Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №556/1090/25 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1090/25

Номер провадження 2/556/273/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2026 дата розгляду справи

селище Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Іванків О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кньовець Н.П.,

представника позивача адвоката Мороченець Я.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Задерей Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 боргу за договором позики. В обґрунтування позовних вимог вказував, що між ним та відповідачами 20.09.2020 року було укладено письмовий договір позики на суму 36600 доларів США, із строком повернення коштів до 20.09.2022 року. Разом з тим, своїх договірних зобов`язань відповідачі не виконали, позичені кошти не повернули, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом.

Вказаний позов надійшов до суду 14.04.2025 року.

17.09.2025 року було відкрито загальне позовне провадження у справі, того ж числа задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

03.10.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 надала суду відзив на позов, в якому зазначила, що загальна сума неповернутого боргу є меншою, ніж зазначено в позові, оскільки її довіритель здійснював часткове повернення боргу, а саме чотири рази по 5000 євро.

20.10.2025 року позивачем подана заява про зміну позовних вимог.

22.10.2025 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Від представників сторін надходили заяви про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та про відкладення судового засідання, які задоволені судом, інших заяв по суті справи та з процесуальних питань в даній справі не надходило.

В судовому засіданні представник позивача підтримав змінені позовні вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів в його користь 16179,72 долари США на виконання вимог договору позики від 20 вересня 2020 року, і судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_1 частково заперечила проти позову, в т.ч. заперечила проти стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належно повідомленою про час і місце судового засідання, до суду не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про перенесення часу судового засідання не клопотала, відзиву, заперечень чи пояснень з приводу позовних вимог не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, судом встановлено таке.

Сторони визнали ту обставину, що 20.04.2020 року між ними було укладено письмовий договір позики на суму 36600 доларів США, із строком повернення коштів до 20.09.2022 року.

Крім визнання сторонами, факт укладення такого письмового договору підтверджується також оригіналом договору, оглянутим в судовому засіданні. При цьому суд констатує, що оригінал договору знаходився саме у позивача, і був переданий суду його представником.

Також на підставі поданих представником відповідача письмових доказів, а саме розписок, суд вважає доведеною ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 повернув частину боргу, чотирма рівними платежами по 5000 євро кожен.

Вказана обставина не заперечувалась позивачем, який підтвердив факт частково повернення йому боргу, у зв`язку із чим представником позивача було подану суду заяву про зміну позовних вимог.

Таким чином, суд констатує, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із укладенням та подальшим виконанням договору позики грошових коштів.

Як вбачається зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі №520/16880/14-ц (провадження №61-46502св18), так і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що права та інтереси позикодавця після спливу строку, визначеного договором, забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у відповідачів виникло боргове зобов`язання перед позивачем на суму 36600 доларів США, вказане зобов`язання частково виконано на суму 20420,28 доларів США, і залишок суми боргу становить 16179,72 доларів США, які підлягають стягненню з відповідачів.

При цьому суд також констатує, що у відповідності до частин 1 та 2 ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Разом з тим, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить вимогам чинного законодавства, на що вказував в своїх рішеннях Верховний суд (постанова Великої Палати Верховного Суду в справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18).

Що стосується розрахунків позивача, які він провів на підставі ст.625 ЦПК України, то на думку суду, вони є коректними, відповідають змісту правової норми та договору позики. При цьому, позивач прийняв сплачені відповідачем ОСОБА_1 кошти в сумі 2821,71 доларів США в рахунок сплати трьох процентів річних від простроченої суми боргу, і зменшив на цю суму первісні позовні вимоги.

Доводи представника відповідача не спростовують цих висновків суду.

З приводу стягнення судових витрат, а саме сплаченого позивачем судового збору, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як це вбачається зі ст.141 ч.1 ЦПК України.

У відповідності до наданої квитанції, а також розрахунку ціни позову, позивачем сплачено 14.04.2025 року судовий збір у сумі 12112 грн, із врахуванням подання позову через систему «Електронний суд». Оскільки часткове виконання зобов`язань за договором позики відповідачем ОСОБА_1 розпочалось після надходження позову до суду, а саме з 30.04.2025 року, суд приходить до висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідачів в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 грошові кошти по тілу позики в сумі 16179,72 (шістнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять, сімдесят два) долари США на виконання вимог договору позики від 20 вересня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн сплаченого при подачі позову судового збору, вказані кошти стягнути в рівних частках, а саме по 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн з кожного із відповідачів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

С У Д Д Я :

ОСОБА_4 .

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .