Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №569/2120/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2120/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненськийміський судРівненськоїобласті в складі:

в складі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження №12025181210000010 від 13.01.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом осіб рядового складу, який перебуває на посаді номера обслуги 1 кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти (шквал) військової частини НОМЕР_1 військовому званні «солдат», раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2025 за ч. ч. 1, 2 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , будучи засудженим вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 4 років та 1 місяця позбавлення волі, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби з невідбутим строком покарання 1 рік 8 місяців 15 днів.

У зв`язку з цим, 12.06.2024 ОСОБА_4 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2024 №165 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 зараховано до списківособового складу військовоїчастини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги 1 кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти (шквал) військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24.02.2022, введено воєнний стан на всій території України, який триває по даний час.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє ювласністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно ст.65 Конституції України, ст.17 ЗУ «Про оборону України», ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України №548 XIV від 24 березня 1999 року, зобов`язаний свято і непорушнодотримуватисяКонституції та Законів України, виконувати свої службові обов`язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Однак, солдат ОСОБА_4 у порушення вище зазначених нормативно правових актів, вчинив кримінальне правопорушення протии власності за наступних обставин.

24 грудня 2024 року о 20 год. 51 хв. ОСОБА_5 перебуваючи в приміщенні супермаркету «Сільпо», що за адресою: м.Рівне, вул.В.Червонія, 16, в камері схову залишила без нагляду належну їй сумку чорного кольору, в якій знаходились особисті речі останньої, а саме мобільний телефон марки «Iphone X» чорного кольору.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, солдат ОСОБА_4 24.12.2024 року о 20 год. 55 хв., перебуваючи поблизу камери схову в приміщенні супермаркету «Сільпо», що за адресою: м.Рівне, вул.В.Червонія, 16, в умовах воєнного стану, з метою збагачення, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заволодіння чужим майном та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, таємно викрав сумку чорного кольору з особистими речами ОСОБА_5 , у якій знаходився мобільний телефон марки «Iphone X» чорного кольору вартістю 4 788 грн, чим спричинив потерпілій матеріальної шкоди у вказаному розмірі.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 24.12.2024 року о 20 год. 55 хв. Перебуваючи поблизу камери схову в приміщенні супермаркету «Сільпо», що за адресою: м.Рівне, вул.В.Червонія, 16, в умовах воєнного стану, з метою збагачення, діючи повторно, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заволодіння чужим майном та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, таємно викрав сумку чорного кольору з особистими речами ОСОБА_5 , у якій знаходився мобільний телефон марки «Iphone X» чорного кольору вартістю 4 788 гривень, чим спричинив потерпілій матеріальної шкоди у вказаному розмірі, чим вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю визнав свою вину та підтвердив обставини, які зазначені у вироці.

У вчиненому кримінальному правопорушенні свою вину визнає, щиро кається.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненному злочині, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому суд враховує, щовідповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер протии Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судовоїп роцедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Вина обвинуваченого знайшла своєпідтвердження в суді.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані вірно, а саме за ч.4 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України – судом не встановлені.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 військовослужбовец ьвійськової служби за контрактом осіб рядового складу, який перебуває на посаді номера обслуги 1 кулеметного взводу штурмової спеціалізованої роти (шквал) військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», судимий вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років та 1 місяця позбавлення волі, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби з невідбутим строком покарання 1 рік 8 місяців 15 днів, має постійне місце проживання.

Також в ході судового засідання встановлено, що востаннє ОСОБА_4 був засуджений вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2025 за ч.1, 2 ст.263, ч.4 ст.296, ч.5 ст.407 КК України із застосуванням ст.71 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі, при цьому інкримінований йому злочин вчинив до постановлення вказаного вироку, а тому, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити із застосуванням ч.4 ст.70 КК України

На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_4 такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Відповідно до ст. 19 ЗУ«Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінцідоказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Так, у справі «Скоппола протии Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Частиною 2 статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням обставин справи і даних про особу винного, усвідомлення ним протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст.185КК України в межах санкції статті.

При призначені остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України з урахуванням вироку Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 26.11.2025 року належить застосувати спосіб поглинення покарання, відбутого повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72цього Кодексу.

На переконання суду, призначене покарання буде достатнє для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Витрати за проведення судових експертиз–7572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 80 коп. стягнути з ОСОБА_4 .

Речові докази по справі вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілою не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.185КК України, та призначити йому наступне покарання:

за ч.4 ст. 185 КК України ? 5 років позбавлення волі;

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, із врахуванням вироку Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.11.2025 року, остаточне покарання призначити у виді – 7 (семи) років позбавлення волі.

Відповідно ч.2 ст.124 КПК України, стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 7572 (сім тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 80 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 09 січня 2025 року по справі 569/307/25 (1-кс/569/245/26) на мобільний телефон марки «IphoneX», чорного кольору, імеї: НОМЕР_3 , ємністю 64GB та зарядний пристрій марки «Iphone», білого кольору з серійним номером НОМЕР_4 , які поміщено в спец.пакет НПУ №KIV1116805 - скасувати.

Мобільний телефон марки «Iphone X», чорного кольору, імеї: НОМЕР_3 , ємністю 64GB та зарядний пристрій марки «Iphone», білого кольору з серійним номером НОМЕР_4 повернути власнику ОСОБА_5 , як володільцю майна.

Речові докази: диск з відеозаписом (а.м.кп.59) – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів моменту проголошення вироку через Рівненський міський суд.

Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6