Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №910/13225/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. Справа № 910/13225/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.09.2026

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Громадської організації "Товариство "Восток"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026

повний текст рішення складено 25.06.2026

у справі № 910/13225/24 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Громадської організації "Товариство "Восток"

до Одеської обласної державної адміністрації

про стягнення 15 000 000,00 грн шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Громадська організація "Товариство "Восток" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Одеської обласної державної адміністрації (відповідач) про стягнення шкоди у розмірі 15 000 000,00 грн, з них: матеріальної шкоди - 10 000 000,00 грн та моральної шкоди - 5 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що членами Громадської організації "Товариство "Восток" за власний кошт на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га, власником якої є Одеська обласна державна адміністрація, побудовано 1100 гаражів. 09.07.2019 Громадська організація "Товариство "Восток" звернулась до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га Громадській організації "Товариство "Восток". Однак, листом за № 5229/1/01-29/4657/2-19 від 07.08.2019 відповідачем повідомлено позивача, що на підставі розпорядження від 16.05.2016 № 290/А-2016 Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га передано Приватному підприємству "Південьпарксервіс" в оренду на 49 років. Позивач не погоджується з передачею в оренду ПП "Південьпарксервіс" земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435, площею 12 га, на якій розташовані гаражі Громадської організації "Товариство "Восток", до яких ПП "Південьпарксервіс" не має жодного відношення. За твердженням позивача, службові особи Одеської обласної державної адміністрації та ПП "Південьпарксервіс" встановили шлагбаум та вимагають кошти з громадян (членів ГО "Товариство "Восток") шляхом укладення нікчемних договорів. Позивач зазначає, що відповідач не сприяв позивачу у виконанні статутних завдань, обмежував права, свободи та інтереси членів Громадської організації "Товариство "Восток", чим було завдано позивачу шкоду у розмірі 15 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13225/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/13225/24 у позові відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння відповідачем шкоди ГО «Товариство «Восток», внаслідок протиправності дій чи бездіяльності та не доведено об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача із заподіяною позивачу шкодою та розміру такої шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/13225/24, 27.06.2026 Громадська організація "Товариство "Восток" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/13225/24 та ухвалити нове, яким стягнути з УДКС України в Одеській області з рахунку Одеської обласної державної адміністрації Код ЄДРПОУ:00022585 кошти в сумі 15 000 000,00 гривень на користь Громадської організації "Товариство "Восток", в якості компенсації за завдану шкоду. Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням та про витребування доказів.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435, площею 12 га з 2015 року використовувалась ПП "Південьпарксервіс" без правовстановлюючих документів. За доводами скаржника, укладений 26.10.2020 між відповідачем та ПП "Південьпарксервіс" договір оренди земельної ділянки є нікчемним, оскільки укладений без дотримання конкурентних засад, порушує публічний порядок та спрямований на заволодіння земельною ділянкою. Крім того, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням та витребуванні доказів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 матеріали апеляційної скарги Громадської організації "Товариство "Восток" у справі № 910/13225/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тарасенко К.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/13225/24.

23.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13225/24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 у зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Мальченко А.О. у відпустці для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/13225/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13225/24 за апеляційною скаргою Громадської організації "Товариство "Восток" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 та призначено розгляд справи на 24.09.2026.

15.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Одеської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено наявності у нього речових прав на майно чи земельну ділянку, не підтверджено факту заподіяння йому шкоди та відповідно причинно-наслідкового зв`язку, а законність дій Одеської обласної державної адміністрації щодо передачі Приватному підприємству "Південьпарксервіс" в оренду на 49 років земельної ділянки встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 24.09.2026 колегією суддів було розглянуто та відхилено клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням. Відхиляючи наведене клопотання, колегія суддів виходила з того, що питання щодо наявності або відсутності на спірній земельній ділянці капітальних гаражів не входить до предмету доказування у даній справі, у зв`язку з чим клопотання Громадської організації "Товариство "Восток" задоволенню не підлягає.

Також в судовому засіданні 24.09.2026 колегією суддів було розглянуто та відхилено клопотання про витребування доказів. Відхиляючи наведене клопотання, колегія суддів виходила з того, що за відсутності надання доказів на підтвердження вжиття заходів для отримання цих доказів самостійно, як і не надання доказів на підтвердження причин неможливості самостійного отримання витребуваних доказів, правові підстави для задоволення клопотання та витребування доказів відсутні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/13225/24 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 06.05.2016 № 290/А-2016 «Про надання ПП «Південьпарксервіс» в оренду на 49 років земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)» надано ПП «Південьпарксервіс» в оренду на 49 років земельну ділянку площею 12,0 га, (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435) для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

09.07.2019 Громадська організація «Товариство «Восток» звернулась до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням № 69 про надання у користування (оренду) земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435, площею 12,0 га, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Листом від 07.08.2019 № 5229/1/01-29/4657/2-19 Одеською обласною державною адміністрацією повідомлено Громадську організацію «Товариство «Восток», що розпорядженням від 16.05.2016 № 290/А-2016 земельну ділянку, загальною площею 12 га (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435) надано в оренду на 49 років ПП «Південьпарксервіс» для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача, Громадська організація «Товариство «Восток» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської обласної державної адміністрації, третя особа: ПП «Південьпарксервіс» про визнання бездіяльності Одеської обласної державної адміністрації протиправною та зобов`язання вирішити питання про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435 у власність Громадської організації «Товариство «Восток», та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 16.05.2016 № 290/А-2016.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 420/4957/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 та постановою Верховного Суду від 01.11.2021, позовні вимоги Громадської організації «Товариство «Восток» задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Одеської обласної державної адміністрації щодо не розгляду клопотання Громадської організації «Товариство «Восток» від 09.07.2019 у встановленому Земельним кодексом України порядку; зобов`язано Одеську обласну державну адміністрацію розглянути клопотання Громадської організації «Товариство «Восток» від 09.07.2019 у встановленому Земельним кодексом України порядку з урахуванням висновків суду. У решті позову відмовлено.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 15.07.2020 № 465/од-2020 «Про відмову у наданні у користування (оренду) земельної ділянки» відмовлено Громадській організації «Товариство «Восток» у наданні в користування (оренду) земельної ділянки площею 12,0 га (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 420/7512/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021, відмовлено у задоволенні позову Громадської організації «Товариство «Восток» до голови Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого М.В. від 15.07.2020 № 465/од-2020 та зобов`язання відповідача вирішити питання про передачу земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, площею 12,0 га у власність Громадської організації «Товариство «Восток».

Спір у справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем, на думку позивача, конституційних прав, свобод та законних інтересів членів Громадської організації «Товариство «Восток» на користування земельною ділянкою на якій розташовані гаражі Громадської організації "Товариство "Восток".

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що: (1) Громадська організація "Товариство "Восток" скористалася правом на оскарження бездіяльності Одеської ОДА щодо нерозгляду клопотання Громадської організації від 09.07.2019 № 5229/01-29/1/1-19 про передачу земельної ділянки у власність у встановленому Земельним кодексом України порядку та оскарження розпорядження голови Одеської ОДА від 16.05.2016 № 290/А-2016 "Про надання земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 ПП "Південьпарксервіс" в оренду строком на 49 років шляхом звернення з позовом до суду (справа № 420/4957/19); (2) позивачем не доведено, що члени Громадської організації "Товариство "Восток" є власниками або користувачами 1100 гаражів, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435, площею 12,0 га; (3) позивачем не надано доказів на підтвердження наявності його порушених прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем, не зазначено у чому саме полягає завдана йому шкода, якими діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, а також не обґрунтовано розмір завданої йому шкоди та не вказано якими доказами це підтверджено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

Доведення факту наявності шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і шкодою покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння шкоди полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком такої протиправної поведінки.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у статтях 1173, 1174 Цивільного кодексу України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173 і 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів та осіб. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, позивачем не зазначено, якими саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача йому було завдано шкоду та не надано жодного доказу на підтвердження їх незаконності, а також не доведено завдання шкоди саме при здійсненні владно-адміністративних повноважень.

З поміж іншого, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності на території земельної ділянки об`єктів нерухомості, які належать Громадській організації «Товариство «Восток», а також не підтверджено право власності жодного із її учасників на збудовані гаражі на цій земельній ділянці.

При цьому, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.02.2021 № 243577849 за Одеською обласною державною адміністрацією зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 12,0 га, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, розташовану за адресою: Сичавська с/рада, Лиманський район, Одеська область.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту наявності шкоди та її розміру, окрім здійсненого ним розрахунку.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем наявності складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування матеріальної шкоди на підставі статей 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Також звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про завдання йому моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 грн.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Водночас до встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відноситься випадок її заподіяння внаслідок, зокрема, неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування (стаття 1173 Цивільного кодексу України) або дій їх посадових чи службових осіб (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

Отже, у цій частині вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили таку шкоду, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували завдання моральної (немайнової) шкоди саме юридичній особі, яка є позивачем у даній справі, не доведено дій, якими було принижено ділову репутацію позивача та не доведено в чому саме полягало таке приниження (зокрема, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності), як і не доведено її розміру.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, що підтверджуються матеріалами справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні з відповідача моральної шкоди через недоведеність позивачем факту її спричинення.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.

На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи скаржника, фактично дублюють позицію позивача викладену у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав належну оцінку при ухвалені оскаржуваного рішення.

Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Громадської організації "Товариство "Восток" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/13225/24 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/13225/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 у справі № 910/13225/24 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13225/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров