Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/3768/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/3768/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Сибіги О.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026

у справі №910/3768/26 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1 205 157,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі відповідач) про стягнення 1 205 157,56 грн, з яких 924 253,77 грн інфляційних втрат та 280 903,79 грн 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не сплатив заборгованість у розмірі 7 494 874,58 грн, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/15898/23, у зв`язку з чим відповідачу нараховано 924 253,77 грн інфляційних втрат та 280 903,79 грн 3% річних за період з 01.11.2024 по 30.01.2026.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» 924 253,77 грн інфляційних втрат, 280 903,79 грн 3% річних та 14 461,89 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/15898/23, яке набрало законної сили 14.05.2024, встановлено неналежне виконання Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зобов`язань з оплати за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» будівельних робіт у розмірі 7 494 874,58 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за виконані будівельні роботи в розмірі 7 494 874,58 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» звернулося 30.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 30.06.2026, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі №910/3768/26 про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» 924 253 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 280 903 грн. 79 коп. 3% річних та ухвалити нове рішення з урахуванням контррозрахунку відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не досліджено та не враховано здійснені відповідачем оплати основного боргу, стягнутого рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/15898/23.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3768/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Сибіга О.М.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.07.2026 у справі №910/3768/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

09.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3768/26.

21.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. У вказаній заяві позивач також просив врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2026 у справі №910/22374/14.

У судове засідання 09.09.2026 з`явився представник відповідача.

У судове засідання 09.09.2024 представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та заяви позивача про розгляд справи за відсутності його представників, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник позивача, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж».

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу на підставі доводів викладених у ній, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 та ухвалили нове рішення, у якому врахувати наданий ним контррозрахунок.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 08.02.2024 Господарським судом міста Києва у справі № 910/15898/23 ухвалено рішення, яким стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» заборгованість в розмірі 7 494 874,58 грн, 3% річних в розмірі 475 124,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 491 680,36 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 156 925,19 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 14.05.2024.

При розгляді справи №910/15898/23 судом встановлено, що 22.04.2020 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (стара назва Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (підрядник за договором) укладено договір на виконання робіт: № 2204/2020 від 22.04.2020 (далі - договір) відповідно до умов якого змовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об`єкті ВП ЗАЕС по темі: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи», і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає ПКД, будівельним нормам та Технічним вимогам (додаток № 3 до цього договору).

Однак замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані будівельні роботи у розмірі 7 494 874 грн 58 коп.

Також суд дійшов висновку про стягнення 475 124 грн 12 коп. 3 % річних та 2 491 680 грн 36 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 16.07.2021 по 29.09.2023.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2024 Шевченківським Відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про:

- відкриття виконавчого провадження №75416232 з примусового виконання наказу №910/15898/23, виданого Господарським судом міста Києва від 20.06.2024, яким стягнуто заборгованість в розмірі 7 494 874,58 грн, інфляційні витрати в розмірі 2 491 680,36 грн, 3% річних в розмірі 475 124,12 грн та судовий збір у розмірі 156 925,19 грн;

- приєднання виконавчого провадження №75416232 з примусового виконання наказу №910/15898/23 до зведеного виконавчого провадження №74403832.

24.10.2024 Шевченківським Відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову у виконавчому провадженні №75416232 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №910/15898/23, виданого 20.06.2024, у період дії воєнного стану в Україні.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 04.12.2025 відповідачем перераховано кошти за зведеним виконавчим провадженням №74403832 в порядку примусового виконання рішень суду у розмірі 173 923 001,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7567 від 04.12.2025.

Державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження здійснено 13.01.2026 розподіл грошових коштів, відповідно до якого за рахунок коштів, які були сплачені Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 04.12.2025 у межах зведеного виконавчого провадження, органом ДВС частково погашено заборгованість за наказом №910/15898/23 від 20.06.2024 ТОВ «Корпорація «Електропівденьмонтаж» в розмірі 5 681 205,73 грн (виконавче провадження №75416232).

27.01.2026 відповідачем перераховано кошти за зведеним виконавчим провадженням №74403832 в порядку примусового виконання рішень суду у розмірі 169 211 251,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №550 від 27.01.2026.

24.02.2026 Шевченківським Відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанови про:

- поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №75416232, з примусового виконання наказу №910/15898/23 від 20.06.2024;

- виведення виконавчого провадження №75416232 із зведеного виконавчого провадження №74403832;

- закінчення виконавчого провадження №75416232, з примусового виконання наказу №910/15898/23 від 20.06.2024 у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду у справі №910/15898/23.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що судове рішення у справі №910/15898/23 в частині сплати основного боргу виконане відповідачем лише 30.01.2026, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2024 по 30.01.2026.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги та наявністю підстав для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

В силу приписів ст. ст. 525 та 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/15898/23 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на виконання робіт №2204/2020 від 22.04.2020 у розмірі 7 494 874,58 грн а також нараховані 3% річних у розмірі 475124,12 грн та інфляційні втрати у розмірі 2491680,36 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19 зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Цей правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Судовими рішеннями у справі № 910/15898/23 встановлено факт неналежного виконання Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зобов`язань з оплати за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» будівельні роботи у розмірі 7 494 874,58 грн, який має істотне значення та не підлягає повторному доказуванню під час вирішення цього господарського спору.

Отже, місцевий господарський суд правомірно врахував під час розгляду спору у даній справі преюдиціальні обставини, встановлені під час розгляду справи №910/15898/23, а саме наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача за договором та його розмір.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/15898/23 не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» до ухвалення судового рішення на підставі договору на виконання робіт №2204/2020 від 22.04.2020. Зазначене рішення не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що виникло зі спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного Верховним Судом у постанові від 15.11.2019 у справі №905/1753/18, враховуючи, що грошове зобов`язання виникло до ухвалення судового рішення по суті спору та не припинилося в наслідок набрання ним законної сили, нарахування 3% річних та інфляційних, згідно зі ст. 625 ЦК України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням, до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Таким чином позивачем правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати саме на основний борг в сумі 7 494 874,58 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Таким чином, наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу до фактичного виконання грошового зобов`язання з правочину.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд першої інстанції встановив, що зазначені розрахунки є арифметично правильним, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому місцевим господарським судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку зі своєчасної оплати за виконані позивачем будівельні роботи не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність здійснення позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму заборгованості, оскільки, місцевим господарським судом не враховано, що відповідачем було здійснено два платежі 04.12.2025 та 27.01.2026, що підтверджується матеріалами справи та безпосередньо впливає на розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Отже, як встановлено судом, 04.12.2025 відповідачем здійснено платіж у розмірі 173 923 001,39 грн на погашення заборгованості у зведеному виконавчому провадженні №74403832, у зв`язку з чим, заборгованість за виконавчим провадженням №75416232 була погашена на загальну суму 5 681 205,73 грн. за розрахунком державного виконавця розподілу коштів.

Також, 27.01.2026 відповідачем здійснено у зведеному виконавчому провадженні №74403832 платіж на суму 169 211 251,20 грн, у зв`язку з чим заборгованість зокрема за виконавчим провадженням №75416232 була погашена боржником повністю.

Верховний Суд в постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 вважав за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, « і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

«Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ»,

де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Також, Верховний суд у постанові від 23.09.2021 у справі №924/2/21 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Враховуючи правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, а також періодичні платежі з частковим погашенням заборгованості колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача за розрахунком суду апеляційної інстанції підлягає стягненню 3% річних у розмірі 253 121,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 884 485,33 грн за загальний період прострочення з листопада 2024 року по січень 2026 року.

Відтак, висновок суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком позивача без врахування часткових платежів відповідачем боргу, є помилковим та таким, що не відповідає встановленим обставинам у даній справи.

Виходячи з викладених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведені положення законодавства, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, із прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимогу та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 253 121,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 884 485,33 грн.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір покладається на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за подачу позову та на Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» за подачу апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 232-241, 244, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/3768/26 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 910/3768/26 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 205 157,56 грн - задовольнити частково.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ЄДРПОУ: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (03037, місто Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 19-А; ЄДРПОУ: 39440289) 884 485 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 253 121 (двісті п`ятдесят три тисячі сто двадцять одна) грн. 84 коп. 3% річних та 13 651 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн. 29 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (03037, місто Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 19-А; ЄДРПОУ: 39440289) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ЄДРПОУ: 24584661) 20 476 (двадцять тисяч чотириста сімдесят шість ) грн 93 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/3768/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.М. Сибіга

С.А. Гончаров