Додаткове рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №914/3256/16 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3256/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.

Орищин Г.В.

розглянувши заяву Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» б/н від 16.09.2026 (вх. суду від 17.09.2026 № 01-05/3105/26) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

при розгляді апеляційних скарг Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України б/н від 26.06.2026 (вх. суду від 29.06.2026 № 01-05/2081/26) та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради б/н від 03.07.2026 (вх. суду від 06.07.2026 № 01-05/2173/26)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.06.2026 (повну ухвалу складено 23.06.2026, суддя Березяк Н.Є.)

у справі № 914/3256/16

за позовом: Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН», м. Львів

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр», м. Львів

про: визнання бездіяльності незаконної та спонукання до вчинення дій,

за участю державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан Олени Олександрівни,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі № 914/3256/16, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ.«Т-1» загальною площею 99,4 кв.м. за адресою: м. Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, до приватизації шляхом викупу Приватним підприємством «Тенісний клуб «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість; стягнено з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради користь Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» судовий збір в розмірі 1378,00 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.06.2026 скаргу Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» задоволено. Скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан Олени Олександрівни від 24.04.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП 54496723. Стягнуто з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 апеляційні скарги Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради – залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.06.2026 у справі № 914/3256/16 – залишено без змін.

17.09.2026 до апеляційного суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з скаржника 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що його витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складають 5 000,00 грн, які він просить стягнути з апелянтів.

До заяви представником долучено копію рахунку № ТЕН/16-07/26-2 на 5 000 грн із зазначенням призначення платежу «За правову допомогу згідно рахунку від 16.07.2026 №ТЕН/16-07/26-2».

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 розгляд заяви Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання заперечень на подану позивачем заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

У запереченнях заявником зазначено, що, на його думку, оскільки апеляційну скаргу подано саме відділом ДВС, подання відзиву має розцінюватися як подання доказів чи заперечень, а не надання правничої допомоги по суті спору.

Тому, Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України просило суд відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 зазначила, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у цій справі здійснювалось адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на підставі договору про надання професійної правової допомоги №08-04/19 від 08.04.2019.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що під правничою допомогою розуміється діяльність адвоката, яка полягає у забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта у цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, у кримінальних провадженнях, а також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з умовами п.2.1 договору, адвокат прийняв до свого виконання доручення клієнта та взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу протягом дії договору, а клієнт зобов`язався оплатити надану йому правничу допомогу, а також відшкодувати адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що для виконання даного договору клієнт надає адвокату наступні повноваження:

Вказаним договором сторони погодили умови договору щодо суми та порядку розрахунків.

Так пунктом 4.1. сторони погодили, що розмір гонорару (винагороди), який клієнт сплачує або повинен сплатити адвокату за надану їм правову допомогу, порядок його обчислення та сплати, а також зміст конкретного доручення клієнта, за виконання якого цей гонорар повинен бути сплачений, визначається сторонами в окремих додаткових угодах, які після їх підписання сторонами стають невід`ємними частинами цього договору.

Пунктом 4.2 сторони узгодили, що при визначенні розміру гонорару враховується базовий тариф, який встановлений адвокатом для даної категорії клієнтів й обраного клієнтом виду гонорару (погодинна ставка або фіксована сума), складність справи та виконаних робіт (наданих послуг), час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціна позову та (або) значення справи для клієнта, у тому числі вплив результатів справи на репутацію клієнта або публічний інтерес до справи.

Додатковою угодою від 18.07.2025 №5/2025, предметом якої є механізм визначення та порядок оплати адвокатського гонорару за надання правової допомоги замовнику у судових провадженнях щодо вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі №914/3256/16, сторони погодили, що розмір гонорару за правову допомогу становить 5 000 грн у суді кожної інстанції - незалежно від обсягу виконаних робіт та часу, витраченого на її виконання, - у судових провадженнях з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до п. 3.3.2 додаткової угоди клієнт повинен остаточно розрахуватись за надану йому правову допомогу у суді кожної інстанції на підставі рахунку або акта-рахунку, в якому зазначаються: загальний опис робіт (послуг), із зазначенням номеру справи та судової інстанції; ставка гонорару; розмір витрат, понесених адвокатом у зв`язку з виконанням наданого йому доручення (якщо їх було понесено); загальна сума гонорару.

Так, відповідно до рахунку № ТЕН/16-07/26-2 від 16.07.2026, що наданий на підставі Додаткової угоди №5/2025 від 18.07.2026 до Договору про надання професійної правової допомоги №08-04/19 від 08.04.2019 за здійснення правової допомоги у суді апеляційної інстанції по справі №914/3256/16 (перегляд ухвали суду про скасування ДВС від 24.04.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП 54496723) адвокатом надано послуги на суму 5 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 та є усталеною практикою.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №916/4768/24 вказав, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція позивача була сталою та незмінною, адвокат Єсіпов І.А. надавав правову допомогу відповідачу і в суді першої інстанції, був обізнаний з усіма обставинами цієї справи. До того ж, кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у оскаржуваних рішеннях місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості яких наголошував позивач.

Суд також враховує, що представник позивач не брав участі у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.

Крім того, суд звертає увагу на те, що єдиним документом по суті спору у суді апеляційної інстанції поданим позивачем є відзив на апеляційну скаргу, що викладено на чотирьох сторінках. При цьому позивач у вказаному відзиві не наводить нову практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, не вказує додаткових аргументів на підтвердження своєї позиції щодо апеляційних скарг, а посилається лише на висновки зроблені місцевим судом.

На підставі викладеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи та те, що правова позиція відповідача викладена у відзиві на апеляційні скарги вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником додаткового комплексного вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано, колегія суддів доходить висновку про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 1 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 235, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» б/н від 16.09.2026 (вх. суду від 17.09.2026 № 01-05/3105/26) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу – задоволити частково.

2. Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (79000, Львівська область, місто Львів, площа Маркіяна Шашкевича, будинок 1, код ЄДРПОУ: 43317547) на користь Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» (79011, місто Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, код ЄДРПОУ: 33073568) 1 000 (одну тисячу грн) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.В. Орищин