Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №691/1466/26 — Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1466/26

провадження № 1-кп/691/341/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області кримінальне провадження №12026250360001018 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сміла, Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, освіта средня-спеціальна, особа з інвалідністю 3 групи, місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.369 Кримінального Кодексу України, -

встановив:

16 серпня 2026 року близько 18 год. 12 хв., по вул.Шевченка, поблизу будинку №106, у селищі Вільшана Звенигородського району Черкаської області, поліцейськими Сектору реагування патрульної поліції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які відповідно до ч.3 ст.18, примітки 1 до статті 364 КК України є службовими особами, під час несення служби у складі екіпажу та виконання службового завдання по забезпеченню безпеки дорожнього руху, публічної безпеки та громадського порядку, було виявлено ознаки вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України. В подальшому, на пропозицію поліцейських пройти ОСОБА_4 , відповідно до встановленого порядку, огляд на стан алкогольного сп`яніння, або ж відмовитися від такого огляду, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, неодноразово запропонував поліцейським, тобто службовим особам, неправомірну вигоду у невизначеному розмірі за невчинення відносно нього дій з використанням нададаного поліцейським службового становища, а саме за невжиття заходів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Після попередження про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі, та категоричної відмови від прийняття такої пропозиції, ОСОБА_4 не відреагував та продовжуючи свій злочинний умисел, 16 серпня 2026 року, о 18 год. 29 хв., перебуваючи поблизу будинку №106, по вул.Шевченка, у селищі Вільшана Звенигородського району Черкаської області, запропонував поліцейським неправомірну вигоду в сумі 1000 (однієї тисячі) доларів США за невжиття заходів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ознаками злочину передбаченого за ч.1 ст.369 КК України – надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Судовий розгляд проведено в межах пред`явленого обвинувачення, згідно обвинувального акту затвердженого 31 серпня 2026 року прокурором – стажистом Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , відповідно до ст.337 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що вина обвинуваченого доводиться зібраними в ході досудового розслідування доказами і просив визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення та притягнути до відповідальності.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнав повністю і суду пояснив, що дійсно 16 серпня 2026 року близько 18 год. 12 хв., по вул.Шевченка, поблизу будинку №106, у селищі Вільшана Звенигородського району Черкаської області, запропонував поліцейським неправомірну вигоду в сумі 1000 (однієї тисячі) доларів США за невжиття заходів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 пояснила, що суть висунутого обвинувачення є зрозумілою, заперечень щодо змісту зібраних доказів в ході досудового розслідування кримінального провадження не має.

Згідно статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у кримінальному правопорушенні, його покази відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального провадження, котрі ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.369 Кримінального Кодексу України, знайшла своє підтвердження в здобутих та досліджених у ході розгляду кримінального провадження доказах, а тому є доведеною.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність, п.86 рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року у справі «Вєренцов проти України».

Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесено за ч.1 ст.369 КК України до нетяжких злочинів, особу винного, який осудний, одружений, працюючий, згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 19 серпня 2026 року №1244/01-05/1 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 26 серпня 2026 року №3508/01/05/1-4 за медичною наркологічною допомогою не звертався, є особою з інвалідністю 3 групи, раніше не судимий, обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання не встановлено, вчинив добровільно дії по сплаті коштів на допомогу Збройним Силам України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України;

- вимоги ст. 8 Конституції України, згідно якої в Україні діє принцип верховенства права і як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного; адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;

- роз`яснення, наведені в п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо реалізації принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного;

- практику ЄСПЛ, зокрема рішення «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року про те, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає співмірним, щоб втручання вважалося пропорційним, і воно має відповідати тяжкості правопорушення та не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Із врахуванням вище наведеного, суд, приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання не пов`язане з його ізоляцією від суспільства, і на цьому не наполягають і учасники процесу, зокрема прокурор просив призначити покарання у виді штрафу, а обвинувачений повідомив, що згоден та має можливість заплатити штраф, захисник зазначила, що такий вид покарання відповідатиме перевихованню особи, остільки вважає, що саме таке покарання є необхідним й достатнім та сприятиме попередженню вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, формуватиме у нього звичку законослухняної поведінки у житті, побуті, громадських місцях.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, і воно випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположених свобод» 1950 року.

Виконання вироку суду, слід покласти на орган з питань пробації Соснівський районний відділ філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області.

Запобіжні заходи до обвинуваченого ОСОБА_4 на досудовому слідстві, як, і під час судового розгляду, не обиралися. Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжних заходів до набрання вироком суду законної сили, до суду не подавалися.

Речові докази і процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст. ст. 370,373, 374,393 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжні заходи стосовно ОСОБА_4 на час вступу вироку у законну силу, судом не обиралися.

Речові докази і процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Виконання вироку суду покласти на орган з питань пробації Соснівський районний відділ філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області.

Судове рішення, може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Городищенський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1