Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №914/1794/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1794/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Нарольського М.М. (головуючого), Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України"

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2026 (повне рішення складено 26.08.2026, суддя Мазовіта А.Б.)

у справі № 914/1794/26

за позовом Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі

позивача Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Львівській області,

про стягнення 26775,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У червні 2026 року Золочівська окружна прокуратура Львівської області звернулася до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" про стягнення 26775,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокуратура здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12022141160000285 від 30.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки одного дерева породи "дуб звичайний" у кварталі 57 виділах 3 Заболотцівського лісництва, урочище "Вуглярки". З врахуванням наявного висновку судового експерта, внаслідок вчинення невстановленими особами незаконної рубки одного дерева породи "дуб звичайний" діаметром на пні 74 см заподіяно шкоду у розмірі 26 774,92 грн. Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022141160000285 від 30.12.2022, осіб, які здійснили незаконну рубку одного дерева породи "дуб звичайний", не встановлено, тому шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Бродівське лісове господарство" ДП "Ліси України" (правонаступник Філія "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України").

Звернення прокурора з цим позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що підриває матеріальну фінансову основу органів державної влади, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави. Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області є нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави у сфері охорони та захисту лісів, що має наслідком ненадходження коштів до місцевого бюджету, у зв`язку з чим, наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну екологічну інспекцію у Львівській області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.08.2026 у справі № 914/1794/26 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у розмірі 26 775,03 грн.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт незаконної порубки одного дерева "дуб звичайний", його кількісні та якісні характеристики, що дає можливість достовірно встановити розмір шкоди, що підтверджено письмовими доказами та висновком експерта № 5758-Е від 22.01.2026, згідно з яким розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою одного дерева породи "дуб звичайний" діаметром на пні 74 см, становить 26 775,03 грн. Відповідач як постійний лісокористувач не надав суду належних і допустимих доказів виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства щодо вжиття заходів з охорони і збереження лісових насаджень на підвідомчій йому території земель лісового фонду від незаконних рубок, а також не довів відсутності своєї вини. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, при цьому відсутність вини відповідача у вчиненні протиправної бездіяльності судом не встановлена та належними доказами не підтверджена.

Суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну поведінку, яка призвела до незаконної вирубки дерева, у зв`язку з чим, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає притягненню до відповідальності та зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану внаслідок незаконної вирубки дерева.

Щодо підставності звернення прокурора до суду та порушення інтересів держави, суд зазначив, що Золочівською окружною прокуратурою Львівської області в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено до Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області запит, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами у кварталі 57, виділі 3 Заболотцівського лісництва, урочищі "Вуглярки", законодавства про охорону навколишнього природного середовища та відсутності відомостей щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 26775,03 грн. Згідно з відповідю сільською радою заходи щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в судовому порядку не вживалися та вжиття таких не планується у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та відсутністю матеріалів, необхідних для звернення до суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Наголошує, що заявляючи позов про відшкодування відповідачем шкоди, позивач повинен довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою. Зазначає, що розмір шкоди, завданої державі, обчислено на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665. Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 06.09.1999 № 20-25-971 шкода, заподіяна лісовим насадженням внаслідок незаконних рубок, відшкодовується фізичними та юридичними особами, винними у цих порушеннях, водночас, постійним лісокористувачем вживалися усі можливі дії, спрямовані на організацію належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території держлісфонду. В свою чергу, прокурором не визначено та не доведено, які конкретно дії, виконання яких законодавством покладено на відповідача, не були вчиненні останнім. Крім того, у позовній заяві відсутнє належне обґрунтування підстав для звернення прокурора в інтересах держави до суду, як того вимагають приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2026 року апеляційна скарга передана колегії суддів у складі: Нарольського М.М. - головуючий суддя, судді Степанюк Н.Л., Шаповал Д.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/1794/26 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2026 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом направлення ухвали суду від 11.09.2026 про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету, зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Позиції інших учасників справи

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Зокрема, зазначає, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісовим кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Звертає увагу, що роз`яснення Міністерства юстиції України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету лісового господарства України, а також лист Державного агентства лісових ресурсів України, на які посилається скаржник, мають рекомендаційний характер та не є нормативно-правовими актами, тому останні не повинні враховуватись під час розгляду справи. Прокурор наголошує, що у даній справі доведеним є склад цивільного правопорушення, а саме: незаконної рубки дерев на відомчій відповідачу території; протиправність поведінки постійного лісокористувача; шкода, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідковий зв`язок шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів щодо охорони лісів від незаконних рубок. Діючим законодавством передбачено, що за незабезпечення охорони та збереження лісу відповідальність покладається на постійного лісокористувача, що також узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах. Водночас, відповідачем не надано доказу, який би свідчив про відсутність незаконної рубки, лісорубного квитка. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2026 у цій справі залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Позивач та третя особа правом подати письмові заяви по суті спору не скористалися.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Золочівською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12022141160000285 від 30.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки одного дерева породи "дуб звичайний" у кварталі 57 виділах 3 Заболотцівського лісництва Філії "Бродівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022141160000285 від 30.12.2022, не встановлено осіб, які здійснили незаконну рубку одного дерева породи "дуб звичайний".

Відповідно до акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 30.12.2022, складеного інженером охорони і захисту ДП "Бродівський лісгосп", за участі інших працівників Філії, незаконною рубкою двох дерев породи "дуб звичайний" у кварталі 57 виділі 3 Заболотцівського лісництва Філії "Бродівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", заподіяно шкоду у розмірі 26 774,92 грн.

Згідно з розрахунком обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою одного дерева породи "дуб звичайний", виявленою 30.12.2022 у кварталі 57 виділах 3 Заболотцівського лісництва Філії "Бродівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", складеним 16.12.2025 Державною екологічною інспекцією у Львівській області у відповідності до додатку 1 до постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", заподіяно шкоду у розмірі 26 775,03 грн.

У зв`язку з тим, що сума шкоди, розрахована 30.12.2022 представником ДП "Бродівський лісгосп" відрізняється від суми шкоди, розрахованої 16.12.2025 Державною екологічною інспекцією у Львівській області, постановою слідчого СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 14.11.2025 призначено судову інженерно-екологічну експертизу у кримінальному провадженні № 12022141160000285 від 30.12.2022, проведення якої доручено експертам Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області, з метою визначення суми шкоди, заподіяної державі в результаті незаконної рубки одного дерева породи "дуб звичайний" у кварталі 57 виділі 3 Заболотцівського лісництва Філії "Бродівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".

За результатами судової інженерно-екологічної експертизи, проведеної експертом Львівського НДЕКЦ МВС України у Львівській області у кримінальному провадженні № 12022141160000285 від 30.12.2022, складено висновок експерта № 5758-Е від 22.01.2026, відповідно до якого підтверджується проведення рубки одного дерева породи "дуб звичайний" у кварталі 57 виділах 3 Заболотцівського лісництва Філії "Бродівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", з недотриманням вимог природоохоронного законодавства, та розмір шкоди, заподіяної рубкою, становить 26775,03 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ДП "Бродівське лісове господарство" припинено шляхом реорганізації, поряд з тим, у складі ДСГП "Ліси України" діє філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

Прокурор зазначав, що обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 26 775,03 грн, у зв`язку із невиконанням покладених на Філію "Бродівське лісове господарство" ДП "Ліси України" обов`язків та допущенням незаконної рубки одного дерева породи "дуб звичайний" у кварталі 57 виділах 3 Заболотцівського лісництва Філії "Бродівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", має бути покладено на ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем та наявності у його діях складу правопорушення, як підстави для покладення на нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. (ст. 2 Лісового кодексу України).

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Як зазначалось вище, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Філію "Бродівське лісове господарство" ДП "Ліси України" припинено шляхом реорганізації; поряд з тим, у складі ДСГП "Ліси України" діє філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України". Судом першої інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що Філія "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України". Метою діяльності філії є ведення на землях лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання відтворення лісів. Предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Земельна ділянка у кварталі 57 виділі 3 Заболотцівського лісництва належить ДСГП "Ліси України" на праві постійного користування та відноситься до Філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", відтак, відповідач є постійним лісокористувачем, на якого відповідно до вказаних норм було покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій йому території.

Згідно зі статтею 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 63, 64, 86, 89 та 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, відповідно до цього Кодексу.

Отже, діяльність із ведення лісового господарства є постійною, безперервною, а на осіб, які її здійснюють, покладено обов`язки, визначені у вищеназваних статтях Лісового кодексу України.

Статтею 93 названого Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення та іншого шкідливого впливу.

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 та Верховним Судом у постанові від 06.06.2023 у справі 911/682/21, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, яка (справа № 907/181/22) враховується при розгляді цієї справи з огляду на ч. 4 ст. 300 ГПК України, сформовано висновок про те, що протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків; під шкодою необхідно розуміти, зокрема зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом; причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника. Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 виснувала, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права та враховуючи правові висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).

Судом встановлено, що належність кварталу 57, виділу 3 Заболотцівського лісництва до території, яка перебувала у користуванні ДП "Бродівське лісове господарство", підтверджується матеріалами лісовпорядкування, зокрема планшетом № 2 лісовпорядкування 2020 року та витягом із таксаційного опису. У подальшому ДП "Бродівське лісове господарство" реорганізовано шляхом приєднання до ДСГП "Ліси України", яке є його правонаступником. Таким чином, матеріалами справи підтверджується як розташування спірної лісової ділянки на території Заболотцівської сільської ради, так і перебування її у постійному користуванні відповідача. Сукупністю доказів, наявними в матеріалах справи актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства б/н від 30.12.2022, протоколом огляду місця події від 15.12.2025, висновком експерта № 5758-Е від 322.01.2026 підтверджується, що відповідачем, як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у незабезпеченні охорони та збереження лісових насаджень. Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування одного дерева породи "дуб звичайний".

Надавши оцінку всім наявним у справі письмовим доказам відповідно до ст. 86 ГПК України, суд першої інстанції, і з цим погоджується колегія суддів, обґрунтовани воходив з того, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив збереження непризначеного для порубки дерева, а допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, тобто не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Отже, встановивши вказане, доведеність позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та захисту лісових насаджень; шкоду, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідковий зв`язок шкоди з протиправною поведінкою відповідача (бездіяльністю) - заподіяння збитків зумовлено невиконання ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність позовних вимог.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що прокурором не доведено вини відповідача у вчиненні незаконної рубки дерев, а відповідач шляхом виявлення незаконної порубки вчинив усі можливі заходи, спрямовані на збереження лісу, оскільки за змістом наведених норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок (постанова Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).

Колегія суддів зазначає, що за встановленими обставнами обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійного лісокористувача, який є відповідальним за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев (аналогічний висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20).

Законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у цій справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", яке, як лісокористувач не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.

У цій справі склад цивільного правопорушення є доведеним: незаконна рубка дерева на підвідомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; шкода, розмір якої доказово підтверджено висновком експертизи; причинно-наслідковий зв`язок шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів щодо охорони лісів від незаконних рубок.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю (ст. 1166 ЦК України). Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності.

Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначеного для порубки дерева, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. При цьому, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про законність такої рубки.

Також колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що у позовній заяві відсутнє належне обґрунтування підстав звернення прокурора в інтересах держави до суду, як того вимагають приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Матеріалами справи підтверджено, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних правовідносинах, прокурором у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено до Заболотцівської сільської ради Золочівського району Львівської області лист, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами у кварталі 57 виділі 3 Заболотцівського лісництва Філії "Бродівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" законодавства про охорону навколишнього природного середовища та відсутності відомостей щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на що прокурор отримав відповідь, яка свідчила про пасивну позицію ради щодо ініціювання судового розгляду. Тож, оскільки радою не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, у прокурора були підстави на звернення до суду із цією позовною заявою.

Щодо посилань скаржника на роз`яснення міністерств 1999 року, колегія суддів погоджується з запереченнями прокурора щодо їх рекомендаційного характеру, що не спростовує й висновки про наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідальність якого встановлена законом, що підставно враховано судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами частин 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, сплачені ним судові витрати у вигляді судового збору за розгляд цієї апеляційної скарги покладаються на нього відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.08.2026 у справі № 914/1794/26 залишити без змін.

Матеріали справи № 914/1794/26 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя М.М. Нарольський

Судді Н.Л. Степанюк

Д.В. Шаповал