Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №910/16307/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа№ 910/16307/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу

у справі №910/16307/25 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1"

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3, -

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулось ІНФОРМАЦІЯ_4 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі №910/16307/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі №910/16307/25 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі №910/16307/25 частково скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6

В решті позовних вимог відмовлено.

На адресу суду через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" надійшла заява, в якій останній просить ухвалити додаткову постанову про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16307/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

10.08.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат.

Відповідно до п.п 17.9 ч. 1 Перехідних Положень ГПК України якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рішення, роз`яснення судового рішення справа у відповідному суді відсутня, суд витребовує справу з суду нижчої інстанції протягом п`яти днів із дня надходження відповідної заяви, а суд нижчої інстанції направляє справу до суду, який її витребував, не пізніше наступного дня із дня надходження відповідної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днів із дня надходження справи до суду, який має її розглядати.

Ухвалою суду від 03.09.2026, після виходу колегії суддів із відпусток, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16307/25.

17.09.2026 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 21.09.2026 призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №910/16307/25 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16307/25, дійшла до наступних висновків.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем подані 03.08.2026, тобто у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Доводи позивача, викладені у запереченнях стосовно ухвалення судового рішення, що відповідачем недоведено поважність причин неподання доказів до закінчення судових дебатів у справі, є необґрунтованими, оскільки як відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

У такому разі підлягає застосуванню інша вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі відповідач навів попередній розрахунок судових витрат та зазначив, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть подані відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції у даній справі ухвалена 28.07.2026, а докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу були подані 03.08.2026, тобто у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано укладений 06.10.2025 між та Адвокатським об`єднанням «КОЛТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» Договір про надання правової допомоги №06-10-2025, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати, а клієнт - прийняти та оплатити замовлену ним правову допомогу на умовах та порядку, визначеному договором. Перелік правової допомоги, її обсяг, вартість та строки надання узгоджуються сторонами за окремими замовленнями клієнта, які погоджуються сторонами у додаткових угодах до договору.

25.05.2026 між сторонами підписано Додаткову угода № 5 до договору, відповідно до умов якої виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, надати, а клієнт - прийняти та оплатити правову допомогу, надану виконавцем, пов`язану із представництвом інтересів клієнта під час розгляду судової справи № 910/16307/25 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення грошових коштів.

Згідно п. 2.1. додаткової угоди № 5 виконавець зобов`язаний представляти інтереси клієнта у суді апеляційної інстанції, готувати всі необхідні процесуальні документа щодо захисту прав та інтересів клієнта.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди № 5 вартість правової допомоги становить 45 000,00 грн.

30.07.2026 Адвокатським об`єднанням «КОЛТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» було підписано акт надання послуг на суму 45 000, 00 грн із представництва інтересів клієнта під час розгляду судової справи №910/16307/25 у суді апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про не обґрунтування відповідачем поважності причин неподання доказівколегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 виклала правову позицію про те, що у разі подання доказів після ухвалення рішення сторона повинна обґрунтувати поважність причин їх неподання до закінчення судових дебатів.

Як свідчать матеріали справи, договір №06-10-2025 про надання правової допомоги від 06.10.2025 був поданий до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву, тобто був наявний в матеріалах справи ще до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови.

При цьому, акт надання послуг № 42 на суму 45 000, 00 грн був складений лише 30.07.2026, тоді як постанова була ухвалена 28.07.2026.Саме вказаним документом сторони договору остаточно зафіксували обсяг наданої правничої допомоги, її деталізацію та загальну вартість.

Таким чином, на момент ухвалення постанови суду апеляційної інстанції вказаний доказ, який б підтверджував саме остаточний розмір витрат на правничу допомогу, ще не існував.

Отже, вказані обставини дають підстави для висновку про об`єктивну відсутність належних доказів остаточного розміру витрат станом на момент ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та підтверджують поважність причин їх неподання раніше.

Стосовно відсутності доказів оплати послуг з правничої допомогу, на що наголошує позивач, то об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В питанні розподілу витрат на правничу допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 та додатковій постанові від 12.09.2019 у справі № 9901/350/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Колегія суддів, оцінюючи фактичні витрати з урахуванням всіх аспектів і складності справи, дійшла до висновку, що витрати на правничу допомогу, які відповідач просить відшкодувати за рахунок позивача у розмірі 45 000,00 грн за надані послуги у суді апеляційної інстанції, не є співмірними із обсягом наданих послуг, оскільки формування апеляційної скарги не потребували складного аналізу правових норм і вивчення судової практики, а також не призвели до проведення значних розрахунків. Колегія суддів також враховує, що їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатами обсягом послуг, витраченим часом на їх надання, та не відповідає критерію розумної необхідності.

В питанні розподілу витрат на правничу допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Колегія суддів, оцінивши подану до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, встановила, що викладена у них правова позиція не відрізняється від доводів, які були викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що позиція представника відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи, оскільки це ж адвокатське об`єднання надавало правову допомогу як у першій, так і у апеляційній інстанції, тому, відповідно, було обізнано з усіма деталями, що випливають із даної справи.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, дослідивши клопотання про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 45 000,00 грн не відповідає критерію обґрунтованості, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

А тому, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт та те, що правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, враховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів дійшла до висновку, що справедливим та співрозмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 20 000,00 грн.

При цьому, за приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, оскільки апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 у справі №910/16307/25 була задоволена частково, згідно приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України на позивача підлягають покладенню 6 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, розподілених пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.

Таким чином, з огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково та стягнути з позивача на користь відповідача 6 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" задовольнити частково.

2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 6 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

3. В решті вимог заяви відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку і строки.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко