Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №707/3314/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/3314/26

2/707/2367/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Суходольського О.М.

з участю секретаря Культенко Н.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Манзар Т.В.

свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мошнівської сільської ради, ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Манзар Т.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Мошнівської сільської ради, ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якій просить суд:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , яка являється матір`ю ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,4416 га кадастровий номер 7124989500:04:001:0084, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, однак листом про результати розгляду заяви від 23 грудня 2025 року за № 1475/0116 нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії через пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутність документів на підтвердження факту постійного її проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, оскільки за життя матері, остання переїхала до неї на постійне місце проживання за місцем реєстрації останньої, а саме в АДРЕСА_1 , так як ОСОБА_5 мала проблеми зі здоров`ям, була особою похилого віку (70 років) та потребувала стороннього догляду, на момент її смерті ОСОБА_1 проживала разом із нею в АДРЕСА_1 , сплачувала та сплачує комунальні послуги за домоволодіння. Із заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.

Також представник позивача вказує, що факт проживання підтверджується актом № 9 обстеження домоволодіння від 05 травня 2026 року, де зазначено, що з 2023 року і до моменту смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її дочка ОСОБА_1 , 1972 року народження, проживала разом за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не була зареєстрована за цією адресою, однак вела догляд та займалася похованням. Даний факт також підтверджується і довідкою від 05 травня 2026 року за № 1404/05/132, яка видана виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Яснозірського старостинського округу, де зазначено, що на момент смерті в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , крім померлої проживала без реєстрації дочка – ОСОБА_1 , 1972 року народження.

Крім того, представник позивача зазначає, що позивач звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (справа № 707/1956/26). Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 27 липня 2026 року по справі № 707/1956/26 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Мошнівська сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Судом було встановлено, що 26 травня 2026 року у від Черкаської районної державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06 липня 2026 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області задоволено клопотання представника заявника та витребувано із Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області засвідчену копію заповіту, заповідач ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 липня 2026 року із Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області надійшла копія заповіту посвідченого 22 серпня 2007 року за № 263, з якого вбачається, що заповідачем є ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зробила заповідне розпорядження: все її майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не було і з чого не складалось, а також все те, на що вона буде мати право за законом заповідає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 85313017 від 20 травня 2026 року у Спадковому реєстрі відсутня інформація за запитом ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_4 , як спадкоємець за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини не звертався, отже, відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, вважається, таким, що не прийняв її.

Враховуючи вказані обставини, позивач змушена звернутися до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат Манзар Т.В. заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, виходячи з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача – Мошнівської сільської ради – сільський голова Богдан Шкарбута, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак 25 вересня 2026 року подав до канцелярії суду письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити без його участі, своєї правової позиції по суті спору не висловив.

Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явився вкотре, про причини неявки суд не повідомив, із заявами, клопотаннями, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не звертався. Крім того, про дату, час та місце проведення розгляду справи відповідача було додатково повідомлено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачі не скористалися.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

За вказаних обставин, враховуючи думку позивача та її представника, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності відповідачів, тавирішити справу за наявними матеріалами.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши вступне слово позивача та її представника, допитавши свідків, беручи до уваги думки учасників справи, викладені ними у поданих до суду письмових заявах, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , в с. Свидівок Черкаського району Черкаської області. Її батьками записані батько – ОСОБА_7 та мати – ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого повторно 03 вересня 2013 року, а також копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Черкаським РС УДМС України в Черкаській області.

Із копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 установлено, що після розірвання шлюбу мати позивача ОСОБА_8 змінила прізвище і стала ОСОБА_5 .

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 виданого повторно 03 вересня 2013 року вбачається, що після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Яснозір`я Черкаського району Черкаської області, у віці 70 років, померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 04 жовтня 2023 року Виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 168.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,4416 га кадастровий номер 7124989500:04:001:0084, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 .

За життя, 22 серпня 2007 року, ОСОБА_5 склала заповіт, яким усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і на яке за законом вона буде мати право, заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до копії довідки виданої Яснозірським старостинським округом виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 1404/05/132 від 05 травня 2026 року встановлено, що за померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , згідно погосподарського обліку обліковується житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , крім померлої проживали без реєстрації: донька – ОСОБА_1 , 1972 року народження. Інші члени сім`ї та утриманці на момент смерті ОСОБА_5 в будинку не проживали та не були зареєстровані. Присадибна земельна ділянка 0,4416 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване дане домоволодіння, приватизована.

Із копії акту № 9 від 05 травня 2026 року установлено, що з 2023 року і до моменту смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та її донька ОСОБА_1 , проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не була зареєстрована за даною адресою, однак вела догляд та займалася похованням.

Відповідно до інформації про зареєстроване право власності № 67826 від 10 грудня 2025 року встановлено, що станом на 01 січня 2013 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстровано у комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_5 ..

Із Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 713954 від 26 жовтня 2005 року вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 7124989500:04:001:0084, загальною площею 0,4416 га, що розташована на території Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, призначена для ведення особистого селянського господарства.

Позивач звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

У відповідь на вказану заяву Черкаська районна державна нотаріальна контора надала лист № 1475/01-16 від 23 грудня 2025 року, у якому зазначила, що позивачем пропущено визначений законом строк для прийняття спадщини, а тому остання являється такою, що не прийняла її, та для визначення додаткового строку для прийняття спадщини може звернутися до суду.

Згідно з відомостями, які надійшли на запит суду від Черкаської районної державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилася.

Допитані у судовому засіданні за клопотанням представника позивача свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду покази, у яких зазначили, що ОСОБА_1 , проживала разом з матір`ю ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту смерті ОСОБА_5 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також свідки підтвердили, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за своєю матір`ю та займалася її похованням.

Встановлення вищевказаного факту має юридичне значення, оскільки необхідне для встановлення кола спадкоємців, які вважаються такими, що спадщину прийняли в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України та мають право на спадщину, тобто існує спір щодо факту прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

ВС в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року підкреслив, що справи про спадкування розглядається судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Під час розгляду таких справ суди мають досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті й фактичне місце проживання його спадкоємців і від цього вже визначати, чи прийняли спадкоємці спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Місце реєстрації в цьому разі не є визначальним (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року справа № 569/15147/17 провадження № 61-39308св18).

Верховним Судом в постанові від 24 серпня 2022 року справа № 538/2344/20 (№ 61-39308св18), під час вирішення питання, чи прийняли спадкоємці спадщину у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій мають досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена правова норма відтворює загальний принцип заборони дискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання або місця перебування особи. Аналіз наведених норм права та правила частини першої статті 1221 ЦК України дає підстави стверджувати, що місцем відкриття спадщини є не місце реєстрації спадкодавця, а останнє його місце постійного проживання.

Таким чином, суд вважає доведеним належними і допустимими доказами твердження позивача, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавицею матір`ю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням зазначеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, позивач у позовних вимогах не ставить питання про стягнення з відповідача судових витрат.

Відтак, ухвалюючи рішення, суд залишає судові витрати за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

ПозовОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 30 вересня 2026 року.

Суддя: О. М. Суходольський