224 від 29.11.2023 "Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ "ГРМУ" діяльності з розподілу природного газу" (а.с. 36-48 том 1), відповідно до якої межі господарської діяльності ТОВ "ГРМУ" з розподілу природного газу було розповсюджено на територію міста Черкаси та Черкаської області (крім міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області).

Вказаними змінами до постанови НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 ліцензійну територію позивача було розширено також на ліцензійну територію, на якій здійснювало діяльність з розподілу природного газу АТ "Черкасигаз".

НКРЕКП прийнято постанову № 2226 від 29.11.2023 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Черкасигаз" (а.с. 73 том 2), якою зупинено АТ "Черкасигаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП № 840 від 29.06.2017, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

Також НКРЕКП прийнято постанову № 22 від 10.01.2024 (а.с. 59 том 2), відповідно до якої з тексту постанови НКРЕКП № 840 від 29.06.2017 (про видачу ліцензії АТ "Черкасигаз") були виключені положення про місце провадження такої діяльності у місті Черкаси та Черкаської області.

31.12.2019 між ТОВ "ОГТСУ", як оператором (відповідач-2), та публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (згідно додаткової угоди № 1 від 16.04.2020 до договору № 1910000215 є АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз"; а.с. 269 зворот том 1) (відповідач-1), як замовником, укладено договір транспортування природного газу від № 1910000215 (далі - договір № 1910000215; а.с. 257-263 том 1), за умовами якого відповідач-2 надає відповідачу-1 послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а відповідач-1 сплачує відповідачу-2 встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1 договору № 1910000215).

Пунктом 2.8 договору № 1910000215 визначено, що взаємовідносини між відповідачем-1 та відповідачем-2 при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг з транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу відповідача-2 відповідно до вимог Кодексу. Відповідач-1 набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим відповідачем-1 повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи відповідач-1 зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.

22.12.2022 між ТОВ "ОГТСУ", як оператором, та ТОВ "ГРМУ", як замовником, укладено договір транспортування природного газу № 41001662 (далі - договір № 41001662; а.с. 161-167 том 1), за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1 договору № 41001662).

Пунктом 2.8 договору № 41001662 визначено, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем-2 при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг з транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу відповідача-2 та аукціонні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з`єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Позивач набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим позивачем повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або до аукціонної платформи позивач зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або до аукціонною платформою, визначеного Кодексом.

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву від 24.09.2025 відповідача-2, як адміністратор інформаційної платформи, зокрема, зазначав (а.с. 217 том 1), що відповідач-1 набув право на доступ до інформаційної платформи з моменту укладення договору № 1910000215, а позивач набув право на доступ до інформаційної платформи з моменту укладення договору № 41001662.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі № 320/16011/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122739752; а.с. 283 зворот - 292 том 1), яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125703600; а.с. 292 зворот - 298 том 1), адміністративний позов АТ "Черкасигаз" задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП № 2226 від 29.11.2023 "Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Черкасигаз". Визнано протиправним та скасовано п. 16 додатку до постанови НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "ГРМУ". Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП № 22 від 10.01.2024 "Про внесення зміни до постанови НКРЕКП № 840 від 29.06.2017".

Постановою Верховного Суду від 08.07.2025 у справі 320/16011/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128708046; а.с. 54-57 том 2) касаційні скарги НКРЕКП, і ТОВ "ГРМУ" залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 320/16011/24 залишено без змін.

Відповідач-1 звернувся з листом № 384/29 від 02.05.2025 (а.с. 283 том 1) до відповідача-2 із повідомленням про вказані вище судові акти та просив забезпечити негайне відновлення доступу до інформаційної платформи на умовах договору № 1910000215 шляхом створення нового облікового запису на уповноважену особу відповідача-1.

Листом НКРЕКП № 5166/16.1.1/7-25 від 08.05.2025 (а.с. 17 том 2) повідомила відповідача-2 про те, що єдиним суб`єктом господарювання з розподілу природного газу на території Черкаської області (крім деяких населених пунктів Уманського району, де провадить господарську діяльність з розподілу природного газу приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) "Уманьгаз"), є позивач в особі Черкаської філії ТОВ "ГРМУ", яке має: у користуванні державні газопроводи та їх складові (лист Міненерго № 26/1.4-7.4.1-4673 від 07.03.2025 (а.с. 18 зворот том 2)); ліцензію з розподілу природного газу, територія провадження господарської діяльності якого у Черкаській області визначена додатком № 19 до постанови НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022 (із змінами); установлений тариф на послуги розподілу природного газу (постанова НКРЕКП № 1944 від 30.12.2022); затверджений план розвитку газорозподільної системи на 2025-2034 роки та джерела його фінансування (постанова НКРЕКП № 434 від 25.03.2025); встановлений розмір виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу (постанова НКРЕКП № 2389 від 30.12.2024). Також у вказаному листі НКРЕКП зазначило, що за інформацією Міненерго (лист № 26/1.4-7.4.1-6879 від 11.04.2025; а.с. 18 том 2) на балансі АТ "Черкасигаз" майно державної форми власності станом на 09.04.2025 не обліковується.

Позивач зазначав, що він є єдиним діючим оператором газорозподільної системи на території Черкаської області (за винятком окремих населених пунктів, де діяльність здійснює ПрАТ "Уманьгаз") та не лише володіє чинною ліцензією на розподіл природного газу, але і виконує всі необхідні функції оператора газорозподільних систем, а отже фактичне виконання всього комплексу робіт та фінансове забезпечення експлуатації мереж підтверджує виключний статус позивача як єдиного належного оператора газорозподільної системи на спірній території. В той же час, оскільки доступ до інформаційної платформи та віртуальної точки виходу може мати виключно один оператор газорозподільної системи, адже саме цей доступ є критично необхідним для виконання ключових функцій з розподілу природного газу, зокрема - обліку, балансування та взаємодії з іншими суб`єктами ринку, то відповідач-1, який не користується газорозподільними системами державної форми власності, не має правових підстав для здійснення діяльності оператора газорозподільної системи. Також, позивач зазначав, що відсутність у відповідача-1 як фактичних так і правових підстав для виконання функцій оператора газорозподільної системи виключає можливість отримання доступу до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, тобто таке право у нього відсутнє.

Вказані обставини призвели до звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами щодо визнання права ТОВ "ГРМУ" на доступ до інформаційної платформи, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності позивача на території Черкаської області та визнання відсутнім такого права у АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз".

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач-1 не є користувачем віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території газорозподільної зони Черкаської області, в той час, як користувачем вказаної віртуальної точки є позивач, про що останній і зазначає в поданому до суду позові. При цьому, доступ до інформаційної платформи відповідача-2 позивач отримав з моменту укладення договору № 41001662. Таким чином позовна вимога про визнання права позивача на доступ до інформаційної платформи, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності позивача на території Черкаської області задоволенню не підлягає, оскільки вказаний доступ наявний у позивача, що виключає будь-які сумніви щодо належності останньому такого права, або неможливість його реалізації. Разом з цим позовна вимога про визнання відсутнім у відповідача-1 права на доступ до інформаційної платформи, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності позивача на території Черкаської області задоволенню не підлягає, оскільки відповідач-1 не є користувачем віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території газорозподільної зони Черкаської області, а право відповідача-1, як суб`єкта ринку природного газу, на доступ до інформаційної платформи передбачено приписами п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС.

Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Аналогічний висновок викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективна можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права, тобто спосіб захисту, який, виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Подібні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.

У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, в якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги в такому разі не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 920/309/23.

Наведене також узгоджується з положеннями ст. 2 ГПК України, відповідно до яких, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, в ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які би спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами в такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням, тощо.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т.д.). За своєю суттю такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 752/5279/20.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

У п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Пунктом 3 постанови КМУ № 1335 від 25.11.2022 "Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових" постановлено погодитися з пропозицією Міненерго щодо укладення відповідно до примірного договору, затвердженого постановою КМУ № 95 від 21.02.2017 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 20, ст. 559), з ТОВ "ГРМУ" договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових та припинення у зв`язку з цим договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, укладених з операторами газорозподільних систем відповідно до положень зазначеної постанови.

На підставі вказаної постанови Міненерго листом № 26/1.1-7.4.1-21473 від 23.10.2023 (а.с. 35 том 1) повідомило АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" про припинення договірних відносин з експлуатації державного майна з 01.12.2023, а саме припинення договору "Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва" № 31/34 від 20.03.2013 (а.с. 39-41 том 2) та додаткової угоди № 1 від 24.05.2017 до нього (а.с. 43-45 том 2).

Листом № ТОВВИХ-25-10802 від 10.07.2025 ТОВ "Оператор ГТС України" (а.с. 19 том 2) звернулось до Міненерго, в якому просило надати інформацію щодо перебування на законних підставах у АТ "Черкасигаз" газорозподільних систем, власником яких є держава, або їх складових, станом на день надання відповіді.

У відповідь листом № 26/1.4-7.4.1-12562 від 16.07.2025 (а.с. 20 том 2) Міненерго повідомило відповідача-2 про укладення з позивачем договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових № 7/15 від 10.11.2023 (а.с. 18-20 том 1), на підставі якого Міненерго передало ТОВ "ГРМУ" державне майно відповідно до акту приймання-передачі державного майна від 01.12.2023 з додатком № 1 "Перелік майна до акта приймання-передачі в експлуатацію газорозподільних систем або їх складових, до яких підключені (приєднані) інші газові мережі, що належать до державної власності" (а.с. 20 зворот - 23 том 1).

Наявність на балансі позивача державного майна відповідача-1, а саме: державних газорозподільних систем та їх складових підтверджується витягом Фонду державного майна України № 10-62-6458 від 12.03.2025 (додаток 9 до позову; в електронній формі).

Відтак, відповідач-1 не здійснює використання державних газорозподільних систем та їх складових, проте таке використання/відсутність використання не відноситься до предмету спору з огляду на наступне.

Пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015, визначено, що віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням.

У пп. 2 п. 2 глави 2 розділу ІІ Кодексу ГТС зазначено, що у газотранспортній системі виділяються такі точки виходу: віртуальні точки виходу з невизначеним фізичним розташуванням (далі - віртуальні точки виходу): точки виходу до газорозподільних систем.

Положеннями п. 4 глави 2 розділу ІІ Кодексу ГТС передбачено, що для кожної газорозподільної зони оператор ГТС створює одну віртуальну точку виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності оператора газорозподільної системи.

Відтак одночасне існування на інформаційній платформі відповідача-2 доступу у позивача та відповідача-1 до віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території газорозподільної зони Черкаської області неможливе, що також вбачається з листа відповідача-2 № ТОВВИХ-25-11694 від 29.07.2025 (а.с. 157 том 1), як адміністратора інформаційної платформи, тож доводи апелянта про можливість отримання відповідачем-1 доступу до інформаційної платформи оператора ГТС щодо спірної віртуальної точки є суперечливими та не свідчать про існування на момент звернення до господарського суду порушеного або оспорюваного права, яке потребувало б судового захисту обраним позивачем способом.

Відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом № 471/29 від 29.05.2025 (а.с. 1 том 2), в якому просив забезпечити заходи для повного відновлення доступу до інформаційної платформи оператора ГТС та всієї необхідної інформації в зоні ліцензійної діяльності відповідача-1.

У відповіді на вказаний лист, листом № ТОВВИХ-25-10179 від 30.06.2025 (а.с. 21 том 2) відповідач-2 запросив у відповідача-1 відповідний перелік точок входу/виходу до/з газорозподільної системи у межах території здійснення АТ "Черкасигаз" фактичної діяльності з розподілу природного газу.

Відтак, відповідач-1 не є користувачем віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території газорозподільної зони Черкаської області, в той час, як користувачем вказаної віртуальної точки є позивач, про що останній і зазначав в позові. При цьому, доступ до інформаційної платформи відповідача-2 позивач отримав з моменту укладення договору № 41001662.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про визнання права позивача на доступ до інформаційної платформи, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності позивача на території Черкаської області задоволенню не підлягає, оскільки вказаний доступ наявний у позивача, що виключає будь-які сумніви щодо належності останньому такого права або неможливість його реалізації.

Вказана обставина свідчить про відсутність порушеного права позивача на доступ до інформаційної платформи та вказаної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, яке відповідачами не оспорюється.

При цьому, колегія суддів зазначає, що заперечення учасником справи проти заявлених вимог не є самостійним доказом наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача. Наявність спору про право суд встановлює не за фактом подання відзиву, а за змістом відповідних матеріальних правовідносин.

Пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС встановлено, що інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Положеннями п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором ГТС договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор ГТС присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Отже, права доступу до інформаційної платформи не пов`язані із віртуальними точками виходу до газорозподільної системи, а пов`язані з наявністю у суб`єкта ринку природного газу договору на транспортування природного газу. Водночас право на доступ до інформаційної платформи відповідач-1 отримав з моменту укладення договору № 1910000215, а відтак відповідач-1, як суб`єкт ринку природного газу, при наявності укладеного з відповідачем-2 договору № 1910000215, має право доступу до інформаційної платформи на підставі приписів п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС.

При цьому, як встановлено вище, доступу до віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності позивача на території Черкаської області відповідач-1 не має.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про визнання відсутнім у відповідача-1 права на доступ до інформаційної платформи, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території ліцензованої діяльності позивача на території Черкаської області задоволенню не підлягає, оскільки відповідач-1 не є користувачем віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, що охоплює всі точки виходу до цієї системи, розташовані на території газорозподільної зони Черкаської області, а право відповідача-1, як суб`єкта ринку природного газу, на доступ до інформаційної платформи передбачено приписами п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС та укладеним договором № 1910000215.

Підсумовуючи викладені обставини апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені в даному превентивному позові вимоги, які направлені на захист можливого порушення майбутніх прав позивача, задоволенню не підлягають, оскільки право останнього на доступ до інформаційної платформи та вказаної вище віртуальної точки виходу до газорозподільної системи не порушені, що виключає будь-які сумніви у правовій визначеності щодо належності позивачу такого права або неможливість його реалізації. При цьому, право відповідача-1, як суб`єкта ринку природного газу, на доступ до інформаційної платформи передбачено приписами п. 2 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС та укладеним договором № 1910000215.

Стосовно залучення судом першої інстанції НКРЕКП, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та незалучення АРМА.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

У процесуальному законодавстві існує інститут третьої особи, врегульований положеннями ст.ст. 50, 51 ГПК України, який застосовується у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Обов`язковою умовою залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі є встановлення судом факту того, що ухвалене судом за результатом розгляду справи рішення може вплинути на права та обов`язки такої особи, яка не є стороною у справі. У такому випадку суд залучає відповідну особу/осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, про що постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи/осіб та яким чином може вплинути рішення суду у справі (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2026 у справі № 918/1102/25).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому у неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у такому процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Водночас, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі на підставі: заяви таких третіх осіб про вступ у справу; заяви учасників справи; за ініціативою суду. Підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов`язки цих осіб щодо однієї із сторін. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 926/148/24.

Позивачем 03.09.2025 подано суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, зокрема, НКРЕКП (а.с. 181-183 том 1), тоді як суд першої інстанції залучив НКРЕКП до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ухвалою без оформлення окремого документа (за положеннями ч. 5 ст. 233 ГПК України), про що зазначено у протоколі підготовчого засідання від 06.10.2025 (а.с. 106-107 том 2).

Разом з тим згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зі змісту ч. 3 ст. ст. 277 ГПК України вбачається, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

НКРЕКП не наведено доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та/або того, що такі порушення призвели до неправильного вирішення справи. Посилання НКРЕКП на виключення з мотивувальної частини доводів щодо НКРЕКП, з огляду на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 до уваги не приймаються, оскільки у вказаній постанові зазначено про іншу процесуальну дію, а саме: виключення іншого відповідача зі складу відповідачів та залучення його з власної ініціативи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, без постановлення відповідної ухвали, як того вимагає ч. 4 ст. 50 ГПК України.

Доводи позивача про необхідність залучення до участі у справі АРМА, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні АТ "Черкасигаз", є помилковими, оскільки судове рішення не має впливу на права і обов`язки такої особи. Окрім того, позивачем подано суду першої інстанції клопотання про залучення вказаної особи (а.с. 88-90 том 3) з пропуском строку на його подання, а саме на стадії судових дебатів, а не як зазначалось вище, - до закінчення підготовчого провадження, що є підставою для залишення його без розгляду згідно положень ч. 2 ст. 118 ГПК України (заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги НКРЕКП та ТОВ "ГРМУ" слід залишити без задоволення, а оскаржуване ними рішення у цій справі залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/11047/25 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/11047/25 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11047/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2026.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Пономаренко