Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №911/588/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 07 вересня 2026 р.

Справа: №911/588/26

Суддя: Демидова А.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа № 911/588/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Чорний Є.О.

від відповідача: Скряга О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2026 (повне рішення складене 08.07.2026) (суддя Бабкіна В.М.)

у справі № 911/588/26 Господарського суду Київської області

за позовом Державного підприємства "ІНФОТЕХ"

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

про стягнення 1 699 258,00 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії, у тому числі - 1 695 634,45 грн основного боргу за спожиту електричну енергію та 3 % річних у сумі 3 623,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У березні 2026 року Державне підприємство "ІНФОТЕХ" (далі - ДП "ІНФОТЕХ", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач) про стягнення 1 699 258,00 грн заборгованості за договором № 352КЕС про постачання електричної енергії споживачу від 26.09.2025 (далі також - Договір), у тому числі 1 695 634,45 грн основного боргу за спожиту електричну енергію та 3 % річних у сумі 3 623,55 грн.

Вимоги позивача мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 352КЕС про постачання електричної енергії споживачу від 26.09.2025, згідно з яким відповідачеві було поставлено електричну енергію, яку за грудень 2025 року останній не оплатив, у зв`язку із чим позивач просив суд стягнути з відповідача 1 695 634,45 грн основного боргу та 3 % річних у сумі 3 623,55 грн за період з 30.01.2026 по 24.02.2026.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2026 у справі № 911/588/26 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військової частини НОМЕР_1 ) на користь ДП "ІНФОТЕХ" 1 695 634,45 грн основного боргу, 3 623,55 грн 3 % річних та 20 391,10 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не оплачено фактичний обсяг спожитої електричної енергії за грудень 2025 року, у зв`язку із чим вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 695 634,45 грн визнано обґрунтованою. Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних у розмірі 3 623,55 грн, нарахованих на суму заборгованості 1 695 634,45 грн за період з 30.01.2026 по 24.02.2026, суд встановив, що такий є арифметично правильним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2026 у справі № 911/588/26, ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вказує, що позивачем в актах купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12 та № 25-Е-0039-12/1 завищено обсяги спожитої електричної енергії за грудень, у зв`язку із цим оплата постачання електричної енергії здійснена в межах бюджетних асигнувань, затверджених на відповідний період. Також, на переконання відповідача, вимога про стягнення 3 % річних є неправомірною, оскільки в додатку 2 "Комерційна пропозиція" до Договору встановлено, що штраф за відхилення фактичного споживання від замовленого обсягу не застосовується; судом першої інстанції недостатньо перевірено обґрунтованість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних; мотивувальна частина рішення не містить належної оцінки правильності здійсненого позивачем розрахунку, а також суд не взяв до уваги жодних аргументів відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2026 у справі № 911/588/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 08.09.2026 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.08.2026.

Позиції учасників справи

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, зокрема, що апеляційна скарга не містить належних та допустимих доказів неправильності висновків суду першої інстанції, а наведені в ній доводи фактично спрямовані на уникнення відповідачем виконання свого договірного обов`язку щодо оплати фактично спожитої електричної енергії; відповідач не заперечує самого факту споживання електричної енергії, але намагається уникнути її оплати шляхом посилання на формальні обставини щодо моменту отримання даних ОСР та на арифметичну різницю у 90 кВт/год, яка належними доказами не підтверджена; відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) споживач зобов`язаний оплачувати вартість прийнятих енергетичних ресурсів, стаття 526 ЦК України вимагає належного виконання зобов`язань, стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для його сторін, а частина друга статті 625 ЦК України передбачає відповідальність за прострочення саме грошового зобов`язання; спеціальне законодавство у сфері електроенергетики також прямо передбачає оплату фактичного споживання та здійснення розрахунків на підставі даних комерційного обліку.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 08.09.2026 з`явились представники відповідача та позивача.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.09.2025 між ДП "ІНФОТЕХ" (постачальник) та Міжнародним міжвідомчим багатопрофільним навчально-бойовим центром підготовки підрозділів Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (споживач) було укладено договір № 352КЕС про постачання електричної енергії споживачу (Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору очікуваний обсяг та строк постачання визначається у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору загальна вартість цього Договору становить 6 988 889,45 грн, у тому числі ПДВ - 1 164 814,91 грн: за рахунок бюджетних коштів - 6 688 889,45 грн, у тому числі ПДВ - 1 114 814,91 грн; за рахунок відшкодувань субспоживачів - 300 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 50 000,00 грн.

Умовами п. 5.10, 5.12 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена протягом 5 робочих днів з моменту його отримання споживачем та у відповідності до п. 19 постанови КМУ від 09.06.2021 № 590.

Факт надання послуг за Договором оформлюється актом купівлі-продажу електричної енергії (далі - акт), який укладається за звітний період (-и) (п. 5.23 Договору).

Споживач зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від постачальника акта, у разі відсутності обґрунтованих заперечень, підписати такий акт та повернути один примірник постачальнику (п. 5.24 Договору).

У разі незгоди підписати акт (заперечення щодо правильності його оформлення, вартості тощо), споживач зобов`язаний у цей же строк направити постачальнику письмову мотивовану відмову, з вказівкою конкретно визначених обставин та причин незгоди з актом (п. 5.25 Договору).

У випадку ненадходження, у визначений Договором строк, до постачальника письмової мотивованої відмови споживача від підписання акта, зобов`язання постачальника перед споживачем вважається належним чином виконаними, а акт - фактично узгодженим сторонами на шостий робочий день з моменту його отримання (п. 5.27 Договору).

Відповідно до п. 15.1 Договору останній діє з дати його укладення до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного та продовженого відповідними Указами Президента України та затвердженими Верховною Радою України, але не пізніше ніж по 31.12.2025, а у частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим Договором.

У заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до Договору, відповідачем обрано комерційну пропозицію UA-2025-08-21-008736-a. ЕІС-код об`єкта відповідача: 62Z9521894566546, 62Z3344170794601, 62Z0380145823855, 62Z3711018459048, 62Z8062373083667, 62Z8934767285224, Київська область.

За умовами комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору): очікуваний обсяг постачання товару - 925 926 кВт/год; строк постачання товару - з 26.09.2025 по 31.12.2025 (включно); споживач зобов`язується до 5 та 10 числа кожного місяця направляти на електронну пошту кориговані обсяги споживання на поточний місяць, а до 25 числа - плановані обсяги споживання електричної енергії на наступний місяць; штраф за відхилення фактичного споживання від замовленого обсягу не застосовується; постачальник по 15 число (включно) місяця, наступного за звітним (розрахунковим), оформлює рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію та акт постачання електричної енергії і в цей же строк надає їх споживачу. Оплата рахунка, акта постачання електричної енергії за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем протягом 5-ти робочих днів від дня його отримання.

21.10.2025 між ДП "ІНФОТЕХ" та Міжнародним міжвідомчим багатопрофільним навчально- ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з умовами якої сторони вирішили викласти п. 5.1 Договору в такій редакції: "3агальна вартість цього Договору становить 5 957 056,03 грн. (П`ять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят шість гривень 03 копійки), у тому числі ПДВ - 992 842,67 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві тисячі вісімсот сорок дві гривні 67 копійок: - за рахунок бюджетних коштів 5 947 056,03 грн. (п`ять мільйонів дев`ятсот сорок сім тисяч п`ятдесят шість гривень 03 коп.), у тому числі ПДВ - 991 176,00 грн. (дев`ятсот дев`яносто одна тисяча сто сімдесят шість гривень 00 коп.); - за рахунок відшкодувань субспоживачів 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ - 1 666,67грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.).".

11.12.2025 між ДП "ІНФОТЕХ" та Міжнародним міжвідомчим багатопрофільним навчально-бойовим центром підготовки підрозділів Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з умовами якої сторони погодили збільшити загальну суму Договору на 1 662 839,49 грн та збільшити ціну за постачання електричної енергії за Договором, яка складає 7 619 895,52 грн.

22.12.2025 між ДП "ІНФОТЕХ" та Міжнародним міжвідомчим багатопрофільним навчально-бойовим центром підготовки підрозділів Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) було укладено додаткову угоду № 5 до Договору, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, погодили зміни до п. 15.1 Договору та виклали його в такій редакції: "Договір діє з дати його укладення до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного та продовженого відповідними Указами Президента України та затвердженими Верховною Радою України, але не пізніше ніж по 31.01.2026 р., а у частині оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим Договором.".

Позивач на виконання зобов`язань за Договором у грудні 2025 року поставив відповідачу електричну енергію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено акти купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12 за грудень 2025 року на суму 840 938,16 грн (89 843,705 кВт/год) та № 25-Е-0039-12/1 за грудень 2025 року на суму 1 695 634,45 грн (181 157,295 кВт/год).

14.01.2026 позивачем на адресу відповідача було направлено рахунки на оплату на суму 840 938,16 грн та на суму 1 695 634,45 грн, акти купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12 за грудень 2025 року на суму 840 938,16 грн (89 843,705 кВт/год) та № 25-Е-0039-12/1 за грудень 2025 року на суму 1 695 634,45 грн (181 157,295 кВт/год), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та квитанцією до поштового відправлення № 0100101329547 АТ "Укрпошта".

Листом № 04/530/815 від 27.01.2026 ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" повідомило позивача, що фактичний обсяг розподіленої електричної енергії, переданий постачальнику ДП "ІНФОТЕХ" для споживача Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний навчально-бойовий центр підготовки підрозділів Національної гвардії України (код 40163246) у грудні 2025 року за точками обліку становить: 62Z9521894566546 - 71 024 кВт/год, 62Z3344170794601 - 66 981 кВт/год, 62Z0380145823855 - 11 779 кВт/год, 62Z3711018459048 - 15 074 кВт/год, 62Z8062373083667 - 104 903 кВт/год, 62Z8934767285224 - 1 240 кВт/год.

Відповідачем було оплачено поставлену позивачем електричну енергію за актом купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12 за грудень 2025 року в сумі 840 938,16 грн.

Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідач, усупереч умовам укладеного між сторонами Договору, оплату за отриману електричну енергію в повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим за ним рахується заборгованість у загальній сумі 1 695 634,45 грн за грудень 2025 року. У зв`язку із цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 695 634,45 грн основного боргу та 3 % річних у сумі 3 623,55 грн за період з 30.01.2026 по 24.02.2026.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що акт купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12/1 за грудень 2025 року був направлений відповідачу 14.01.2026, тобто через місяць після оплати попереднього рахунку за грудень, до акта не було долучено жодних документів, які підтверджують факт перевищення обсягу спожитої відповідачем електричної енергії, при цьому позивач звернувся до ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 13.01.2026, а сама відповідь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" № 04/530/815 датована 27.01.2026. Окрім цього, як зазначив відповідач, відповідно до листа ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" від 27.01.2026 № 04/530/815 відповідачем фактично спожито 270 911 кВт/год за грудень 2025 року, однак позивачем в актах купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12 та № 25-Е-0039-12/1 вказано загальний обсяг спожитої енергії, який складає 271 001 кВт/год.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), передбачено, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та "Про ринок електричної енергії" ДП "ІНФОТЕХ" (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.07.2022 № 805.

Згідно з п. 4.7 ПРРЕЕ оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Відповідно до п. 4.8 ПРРЕЕ форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Згідно з умовами комерційної пропозиції та п. 5.10, 5.12 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена протягом 5 робочих днів з моменту його отримання споживачем та у відповідності до п. 19 постанови КМУ від 09.06.2021 № 590.

Строк надання рахунка за спожиту електричну енергію та строк його оплати (згідно з умовами комерційної пропозиції) - постачальник по 15 число (включно) місяця, наступного за звітним (розрахунковим), оформлює рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію та акт постачання електричної енергії, і в цей же строк надає їх споживачу.

Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації, наданої ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (виконує функції адміністратора комерційного обліку), обсяг спожитої Міжнародним міжвідомчим багатопрофільним навчально-бойовим центром підготовки підрозділів Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код НОМЕР_2 ) у грудні 2025 року електричної енергії за точками обліку становить: 62Z9521894566546 - 71 024 кВт/год, 62Z3344170794601 - 66 981 кВт/год, 62Z0380145823855 - 11 779 кВт/год, 62Z3711018459048 - 15 074 кВт/год, 62Z8062373083667 - 104 903 кВт/год, 62Z8934767285224 - 1 240 кВт/год.

На підставі даних, отриманих від ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", позивач сформував відповідні рахунки для оплати поставленої електроенергії.

Відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12 та № 25-Е-0039-12/1 за грудень 2025 року відповідачу було поставлено електричну енергію на загальну суму 2 536 572,61 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про завищення позивачем в актах купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12 та № 25-Е-0039-12/1 обсягів спожитої електричної енергії за грудень, оскільки таке спростовується матеріалами справи, а саме загальний обсяг фактично спожитої відповідачем електроенергії за грудень 2025 року, зазначений позивачем в актах купівлі-продажу, відповідає даним ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" і становить 271 001 кВт/год.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем було оплачено за актом купівлі-продажу електричної енергії № 25-Е-0039-12 за грудень 2025 року в розмірі 840 938,16 грн, отже, заборгованість позивача складає 1 695 634,45 грн, зокрема за актом № 25-Е-0039-12/1.

Як встановлено апеляційним господарським судом, Міжнародний міжвідомчий багатопрофільний навчально-бойовий центр підготовки підрозділів Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) за спожиту електричну енергію у грудні 2025 року в повному обсязі не розрахувався, доказів на спростування заявленого позивачем обсягу споживання за вказаний період ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції не надав.

З огляду на викладене, фактично спожита відповідачем електроенергія відповідно до чинного договору № 352КЕС про постачання електричної енергії споживачу від 26.09.2025 за грудень 2025 року мала бути оплачена постачальнику на умовах укладеного Договору.

Беручи до уваги вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем зі сплати залишку обсягу спожитої електричної енергії в розмірі 1 695 634,45 грн, зокрема за актом № 25-Е-0039-12/1, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 % річних у сумі 3 623,55 грн за період з 30.01.2026 по 24.02.2026, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів зауважує, що скаржник помилково ототожнює нарахування процентів річних із штрафними санкціями, у зв`язку із чим є помилковими доводи скаржника щодо неправомірності вимоги про стягнення 3 % річних із посиланням на додаток 2 "Комерційна пропозиція" до Договору, яким встановлено, що штраф за відхилення фактичного споживання від замовленого обсягу не застосовується.

За змістом статті 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Суд апеляційної інстанції, своєю чергою, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку процентів річних, нарахованих на суму заборгованості 1 695 634,45 грн, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично правильно.

Відтак доводи скаржника щодо недостатності перевірки судом першої інстанції обґрунтованості нарахування 3 % річних не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Разом із тим, скаржник в апеляційній скарзі також посилається на недостатню перевірку судом першої інстанції обґрунтованості нарахування інфляційних втрат, однак суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такі нарахування позивачем не заявлялись та, відповідно, не були предметом судового розгляду місцевим господарським судом. У зв`язку із цим такі доводи скаржника відхиляються апеляційним господарським судом за неспроможністю.

Перевіряючи доводи скаржника щодо невідповідності рішення суду першої інстанції вимогам законодавства, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У силу положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції виснує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам законодавства.

Натомість доводи скаржника в тій частині, що мотивувальна частина рішення не містить належної оцінки правильності здійсненого позивачем розрахунку, а також оцінки аргументів відповідача, спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного судового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про задоволення позову повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2026 у справі № 911/588/26 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 29.09.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua