Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №914/875/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Справа № 914/875/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я., за участю секретаря судового засідання Левус О.М., розглянувши матеріали справи

за апеляційною скаргою:Акціонерного товариства «Укртранснафта»,

на рішення:Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 (суддя Крупник Р.В., повний текст рішення складено 09.07.2026),

у справі:№ 914/875/26,

за позовом:Акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Київ,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Виробниче Підприємство «ТОР», м. Жовква,

про:стягнення штрафу та пені

Представники учасників справи: не з`явились.

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство «Укртранснафта» (надалі – позивач, покупець, апелянт) звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Виробниче Підприємство «ТОР» (надалі – відповідач, постачальник) про стягнення штрафу та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 30.06.2025 № 23-02/175-23 (надалі договір) в частині своєчасної поставки оплаченого товару – первинних (мобільних) укриттів вартістю 4 198 999, 92 грн.

Відповідно до умов договору відповідач мав поставити товар до 09.09.2025, однак фактично здійснив його поставку партіями 20.10.2025 та 10.12.2025, що стало підставою для нарахування позивачем відповідно до пункту 7.1 договору пені у розмірі 275 034, 50 грн та штрафу у розмірі 293 929, 99 грн.

Господарський суд Львівської області рішенням від 28.07.2026 у справі № 914/875/26 позовні вимоги задоволив частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим. Зокрема зазначає, що місцевий господарський суд неправомірно зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, встановивши умови договору щодо порядку приймання товару та визначення дати його поставки, помилково дійшов висновку про припинення нарахування пені з дат підписання видаткових накладних відповідачем. На думку апелянта, відповідно до пункту 5.10 договору датою поставки товару та моментом його отримання покупцем є дата підписання видаткової накладної саме представником покупця. Оскільки видаткові накладні № 211 від 17.10.2025 та № 232 від 18.11.2025 були підписані позивачем відповідно 20.10.2025 та 10.12.2025, пеня підлягає нарахуванню до вказаних дат. У зв`язку з цим апелянт вважає необґрунтованою часткову відмову суду першої інстанції у стягненні пені в розмірі 8 398, 00 грн.

З огляду на вказані обставини, позивач просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 8 398, 00 грн пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в межах установленого апеляційним судом строку не скористався.

Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 справу № 914/875/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртранснафта» від 22.07.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у справі № 914/875/26, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.09.2026 та витребувано з Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/875/26.

06.08.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи № 914/875/26.

У судове засідання 07.09.2026 представник апелянта та представник відповідача не з`явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином через систему Електронний суд були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України. Так, за змістом ч. 1 та п. 1 ч. 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Як встановлено місцевим господарським судом, 30.06.2025 між Акціонерним товариством «Укртранснафта» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково Виробниче Підприємство «ТОР» (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № 23-02/175-25.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки конструкції та їх частини (код 44210000-5 за ДК 021:2015) (UA-2025-05-29-001259-а) (первинні (мобільні) укриття), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно із п. 2.1. договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною (надалі - специфікація).

Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до договору, який є його невід`ємною частиною (надалі - содаток № 2) ( п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно Держстандартів та технічних умов, встановлених для кожного виду товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару).

Пунктом 3.2. визначена загальна сума договору, що становить: без ПДВ - 3 499 166, 60 грн, крім того ПДВ – 699 833, 32 грн. Разом з ПДВ - 4 198 999, 92 грн.

Платежі за договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що авансовий платіж в розмірі 50 % вартості товару здійснюється покупцем проти надання банківської гарантії повернення авансового платежу, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором, протягом 10 календарних днів з дати надання постачальником банківської гарантії на підставі отриманого рахунку (рахунку - фактури) постачальника.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію від 11.07.2025 № 0000207965 на суму 2 099 499, 99 грн, яка підтверджує виконання позивачем вказаного зобов`язання щодо перерахування попередньої оплати (авансового платежу) в повному обсязі та у визначений умовами договору строк.

Відповідно до пункту 5.1 договору умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в специфікації до даного договору.

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, строк поставки: протягом 60 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на поточний рахунок постачальника.

Отже, з огляду на зарахування 11.07.2025 авансового платежу на рахунок відповідача, останній відповідно до умов договору повинен був поставити товар у строк до 09.09.2025.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)).

Складання (створення) та підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) здійснюється сторонами в електронній формі з використанням ресурсів сервісу iDocHUB та визнається сторонами істотною умовою договору згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України (пункту 5.4 договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що при відвантаженні товару (в тому числі кожної частини/партії товару), постачальник з використанням ресурсів сервісу iDocHUB складає (створює) та підписує електронний первинний документ (видаткову накладну).

Згідно із пунктом 5.6 договору покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надходження товару (в тому числі кожної частини/партії товару) за місцем поставки товару перевіряє відповідність товару умовам договору та перевіряє достовірність даних, наведених в електронному первинному документі (видатковій накладній), та:

- за відсутності заперечень щодо відповідності товару умовам договору та відомостям, наведеним в електронному первинному документі (видатковій накладній), уповноважений представник покупця з використанням ресурсів сервісу iDocHUB накладає на електронний первинний документ (видаткову накладну) електронний підпис;

- за наявності заперечень щодо відповідності товару умовам договору та/або відомостям, наведеним в електронному первинному документі (видатковій накладній), уповноважений представник покупця з використанням ресурсів сервісу iDocHUB відхиляє електронний первинний документ (видаткову накладну), а також протягом 3 (трьох) робочих днів направляє постачальнику мотивоване заперечення проти такого підписання

Пунктом 5.10. договору передбачено, що датою поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини/партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) представником покупця.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач виконав умови договору щодо поставки товару в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- від 17.10.2025 № 211 на суму 2 099 499,96 грн, згідно із якою поставлено швидкоспоруджувану залізобетонну захисну споруду цивільного захисту модульного типу «Варта 3» у кількості 1 шт.;

- від 18.11.2025 № 232 на суму 2 099 499,96 грн, згідно із якою поставлено швидкоспоруджувану залізобетонну захисну споруду цивільного захисту модульного типу «Варта 3» у кількості 1 шт.

На виконання п. 5.5. та п 5.6. договору сторони підписали видаткові накладні за фактом поставки та одночасно монтажу мобільних укриттів.

Зокрема, видаткова накладна від 17.10.2025 № 211 підписана відповідачем 17.10.2025, що підтверджується протоколом створення і перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, а позивачем – 20.10.2025, що підтверджується наявним на документі QR-кодом.

Видаткова накладна від 18.11.2025 № 232 підписана відповідачем 09.12.2025, що підтверджується протоколом створення і перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, а позивачем – 10.12.2025, що підтверджується наявним на документі QR-кодом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши вказані видаткові накладні, встановив факт порушення відповідачем умов договору в частині строків поставки товару, оскільки останнім днем строку поставки товару згідно умов специфікації було 09.09.2025.

За умовами статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання і заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) й захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципів розумності та справедливості.

Пунктом 7.1 договору визначено, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.

Оскільки апеляційним господарським судом встановлено, що датами поставки товару за видатковими накладними є 20.10.2025 та 10.12.2025, то відповідно прострочення поставки товару за видатковою накладною від 17.10.2025 № 211 становить 40 днів (з 10.09.2025 по 19.10.2025), а за видатковою накладною від 18.11.2025 № 232 - 91 день (з 10.09.2025 по 09.12.2025).

Керуючись п. 7.1. договору позивач здійснив розрахунок пені за порушення строків поставки.

Зокрема, за видатковою накладною від 17.10.2025 № 211 розрахунок розміру пені становить 83 980, 00 грн за 40 днів прострочення.

За видатковою накладною від 18.11.2025 № 232 розрахунок розміру пені становить 191 054,50 грн за 91 день прострочення. Отже загальний розмір пені становить 275 034, 50 грн.

Також, на підставі абз. 2 п. 7.1. договору позивач здійснив розрахунок штрафу, який становить 293 929, 99 грн.

Місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення дійшов висновку, що поставка товару відбулася у дати підписання відповідачем видаткових накладних - 17.10.2025 та 09.12.2025. Такий висновок суд обґрунтував тим, що відповідач підписав видаткові накладні у зазначені дати, а позивач, керуючись пунктом 5.6 договору, протягом трьох днів перевіряв відповідність товару погодженим сторонами умовам та після цього лише 20.10.2025 і 10.12.2025 підписав відповідні накладні електронним підписом.

Виходячи саме з такого визначення місцевим господарським судом дат поставки товару, суд першої інстанції визначив останнім днем прострочення за видатковою накладною № 211 - 16.10.2025, а за видатковою накладною № 232 - 08.12.2025. Відтак, за розрахунком суду першої інстанції, прострочення поставки товару за видатковою накладною від 17.10.2025 № 211 на суму 2 099 499,96 грн становить 37 днів (з 10.09.2025 по 16.10.2025), а за видатковою накладною від 18.11.2025 № 232 на суму 2 099 499,96 грн — 90 днів (з 10.09.2025 по 08.12.2025).

Місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку про неправильність розрахунку позивача та визначив, що стягненню підлягає пеня у розмірі 266 636,50 грн, а щодо розрахунку розміру штрафу у розмірі 293 929, 99 грн вважає такий арифметично вірним.

Колегія суддів, проаналізувавши наведені обставини та умови договору, вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо визначення дат поставки товару. При цьому суд першої інстанції, визначаючи датою поставки товару дати підписання видаткових накладних відповідачем — 17.10.2025 та 09.12.2025, фактично ототожнив момент підписання постачальником електронних первинних документів із моментом поставки товару.

Водночас відповідно до пункту 5.5 договору підписання постачальником видаткової накладної здійснюється при відвантаженні товару, тоді як пунктом 5.6 договору врегульовано порядок його перевірки та приймання покупцем. Отже, наведені положення договору визначають послідовність документального оформлення поставки та її приймання, однак не встановлюють моменту, який вважається датою поставки товару.

Натомість пунктом 5.10 договору сторони прямо та однозначно погодили, що датою поставки товару та моментом його отримання покупцем від постачальника вважається саме дата підписання електронної видаткової накладної представником покупця. Відтак, для визначення моменту фактичної поставки товару у спірних правовідносинах визначальною є не дата підписання видаткової накладної постачальником, а дата її підписання представником покупця.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, наведеними в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції та зазначає, що датами поставки товару слід вважати 20.10.2025 та 10.12.2025 відповідно. Отже, останнім днем прострочення поставки товару за видатковою накладною від 17.10.2025 № 211 є 19.10.2025, а за видатковою накладною від 18.11.2025 № 232 - 09.12.2025.

У зв`язку з порушенням відповідачем встановленого строку поставки, позивач відповідно до п. 7.1. договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 275 034, 50 грн та штраф у розмірі 293 929, 99 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою досудового врегулювання спору, 20.01.2026 направив на юридичну адресу відповідача претензію від 19.01.2026 № 04-03/11/266-26 з вимогою про сплату пені та штрафу за неналежне виконання умов договору поставки. Вказана претензія була направлена засобами поштового зв`язку, а також на офіційну електронну адресу відповідача.

Проте, відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму пеню та штрафу на рахунок позивача.

Колегія суддів, перевіривши проведений позивачем розрахунок пені та штрафу, вважає, що такий є арифметично правильним та обґрунтованим. Водночас висновок місцевого господарського суду щодо часткової відмови у стягненні пені є помилковим, оскільки здійснений судом перерахунок ґрунтується на неправильно визначених датах поставки товару, що, відповідно, призвело до неправильного визначення періодів прострочення та розміру пені.

З урахуванням встановлених апеляційним господарським судом дат поставки товару та відповідних періодів прострочення, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 275 034, 50 грн, а розмір штрафу — 293 929, 99 грн.

Враховуючи вказані норми права та встановлені у цій справі обставини, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог АТ «Укртранснафта», відмови у стягненні 8 398, 00 грн пені та стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Виробниче Підприємство «ТОР» пені у розмірі 266 636, 50 грн.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, в ході здійснення апеляційного провадження у цій справі доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження та є підставою для часткового скасування оскаржуваного судового рішення і прийняття у цій частині нового, яким позовні вимоги в частині стягнення пені слід задоволити повністю.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртранснафта», скасування рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у цій справі щодо відмови у стягненні пені в розмірі 8 398, 00 грн, з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення пені у розмірі 275 034, 50 грн. В частині стягнення штрафу у розмірі 293 929, 99 грн рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за розгляд справи в місцевому господарському суді та суді апеляційної інстанції покладається на відповідача повністю.

У зв`язку з цим рішення місцевого господарського суду в частині часткового відшкодування позивачу судового збору слід скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір повністю.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укртранснафта» від 22.07.2026 у справі № 914/875/26 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у справі № 914/875/26 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 8 398, 00 грн, а також відшкодування з відповідача витрат позивача на сплату судового збору у розмірі 6 726, 80 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги цій частині задоволити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Виробниче Підприємство «ТОР» (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Лесі Українки, буд. 77; код ЄДРПОУ 45330784) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 31570412) пеню в розмірі 275 034, 50 грн та 6 827, 58 грн судового збору.

4. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2026 у справі № 914/875/26 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Виробниче Підприємство «ТОР» (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Лесі Українки, буд. 77; код ЄДРПОУ 45330784) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 31570412) 3 993, 60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Господарському суду Львівської області видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддяМанюк П.Т.

СуддяРим Т.Я.

СуддяПрядко О.В.