Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №910/8822/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа № 910/8822/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2026

про повернення позовної заяви (суддя Гумега О.В.)

у справі № 910/8822/26 Господарського суду міста Києва

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про відшкодування збитків у розмірі 1 150 190 896,86 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (відповідач), в якому просить суд:

1) стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству "ФІДОБАНК", у розмірі 491 589 431,56 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - вимога-1);

2) стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству "ФІНРОСТБАНК", у розмірі 404 954 156,25 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - вимога-2);

3) стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству "ІНТЕРКРЕДИТБАНК", у розмірі 316 170,15 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - вимога-3);

4) стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК", у розмірі 1 389 048,98 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - вимога-4);

5) стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду, що заподіяна Публічному акціонерному товариству "БАНК КАМБІО", у розмірі 251 942 089,982 грн, процедура ліквідації якого здійснювалась Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - вимога-5).

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 у справі № 910/8822/26 повернуто позовну заяву та додані до неї документи.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки в межах поданого позивачем позову об`єднано п`ять позовних вимог (вимоги 1-5), які не пов`язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами. При цьому відсутні підстави для застосування положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 у справі № 910/8822/26, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд не врахував, що в позовній заяві хоч і заявлені вимоги про стягнення шкоди (збитків), заподіяної різним банкам, проте всі вимоги фактично об`єднані одним умислом та спільним наслідком, а також спільними доказами.

На переконання скаржника, об`єднання позовних вимог у вказаний спосіб та їхній спільний розгляд не тільки відповідатиме нормам матеріального та процесуального права, але й надає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права позивача, а також запобігти ухваленню різних за змістом рішень при однакових обставинах.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 у справі № 910/8822/26; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.08.2026.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

За змістом пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднані можуть бути вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Схожі за змістом усталені висновки викладено в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 04.04.2023 у cправі № 911/1757/21, від 24.04.2023 у cправі № 916/1522/22, від 20.01.2025 у справі № 910/10759/24.

За змістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги:

(1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними);

(2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім цього, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті (об`єднані вимоги, (1) які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; (2) щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам).

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Водночас аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 ГПК України і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.

Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України.

Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Схожі за змістом правові висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22.

Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини шостої статті 173 ГПК України як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов.

Повертаючи позовну заяву на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України, суд першої інстанції зазначив про те, що обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги про стягнення майнової шкоди (збитків), завданих кожному із п`яти означених банків, підтверджуються різними доказами (№ 1.1 - 1.23; 2.1 - 2.20: 3.1 - 3.16; 4.1 - 4.16; 5.1 - 5.20); заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, а саме: підстави виникнення вимог позивача різні (щодо кожного з означених банків); обставини, на яких ґрунтується вимога-1, не підтверджується тими ж самими доказами, що й обставини, на яких гуртуються заявлені позивачем вимоги-2, 3, 4, 5, а рівно і навпаки; вимоги-1, 2, 3, 4, 5 не є основними або похідними позовними вимогами; позовна заява не містить жодних обґрунтувань щодо можливості об`єднання в даній позовній заяві вищезазначених вимог-1, 2, 3, 4, 5.

З огляду на вказане, місцевий господарський суд виснував про відсутність підстав для застосування положень статті 173 ГПК України.

Проте суд апеляційної інстанції вважає, що зазначення про те, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою підставами їх виникнення, не є основними та похідними, кожна із заявлених позовних вимог має окремий предмет позову, підставу позову і предмет доказування, що свідчить про різноманітність і відмінність доказів, які повинні бути подані на підтвердження або спростування позовних вимог, тобто заявлені вимоги не пов`язані однорідними доказами, не може вважатись належним мотивуванням, адже про відповідне суд першої інстанції виснував безвідносно цієї справи, заявлених в її межах вимог, наведених позивачем підстав (фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача) та їх обґрунтувань у цілому, а також наданих на їхнє підтвердження доказів, а також без урахування того, якого саме кінцевого результату намагається досягнути позивач, заявляючи в одному позові вимоги про стягнення майнової шкоди (збитків), завданих кожному з п`яти банків.

Суд також звертає увагу на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в пункті 9.5 постанови від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21, згідно з якою: "9.5. Також Суд зазначає, що на час постановлення місцевим судом оскаржуваної ухвали статтею 174 чинного ГПК України, на відміну від статті 63 цього Кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору. У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2019 у справі №910/9302/19, від 24.11.2020 у справі №910/3748/20, від 31.03.2021 у справі №910/16780/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21.".

Суд першої інстанцій вказане не врахував, як залишив поза увагою й те, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21).

Вищенаведене свідчить про те, що суд першої інстанції безпідставно, без належного та достатнього мотивування, повернув позовну заяву на підставі пункту 2 частини першої статті 174 ГПК України, що є підставою для скасування відповідної ухвали суду першої інстанції, з огляду на необхідність забезпечити позивачу гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, чого суд першої інстанції не зробив через допущені ним порушення норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Оскільки доводи апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

Оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 280-282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2026 у справі № 910/8822/26 скасувати.

3. Справу № 910/8822/26 направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко