Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №545/3222/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3222/26

Провадження № 2/545/2726/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участі секретаря Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовною заявою, зазначивши, що 25.06.2025 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» кредитний договір №9182937.

22.04.2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 22042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 55254,42 грн., з яких: 16760,89 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28493,53 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн. – пеня,штрафи.

Враховуючи вищенаведене, просять суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» вищезазначену суму заборгованості за кредитними договорами та суму сплаченого судового збору при зверненні до суду.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 06.07.2026 року справу прийнято до провадження.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач - ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначив у позові про розгляд справи без участі представника на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився.

Представник відповідача адвокат Коломієць С.В. надала відзив на позов, згідно якого заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не підтверджено та не наданого жодного доказу, який би підтвердив факт переказу відповідачеві кредитних коштів за договором №9182937 від 25.06.2025 року, а отже і наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме – первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивач не надав. В задоволенні позовних вимог прохала відмовити. До відзиву надала копії документів, які підтверджують, що відповідач є діючим військовослужбовцем.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив обставини викладені представником відповідача, позовні вимоги підтримав та прохав суд їх задовольнити. Також клопотав про витребування доказів на підтвердження здійснення перерахування відповідачу суми кредиту.

Представник відповідача надала заперечення на відповідь на відзив, згідно якого позовні вимоги визнала частково та зазначила, що оскільки відповідач є військовослужбовцем діючим, відповідно до чинного законодавства відсутні підстави для стягнення з нього будь яких нарахувань окрім тіла кредиту. Також прохала врахувати той факт, що відповідачем внесено кошти в сумі 17710,60 грн., отримано тіла кредиту в розмірі 20000,00 грн., отже стягненню підлягає сума в розмірі 2289,40 грн. тіла кредиту, яка залишилась не сплаченою відповідачем.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25.06.2025 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» кредитний договір № 9182937. Відповідно до зазначеного договору відповідачу були перераховані грошові кошти в сумі 20000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .

22.04.2026 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 22042026, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників. Згідно Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно Договору факторингу відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних ТОВ «Авентус Україна» за Кредитними Договорами та їх перехід від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ», після чого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно Боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог - підтверджує факт переходу від Клієнта до ТОВ «ФК «ЄАПБ» Прав Вимоги Боргу та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах - передбачених Договором.

Відповідно до Реєстру боржників від 22.04.2026 року до Договору факторингу № 22042026 від 22.04.2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 55254,42 грн., з яких: 16760,89 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28493,53 грн. - сума заборгованості за відсотками; 10000,00 грн. – пеня, штрафи.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

ОСОБА_1 своїх зобов`язань вчасно не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за вищевказаним договором кредиту, що підтверджується відповідними довідками про розрахунок заборгованості.

Факт перерахування суми кредиту в 20000,00 грн. на картку відповідача підтверджується інформацією наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 26.08.2026 року, згідно якої 25.06.2025 року на картку НОМЕР_1 , яка імітована на ім`я ОСОБА_1 зараховано 20000,00 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, судом встановлено факт наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем, а також неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Разом із тим, судом встановлено, що до вказаних правовідносин слід застосувати положення, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави».

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Судом встановлено, що відповідно до довідки за підписом командира ВЧ НОМЕР_2 , ОСОБА_1 старший солдат та перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 13.07.2024 по теперішній час.

Із військового квитка серії НОМЕР_3 від 30.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем.

Таким чином, щодо ОСОБА_1 , як військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позивач не повинен був нараховувати штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом на весь час його призову, а у випадку коли така інформація стала відома пізніше здійснити відповідний перерахунок.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором, суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Отже, судом встановлено, що відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації в особливий період, у зв`язку з чим на нього поширюються гарантії, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За таких обставин нарахування позивачем процентів за користування кредитом та пені за період проходження відповідачем військової служби є таким, що суперечить вимогам закону, а тому не може бути покладене в основу визначення розміру заборгованості.

Водночас надання відповідачу кредитних коштів та факт їх неповернення у сумі основного боргу знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та не спростовані належними і допустимими доказами. При цьому пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не звільняють позичальника від обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти, а лише виключають можливість нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2289,40 грн., враховуючи внесені платежі відповідачем. У решті вимог слід відмовити як таких, що нараховані всупереч вимогам чинного законодавства та не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, суд також вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 257, 509, 526, 551, 626, 625, 628, 1046, 1048, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 141, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» (IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №9182937 від 25.06.2025 року в сумі 2289,40 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» (IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк», код ЄДРПОУ 35625014) витрати по сплаті судового збору у розмірі 110,22 грн.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб