Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №916/2805/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2805/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання – Чеголя Є.О.

за участю:

Заступника начальника відділу - Коваленко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Керівника Херсонської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026

по справі №916/2805/26

за позовом: Керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дар`ївської сільської ради

до відповідача: Консорціум «МАГІСТРАЛЬ ПЛЮС»

про визнання недійсними додаткових угод

суддя суду першої інстанції – Малярчук І.А.

місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Керівник Херсонської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову шляхом заборони Дар`ївській сільській раді вчиняти певні дії, а саме укладати додаткові угоди щодо внесення змін у п. 6.6 договору № 083/2025 від 20.08.2025 щодо продовження строку використання підрядником попередньої оплати та накладення арешту на грошові кошти, які належать Консорціуму «Магістраль Плюс» (код ЄДРПОУ 45825391) у межах суми заявленої до стягнення за позовом.

Щодо заборони Дар`ївській сільській раді укладати додаткові угоди щодо внесення змін у п. 6.6 договору № 083/2025 від 20.08.2025, а саме продовження строку використання підрядником попередньої оплати, прокурор зазначає про те, що сільською радою 26.12.2025 було здійснено платіж на суму 2 400 000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями та транзакцією з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів «spending.gov.ua».

Отже, на думку прокурора, укладення нових додаткових угод сторонами та збільшення строку використання авансу підрядником створить нові підстави для продовження утримання і використання бюджетних коштів Консорціумом та нівелює результат судового розгляду щодо заявлених вимог і унеможливить виконання рішення суду.

Стосовно накладення арешту на грошові кошти Консорціум “Магістраль Плюс”, прокурор відмічає, що у випадку задоволення позову Херсонської обласної прокуратури про стягнення суми попередньої оплати та штрафних санкцій на загальну суму 2 615 602,11 гривень та перерахування коштів підрядником, державні інтереси не будуть захищені.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви Керівника Херсонської обласної прокуратури від 07.07.2026 за вх.№4-41/26 про забезпечення позову у справі №916/2805/26.

Обґрунтування судового рішення.

Суд зазначив, що сам по собі факт можливості відповідача розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретно цим позовом, з огляду на його підстави і предмет, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, що, у свою чергу, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Керівник Херсонської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 у справі №916/2805/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким заяву Керівника Херсонської обласної прокуратури від 07.07.2026 про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що саме систематичними протиправними діями сторін щодо укладення додаткових угод, обґрунтовано вимогу про застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Дар`ївській сільській раді вчиняти певні дії, а саме укладати додаткові угоди щодо внесення змін у п. 6.6 договору № 083/2025 від 20.08.2025 щодо продовження строку використання підрядником попередньої оплати, а не припущенням.

Скаржник також зазначає, що як наслідок, незважаючи на заявлену позовну заяву щодо оскарження попередніх аналогічних додаткових угод, заяву про забезпечення позову, 13.07.2026 року Дар`ївською сільською радою та Консорціумом «Магістраль Плюс» укладено додаткову угоду №7 до Договору №083/2025 від 20.08.2025, якою фактично продовжено строк використання авансу до 15.08.2026, що створюватиме перешкоди для виконання рішення суду та реального поновлення порушених прав територіальної громади.

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що опрацюванням інформації щодо транзакції 321774206 від 28.12.2025 з Єдиного порталу використання публічних коштів встановлено, що 28.12.2025 попередню оплату на закупівлю матеріалів (плитки керамічної, суміші бетонної, дверних блоків) Лиманецького ліцею Дар`ївської сільської ради Херсонського району згідно рахунку №27/12-1 від 27.12.2025 з казначейського рахунку Консорціума «Магістраль Плюс» перераховано на рахунок ТОВ «Автомагістраль-Захід», який є одним із засновників Консорціуму. Проте, Консорціум жодного разу ініціюючи продовження строку попередньої оплати не зазначив вказаної обставини.

Отже, на думку скаржника, вказані обставини свідчать про недобросовісну поведінку Консорціуму «Магістраль Плюс» та намагання продовжити безпідставне використання бюджетних коштів у вигляді попередньої оплати та уникнення негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Отже, Консорціум «Магістраль Плюс» має можливість у будь який момент відчужити власні кошти або майно, що надалі призведе до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі та недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави.

У зв`язку з чим скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову задоволенню.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

18.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Консорціума «Магістраль Плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

20.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Керівника Херсонської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 по справі №916/2805/26.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали оскарження ухвали по справі №916/2805/26 від 09.07.2026 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали по справі №916/2805/26 від 09.07.2026 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Керівника Херсонської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 по справі №916/2805/26 до надходження матеріалів оскарження ухвали з суду першої інстанції.

04.08.2026 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 по справі №916/2805/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Херсонської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 по справі №916/2805/26.

Призначено розгляд апеляційної скарги Керівника Херсонської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 по справі №916/2805/26 до розгляду на 29.09.2026 о 16:00 год.

29.09.2026 до суду від Херсонської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення.

Під час судового засіданні 29.09.2026 прокурор вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник Консорціум «МАГІСТРАЛЬ ПЛЮС» в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 29.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Так, предметом позову по даній справі є вимоги немайнового та майнового характеру, а саме щодо визнання частково недійсною додаткову угоду № 4 від 24.03.2026 до договору № 083/2025 від 20.08.2025, в частині внесення змін в п.п. 6.6 договору та продовження строку використання та підтвердження цільового використання підрядником попередньої оплати до 15.05.2026; визнання частково недійсною додаткову угоду № 5 від 15.05.2026 до договору № 083/2025 від 20.08.2025, в частині внесення змін в п.п. 6.6 Договору та продовження строку використання та підтвердження цільового використання підрядником попередньої оплати до 15.06.2026; визнання частково недійсною додаткову угоду № 6 від 15.06.2026 до договору № 083/2025 від 24.03.2026, в частині внесення змін в п.п. 6.6 договору та продовження строку використання та підтвердження цільового використання підрядником попередньої оплати до 15.07.2026; стягнення з Консорціуму «Магістраль Плюс» на користь Дар`ївської сільської ради Херсонського району Херсонської області до місцевого бюджету суми авансового платежу у розмірі 2 400 000,00 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № 083/2025 від 20.08.2025, інфляційних втрат в сумі 97 245,94 грн, три відсотки річних у сумі 19 726,03 грн, а також пеню в сумі 98 630,14 грн, що разом становить 2 615 602,11 грн.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23, викладено, зокрема, такий правовий висновок: «Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).

Водночас статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.»

Ураховуючи наведене вище, а також предмет заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає про неспівмірності заявлених заходів забезпечення позову щодо заборони Дар`ївській сільській раді укладати додаткові угоди щодо внесення змін у п. 6.6 договору № 083/2025 від 20.08.2025, оскільки це є втручанням в договірні відносини сторін щодо виконання прав та обов`язків за договорами.

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, що наведені прокурором обставини щодо укладення сторонами договору попередніх додаткових угод самі по собі не свідчать про існування реальної та безпосередньої загрози укладення нових додаткових угод щодо продовження строку використання підрядником попередньої оплати. Доказів вчинення Дар`ївською сільською радою або Консорціумом «Магістраль Плюс» дій, спрямованих на укладення нової додаткової угоди після звернення прокурора до суду, матеріали заяви не містять. Отже, доводи заявника у цій частині ґрунтуються переважно на припущенні про можливу поведінку сторін договору в майбутньому, що не може бути достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Щодо накладення арешту на грошові кошти, які належать Консорціуму «Магістраль Плюс» у межах суми заявленої до стягнення за позовом, колегія суддів зазначає наступне.

- при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- оскільки судове рішення при задоволенні вищевказаної позовної вимоги вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- оцінюючи заявлений Херсонської обласної прокуратури захід забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти Консорціум «МАГІСТРАЛЬ ПЛЮС» в межах ціни позову, колегія суддів вважає його співмірним до предмету спору та таким, що забезпечить майбутнє виконання рішення суду та захист прав позивача, у разі задоволення позову;

- вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на належні відповідачу грошові кошти не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Консорціум «МАГІСТРАЛЬ ПЛЮС», оскільки вони залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися ними обмежується на певний час, отже мають тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Арешт наявних коштів на рахунках юридичної особи не призведе до перешкод у здійсненні господарської діяльності Консорціум «МАГІСТРАЛЬ ПЛЮС» чи погіршення його майнового стану, оскільки знерухомлення таких грошових активів, є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечує збалансованість інтересів сторін, також він є засобом тимчасового характеру та має на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав держави в особі Дар`ївської сільської ради.

У постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, зокрема, зазначила, що сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Водночас у цій постанові також вказано, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, у справі №905/448/22 об`єднана палата фактично уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування. Викладення наведених висновків саме у постанові об`єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосуванні перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об`єднаної палати.

Відтак стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Херсонської обласної прокуратури щодо вжиття такого заходу забезпечення, як накладення арешту на грошові кошти Консорціум «МАГІСТРАЛЬ ПЛЮС», у межах суми позовних вимог на загальну суму 2 615 602,11 грн., відтак, останній підлягає вжиттю.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами п.1,4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Керівника Херсонської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 у справі №916/2805/26 частковому скасуванню.

Оскільки в даному випадку справа не розглядалася та не вирішувалася по суті, то відповідно до положень ст.129 ГПК України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Херсонської обласної прокуратури – задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 у справі №916/2805/26 – скасувати частково та прийняти нове рішення.

Заяву Керівника Херсонської обласної прокуратури від 07.07.2026 за вх.№4-41/26 про забезпечення позову у справі №916/2805/26 – задовольнити частково.

На період розгляду справи накласти арешт на грошові кошти: Консорціум «МАГІСТРАЛЬ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45825391, адреса – 74200, м. Херсонська область, Бериславський район, с-ще Нововоронцовка, пров. Північний, 2) у розмірі 2 615 602,11 грн., які знаходяться в банківський установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання постанови суду про забезпечення позову.

В іншій частині заяви Керівника Херсонської обласної прокуратури від 07.07.2026 за вх.№4-41/26 про забезпечення позову у справі №916/2805/26 – відмовити.

За даною постановою стягувачем є: Херсонська обласна прокуратура (ЄДРПОУ 04851120, адреса – 73003, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33); Дар`ївська сільська рада (ЄДРПОУ 04401374, адреса – 75032, Херсонська обл., Херсонський район, с. Дар`ївка, вул. Соборна, 68А).

За даною постановою боржником є: Консорціум «МАГІСТРАЛЬ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 45825391, адреса – 74200, м. Херсонська область, Бериславський район, с-ще Нововоронцовка, пров. Північний, 2).

Постанова підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2026.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.