Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №926/2831/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/2831/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді МАТУЩАКА О.І.

суддів СКРИПЧУК О.С.

КРАВЧУК Н.М.

за участю секретаря судового засідання – Ярина ТЕЛИНЬКО

за участю представників сторін:

від скаржника: Савка Л.Т. (в порядку самопредставництва);

від позивача-1: Брус М.І. (в порядку самопредставництва);

прокурор – Букаловська Л.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (вх.ЗАГС №01-5/2000/26 від 22.06.2026)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 (повне рішення – 01.06.2026, суддя Тинок О.)

у справі № 926/2831/25

за позовом Керівника Чернівецької обласної прокуратури, м.Чернівці

в інтересах держави в особі: 1) Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради, м. Заставна, Чернівецька область

2) Західного офісу Державної аудиторської служби України, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія", м.Чернівці

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 63 000,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Чернівецької області звернувся керівник Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України з позовом до ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №2/93 від 25.08.2021 до Ддоговору №18 від 02.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»;

- визнати недійсною додаткову угоду №3/95 від 27.08.2021 до договору №18 від 02.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»;

- визнати недійсною додаткову угоду №4/126 від 18.10.2021 до договору №18 від 02.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»;

- стягнути з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області грошові кошти в сумі 63 000,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між сторонами додаткові угоди від 25.08.2021 № 2/93, від 27.08.2021 № 3/95 та від 18.10.2021 № 4/126 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18 від 02.03.2021, якими було збільшено ціну за одиницю електричної енергії, суперечать вимогам законодавства у сфері публічних закупівель та умовам договору, оскільки таке збільшення здійснено без належного документального підтвердження коливання ціни товару на ринку та з перевищенням встановленого законом граничного розміру зміни ціни за одиницю товару.

Внаслідок укладення спірних додаткових угод ціна електричної енергії істотно зросла порівняно з ціною, визначеною за результатами проведеної процедури закупівлі, що призвело до зменшення фактичного обсягу поставленої електричної енергії та безпідставної сплати позивачем-1 відповідачу коштів у сумі 63 000,37 грн за електричну енергію в обсязі 18 034,63 кВт/год, яка не була отримана.

Зазначені порушення встановлені також за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача-1, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Чернівецькій області. У зв`язку з цим, прокурор вважає наявними правові підстави для визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача на користь позивача-1 безпідставно отриманих коштів у розмірі 63 000,37 грн.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 18.05.2026 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі. Визнав недійсними додаткові угоди: №2/93 від 25.08.2021, №3/95 від 27.08.2021, № 4/126 від 18.10.2021 до договору № 18 від 02.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області та ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»; стягнув з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області 63 000,37 грн безпідставно сплачених коштів.

Рішення суду мотивоване тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки сукупне збільшення ціни електричної енергії перевищило допустимі 10%, а належного документального підтвердження коливання ціни на ринку відповідач не надав.

Внаслідок такого підвищення ціни обсяг поставки електроенергії було зменшено, а позивачем-1 безпідставно сплачено відповідачу 63 000,37 грн за 18 034,63 кВт/год фактично неотриманої електричної енергії.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник покликається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та ненадання оцінки поданим відповідачем доказам коливання ринкової ціни електричної енергії, зокрема витягам з ринку «на добу наперед».

Також покликається на неврахування судом добросовісної та послідовної поведінки споживача, який без зауважень підписував додаткові угоди та оплачував електроенергію за зміненою ціною, помилковість висновків щодо неправомірності поширення дії додаткових угод на попередні періоди, а також неправильне застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) замість застосування двосторонньої реституції.

Окрім того, апелянт вказує на суперечливість висновків суду щодо недоотримання електричної енергії та одночасного стягнення різниці між фактично сплаченою сумою та вартістю електроенергії, розрахованою за первісною ціною договору.

Також скаржник зазначає про необхідність врахування принципу правової визначеності при застосуванні висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, до правовідносин, що виникли у 2021 році, з огляду на існуючі на той час підходи до застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька обласна прокуратура просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 у справі № 926/2831/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також належне дослідження судом обставин справи.

На переконання прокурора, подані відповідачем витяги з ринку «на добу наперед» не підтверджують коливання ціни електричної енергії у бік зростання саме у періоди, що передували укладенню спірних додаткових угод, а будь-якого конкретного розрахунку на їх підставі відповідачем не надано.

Щодо доводів про правомірність поширення дії додаткових угод на попередні періоди зазначає, що зміна ціни після виконання договору не допускається, а застосування нових умов можливе лише після належного повідомлення споживача. Водночас спірними додатковими угодами нові ціни було поширено на періоди, що передували їх підписанню.

Стосовно наслідків недійсності правочинів прокурор вказує, що підстав для застосування двосторонньої реституції немає, оскільки за спірними додатковими угодами відповідач не передавав споживачу додаткового обсягу електричної енергії, а збільшення ціни призвело до зменшення обсягу закупівлі. Відтак кошти, одержані відповідачем на підставі недійсних додаткових угод, підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відділом освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області подано відзив на апеляційну скаргу, розглянувши який колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу. До відзиву застосовуються правила, встановлені ч. 10 ст. 165 цього Кодексу.

Судом встановлено, що до поданого відзиву Відділом не додано доказів його надіслання учасникам справи, а тому такий підлягає залишенню без розгляду.

17.09.2026 апелянт подав додаткові пояснення у справі, які підлягають залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки подані поза межами строку, встановленого на їх подання.

Розглянувши клопотання ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про зупинення апеляційного провадження у справі № 926/2831/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення, колегія суддів зазначає таке.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що спір у цій справі безпосередньо стосується правомірності збільшення ціни за одиницю електричної енергії за укладеними сторонами додатковими угодами з огляду на передбачене п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» 10-відсоткове обмеження, а саме на застосуванні цієї норми ґрунтується рішення суду першої інстанції про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 63 000,37 грн безпідставно сплачених коштів.

Апелянт зазначає, що 06.05.2026 Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) щодо перевірки відповідності Конституції України п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим результат розгляду цієї конституційної скарги безпосередньо впливатиме на правову оцінку спірних правовідносин у справі № 926/2831/25.

Посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» вказує на об`єктивну неможливість розгляду апеляційної скарги до вирішення Конституційним Судом України зазначеної справи, оскільки така неможливість полягає не у недостатності доказів для встановлення фактичних обставин, а у невизначеності конституційно-правового статусу норми, яка підлягає застосуванню та на якій ґрунтується оскаржуване рішення.

На підтвердження своєї позиції заявник також посилається на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 926/3493/25, якою за аналогічних фактичних і правових обставин залишено без змін ухвалу про зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26), а також на ухвалу Верховного Суду від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23 та ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 918/881/25, якими провадження у справах з аналогічним предметом спору також було зупинено.

Крім того, заявник вважає, що зупинення апеляційного провадження відповідатиме принципу процесуальної економії та дозволить уникнути ризику ухвалення судового рішення, яке у разі визнання спірної норми неконституційною могло б у подальшому стати предметом перегляду цієї справи за виключними обставинами.

Чернівецька обласна прокуратура подала заперечення на клопотання про зупинення апеляційного провадження у цій справі, в яких покликається на відсутність передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26), оскільки зібрані у справі докази дозволяють суду самостійно встановити та оцінити всі обставини, що входять до предмета доказування, зокрема правомірність укладення спірних додаткових угод, наявність підстав для зміни ціни за одиницю товару та дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі. При цьому, конституційне провадження, на думку прокуратури, не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, оцінку доказів чи визначення прав та обов`язків її сторін, а відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не перешкоджає апеляційному суду розглянути спір по суті.

Прокуратура також зазначає, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі, тоді як спірні правовідносини між сторонами не є триваючими та виникли задовго до подання ТОВ «Укр Газ Ресурс» конституційної скарги, а тому майбутнє рішення Конституційного Суду України не матиме впливу на вирішення цієї справи. На підтвердження такої позиції прокурор посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 09.06.2026 у справі № 918/918/25, від 10.06.2026 у справі № 918/1208/24 та від 16.06.2026 у справі № 910/4867/24, у яких було відмовлено у зупиненні проваджень до вирішення Конституційним Судом України відповідної конституційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2026 справу № 910/11553/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Колегія суддів зазначила, що Верховний Суд ухвалою від 07.07.2026 у справі №910/9533/24 задовольнив клопотання ТОВ "Укр Газ Ресурс" і зупинив касаційне провадження до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі". У цій ухвалі Верховний Суд виходив з того, що конституційне провадження, у якому вирішується питання про конституційність норми матеріального права, що регулює спірні правовідносини, є підставою для зупинення касаційного провадження.

Водночас у справах №924/560/24, №910/4865/24, №911/2586/24 та №918/918/25 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотань про зупинення касаційного провадження до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою щодо конституційності тієї самої норми. Верховний Суд у цих справах виходив з того, що заявники не довели об`єктивної неможливості розгляду справ, а встановлені обставини та зібрані докази дозволяли суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2026 у справі №910/11553/25 об`єднана палата відмовила у прийнятті до розгляду вказаної справи, оскільки дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 302 ГПК України, для такої передачі.

Так, об`єднана палата вказала, що практика Верховного Суду щодо застосування положень про зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом України питання про конституційність норми права є усталеною. Відкриття конституційного провадження не створює об`єктивної неможливості розгляду справи, оскільки до моменту визнання відповідної норми неконституційною вона є чинною та підлягає застосуванню судом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів у цій справі дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про зупинення апеляційного провадження у справі № 926/2831/25.

Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, прокурором та іншими учасниками справи заявлено не було.

В судовому засіданні взяли участь представник апелянта та прокурорка, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, у лютому 2021 року Відділом освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області було проведено переговорну процедуру за предметом «ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія» (ідентифікаційний номер UA-2021-02-23- 013843-b) очікуваною вартістю 739 600,00 грн, у зв`язку з двічі відміненими процедурами закупівель (UA-2021-01-05-000446-с та UA-2021-02-02-009895-а) через подання для участі в торгах менше двох тендерних пропозицій.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» з ціновою пропозицією 739600,00 грн за 211739,6 кВт.

02.03.2021 між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради та ТОВ "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) укладено договір №18 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір).

Згідно з п. 2.1. договору на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі постачальник продає товар: електрична енергія згідно коду ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пунктів 2.3. - 2.4. договору загальна сума договору становить 739 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 123 266,67 грн. Сума договору може бути змінена у випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема урахуванням фактичного обсягу видатків споживача. Обсяг постачання: 211 719,6 кВт* год.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата підписання договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, ніж визначену умовами цього договору. Договірні обсяги споживання електричної енергії визначаються додатком № 1 до цього договору (пункти 3.1, 3.3, 3.4. договору).

У п. 5.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначаються відповідно до механізму визначення вартості електричної енергії, наведеним у додатку 2 до цього договору.

Споживач має право, зокрема: отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі; купувати електричну енергію із забезпеченням рівня якості комерційних послуг, відповідно вимог діючих стандартів якості надання послуг, затверджених Регулятором, а також на отримання компенсації за порушення таких вимог, розмір якої визначено в комерційній пропозиції; отримувати відшкодування збитків від постачальника, понесених у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням постачальником своїх зобов`язань перед споживачем, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства (підпункти 1,2,10 пункту 6.1 договору).

Споживач зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (підп.. 1 п. 6.2 договору).

Постачальник має право, зокрема: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (підп.. 1 п. 7.1. договору).

Постачальник зобов`язаний, зокрема: нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; надавати споживачу інформацію про його права та обов`язки, ціни на електричну енергію, порядок оплати за спожиту електричну енергію, порядок зміни діючого постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим договором та чинним законодавством, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії; відшкодовувати збитки, понесені споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором (підп.. 2, 3, 9 п. 7.2. договору).

Положеннями п. 9.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2021, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 13.1 договору).

Відповідно до п. 13.2. договору крім випадків, передбачених договором та чинним законодавством, цей договір припиняється у разі: закінчення строку, призупинення дії ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії постачальником або її анулювання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником; зміни власника об`єкта споживача, зміни електропостачальника.

Згідно із п.п. 13.3, 13.4. договору істотні умови договору можуть бути змінені у порядку, передбаченому ст. 188 Господарського кодексу України та у випадках, визначених у ч. ч. 5 та 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин. У разі прийняття нових, внесення змін у чинні, набрання чинності окремих положень або нормативно-правових актів у цілому, що впливають на відносини сторін, що регулюються цим договором. Сторони зобов`язуються у відповідності до застосованих положень чинного законодавства України внести відповідні зміни до договору шляхом укладення додаткових угод до нього, в іншому випадку - сторони вправі розірвати договір.

Внесення змін до цього договору здійснюється шляхом укладення додаткових угод нього (крім повідомлень про зміну реквізитів). Припинення дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли під час дії договору (п. п. 13.5 та 13.8. договору).

Договір №18 про постачання електричної енергії споживачу від 02.03.2021 підписаний та скріплений печатками уповноважених осіб сторін договору.

Відповідно до п.1 Механізму визначення вартості електричні енергії (додаток 3 до договору) ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год з урахуванням тарифів на її розподіл та передачу становить 2,9110830079 грн, в тому числі ПДВ 20% - 0,582. Кількість 211 719,6 кВт/год.

В подальшому, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами укладено 3 додаткових угод до договору, згідно з якими було збільшено ціну на поставлену електричну енергію з одночасним зменшенням обсягу постачання електричної енергії, а саме:

- додатковою угодою від 25.08.2021 № 2/93 до договору сторони домовилися, що ціна за 1 кВт/год становить 3,85000 грн з ПДВ та обсяг закупівлі на 2021 рік становить 36245,8 кВт/год. При цьому, у п. 6 передбачили, що додаткова угода набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.08.2021. Так, з 01.08.2021 збільшено ціну за одиницю товару з 3,4932996 до 3,85000 грн за 1 кВт/год, тобто на 10,21 % порівняно з ціною, визначеному в основному договорі;

- додатковою угодою від 27.08.2021 № 3/95 до договору сторони домовилися, що ціна за 1 кВт/год становить 4,2350 грн з ПДВ та обсяг закупівлі на 2021 рік становить 32989,7 кВт/год. При цьому, у п. 6 передбачили, що додаткова угода набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 25.08.2021. Так, з 25.08.2021 збільшено ціну за одиницю товару з 3,4932996 до 4,2350 грн за 1 кВт/год, тобто на 10% порівняно з ціною, визначеному у додаткові угоді від 25.08.2021 № 2/93 та на 21,23% порівняно з ціною в основному договорі;

- додатковою угодою від 18.10.2021 № 4/126 до договору сторони домовилися, що ціна за 1 кВт/год становить 4,65808 грн з ПДВ та обсяг закупівлі на 2021 рік становить 29993,35 кВт/год. При цьому, у п. 6 передбачили, що додаткова угода набирає чинності та поширює свою дію на відносини, що виникли з 01.10.2021. Так, з 01.10.2021 збільшено ціну за одиницю товару з 3,4932996 до 4,65808 за 1 кВт/год, тобто на 10% порівняно з ціною, визначеному у додаткові угоді від 27.08.2021 № 3/95 та на 33,34% порівняно з ціною в основному договорі.

В матеріалах справи міститься довідки Чернівецької торгово-промислової палати №927,3 від 02.08.2021 (середньозважена ціна електричної енергії станом на 02.08.2021 без ПДВ 2578,52 грн, з ПДВ 3094,22 грн ), №999 від 16.08.2021 (середньозважена ціна електричної енергії станом за 10 днів серпня 2021 року без ПДВ 2127,10 грн, з ПДВ 2552,52 грн), та №1235 від 08.10.2021 (середньозважена ціна електричної енергії станом за вересень 2021 року без ПДВ 2230,78 грн, з ПДВ 2676,936 грн), які подані на підтвердження коливання ціни.

Крім цього, відповідач долучив до матеріалів витяги з ринку “на добу наперед” (РДН) за січень-грудень 2021 року, що відображають фактичну ринкову кон`юнктуру у відповідні розрахункові періоди.

11.06.2025 начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області направлено лист-відповідь на запит Чернівецької обласної прокуратури від 30.05.2025 №24-2267ВИХ-25, до якого було долучено акт №03-33/5 від 27.03.2025 ревізії фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області за період з 01.01.2021 по 31.12.2024.

У згаданому акті вказується, що за наслідками проведеної ревізії було встановлено, що сторонами було дотримано законодавство про закупівлі, зокрема закупівлі, проведені на виконання кроків Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 № 244. Отже, сторонами на момент підписання договору №18 були погоджені всі істотні умови: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором, як передбачено ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону № 922. Умови підписано договору №18 відповідають проекту договору визначеному до відмінених закупівель за процедурами відкритих торгів (UA2021-01-05-000446-с та UA-2021-02-02-009895-а).

Однак надалі сторони укладали додаткові угоди: від 25.08.2021 № 2/93, від 27.08.2021 № 3/95, від 18.10.2021 № 4/126, де збільшували ціну електричної енергії з порушенням п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з нормами якого збільшення ціни можливе до 10 відсотків.

У акті вказано, що збільшення ціни за одиницю товару здійснювалось без належного документального підтвердження коливання ціни на ринку у повні періоди, чим порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 13.3 договору №18.

Так, проведеним розрахунком, з урахуванням фактичного обсягу спожитої електричної енергії, встановлено, що внаслідок укладання, всупереч вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.13.3 договору, додаткових угод від 25.08.2021 №2/93, від 27.08.2021 №3/95, від 18.10.2021 №4/126 до договору №18 на збільшення ціни, Відділом освіти переплачено 63 000,37 грн за неотриману у період з 01.08.2021 по 31.12.2021 електричну енергію в кількості 18 034,63 кВт. Внаслідок зазначених дій завдано Відділу освіти матеріальної шкоди на суму 63 000,37 грн.

Водночас за даними бухгалтерського обліку позивача-1, зазначені видатки здійснювалися за рахунок коштів місцевого бюджету по КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії» за КПКВК МБ: 0611010 «Надання дошкільної освіти», 0611021 - «Надання загальної середньої освіти закладами загальної середньої освіти», 0611070 «Надання позашкільної освіти закладами позашкільної освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми», 0611080 «Надання спеціальної освіти мистецькими школами», 0615031 «Утримання та навчально-тренувальна робота комунальних дитячо-юнацьких спортивних шкіл», 0614060 «Забезпечення діяльності палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля та інших клубних закладів».

20.05.2025 позивач-1 направив відповідачу претензію №174 щодо повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 63 000,37 грн.

24.06.2025 відповідач направив позивачу-1 відповідь на претензію №06/1772, у якій відмовився проводити повернення коштів у зв`язку із недотриманням вимог ч. 3 ст. 222 ГК України , а саме - без розрахунку суми, що підлягає до стягнення.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в особі позивачів, що встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи. Водночас відповідні висновки місцевого господарського суду апелянтом не заперечуються, а рішення суду в цій частині не оскаржується.

Підставою для звернення прокурора до суду у цій справі стало встановлення порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення сторонами спірних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України - у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Прокурором заявлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод до договору №18 про постачання електричної енергії споживачу від 02.03.2021 на підставі ст. 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем-1, за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», було укладено з переможцем ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» договір №18 про постачання електричної енергії споживачу від 02.03.2021 в обсязі 211719,6 кВт/год з терміном поставки товарів з 02.03.2021 до 31.12.2021, ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) 2,911080079 грн за 1 кВт.год без ПДВ та 3,4932996095 грн з ПДВ. Отже, сторонами у договорі обумовлено усі його істотні умови.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі – Закон) договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

За приписами п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Частиною 4 ст. 41 Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше, ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Філологічне тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону унормовано на рівні не більше 10 %.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 (п. 139, 140) у справі №920/19/24 викладено правовий висновок щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, відповідно до якого визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни необхідно враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

У пунктах 206, 207 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

Отже, у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Крім того, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону має універсальний характер та підлягає застосуванню до всіх правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Верховним Судом у постанові від 06.02.2026 у справі №922/2121/25 структуровано та викладено, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

1) відбувається за згодою сторін, зокрема шляхом підписання додаткових угод до основного договору про закупівлю;

2) збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

3) коливання ціни такого товару на ринку має бути обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;

4) ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше, ніж на 10%;

5) така зміна може відбуватися не частіше, ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

6) загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці, з метою перемоги, можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (вказане викладено у постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №924/413/24, від 15.10.2024 у справі №918/18/24, від 08.10.2024 у справі №918/728/23).

Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі №918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі №917/1010/22).

Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пунктах 151-152 постанови від 21.11.2025 у справі №920/19/24, де зазначено, що інший підхід до розуміння положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо збільшення ціни понад 10 % ціни договору закупівлі при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж, застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше, ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників (такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, укладаючи додаткову угоду №2/93 від 25.08.2021 (перша оскаржувана додаткова угода) сторони збільшили ціну основного правочину одразу на 10,21 %.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що вже при укладенні першої спірної додаткової угоди № 2/93 від 25.08.2021 сторонами було допущено порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, оскільки ціна за 1 кВт/год електричної енергії була збільшена з 3,4932996095 грн до 3,85 грн, тобто на 10,21 % порівняно з ціною, визначеною у договорі.

Подальшими додатковими угодами № 3/95 та № 4/126 ціну за одиницю товару було збільшено відповідно на 21,23 % та 33,34 % порівняно з первісною ціною договору, що також виходить за встановлену п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону граничну межу її збільшення

При цьому, колегія суддів зазначає, що необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №№2-4 до договору відповідач обґрунтував коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) було надано довідки Чернівецької торгово-промислової палати № 927 від 02.08.2021 (середньозважена ціна електричної енергії станом на 02.08.2021 без ПДВ 2578,52 грн, з ПДВ 3094,22 грн ), №999 від 16.08.2021 (середньозважена ціна електричної енергії станом за 10 днів серпня 2021 року без ПДВ 2127,10 грн, з ПДВ 2552,52 грн), та №1235 від 08.10.2021 (середньозважена ціна електричної енергії станом за вересень 2021 року без ПДВ 2230,78 грн, з ПДВ 2676,936 грн).

Суд першої інстанції зазначив, що вказані довідки не містять усіх періодів, що охоплюється внесеними змінами до основного правочину, а лише вибірково місять певну кількість днів у відповідному місяці. До того ж, середньозважена ціна вказана у долучених до матеріалів справи довідках має меншу ціну, аніж узгоджені сторонами основного правочину. Представник відповідача не зміг належними, достатніми та достовірними доказами обґрунтувати яким чином розраховувалась зміна ціни за 1 кВт.

Апелянт, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, покликається на те, що вказані вище висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки суд неповно з`ясував обставин справи та не надав оцінки усім поданим відповідачем доказам коливання ринкової ціни електричної енергії, зокрема витягам з ринку «на добу наперед».

Колегія суддів вважає наведені доводи апелянта такими, що не мають визначального значення для вирішення спору. Навіть за умови надання оцінки витягам з ринку «на добу наперед» та іншим доказам, на які посилається відповідач, такі обставини не спростовують встановленого факту порушення сторонами імперативних вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як було зазначено вище, вже першою спірною додатковою угодою № 2/93 від 25.08.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 3,4932996095 грн до 3,85 грн, тобто на 10,21 % порівняно з ціною, визначеною у договорі. Отже, встановлений Законом граничний розмір підвищення ціни було перевищено вже при укладенні першої додаткової угоди, незалежно від того, чи мало місце фактичне коливання ціни електричної енергії на ринку та якими доказами воно підтверджувалося. Тобто наявність чи відсутність належних доказів коливання ціни на ринку товару не впливають на висновки суду щодо недійсності таких угод, оскільки такі мають значення лише при укладені угод, ціна яких не перевищує 10% від ціни договору.

Відтак саме перевищення передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону 10% межі становить самостійну і достатню підставу для висновку про невідповідність спірної додаткової угоди вимогам закону та, відповідно, для визнання її недійсною. Подальше укладення додаткових угод № 3/95 та № 4/126 із подальшим збільшенням ціни лише збільшило допущене порушення.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими покликання апелянта в судовому засіданні на те, що після ухвалення оскаржуваного рішення набрав чинності Закон України "Про публічні закупівлі" № 4888-IX від 27.05.2026, яким викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у новій редакції з прямою вказівкою на застосування цієї редакції до правовідносин, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII, тобто з 19.02.2016, а отже, і до спірних правовідносин сторін. Апелянт зазначає, що нова редакція норми прямо визначає можливість застосування обмеження у 10 відсотків щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару без обмеження кількості таких змін, чим, на думку скаржника, законодавець усунув неоднозначність тлумачення попередньої редакції норми та спростував висновок суду першої інстанції щодо сукупного розміру встановленого обмеження.

Так, 27.05.2026 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (надалі - Закон № 4888-IX), яким, зокрема, внесено зміни до чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (Закон № 922-VIII). З 24.06.2026 набрали чинності окремі положення Закону № 4888-IX, у тому числі положення, якими змінено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Пункт 2 ч. 5 ст. 41 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1530-IX від 03.06.2021 в редакції Закону України № 4888-IX від 27.05.2026, викладено в редакції, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Апеляційний господарський суд зауважує, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого Закону не має ретроспективної дії на спірні правовідносини, які виникли та завершилися у 2021 році.

Приписами ст. 5 ЦК України унормовано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На час вирішення спору у справі відносини сторін щодо укладення та виконання спірних додаткових угод повністю припинені виконанням ще у 2021 році.

Наведене вище підтверджується також положеннями п. 2 розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX, згідно з яким договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Тому дотримання чинного законодавства при укладенні спірних додаткових угод суд перевіряє лише відповідно до тієї норми, яка була чинною на час укладення спірного правочину.

Відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що всі оспорювані додаткові угоди до договору постачання електричної енергії споживачу від 02.03.2021 укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на час укладення цих угод, оскільки за умовами спірних додаткових угод ціна за одинцю товару (кВт/год) перевищила 10 % граничну межу. Фактично ціна за одиницю товару збільшилася на 33,34 % порівняно з первісною ціною, визначеною договором, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно визнав спірні додаткові угоди недійсними.

Правовим наслідком недійсності додаткових угод є втрата ними чинності з моменту їх укладення та повернення договору в первісну редакцію від 02.03.2021, що передувала укладенню спірних додаткових угод.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції наслідків недійсності спірних додаткових угод.

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, у п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Крім того, у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 висловлено, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права його учасників. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, роз`яснюючи застосування статей 215, 216 ЦК України, зазначив, що двостороння реституція є необхідним правовим наслідком визнання правочину недійсним і не може бути проігнорована сторонами. Повернення всього отриманого за таким правочином є юридичним обов`язком, що виникає безпосередньо з норм закону та факту недійсності правочину.

Водночас у цій справі судом першої інстанції правомірно встановлено обставину, що відповідач не здійснив поставку електричної енергії на відповідну суму, а отже, відсутні передумови для застосування двосторонньої реституції відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Предметом оспорювання у цій справі є не договір № 18 від 02.03.2021 у цілому, а окремі додаткові угоди, якими безпідставно змінено визначену основним договором ціну електричної енергії. Визнання таких додаткових угод недійсними означає відсутність правової підстави для отримання відповідачем тієї частини коштів, яка була сплачена понад вартість електричної енергії, визначену відповідно до первісних умов договору.

При цьому, за спірними додатковими угодами відповідач не передавав споживачу будь-якого додаткового майна чи додаткового обсягу електричної енергії, який мав би повертатися йому в порядку двосторонньої реституції. Навпаки, збільшення ціни одиниці товару супроводжувалося зменшенням обсягу закупівлі. За таких обставин кошти, правова підстава для набуття яких відпала внаслідок недійсності додаткових угод, підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач-1 сплатив відповідачу 739 456,67 грн за поставлену електричну енергію в кількості 194 652,00 кВт.

Водночас ревізією Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області було встановлено, щ позивачем-1 здійснено переплату 63 000,37 грн за неотриману у період з 01.08.2021 по 31.12.2021 електричну енергію в кількості 18 034,63 кВт, чим завдано установі матеріальної шкоди на зазначену суму.

Оскільки додаткові угоди №2-4 до договору визнані недійсними у судовому порядку, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню ціна, яка визначена сторонами у договорі №18 про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 3,4932996095 грн з ПДВ.

Відповідно різниця між сумою фактично сплачених коштів (за цінами, які встановлювались додатковими угодами) та сумою, що підлягає сплаті з урахуванням ціни, погодженої у договорі, є коштами, які були безпідставно одержані відповідачем, а тому останній зобов`язаний повернути на користь позивача-1 грошові кошти у загальному розмірі 63 000,37 грн, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про суперечливість висновків суду першої інстанції щодо недоотримання електричної енергії та одночасного стягнення з відповідача 63 000,37 грн.

Недоотримання 18 034,63 кВт/год електричної енергії є наслідком збільшення ціни за одиницю товару за незмінного загального обсягу фінансування, що відповідно зменшило кількість електричної енергії, яку споживач міг отримати за ціною, визначеною договором. Натомість сума 63 000,37 грн відображає розмір переплати за фактично поставлену електричну енергію внаслідок застосування цін, встановлених недійсними додатковими угодами.

Отже, зазначені висновки стосуються різних наслідків одного й того самого порушення - неправомірного збільшення ціни за одиницю товару, а тому не суперечать один одному та не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти в сумі 63 000,37 грн є такими, що були одержані відповідачем без належної правової підстави (вона відпала), а тому вони підлягають стягненню на користь позивача-1.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надала відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийнятті судового рішення у цій справі.

Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, а також те, що доводи апеляційної скарги не спростовують імперативних норм чинного законодавства, а також обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.05.2026 у справі №926/2831/25 – без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК