Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №910/12666/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №910/12666/25

Суддя: Сибіга О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. Справа № 910/12666/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.09.2026

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026

повний текст рішення складено 22.06.2026

у справі № 910/12666/25 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1"

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1 028 638,63 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" (відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1 047 386,22 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення з відповідача 1 047 386,22 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 08.07.2023 по 22.09.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12666/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/12666/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" на користь Київської міської ради 749 128,88 грн безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та 8989,54 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва (з 08.07.2023), тому що відповідні нарахування слід здійснювати з 09.07.2023 (з наступного дня після втрати чинності договору № 75-5-00024 від 08.07.1998) по 22.09.2025. Судом також враховано, що загальна площа знищеного належного відповідачу нерухомого майна не перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об`єкт, та становить 2,72% загальної площі земельної ділянки, тому розрахунок за період з 01.07.2025 по 22.09.2025 слід здійснювати обмежуючись 50% площі земельної ділянки. За розрахунком суду, обґрунтованим є розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в сумі 749 128,88 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/12666/25, 13.07.2026 Приватне акціонерне товариство "Автобаза №1" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Одночасно, скаржником заявлено клопотання, в якому просить витребувати у позивача та Головного управління ДПС у м. Києві інформацію про суми земельного податку/орендної плати, сплачені відповідачем за період з 09.07.2023 по 22.09.2025, а також про наявність/відсутність заборгованості з плати за землю щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем повністю сплачено кошти у розмірі орендної плати за спірний період. До того ж, у відповідача наявна переплата за спірний період. На підтвердження викладених у скарзі обставин скаржник надав Витяги з інформаційно-комунікативної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та даними Електронного кабінету платника податків щодо плати за землю).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" у справі № 910/12666/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Мальченко А.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12666/25.

27.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12666/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12666/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 та призначено розгляд справи на 24.09.2026.

11.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що додані до апеляційної скарги документи (платіжні інструкції від 23.09.2025 № 000363718 та від 08.10.2025 № 000364654) є неналежними доказами у справі, оскільки подані з порушенням вимог ст. 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, тому долученню до матеріалів справи не підлягають. При цьому, апеляційна скарга не містить обґрунтувань щодо неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції. Крім того, позивач зазначає, що наданий відповідачем контррозрахунок безпідставно набутих грошових коштів є необґрунтованим, оскільки при здійснені його розрахунку застосовано подвійне зарахування сплачених коштів за користування земельною ділянкою.

14.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" надійшла заява про зловживання процесуальними правами, в якій просить витребувати у позивача та Головного управління ДПС у м. Києві інформацію про суми земельного податку/орендної плати, сплачені відповідачем за період з 09.07.2023 по 22.09.2025, а також про наявність/відсутність заборгованості з плати за землю щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002.

14.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" надійшла заява, в якій просить витребувати (1) у позивача та Головного управління ДПС у м. Києві інформацію про суми земельного податку/орендної плати, сплачені ПрАТ «Автобаза №1» за період фактичного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 з 01.07.2023 по 30.09.2025 (в т.ч. зараховані в рахунок переплати за інші періоди), а також про наявність/відсутність заборгованості з плати за землю щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 станом на 10.10.2025 та станом на 09.06.2026 (дата винесення рішення у даній справі ГС м. Києва) та (2) у Головного управління ДПС у м. Києві інформацію про наявність/відсутність заборгованості з плати за землю щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 за будь-які періоди, починаючи з 01.07.2023, станом на дату надання відповіді на запит.

Подану заяву мотивовано тим, що актуальна інформація від ГУ ДПСУ у м. Києва дозволить забезпечити повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи та встановити наявність чи відсутність боргу.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Водночас, ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, у випадку неможливості самостійно подати докази скаржник (відповідач) міг звернутися із клопотанням про витребування таких доказів до суду першої інстанції одночасно з поданням відзиву на позовну заяву, однак, не скористався таким правом.

Окрім того, скаржник жодним чином не обґрунтовує неможливість подання клопотання про витребування доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього та не просить суд поновити такий строк з мотивованим обґрунтуванням причин пропуску такого строку.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для витребування вказаних скаржником доказів, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для підтвердження або спростування позовних вимог Київської міської ради та доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1".

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви скаржника про витребування доказів.

Щодо долучених скаржником до апеляційної скарги платіжних інструкцій від 23.09.2025 № 000363718, від 08.10.2025 № 000364654 та Витягів з інформаційно-комунікативної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та даними Електронного кабінету платника податків щодо плати за землю) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Тоді як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 822/1736/18, постанова від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23).

Враховуючи вищевикладене, долучені скаржником до апеляційної скарги докази (платіжні інструкції від 23.09.2025 № 000363718, від 08.10.2025 № 000364654 та Витяги з інформаційно-комунікативної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та даними Електронного кабінету платника податків щодо плати за землю)) судом апеляційної інстанції не приймаються у зв`язку з ненаданням доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/12666/25 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 09.10.2025 № 447061727, № 447059063, № 447059458, № 447059729, № 447060144, № 447060333, № 447061574, № 447061390, № 447061181, № 447060742, № 447057502, № 447057858, № 447058436 вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Автобаза №1" є власником нерухомого майна: комплексу складських та адміністративно-побутових приміщень загальною площею 23 203,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 9, а саме:

- зварювального цеху (літ. "Є") загальною площею 368,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584858380000; номер відомостей про речове право: 8878976 від 20.11.2014);

- будівлі контрольно-технічного пункту (літ "І") загальною площею 42,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584857880000; номер відомостей про речове право: 8878956 від 20.11.2014);

- складу з адміністративними приміщеннями (літ. "Б") загальною площею 2811,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584850980000; номер відомостей про речове право: 8878866 від 20.11.2014);

- будівлі діагностики (літ "Н") загального площею 2459,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584849380000; номер відомостей про речове право: 8878834 від 20.11.2014);

- мийки з очисними спорудами (літ "В") загальною площею 496,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584844580000; номер відомостей про речове, право: 8878750 від 20.11.2014);

- допоміжної споруди (очисна) (літ. "Г") загальною площею 11,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584840380000; номер відомостей про речове право: 8878689 від 20.11.2014);

- автозаправочного блоку (літ. "Д") загальною площею 1108,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584835780000; номер відомостей про речове право: 8878639 від 20.11.2014);

- будівлі допоміжних цехів з адміністративними приміщеннями (літ. "К") загальною площею 106,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584829180000; номер відомостей про речове право: 8878546 від 20.11.2014);

- складу з адміністративними приміщеннями (літ. "М") загальною площею 3899,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584825880000; номер відомостей про речове право: 8878500 від 20.11.2014);

- будівлі складу з адміністративним блоком (літ. "Ж") загальною площею 1404,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584816780000; номер відомостей про речове право: 8878356 від 20.11.2014);

- заглибленого складу з адміністративними приміщеннями (літ. "З") загальною площею 2468,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584811680000; номер відомостей про речове право: 8878278 від 20.11.2014);

- ремонтно-технічної майстерні (літ. "О") загальною площею 4535,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584799580000; номер відомостей про речове право: 8878099 від 20.11.2014);

08.07.1998 між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Автобаза №1" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Автобаза №1") укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 12.11.1997 № 1821 надає, а Закрите акціонерне товариство "Автобаза №1" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 4,0710 га, в тому числі землі автомобільного транспорту - 4,0710 га, згідно з планом користування, що є додається.

Вказаний договір зареєстровано 08.07.1998 у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 75-5-00024.

За умовами п. 1.2. договору земельна ділянка надається в тимчасове дострокове користування на умовах оренди строком на 25 (двадцять п`ять) років для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд автобази на вул. Пшеничній, 9.

Строк дії договору закінчився 08.07.2023.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 внесено до Державного земельного кадастру 08.07.1998.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.07.2023 № НВ-7400505682023 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до Витягу № НВ-9978780412025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.09.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 становить 64 799 870,23 грн.

Позивач стверджує, що у період з 08.07.2023 по 22.09.2025 Приватне акціонерне товариство "Автобаза №1" користувалось земельною ділянкою з кадастровим номером 000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва без правовстановлюючих документів на неї та не сплачувало орендну плату, що призвело до недоотримання коштів за оренду цієї земельної ділянки.

За розрахунком позивача, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва без правовстановлюючих документів на неї становить 4 418 506,22 грн, з розрахунку: (1) з 08.07.2023 по 31.12.2023 - 55 051 217,18 грн * 3%/365*177 днів = 800 882,09 грн; (2) з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 57 858 829,26 грн * 3%/366*366 днів = 1 735 764,88 грн; (3) з 01.01.2025 по 22.09.2025 - 64 799 870,23 грн * 4%/365*265 днів = 1 881 859,25 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у місті Києві від 22.09.2025 № 26692/5/26-15-04-15-03 інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов`язань та заборгованості Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" по платі за землю, за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 за період з 01.07.2023 по 30.09.2025 до Правобережної Державної податкової інспекції у м. Києві (Святошинський район) наведена у додатку до листа, відповідно до якого Приватним акціонерним товариством "Автобаза №1" сплачено податкових зобов`язань по орендній платі та земельному податку в розмірі: за липень - грудень 2023 року - 297 000,00 грн, за 2024 рік - 1 900 500,00 грн, за січень - вересень 2025 року - 1 173 620,00 грн, що разом становить 3 371 120,00 грн.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва без правовстановлюючих документів на неї у розмірі 1 047 386,22 грн (4 418 506,22 грн - 3 371 120,00 грн).

Однак, враховуючи наявність у Державному реєстрі майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій відомостей щодо знищення частини належного відповідачу нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва, позивачем здійснено перерахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та зменшено їх розмір на 18 747,58 грн, що відповідає частці площі знищеного майна (4,8%), розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою становить 1 028 638, 63 грн.

Наведене стало підставою для звернення Київської міської ради до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" 1 028 638,63 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва за період з 08.07.2023 по 22.09.2025.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись, серед іншого, на те, що по відношенню до відповідача має місце бездіяльність позивача, яка полягає у непродовжені дії договору оренди земельної ділянки. Відповідач також зазначає, що позивачем розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснено неправильно у зв`язку з помилковим застосуванням коефіцієнтів індексації. Крім того, відповідач вказує, що частину належного ПрАТ "Автобаза №1" нерухомого майна знищено внаслідок збройної агресії російської федерації та прямого влучання БПЛА 31.07.2025. Відповідач стверджує, що має право на податкову пільгу, передбачену підпунктом 69.14-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, починаючи з 01.07.2025 звільняється від плати за землю щодо 50% площі земельної ділянки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Автобаза №1" є власником нерухомого майна: комплексу складських та адміністративно-побутових приміщень загальною площею 23 203,7 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 9, а саме:

- адміністративно-побутового корпусу (літ. "Л") загальною площею 3490,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584799380000; номер відомостей про речове право: 8878100 від 20.11.2014), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.10.2025 № 447061727, № 447059063, № 447059458, № 447059729, № 447060144, № 447060333, № 447061574, № 447061390, № 447061181, № 447060742, № 447057502, № 447057858, № 447058436.

Як вбачається з матеріалів справи, належне відповідачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 площею 4,0710 га по вул. Пшеничній, 9 у місті Києві.

08.07.1998 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002.

Судом встановлено, що 08.07.1998 між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Автобаза №1" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Автобаза №1") укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, відповідно до п. 1.1. якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 12.11.1997 № 1821 надає, а Закрите акціонерне товариство "Автобаза №1" приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 4,0710 га, в тому числі землі автомобільного транспорту - 4,0710 га, згідно з планом користування, що є додається.

08.07.1998 договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 75-5-00024.

Відповідно до п. 1.2. договору земельна ділянка надається в тимчасове дострокове користування на умовах оренди строком на 25 (двадцять п`ять) років для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд автобази на вул. Пшеничній, 9.

Отже, строк дії договору закінчився 08.07.2023.

Позивач стверджує, що відповідач як власник нерухомого майна у період з 08.07.2023 по 22.09.2025 користувався земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак Приватне акціонерне товариство "Автобаза №1" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Доказів оформлення права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права у спірний період матеріали справи не містять.

Як зазначалося судом, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 площею 4,0710 га по вул. Пшеничній, 9 у місті Києві внесено до Державного земельного кадастру.

Отже, вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Правова позиція, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується наявними у матеріалах справи Витягом № НВ-9978780412025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.09.2025, відповідно до якого нормативна грошова земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 становить 64 799 870,23 грн.

Крім того, відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyunormatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/), де вказано: значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); за 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Враховуючи вищевикладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2023 - 2025 роки з врахуванням вищезазначених положень законодавства становила: за 2023 рік - 55 051 217,18 грн., за 2024 рік - 57 858 829,26 грн., за 2025 рік - 64 799 870,23 грн.

З наданого позивачем розрахунку орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 вбачається, що при здійсненні його розрахунку позивач застосував ставку орендної плати 3% та 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 № 5828/5869, "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" від 14.12.2023 № 7531/7572, "Про бюджет міста Києва на 2025 рік" від 05.12.2024 № 426/10234.

При цьому, відповідно до листа Головного управління ДПС у місті Києві від 22.09.2025 № 26692/5/26-15-04-15-03 Приватним акціонерним товариством "Автобаза №1" сплачено податкових зобов`язань по орендній платі та земельному податку за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва в розмірі 3 371 120,00 грн: за липень - грудень 2023 року - 297 000,00 грн, за 2024 рік - 1 900 500,00 грн, за січень - вересень 2025 року - 1 173 620,00 грн.

За доводами позивача, з відповідача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва без правовстановлюючих документів на неї у розмірі 1 047 386,22 грн (4 418 506,22 грн - 3 371 120,00 грн).

Водночас, судом встановлено, що витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 28.10.2025 та актом комісійного обстеження від 09.10.2025 підтверджується, що у ніч з 30.07.2025 на 31.07.2025 належний ПрАТ "Автобаза №1" об`єкт нерухомого майна - автозаправочний блок (літ. "Д") загальною площею 1108,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584835780000) пошкоджено на 81-100%, у зв`язку з чим об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні порушення несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйновані об`єкти).

На думку відповідача, відповідно до пп. 69.141 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України ПрАТ "Автобаза №1" звільняється від плати за землю на 50% земельної ділянки за період з 01.07.2025.

Так, відповідно до пп. 69.141 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, дані про знищення яких та дані про земельні ділянки, на яких були розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), в межах площ (земельних ділянок), визначених цим підпунктом.

Площі земельних ділянок, на які поширюється дія цього підпункту, обмежуються для фізичних та юридичних осіб - власників знищених об`єктів нежитлової нерухомості та юридичних осіб - власників знищених об`єктів житлової нерухомості, зокрема, 50 відсотків площі земельної ділянки - у разі якщо загальна площа знищеного об`єкта житлової або нежитлової нерухомості не перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об`єкт нерухомого майна.

З огляду на те, що загальна площа знищеного об`єкта нерухомого майна - автозаправочного блоку (літ. "Д") загальною площею 1108,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 584835780000) не перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об`єкт нерухомого майна та становить 2,72% (1108,8 кв.м х 100/4,0710 га) загальної площі земельної ділянки, розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва за період з 01.07.2025 по 22.09.2025 необхідно здійснювати обмежуючись 50% площі земельної ділянки.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 08.07.2023 по 22.09.2025, дійшов висновку, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва (з 08.07.2023), тому що відповідні нарахування слід здійснювати з 09.07.2023 (з наступного дня після втрати чинності договору № 75-5-00024 від 08.07.1998) по 22.09.2025 із застосуванням відсоткової ставки орендної плати 3% та 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Здійснивши власний розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 09.07.2023 по 22.09.2025, з урахуванням положень пп. 69.141 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, судом встановлено, що розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за спірний період становить 4 120 248,88 грн, з розрахунку: (1) з 09.07.2023 по 31.12.2023: 55 051 217,18 грн * 3%/365 * 177 днів = 800 882,09 грн; (2) з 01.01.2024 по 31.12.2024: 57 858 829,26 грн * 3%/366 * 366 днів = 1 735 764,88 грн; (3) з 01.01.2025 по 30.06.2025: 64 799 870,23 грн * 4%/365 * 181 день = 1 285 345,37 грн; (4) з 01.07.2025 по 22.09.2025: 64 799 870,23 грн * 4%/365 * 84 дні - 50% = 298 256,94 грн.

При цьому, судом першої інстанції враховано сплату відповідачем орендної плати за 2023 - 2025 роки на загальну суму 3 371 120,00 грн, що підтверджується листом Головного управління ДПС у місті Києві від 22.09.2025 № 26692/5/26-15-04-15-03.

Таким чином, обґрунтованою є сума безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 749 128,88 грн (4 120 248,88 грн - 3 371 120,00 грн).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:313:0002 по вул. Пшеничній, 9 у Святошинському району міста Києва без правовстановлюючих документів за період з 09.07.2023 по 22.09.2025, дійшла висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають кошти в розмірі 749 128,88 грн, оскільки такий розмір є арифметично правильним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача нам користь позивача безпідставно збережених грошових коштів за період з 09.07.2023 по 22.09.2025 у розмірі 749 128,88 грн є законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.

На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.

Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/12666/25 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автобаза №1" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/12666/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/12666/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/12666/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді А.О. Мальченко

С.А. Гончаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua