Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №910/11718/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 910/11718/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 (повний текст рішення складено 24.04.2026) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026

у справі №910/11718/25 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 11 024 641,46 грн,

В С Т А Н О В И В:

18.09.2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач) суми 3% річних в розмірі 3 112 694,62 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 7 911 946,84 грн, у зв`язку з невчасним проведенням розрахунку за Договором про участь у балансуючому ринку №2350-04015 (заява (акцепт) про приєднання від 01.10.2022 року) в частині оплати проданої позивачем відповідачу балансуючої електричної енергії, заборгованість за якою стягнуто рішенням Господарського суду Донецької області №905/1571/23 від 11.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Донецької області від 11.04.2024 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року, у справі №905/1571/23 позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" про стягнення 7 591 693,89 грн задоволено повністю і зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 144 053 475,89 грн задоволено повністю.

В результаті проведення зустрічного зарахування стягнутих сум, вказаним рішенням стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" 137 287 306,59 грн.

Проте, заборгованість, що становила 135 212 068,04 грн, відповідач почав погашати починаючи з 27.06.2024 та повністю сплатив 15.11.2024.

Оскільки, в межах судової справи №905/1571/23 нараховувались та заявлялись до стягнення 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу 135 212 068,04 грн за період липень - листопад 2023 року, а заборгованість була погашена в період з 27.06.2024 по 15.11.2024, позивач вказує на право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати за увесь період прострочення сплати заборгованості за Договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» суму інфляційних втрат в розмірі 7 911 946,84 грн, суму 3% річних в розмірі 3 112 694,62 грн та суму судового збору у розмірі 132 295,70 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 120,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Національне енергетична компанія «Укренерго» звернулося 15.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 14.05.2026, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/11718/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також просив у разі залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до обґрунтованої складністю, необхідним витраченим часом на вчинення відповідних дій адвокатом суми 30 060,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Скаржник стверджує, що доказів порушення НЕК «Укренерго» установленого законом про ринок алгоритму розрахунків за балансуючу електроенергію позивачем не надано, і з матеріалів справи не випливає, що саме по собі вказує на неможливість стягнення з НЕК «Укренерго» 3% річних та інфляційних втрат в судовому порядку.

Скаржник також наголошує, що відповідальність настає лише у разі наявності вини у порушенні відповідного зобов`язання перед ППБ, а тому, беручи до уваги що ОСП не є гарантом і не несе відповідальність за порушення іншими учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед ОСП, враховуючи вжиття ОСП усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань з оплати балансуючої електричної енергії, то відповідач є невинуватою особою в розумінні ст. 614 ЦК України.

Крім того, відповідач зазначає, що судом в оскаржуваному рішення не встановлено дату повного погашення заборгованості за рішенням суду у справі №905/1571/23, так як згідно з позовними вимогами заборгованість, що становила 135 212 068,04 грн, відповідач почав погашати починаючи з 27.06.2024 та повністю сплатив 15.11.2024, а згідно з оскаржуваним рішенням суду останній платіж був зроблений ще 22.11.2023 на суму 30 462,74 грн. Водночас, на думку скаржника, з тексту оскаржуваного рішення взагалі не вбачається чи проводив власний розрахунок суд першої інстанції.

Щодо додаткового рішення суду, відповідач, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, зазначив, що був позбавлений судом права надати свої міркування та заперечення щодо поданої заяви про винесення додаткового рішення, а також подати клопотання про зменшення розміру судових витрат. Так, отримавши в Електронному суді заяву позивача про винесення додаткового рішення, очікував від суду ухвалу про прийняття до розгляду цієї заяви судом першої інстанції та встановлення процесуального строку чи надання можливості подати свої міркування, заперечення чи клопотання стосовно вимог. Водночас, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 232 Господарського процесуального кодексу України відповідної ухвали не виніс та унеможливив вчинити відповідні дії з боку відповідача, спрямовані на дотримання засади змагальності сторін.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів понесення судових витрат, що в свою чергу, є підставою для залишення такої заяви без розгляду.

Щодо самих витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що вартість участі адвокатів позивача у судових засіданнях є завищеною та не відповідає фактично наданим послугам.

Додатково відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 30 060,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/11718/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/11718/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 198 443,54 грн.

01.06.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/11718/25. Розгляд справи призначено на 08.07.2026.

15.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечив проти доводів відповідача та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідач в своїй апеляційній скарзі фактично намагається повернутись до дослідження обставин виникнення боргу, які вже досліджувались в межах справи №905/1571/23.

Позивач вказує, що у договорі про участь у балансуючому ринку № 2350-04015 від 01.10.2022 відсутнє посилання на можливість сплати коштів за поставлену електроенергію виключно з рахунку зі спеціальним режимом використання. Статтею 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» унормовано напрямки перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, але вона не забороняє для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання. Зазначена стаття також не забороняє здійснити розрахунки не погашення заборгованості з будь-яких інших рахунків. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справам №910/6639/21, №910/18611/21, №910/9214/22, №910/9374/21 та інших. Більше того, ст. 75 Закону про ринок не регламентує порядок оплати боргу та не скасовує і не обмежує дію ст. 625 ЦК України.

Також позивач посилався на постанову Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19, де Суд зазначив, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення оплати отриманої електроенергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Додатково позивач зазначив і постанову Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 де Суд вказував, що зміст статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання навпаки, передбачено можливість Компанії для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

При цьому, позивач наголошує, що порушення іншими учасниками балансуючого ринку своїх фінансових зобов`язань перед НЕК «Укренерго» не звільняє останнього від сплати інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо тверджень відповідача в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції, позивач зазначив наступне.

Суд не зобов`язаний призначати судове засідання оскільки розгляд такої заяви допускається у письмовому провадженні без виклику учасників справи, більше того, відсутня процесуальна необхідність у постановленні ухвали про прийняття заяви до розгляду та її призначення до судового засідання, адже така стадія прямо не передбачена нормою ч. 3 ст. 244 ГПК України для цієї категорії питань.

Водночас ГПК України не покладає на суд обов`язку встановлювати строк для подачі відзиву на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Щодо самих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначив, що звіт наданих послуг №1602 від 15.04.2026 містить обсяг наданих послуг та їх вартість, що є достатнім набором інформації для цілей розподілу судових витрат в розумінні п. 2 ст. 126 ГПК України, а сам звіт наданих послуг є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та є підставою для розрахунків між ТОВ «ДТЕК КУТЕС» та АО «Перший Радник».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 відкладено розгляд справи №910/11718/25 на 02.09.2026.

В судове засідання 02.09.2026 з`явились представники сторін.

Представник відповідача надав свої пояснення та підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 28.04.2026 №4857-IX, Указом Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб, тобто до 31 жовтня 2026 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2026 не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (НЕК «Укренерго») є юридичною особою, яка утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються у державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», у приватне акціонерне товариство.

ПрАТ НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) та є оператором системи передач ОСП.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та є постачальником послуг з балансування, ППБ.

За змістом п.5 частини першої ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про участь у балансуючому ринку.

Згідно з частиною першою ст.68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

Частиною 3 ст.68 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №307 від 14.03.2018 затверджено Правила ринку.

22.09.2022 ПАТ «НЕК «Укренерго» на електронну адресу ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» направив повідомлення про приєднання до договору про участь у балансуючому ринку в якому повідомив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» приєднано до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальника послуг з балансування. Вказаний договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 ЦК України та розміщений на офіційному сайті НЕК «Укренерго». Ідентифікатор договору №2350-04015. Дата акцептування - 01.10.2022.

Згідно з п.1.2 договору, постачальник послу з балансування (далі - ППБ) зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення оператору системи передачі (далі - ОСП) балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.

Для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (п.3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.

Згідно з п. 4.2 Договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Відповідно до п. 4.3 Договору, якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП.

Згідно з п.4.4 договору, ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - Акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ Акта ППБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони…

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ППБ, про що ОСП повідомляє ППБ, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання (п.9.1 договору).

На виконання умов договору, ПАТ «НЕК «Укренерго» ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» було поставлено балансуючу електричну енергію. Через систему, яка забезпечує функціонування електронного документообігу між сторонами, ПАТ «НЕК «Укренерго» ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» направлені рахунок-фактура №1409202300227 від 14.09.2023 на суму 5483694,32 грн, рахунок-фактуру №0401202400228 від 04.01.2024 на суму 1929514,04 грн та акт від 30.09.2023.

У зв`язку з невиконанням ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» своїх зобов`язань за договором, ПАТ «НЕК «Укренерго» було направлено на адресу ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» вимогу №01/51995 від 12.10.2023.

Згідно з п.5.2. розділу 5 договору ОСП має право отримувати від ППБ оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за придбану цим ППБ балансуючу електричну енергію.

Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.7. Розділу 7 Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Отже, ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» повинне було здійснити оплату за поставлену балансуючу електричну енергію до 18.09.2023 та до 08.01.2024.

В цей же час, відповідно до абз. 26 п. 1.1.2 глави 1.1. розділу І Правил ринку, платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.

Згідно з п. 1.11.1 - 1.11.6 Правил ринку, за допомогою системи управління ринком здійснюється управління процесами, зокрема, проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків на ринку, обмін інформацією з учасниками ринку. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, що міститься в базах даних системи управління ринком, що їх безпосередньо стосується.

За умовами п.п.1. п.5.3. Договору, ППБ має право отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.4 Договору ОСП зобов`язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.

За приписами п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Відповідно до умов договору про участь у балансуючому ринку, ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» ПАТ «НЕК «Укренерго» через систему управління ринком були виставлені та направлені рахунки-фактури електричної енергії для балансування за період з липня по листопад 2023 року на загальну суму 142625276,40 грн, що підтверджується рахунками-фактури №2609202300262 від 26.09.2023 на суму 8852161,42 грн, №0510202300004 від 05.10.2023 на суму 6505952 грн, №1610202300005 від 16.10.2023 на суму 8612912,21 грн, №2610202300235 від 26.10.2023 на суму 10944892,86 грн, №611202300241 від 06.11.2023 на суму 9096448,19 грн, №1511202300239 від 15.11.2023 на суму 16051927,08 грн, №2411202300007 від 24.11.2023 на суму 22559650,09 грн, №0512202300006 від 05.12.2023 на суму 23108407,01 грн, №1608202300213 від 16.08.2023 на суму 2169748,50 грн, №2408202300232 від 24.08.2023 на суму 14665148,54 грн, №0509202300003 від 05.09.2023 на суму 8946147,95 грн, №1407202300004 від 14.07.2023 на суму 3507938,53 грн, №2607202300203 від 26.07.2023 на суму 2941163,94 грн, №0408202300208 від 04.08.2023 на суму 4672778,08 грн.

Проте, ПАТ «НЕК «Укренерго» не виконало зобов`язання перед ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» за договором про участь у балансуючому ринку щодо оплати за поставлену балансуючу електричну енергію, в зв`язку з чим ТОВ «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» звернулось із зустрічною позовною заявою до Господарського суду Донецької області у справі №905/1571/23.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа №905/1571/23 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" про стягнення 7 591 693,89 грн (основний борг в розмірі 7 413 208,36 грн, 3% річних в розмірі 68091,74 грн за період з 19.09.2023 до 06.02.2024 (на заборгованість в розмірі 5483694,32 грн) та за період з 09.01.2024 по 06.02.2024 (на заборгованість в розмірі 1 929 514,04 грн), інфляційні втрати в розмірі 110393,79 грн за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року) та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 144 053 475,89 грн (основний борг в розмірі 143 775 736,52 грн, 3% річних в розмірі 575 230,06 грн за період з 22.07.2023 по 14.12.2023 року; інфляційні втрати в розмірі 852 969,43 грн за період серпень - листопад 2023 року).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.04.2024 року у справі №910/1571/23, залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року, позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" про стягнення 7 591 693,89 грн задоволено повністю і зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 144 053 475,89 грн задоволено повністю.

У зв`язку із задоволенням первісного та зустрічного позовів про стягнення грошових сум, на підставі ч.11 ст.238 ГПК України, Господарським судом Донецької області проведено зустрічне зарахування таких сум та стягнуто різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Присуджено до стягнення з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь ТОВ "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" 137 287 306,59 грн., які складаються з суми основної заборгованості 135 212 068,04 грн., 3% річних, нарахованих до 14.12.2023, в сумі 507 138,32 грн., інфляційних втрат в сумі 742 575,64 грн., нарахованих до 14.12.2023, та судового збору в сумі 825 524,59 грн.

Як зазначає позивач, основна заборгованість відповідача в сумі 135 212 068,04 грн. була погашена останнім шляхом добровільного виконання рішення у справі №905/1571/23 в період з 27.06.2024 по 15.11.2024, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів:

№1021 від 27.06.2024 на суму 1 288 178,47 грн.,

№1022 від 27.06.2024 на суму 246 375,00 грн.,

№1023 від 27.06.2024 на суму 3 580 382,03 грн.,

№000000885 від 20.08.2024 на суму 349 047,66 грн.,

№000000194 від 22.08.2024 на суму 3 388 954,54 грн.,

№000000341 від 21.08.2024 на суму 2 285 153,50 грн.,

№000000888 від 23.08.2024 на суму 1 456 823,23 грн.,

№000000349 від 26.08.2024 на суму 1 372 182,49 грн.,

№000000350 від 26.08.2024 на суму 6 505 952,00 грн.,

№000000351 від 26.08.2024 на суму 4 487 436,17 грн.,

№000000895 від 28.08.2024 на суму 4 125 476,04 грн.,

№000000896 від 28.08.2024 на суму 10 944 892,86 грн.,

№000000897 від 28.08.2024 на суму 9 096 448,19 грн.,

№000000898 від 28.08.2024 на суму 12 471 545,05 грн.,

№000000899 від 28.08.2024 на суму 22 559 650,09 грн.,

№000000900 від 28.08.2024 на суму 23 108 407,01 грн.,

№000001838 від 22.10.2024 на суму 2 420 493,72 грн.,

№000001839 від 22.10.2024 на суму 171 251,09 грн.,

№000000760 від 23.10.2024 на суму 13 055,97 грн.,

№000000654 від 24.10.2024 на суму 362 448,47 грн.,

№000001935 від 30.10.2024 на суму 20 978,51 грн.,

№000000822 від 31.10.2024 на суму 246 768,12 грн.,

№000000739 від 01.11.2024 на суму 33 858,14 грн.,

№000001964 від 04.11.2024 на суму 41 362,77 грн.,

№000000842 від 08.11.2024 на суму 36 707,27 грн.,

№000000756 від 11.11.2024 на суму 10 996,95 грн.,

№000002050 від 12.11.2024 на суму 719 890,09 грн.,

№000000904 від 13.11.2024 на суму 80 992,38 грн.,

№000000804 від 14.11.2024 на суму 58 389,85 грн.,

№000002195 від 15.11.2024 на суму 8 946 147,95 грн.,

№000002196 від 15.11.2024 на суму 126 673,89 грн.,

№000002197 від 15.11.2024 на суму 14 655 148,54 грн.

А тому позивач нарахував 3% річних в сумі 3 112 694,62 грн та інфляційні втрати в сумі 7 911 946,84 грн. за прострочення сплати заборгованості за період з 15.12.2023 по 15.11.2024. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач в межах справи №905/1571/23 нараховував 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості до 14.12.2023.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що невчасна сплата пов`язана зі спеціальним режимом використання коштів з поточного рахунку відповідача і умовою проведення розрахунків з позивачем є наявність коштів на цьому рахунку, тому відповідач здійснює такі розрахунки по мірі надходження коштів на рахунок. При цьому, станом на 30.09.2025 загальний розмір заборгованості учасників ринку перед ОСП становить майже 40 млрд. грн, що в свою чергу впливає на своєчасність розрахунку перед учасниками балансуючого ринку.

Як зазначив суд першої інстанції, за приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені в рішеннях судів у справі №905/1571/23 не підлягають повторному доказуванню, а тому обставини наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджена рішенням Господарського суду Донецької області від 11.04.2024 року у справі №910/1571/23, залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 року.

Разом з тим, відповідачем основна сума заборгованості в сумі 135 212 068,04 грн. повністю погашена лише 15.11.2024, на підтвердження чого позивачем долучено інформаційні повідомлення про зарахування коштів.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача, щодо недоведеності дати повного погашення заборгованості за рішенням суду у справі №905/1571/23, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи. Більше того, в силу вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його заперечень.

Не приймаються також доводи відповідача, що оскільки умовами договору не передбачено «інше», відповідальність ОСП настає лише у разі наявності вини у порушенні відповідного зобов`язання перед ППБ, а тому НЕК «Укренерго» є невинуватою особою в розумінні ст. 614 ЦК України і відсутні правові підстави для застосування до НЕК «Укренерго» відповідальності.

Порушення зобов`язань відповідачем зі сплати заборгованості, а також наявність заборгованості було встановлено рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1571/23. Зазначену заборгованість сплачено відповідачем у період з 27.06.2024 по 15.11.2024, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Судом враховано, що положення ст.75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з позивачем тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а навпаки, передбачають можливість для належного виконання грошових зобов`язань, вносити відповідачем грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Зазначене свідчить, що відповідач не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема, з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань.

Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, відхиляються судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21, від 17.01.2024 у справі №910/18308/21.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 3 112 694,62 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 7 911 946,84 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачу достовірно було відомо про долучення до матеріалів справи доказів зарахування коштів на рахунок позивача в погашення заборгованості в сумі 135 212 068,04 грн., проте відповідач продовжував стверджувати, що позивачем не надано належних доказів здійснення оплати відповідачем і відповідно позивачем здійснено не вірний розрахунок. Проте, позивач надав повний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який перевірений судами та є обґрунтованим, в той час як відповідач не надав контррозрахунок, не надав доказів на спростування періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, а тому судом не приймаються заперечення відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 7 911 946,84 грн та суми 3% річних в розмірі 3 112 694,62 грн.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

А тому, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/11718/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Також в своїй апеляційній скарзі відповідач просив скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2026.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись з позовною заявою зазначив, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 року позовні вимоги задоволено повністю.

15.04.2026 року до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить покласти понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 60 120,00 грн на відповідача.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем за первісним позовом надано суду:

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Середи Віталя Вікторовича;

- Довіреність №9-КуЕУС/26 від 19.12.2025, видана товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» адвокату Середі В.В.;

- Договір №78-КуТЕС про надання правової допомоги, укладений 01.02.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник».

- Додаткову угоду №1 від 29.12.2023 до договору №78-КуТЕС про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник»;

- Додаткову угоду №2 від 01.01.2025 до договору №78-КуТЕС про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник»;

- Додаткову угоду №3 від 29.12.2025 до договору №78-КуТЕС про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник»;

- Додаткову угоду №2/25-2 від 24.03.2025 до договору №78-КуТЕС про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник»;

- Звіт наданих послуг №1602 за договором про надання правової допомоги №78-КуТЕС від 01.02.2023, складений 15.04.2026.

Так, відповідно до матеріалів справи, 01.02.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник» був укладений договір №78-КуТЕС про надання правової допомоги, за умовами якого Виконавець зобов`язується надавати Клієнтові правову допомогу (надалі - Послуги) за окремими письмовими або усним дорученнями останнього.

В п.1.2 договору сторони обумовили видами правової допомоги, що може надаватись Виконавцем.

Разом з тим, сторони домовились, що зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображається Сторонами в Додаткових угодах, які невід ємними частинами даного Договору (п.1.3. договору).

Відповідно до п.3.1 договору приймання-передача Послуг за цим Договором здійснюється Сторонами за Актами наданих послуг, шо є підтвердженням надання правової допомоги за цим Договором.

Акт наданих послуг складається та підписується Виконавцем за результатом надання Послуг. Такий акт наданих послуг невідкладно (в день його складання) направляється Виконавцем Клієнту. Враховуючи складність справи, значення справи для Клієнта, часу витраченого адвокатом на надання послуг Сторони відображають в Акті наданих послуг опис наданих послуг та їх загальну вартість (розмір гонорару) (п.3.2-3.3 договору).

Відповідно до п.4.1.-4.6 договору вартість послуг погоджується Сторонами в Додаткових угодах, що є невід ємною частиною договору. Розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін. Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно, або у фіксованому розмірі. Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданих послуг. Оплата наданих Послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь Виконавця.

Додатковими угодами №1 - №3 сторони пролонгували дію зазначеного договору про надання правової допомоги.

24.03.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» та Адвокатським об`єднанням «Перший радник» була укладена додаткова угода №2/25-2, за умовами якої на виконання Договору №78-КуТЕС від 01.02.2023 Виконавець зобов`язується надавати Клієнту Послуги щодо належного представництва інтересів Клієнта у справах за позовами ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" до ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, штрафних санкцій та судового збору за Договорами про участь у балансуючому ринку, в тому числі, але не виключно за договором №2350-04015, заява про приєднання від 01.10.2022 року, які будуть розглядатися Господарським судом м. Києва та подальше представництво в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з п. 2 додаткової угоди №2/25-2 сторони обумовили, що представництво інтересів Клієнта y зазначених справах за позовами ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" до ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" здійснюватиметься Адвокатами AО «РАДНИК», в т. ч., але не виключно Кострецем Євгенієм Вікторовичем, Середою Віталієм Вікторовичем.

В п. 3 додаткової угоди №2/25-2 сторони домовились пункт 1.3. Договору викласти в такій редакції «зміст і вартість послуг, що надаються встановлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємними частинами договору».

Згідно з п.4 додаткової угоди №2/25-2, пункт 3.1. Договору викладено в такій редакції: «Виконавець звітує за результатом надання послуг, надаючи на погодження Клієнту Звіт наданих послуг (надалі Звіт)».

Відповідно до п.5 Додаткової угоди №2/25-2 пункт 3.2. Договору викласти в такій редакції: «Звіт складається та підписується Виконавцем за результатом надання Послуг після прийняття судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, яким закінчується розгляд справи у суді відповідної інстанції або у випадку настання інших обставин, що зумовлюють припинення або зміну умов надання правової допомоги за договором, але не пізніше 20-го числа місяця, що слідує за місяцем, в якому було прийняте відповідне рішення. Звіт має містити детальний опис наданих Послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих Послуг. Такий звіт невідкладно (в день його складання направляється Виконавцем Клієнту». Пункт 5.3. Договору викладено в такій редакції: «Клієнт зобов`язаний протягом одного робочого дня з моменту отримання Звіту погодити надані Виконавцем за цим Договором Послуги шляхом підписання отриманого Звіту або направити Клієнту мотивовану відмову від погодження наданих Послуг, у разі невідповідності наданих Послуг умовами цього Договору, з переліком виявлених недоліків і строком їх усунення (п. 6 додаткової угоди №2/25-2).

Згідно з п. 7 додаткової угоди пункт 3.4 та пункт 3.5. Договору виключено.

Відповідно до п.8 додаткової угоди №2/25-2 сторони погодили пункт 4.1. Договору викласти в такій редакції: «Вартість послуг за участь одного адвоката в судовому засіданні становить 10 020,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 1670 грн за кожне судове засідання незалежно від його тривалості або/та за інші роботи (надані послуги), виконані адвокатом за 1 годину роботи».

Відповідно до п.10 додаткової угоди п.4.3 Договору викладено в такій редакції: «Оплата наданих Послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

15.04.2026 на виконання Договору про надання правової допомоги № 78-КуТЭС від 01.02.2023, АО «Радник» складено звіт, яким підтверджує, що Виконавцем надано послуги з правничої допомоги під час розгляду справи №910/11718/25 в Господарському суді м. Києва, а саме:

Підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних, інфляційних втрат - 2 години вартістю 20 040,00 грн.;

Підготовка відповіді на відзив - 1 година вартістю 10 020,00 грн.;

Участь в судовому засіданні 11.11.2025 - 1 година вартістю 10 020,00 грн.;

Участь в судовому засіданні 16.12.2025 - 1 година вартістю 10 020,00 грн.;

Участь в судовому засіданні 14.04.2026 - 1 година вартістю 10 020,00 грн.,

Всього вартість послуг складає 60 120,00 грн.

Зазначений звіт підписано обома сторонами без зауважень.

Отже, позивач надав суду докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 120,00 грн.

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач зазначив, що був позбавлений судом права надати свої міркування та заперечення щодо поданої заяви про винесення додаткового рішення, а також подати клопотання про зменшення розміру судових витрат. Так, отримавши в Електронному суді заяву позивача про винесення додаткового рішення, очікував від суду ухвалу про прийняття до розгляду цієї заяви судом першої інстанції та встановлення процесуального строку чи надання можливості подати свої міркування, заперечення чи клопотання стосовно вимог. Водночас, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 232 Господарського процесуального кодексу України відповідної ухвали не виніс та унеможливив вчинити відповідні дії з боку відповідача, спрямовані на дотримання засади змагальності сторін.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів понесення судових витрат, що в свою чергу, є підставою для залишення такої заяви без розгляду.

Щодо самих витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що вартість участі адвокатів позивача у судових засіданнях є завищеною та не відповідає фактично наданим послугам.

Додатково відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 30 060,00 грн.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та не доводив неспівмірність витрат позивача.

В своїй апеляційній скарзі відповідач стверджував, що був позбавлений судом права надати свої міркування та заперечення щодо поданої заяви про винесення додаткового рішення, а також подати клопотання про зменшення розміру судових витрат, оскільки отримавши в Електронному суді заяву позивача про винесення додаткового рішення, очікував від суду ухвалу про прийняття до розгляду цієї заяви судом першої інстанції та встановлення процесуального строку чи надання можливості подати свої міркування, заперечення чи клопотання стосовно вимог.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що в силу вимог ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Отже, оскільки на розгляд суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив здійснити розподіл судових витрат, а саме, витрат на професійну правничу допомогу, то суд ухвалив додаткове рішення без повідомлення учасників справи.

Як вже зазначалось, позивач надав суду докази, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 120,00 грн.

Разом з тим, позивачем не надано доказів сплати витрат на професійну правничу допомогу. Проте, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 в справі № 922/445/19.

Згідно з ч.4-8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив, що вартість участі адвокатів позивача у судових засіданнях є завищеною та не відповідає фактично наданим послугам.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу скаржника, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така правова позиція висловлювалась Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №908/1654/18.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у відповідних господарських справах, неодноразово зазначав, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, а також у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 року у справі №910/15621/19 та інших.

А тому, зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням ціни пред`явленого позову та предмету і підстав позовних вимог, а також складності справи, беручи до уваги те, що позивачем не вчинялись дії для збору доказів, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає зміні.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/11718/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване додаткове рішення слід змінити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/11718/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/11718/25 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 у справі №910/11718/25 змінити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" (код ЄДРПОУ 43594541, адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, 20) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 (сорок тисяч)гривень 00 копійок.

4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

5. Матеріали справи №910/11718/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга