Суд: Решетилівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 29 вересня 2026 р.
Справа: №546/892/26
Суддя: Романенко О. О.
єдиний унікальний номер справи 546/892/26
номер провадження 2/546/826/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Романенко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу №546/892/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
в с т а н о в и в:
27.07.2026 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (надалі за текстом Позивач) з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (надалі за текстом Відповідач) 05 листопада 2015 року уклали шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, про що складено відповідний актовий запис № 348.
Від шлюбу з Відповідачем мають спільну неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 08 червня 2016 року.
Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що з чоловіком проживає разом, але шлюбних стосунків не підтримує, сторони мають свої особисті інтереси, відсутнє взаєморозуміння, розійшлися погляди на життя. З Відповідачем спільного господарства не ведуть. Спір про поділ майна, що є їх спільною власністю, відсутній. Примирення та подальше спільне життя і збереження шлюбу між ними неможливе з підстав, викладених вище.
Вважає, що наш з відповідачем шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить моїм інтересам, у зв`язку з чим наполягаю на його розірванні.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 27.07.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 28.07.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 07.08.2026.
Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання на 09:30 годину 30.09.2026.
У судове засідання 30.09.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, 29.09.2026 подала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с.253).
Відповідачу у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, 29.09.2026 подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі (а.с.24).
Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних письмових доказів у матеріалах справи.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 15.11.2015 перебувають у шлюбі, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 348, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.11.2015 (а.с.6).
Сторони мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.06.2016 (а.с.7).
Фактичні шлюбні відносини з відповідачем припинені, спільне господарство не ведеться.
Спір між сторонами виник із сімейних правовідносин та його вирішення регулюється нормами сімейного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Частиною 2 статті 104 СК України визначено, що підставою припинення шлюбу є його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, тобто є передбачені ст. 112 СК України підстави для розірвання шлюбу. Таким чином, визнання позову відповідачем слід прийняти.
Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати, так як сім`я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
Скориставшись правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу, яке встановлене ст. 113 СК України, позивачка вирішила залишити шлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією 22 від 27.07.2026 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.12).
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 7 Закону Україна «Про судовий збір».
Таким чином, враховуючи норми ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», на користь позивача підлягає поверненню 50% сплаченого ним судового збору, що становить 665,60 грн. (1331,20 х 50% = 665,60).
Інші 50% сплаченого позивачем судового збору, що становить 665,60 грн, підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112-115 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 142, 206, 211, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Прийняти визнання до ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позов до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 05.11.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 348 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору згідно у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) згідно квитанції № 22 від 27.07.2026.
Вилучити з матеріалів справи оригінал квитанції № 22 від 27.07.2026 (а.с.1) та повернути ОСОБА_1 .
До матеріалів справи долучити копію квитанції № 22 від 27.07.2026.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за сплати судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2026 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_4 , зареєстрований кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС - відсутній;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_6 , зареєстрований кабінет в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС - відсутній.
Суддя О.О. Романенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua