Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №697/2387/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2387/26

Провадження № 1-кп/697/261/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря с/з – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області кримінальне провадження № 12026250340000299 від 23.07.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Канів, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з середньою освітою, курсанта 2 навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого:

03.09.2012 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

17.12.2014 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.;

22.01.2015 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднано частково невідбутий строк 2 роки 1 місяць позбавлення волі по вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2014 та остаточно визначено до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі; звільненого 23.11.2018 з місць позбавлення волі по закінченню строку відбуття покарання;

12.10.2020 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 1 місяць, 26.02.2021 звільненого по відбуттю покарання;

19.05.2021 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі,

29.07.2021 Канівським міськрайонним судом Черкаської області ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ст. 126-1 КК України до 3 років позбавлення волі та згідно вироку Черкаського апеляційного суду від 18.11.2021 вказаний вирок скасовано в частині призначеного покарання та остаточно призначено до відбуття покарання у виді 4 років позбавлення волі;

22.09.2023 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

24.03.2025 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

28.07.2025 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 9 місяців, у відповідності до ст. 89 КК України судимість не знята та не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу 11 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість за злочини проти власності, 23.07.2026 близько 12 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 5000 гривень, які соціальний працівник КУ «ЦНАП м. Канів» ОСОБА_6 передала потерпілому ОСОБА_7 , шляхом їх відкритого вихоплення з рук останнього в присутності ОСОБА_6 .

Після цього, ОСОБА_4 не реагуючи на зауваження останніх, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому майнової шкоди на суму 5000 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав повністю за обставин вказаних у обвинувальному акті, у скоєному щиро розкаюється та просить суворо не карати. Зазначив, що в липні 2026 року він зайшов до ОСОБА_7 та вони вживали алкогольні напої. Побачив, що соціальний працівник принесла ОСОБА_7 грошові кошти, які він вихватив у потерпілого та втік. Частиною цих коштів він розпорядився на власний розсуд.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив ОСОБА_4 суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляє, щодо міри покарання поклався на розсуд суду.

Учасники судового провадження не заперечували щодо проведення судового засідання без участі потерпілого.

За вказаних обставин, враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 325 КПК України, суд вважає можливим за відсутності потерпілого з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та провести судовий розгляд у відсутності потерпілого.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, які вважають, що вказане кримінальне провадження доцільно розглянути відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження всіх доказів стосовно обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого та ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому, суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не здобуто.

При цьому, суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.

Також суд роз`яснив, що учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи показання обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 доведено.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, має не зняту та непогашену у встановленому порядку судимості.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, є рецидив злочинів; вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог КК України, покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Суд враховуючи зазначені вище обставини, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, у вигляді позбавлення волі, так як вказане покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім цього, судом також встановлено, що вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.07.2025 у справі №697/1890/25 ОСОБА_4 був засуджений за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 9 місяців з покладенням обов`язків, визначених ч. 2 ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України після постановлення стосовно нього вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.07.2025, але до повного відбуття покарання, яке було призначено зазначеним вироком у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 9 місяців.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 перебуває на обліку у Черкаському районному відділі № 2 філії ДУ «Центр пробації» з 24.09.2025, у зв`язку з виконанням зазначеного вироку суду у виді пробаційного нагляду і фактично станом на час вчинення кримінального правопорушення в даному кримінальному провадженні має невідбуту частину покарання у виді пробаційного нагляду строком 11 місяців і 1 день.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з частиною четвертою ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з частиною 1 пунктом 1 підпунктом «а-1» статті 72 КК України, при складанні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид покарання, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.

Тобто, за цими правилами, 11 місяців 1 день строку пробаційного нагляду відповідають 5 місяцям 15 дням позбавлення волі.

Відтак, суд вважає за доцільне застосувати принцип часткового складання покарання для остаточного його відбуття ОСОБА_4 , а саме: до призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі частково приєднати невідбуту частину покарання у виді строку пробаційного нагляду та за сукупністю вироків остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Запобіжний захід тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу зміні не підлягає.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому слід обчислювати з дня набрання вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України, особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту ухвалення судом обвинувального вироку та набрання ним законної сили.

Суд вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення на один день позбавлення волі.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.07.2026 у справі №697/1925/26 на грошові кошти в сумі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень, які належать потерпілому ОСОБА_7 необхідно скасувати.

Питання речових доказів у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судових експертиз необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.07.2025 у справі №697/1890/25, за яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 9 місяців, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 8 (вісім) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід – тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 23 липня 2026 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.07.2026 у справі № 697/1925/26 на грошові кошти в сумі 4200 (чотири тисячі двісті) гривень, які належать потерпілому ОСОБА_7 – скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- грошові кошти в сумі 4200 грн.: купюрами номіналом по 100 грн. АК 8841317, ЕЗ 3948038, ЕЖ 5271474, ЗБ 7542512, АН 1665739, НП 9130058, ЗВ 9086234, ЄЗ 7124641, ЄИ 9071433, ЄЄ 0955029, ЕВ 7799822, ЕВ 7799834, ЕВ 7799837, ЗГ 7551976, ЗГ 7551975, АК 2631770, ЗВ 4868193, ЕИ 3062583, АП 9406480, АК 0795356, ЗГ 2185588, АК 6998020, УЕ 6878468, ЕГ 3015178, ЗВ 6957840, ЕВ 1920866, ЕВ 1920793, ЯБ 6450410, ЯБ 1871815, ЯБ 18711814, ЄИ 1133619, ЗА 5692804, ЕА 8577619, АК 9426500, АК 0295551, ЄА 5465310, АМ 4003107, ЄВ 7647524, ЗВ 7857190, АЛ 3560544, ЕГ 4871547, ЄВ 7376920, які передані на зберігання до ячейки уповноваженого ГУНП в Черкаській області банку філії АТ «Укргазбанк» м. Черкаси – передати потерпілому ОСОБА_7 ;

- вісім слідів папілярних візерунків, які містяться на відрізках аркушів паперу та знаходяться в сейф-пакеті №576308, які поміщено до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області – знищити;

- лист Черкаського НДЕКЦ № 19/124/8/4 від 2026 р. про результати перевірки за обласним дактилоскопічним обліком, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судової дактилоскопічної експертизи в сумі 4 813,60 грн. (чотири тисячі вісімсот тринадцять гривень, 60 копійок).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1