Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №907/717/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/717/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАН»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2026 (повне рішення складено 20.01.2026, суддя А.А. Худенко)

у справі № 907/717/24

за позовом Приватного підприємства «РИТМ 2011», м. Харків, Харківської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАН», м. Ужгород, Закарпатської області

про припинення земельного сервітуту

За участю представників:

від позивача – Тертицький В.О. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від відповідача – не з`явився

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 20.01.2026 у справі № 907/717/24 ухвалив: - задоволити позов Приватного підприємства «РИТМ 2011»; - припинити земельний сервітут (сервітути) правокористувачу ТзОВ «МАРКАН» згідно договору про встановлення земельних сервітутів на право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інших земельних сервітутів від 26.07.2017 укладеного між ПАТ «УЖГОРОДСЬКА ВЗУТТЄВА ФАБРИКА» та ТзОВ «МАРКАН та з додатком 1 та додатком 2 даного договору, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:10:001:0272 та земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:10:001:0276, які знаходяться за адресою: Закарпатська область, Ужгород, вулиця Мукачівська, 44; - стягнути з ТзОВ «МАРКАН» 3028 грн судового збору та 40711, 68 грн, сплачених за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2026 року у справі № 907/717/24 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026, склад колегії з розгляду справи № 907/717/24 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАН», поданою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2026 у цій справі.

23.02.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 907/717/24.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив із того, що земельні сервітути на користь ТзОВ «МАРКАН» були встановлені для забезпечення можливості проходу та проїзду до належної йому земельної ділянки, однак, на момент розгляду справи обставини, які зумовили необхідність їх встановлення, припинилися, оскільки доступ до земельної ділянки ТзОВ «МАРКАН» може бути забезпечений іншим способом — через діючий заїзд з вул. Конопляної, а також існує технічна можливість облаштування додаткового заїзду з вул. Олександра Вагерича, що підтверджено висновком експертизи № 3806/25-41 від 15.09.2025. Враховуючи, що сервітут за своєю правовою природою є обмеженим користуванням чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом, суд дійшов висновку про наявність передбаченої законом підстави для припинення сервітуту, у зв`язку з припиненням обставини, яка була підставою для його встановлення. При цьому, суд не врахував доводи ТзОВ «МАРКАН» щодо можливого самовільного зайняття земельних ділянок та здійснення будівництва, оскільки ці питання не входили до предмета спору, який стосувався виключно припинення сервітуту. Відтак, суд дійшов висновку, що ТзОВ «МАРКАН» має реальну можливість здійснювати доступ до своєї земельної ділянки без використання земельних ділянок ПП «РИТМ 2011», а тому подальше існування спірних сервітутів є необґрунтованим, у зв`язку з чим позов про їх припинення підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:

- на земельній ділянці ТзОВ «МАРКАН» з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 збережена частина належного товариству нерухомого майна, а також здійснюється будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків, доступ до яких забезпечується, зокрема, через земельні ділянки ПП «РИТМ 2011», обтяжені сервітутом. Відтак, часткове знесення окремих об`єктів нерухомості не свідчить про припинення обставин, які зумовили встановлення сервітуту;

- проїзд з вул. В`ячеслава Приходька фактично відсутній через розміщені металеві гаражі, проїзд з вул. Конопляної в окремих місцях не відповідає нормативним вимогам за шириною, а висновок експертів щодо технічної можливості облаштування заїзду з вул. Олександра Вагерича підтверджує лише можливість його створення у майбутньому, а не існування фактичного альтернативного проїзду на момент вирішення спору;

- обтяжені сервітутами частини земельних ділянок ПП «РИТМ 2011» є фактично придатними для забезпечення доступу до земельної ділянки ТзОВ «МАРКАН», розташованого на ній нерухомого майна та об`єкта будівництва, в тому числі для проїзду спеціального і пожежного транспорту. Припинення сервітутів, перешкоджатиме використанню земельної ділянки відповідно до її цільового призначення;

- будівництво об`єкта було заплановане та розпочате з врахуванням чинного сервітуту ще до звернення ПП «РИТМ 2011» з позовом, а підстави для його припинення відсутні, оскільки ТзОВ «МАРКАН» та ТзОВ «ІВЕТА» отримали необхідну містобудівну й дозвільну документацію та організували реалізацію проєкту з врахуванням можливості проходу та проїзду через земельні ділянки, обтяжені сервітутом; при цьому, ТзОВ «МАРКАН» не надавало згоди на припинення сервітуту, договір залишається чинним, а обтяжені ним частини земельних ділянок використовуються також самим ПП «РИТМ 2011» як проїзди до його об`єктів, що спростовує твердження про неможливість використання цих земельних ділянок за цільовим призначенням;

- договір сервітуту є чинним, згоди на його припинення товариство не надавало, а передбачені законом обставини, які б свідчили про припинення підстав його встановлення, відсутні. У зв`язку з цим, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини та неправильно застосував норми матеріального права.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він покликається, зокрема, на таке:

- сервітут був встановлений у 2017 році для забезпечення ТзОВ «МАРКАН» проходу та проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 за тодішніх умов її використання. Надалі, цільове призначення земельної ділянки було змінено, розташовані на ній будівлі та споруди знесено, а саму ділянку передано в оренду ТзОВ «ІВЕТА», у зв`язку з чим, відпали обставини, що зумовлювали необхідність проходу та проїзду через земельні ділянки, обтяжені сервітутом;

- ТзОВ «МАРКАН» має можливість забезпечити доступ до своєї земельної ділянки без використання земельних ділянок ПП «РИТМ 2011». У відповідності до висновків земельно-технічних експертиз, існує діючий заїзд з вулиці Конопляної та технічна можливість влаштування окремого заїзду з вулиці Олександра Вагерича. Крім того, доступ можливий через інші суміжні земельні ділянки, пов`язані з реалізацією спільного будівельного проєкту. За таких обставин, потреба ТзОВ «МАРКАН» у користуванні сервітутами, встановленими щодо земельних ділянок позивача, відсутня;

- посилання апелянта на необхідність сервітутів для реалізації будівельного проєкту є необґрунтованим. Встановлені сервітути мають персональний характер та належать виключно ТзОВ «МАРКАН», а тому не можуть використовуватися ТзОВ «ІВЕТА», майбутніми мешканцями житлового комплексу, екстреними службами чи іншими особами. Крім того, після внесення змін до дозвільної документації ТзОВ «МАРКАН» перестало бути співзамовником будівництва, що додатково спростовує необхідність збереження сервітутів в інтересах реалізації цього проєкту;

- збереження сервітутів істотно обмежує право власності ПП «РИТМ 2011» на належні йому земельні ділянки. Сервітутами обтяжено значну частину земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0272 та 2110100000:10:001:0276, внаслідок чого він не може повною мірою використовувати їх за цільовим призначенням. За таких обставин, з огляду на припинення потреби відповідача у сервітутному користуванні та обмеження прав власника земельних ділянок, суд першої інстанції обґрунтовано припинив спірні земельні сервітути.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання з`явився представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, судова колегія встановила такі обставини:

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 444496 від 27.05.2008, виданого на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок № 5064 від 16.11.2007 та № 1 від 05.01.2008, ТзОВ «МАРКАН» є власником земельної ділянки площею 0,9543 га, кадастровий номер 2110100000:10:001:0156, з цільовим призначенням – землі підприємств іншої промисловості, розташованої за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44.

Зазначена земельна ділянка межує, зокрема, із земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0271, площею 0,102 га, 2110100000:10:001:0276, площею 0,3703 га, та 2110100000:10:001:0272, площею 0,1544 га, розташованими за тією самою адресою. Цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0276 та 2110100000:10:001:0272 — для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

26.07.2017 між ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика», як власником земельних ділянок, та ТзОВ «МАРКАН», як сервітуарієм, укладено договір про встановлення земельних сервітутів на право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду транспортним засобом по наявному шляху та інших земельних сервітутів на безстроковий термін і на безоплатній основі. Предметом договору були земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0276, площею 0,3703 га, та 2110100000:10:001:0272, площею 0,1544 га, розташовані за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44. На момент укладення договору зазначені земельні ділянки перебували у власності ПАТ «Ужгородська взуттєва фабрика», що підтверджувалося свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 18.02.2015 № 33836695 та № 33833389 відповідно.

Сервітути встановлювалися з метою забезпечення можливості ТзОВ «МАРКАН», як сервітуарію, здійснювати прохід, проїзд та інші дозволені законом дії в межах прав користування земельним сервітутом на належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 (п.1.2). Договір припиняється за умов і в порядку, визначених ст.102 Земельного кодексу України, або у разі його розірвання за згодою сторін шляхом укладення відповідної угоди (п.6.4).

Відповідно до додатку № 1 до договору земельного сервітуту, площа земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0276, на яку поширювався сервітут, становила 0,096 га, а згідно з додатком № 2 до цього ж договору, площа земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0272, на яку поширювався сервітут, становила 0,05 га.

Надалі, земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0272 та 2110100000:10:001:0276 перейшли у власність ПП «РИТМ 2011». Право власності ПП «РИТМ 2011» на земельну ділянку площею 0,1544 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0272 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 106682647 від 07.12.2017, а право власності на земельну ділянку площею 0,3703 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0276 — витягом № 106687977 від 07.12.2017.

Перехід права власності на зазначені земельні ділянки відбувся у контексті правовідносин, пов`язаних із відступленням прав вимоги за іпотечними договорами Приватному підприємству «Ритм 2011» (іпотекодержатель).

17.11.2023 наказом № 178-М Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження № 163/03-03/23 для проектування об`єкта будівництва — «Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44», реєстраційний номер у ЄДЕССБ MU01:5679-0865-3367-4131.

У зазначених містобудівних умовах та обмеженнях визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156, площею 0,9543 га, розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, обмежена вулицями Швабською, Мукачівською, Одеською, Франтішека Тіхого та Конопляною. При цьому, містобудівними умовами та обмеженнями передбачено, що в`їзд на територію розміщення будівель має облаштовуватися відповідно до вимог розділу 15.3 ДБН Б.2.2-12-2019 «Планування та забудова територій» по лінії регулювання забудови з урахуванням існуючої лінії забудови.

25.03.2024 ТзОВ «МАРКАН» та ТзОВ «ІВЕТА» отримали дозвіл на виконання підготовчих робіт № ЗК020240325683 щодо об`єкта «Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: вул. Мукачівська, 44, м. Ужгород». Замовниками будівництва в зазначеному дозволі визначено ТзОВ «МАРКАН» та ТзОВ «ІВЕТА».

Необхідність проведення підготовчих робіт була зумовлена, зокрема, наявністю на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 об`єктів нерухомого майна, що належали ТзОВ «МАРКАН» на праві власності та підлягали демонтажу у зв`язку з реалізацією нового будівельного проекта.

В межах виконання підготовчих робіт відповідно до дозволу № ЗК020240325683 від 25.03.2024 було знесено частину належних ТзОВ «МАРКАН» об`єктів нерухомого майна.

Згідно з Інформаційною довідкою № 388586161 від 27.07.2024, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення права власності ТзОВ «МАРКАН» у зв`язку зі знесенням таких об`єктів нерухомого майна: позиція 31 — склад-ангар; позиція 32 — побутові приміщення; позиція 24 — котельня; позиція 33 — склади; позиція 34 — склади; позиція 35 — побутові приміщення; позиція 37 — насосна.

03.06.2024 між ТзОВ «МАРКАН», ТзОВ «Мукачівська 44» та ТзОВ «ІВЕТА» укладено договір на організацію та фінансування будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44.

Відповідно до умов зазначеного договору, ТзОВ «ІВЕТА» спільно з ТзОВ «МАРКАН» виступили замовниками будівництва зазначеного об`єкта на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0156, 2110100000:10:001:0366 та 2110100000:10:001:0174.

При цьому, ТзОВ «ІВЕТА» є правокористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0366 та 2110100000:10:001:0174, розташованих за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Лермонтова, 25, з цільовим призначенням — 02.10 «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури». Право користування зазначеними земельними ділянками підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

26.03.2025 проектну документацію щодо об`єкта будівництва затверджено та внесено до Реєстру будівельної діяльності. Реєстраційний номер документа — RD01:0197-2426-5862-0739. Щодо проектної документації складено експертний звіт № 08/3253-04/25 від 08.04.2025.

06.08.2025 ТзОВ «МАРКАН» та ТзОВ «ІВЕТА» отримали дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013250801853 щодо будівництва об`єкта «Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: вул. Мукачівська, 44, м. Ужгород».

15.09.2025 складено висновок експертів № 3806/25-41 за результатами судової земельно-технічної експертизи, призначеної Господарським судом Закарпатської області за клопотанням ПП «РИТМ 2011», у якому, зокрема, досліджено питання можливості облаштування заїздів на земельну ділянку ТзОВ «МАРКАН» з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156.

Згідно з вказаним висновком, на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 наявний окремий заїзд з вул. Конопляної для легкового та вантажного транспорту. Влаштування окремого заїзду для легкового та вантажного транспорту на зазначену земельну ділянку з вул. В`ячеслава Приходька не є можливим. Існує технічна можливість влаштування окремого заїзду на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 з вул. Олександра Вагерича, яка розташована між вул. В`ячеслава Приходька та вул. Конопляною та є суміжною із зазначеною земельною ділянкою. Відповідні проїзди відображені у додатку 1 до висновку експертів. У висновку також зазначено про відсутність необхідності використання в`їзду на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 відповідно до договору земельного сервітуту від 26.07.2017. Ширина проїзної частини вул. Конопляної на ділянці від перехрестя з вул. Польовою до заїзду на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 становить від 4,0 до 8,15 м, що відповідає вимогам ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів».

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Водночас, закон допускає обмежене користування чужою земельною ділянкою шляхом встановлення земельного сервітуту. Так, відповідно до ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною першою статті 401 ЦК України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно зі ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 403 цього Кодексу, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном; зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Отже, за своєю правовою природою земельний сервітут є обмеженим речовим правом на чуже майно, існування якого виправдане необхідністю задоволення конкретної потреби сервітуарія, коли така потреба об`єктивно не може бути забезпечена іншим способом.

На субсидіарному характері земельного сервітуту послідовно наголошує і Верховний Суд. Зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24 зазначив, що користування чужою земельною ділянкою шляхом встановлення сервітуту має бути вимушеним та неминучим, а потреба особи — такою, що не може бути задоволена іншим способом. Хоча наведена справа стосувалася встановлення сервітуту, сформульований у ній висновок характеризує саму правову природу цього речового права та критерій необхідності його існування.

Таким чином, встановлення сервітуту не має наслідком виникнення у сервітуарія безумовного та незмінного у часі права користування чужою земельною ділянкою незалежно від подальшої зміни фактичних обставин. Існування такого обмеження права власності безпосередньо пов`язане зі збереженням тієї потреби, для задоволення якої сервітут був встановлений.

Відповідно до ч.2 ст.102 ЗК України, на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках припинення підстав його встановлення; коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Аналогічне правове регулювання міститься у ст. 406 ЦК України, відповідно до пункту 4 частини першої якої сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Частиною другою цієї статті передбачено можливість припинення сервітуту за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення, а частиною третьою — право власника земельної ділянки вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Як встановлено судом, відповідно до договору від 26.07.2017, спірні сервітути були встановлені саме для забезпечення можливості ТзОВ «МАРКАН» здійснювати прохід, проїзд та інші дозволені законом дії до належної йому земельної ділянки площею 0,9543 га з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156. Сервітут поширювався на частини земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:10:001:0276 та 2110100000:10:001:0272 площею 0,096 га та 0,05 га відповідно.

Разом з тим, надалі, фактичні умови використання земельної ділянки ТзОВ «МАРКАН» істотно змінилися. Частину розташованих на ній об`єктів нерухомості було демонтовано в межах підготовчих робіт, розпочато реалізацію нового будівельного проєкту, розроблено та затверджено відповідну проєктну документацію, а 06.08.2025 ТзОВ «МАРКАН» та ТзОВ «ІВЕТА» отримали дозвіл на виконання будівельних робіт.

06.11.2025, земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 передано ТзОВ «ІВЕТА» в оренду.

Обставини щодо можливості забезпечення доступу до земельної ділянки ТзОВ «МАРКАН» іншим способом досліджувалися в межах комісійної судової земельно-технічної експертизи № 3806/25-41 від 15.09.2025, призначеної ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.03.2025.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України, висновок експерта є одним із засобів доказування, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з висновком експертів № 3806/25-41 від 15.09.2025, на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 існує окремий діючий заїзд з вул. Конопляної для легкового та вантажного транспорту. Експертами також встановлено технічну можливість влаштування додаткового заїзду з вул. Олександра Вагерича та прямо зазначено про відсутність необхідності використання в`їзду відповідно до договору земельного сервітуту від 26.07.2017. Крім того, ширина проїзної частини вул. Конопляної від перехрестя з вул. Польовою до заїзду на земельну ділянку ТзОВ «МАРКАН» становить від 4,0 до 8,15 м та, відповідно до висновку експертів, відповідає вимогам ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів».

З огляду на наведене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що проїзд з вул. Конопляної через його ширину не може забезпечити належний доступ до земельної ділянки відповідача, у тому числі для транспортних засобів. Такі доводи не узгоджуються зі змістом проведеної у справі судової експертизи, якою встановлено фактичне існування відповідного заїзду саме для легкового та вантажного транспорту та відповідність ширини проїзної частини вимогам зазначених ДБН.

Посилання апелянта на відсутність фактичного проїзду з вул. В`ячеслава Приходька також не впливає на правильність висновку місцевого господарського суду. Неможливість влаштування окремого заїзду з цієї вулиці встановлена самим висновком експертів та не покладалася судом в основу висновку про припинення сервітуту. Натомість, експертизою підтверджено існування діючого заїзду з вул. Конопляної, а технічну можливість облаштування заїзду з вул. Олександра Вагерича визначено як додаткову можливість доступу.

Тому довід апелянта про те, що заїзд з вул. Олександра Вагерича станом на час розгляду справи фактично не облаштований, сам по собі не спростовує висновку про можливість задоволення потреби у проході та проїзді без використання земельних ділянок ПП «РИТМ 2011», оскільки така можливість вже забезпечена існуючим заїздом з вул. Конопляної.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи скаржника про те, що збереження на земельній ділянці частини нерухомого майна ТзОВ «МАРКАН» та здійснення будівництва нового комплексу саме по собі свідчить про необхідність подальшого існування спірних сервітутів.

Наявність на земельній ділянці нерухомого майна чи здійснення на ній будівельних робіт не є самостійною правовою підставою для збереження сервітуту. Визначальним у контексті ст. 401, 406 ЦК України та ст. 102 ЗК України є те, чи може доступ до відповідної земельної ділянки бути забезпечений іншим способом. У цій справі можливість такого доступу підтверджена належним доказом — висновком проведеної в межах судового провадження земельно-технічної експертизи.

Не змінює цього висновку і посилання скаржника на те, що новий об`єкт будівництва проєктувався з врахуванням можливості проходу та проїзду через земельні ділянки, обтяжені сервітутом.

Колегія суддів враховує, що містобудівні умови та обмеження, проєктна документація, а також дозволи на підготовчі та будівельні роботи були отримані після встановлення сервітутів у 2017 році. Врахування забудовником при проєктуванні існуючого обтяження сусідніх земельних ділянок саме по собі не є підставою для його подальшого збереження у разі припинення обставин, які зумовили встановлення сервітуту.

Такий підхід відповідає також положенню ст. 98 ЗК України про те, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Сервітут є винятковим способом забезпечення потреби за рахунок чужого майна, а не засобом забезпечення найбільш зручного для сервітуарія способу використання його власної земельної ділянки.

Колегія суддів також відхиляє посилання ТзОВ «МАРКАН» на чинність договору від 26.07.2017 та відсутність згоди товариства на припинення сервітуту.

Відсутність такої згоди не виключає можливості припинення сервітуту в судовому порядку. Пунктом 6.4 договору передбачено, що він припиняється не лише за згодою сторін, а й у випадках, визначених ст. 102 ЗК України. Зокрема, частина друга цієї статті передбачає можливість припинення сервітуту за рішенням суду у разі припинення підстав його встановлення. Аналогічна підстава передбачена пунктом 4 частини першої статті 406 ЦК України. Отже, відсутність згоди ТзОВ «МАРКАН» не перешкоджає припиненню сервітуту за наявності передбачених законом підстав.

Не є визначальними і доводи про те, що частини земельних ділянок, обтяжених сервітутом, використовуються самим ПП «РИТМ 2011» як проїзди до його об`єктів та для забезпечення пожежного доступу.

Зі змісту частини другої статті 102 ЗК України вбачається, що припинення підстав встановлення сервітуту та неможливість використання обтяженої земельної ділянки за її цільовим призначенням є самостійними, альтернативними підставами для припинення сервітуту на вимогу власника. Тому встановлення обставини, передбаченої пунктом «а» частини другої цієї статті, не потребує одночасного доведення існування обставини, передбаченої пунктом «б».

Використання власником певної частини своєї земельної ділянки як проїзду не означає виникнення в іншої особи безумовного права користуватися цим проїздом за відсутності об`єктивної необхідності у такому користуванні. Слід зазначити, що предметом цього спору є не визначення способу використання ПП «РИТМ 2011» власних земельних ділянок, а наявність правових підстав для подальшого обтяження їх речовим правом ТзОВ «МАРКАН».

Таким чином, сукупністю встановлених у справі обставин підтверджено, що на час вирішення спору ТзОВ «МАРКАН» має можливість здійснювати доступ до земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:10:001:0156 без використання частин земельних ділянок ПП «РИТМ 2011», обтяжених сервітутами за договором від 26.07.2017.

Наявність діючого заїзду з вул. Конопляної, підтвердженого висновком судової експертизи, виключає висновок про те, що проїзд через земельні ділянки позивача, обтяжені сервітутом, залишається єдиним або об`єктивно необхідним способом забезпечення доступу відповідача до своєї земельної ділянки.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення підстав, які зумовили встановлення спірних земельних сервітутів, що відповідно до пункту «а» частини другої статті 102 ЗК України та пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України є підставою для їх припинення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди ТзОВ «МАРКАН» з висновками щодо можливості забезпечення доступу до земельної ділянки іншим шляхом, а також до необхідності збереження сервітуту для реалізації нового будівельного проєкту. Водночас, такі доводи не спростовують встановленої можливості забезпечити прохід і проїзд без використання земельних ділянок ПП «РИТМ 2011», а тому не свідчать про збереження підстав для подальшого обтяження права власності позивача.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого рішення, зводяться до переоцінки встановлених обставин і не містять належного обґрунтування підстав, передбачених процесуальним законом, для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу в розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Витрати зі сплати судового збору у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАН» відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2026 у справі № 907/717/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 30.09.2026.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік