Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №537/6216/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/388/2026

Справа № 537/6216/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Кременчук кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2026 року за №12026170530000376, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженеця с. Чапаєвка Козельщинського району Полтавської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, який не одружений, пенсіонер, не має дітей, не є інвалідом, депутатом, учасником бойових дій, зареєстрований та проживає адресою: АДРЕСА_1 . раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.1 ст.122 КК України,

у с т а н о в и в :

Злочин №1.

30.07.2026 року о 15 год. 50 хв. ОСОБА_7 перебував у громадському місці, а саме в маршрутному таксі №15, яке рухалось по просп. Свободи у м. Кременчук, де помітив раніше не знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які сиділи поряд з ним на задньому сидінні маршрутного таксі.

В цей час у ОСОБА_7 виник умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці, де окрім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували інші пасажири маршрутного таксі та водій, діючи з хуліганських мотивів, демонструючи явну неповагу до суспільства та ігноруючи існуючі в суспільстві загально-визначені правила поведінки і моральності, очевидно протиставляючи себе іншим громадянам (оточуючим), грубо порушуючи громадський порядок і спокій людей, які перебували в маршрутному таксі у денний час доби, нехтуючи елементарними правилами моралі та добропристойності, з особливою зухвалістю, безпричинно дістав зі своєї сумки розкладний ніж, розклав лезо та, тримаючи його у правій руці, різко наніс загостреною частиною леза ножа удар в область лівого стегна ОСОБА_4 , який сидів поряд з ним, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани середньої третини лівого стегна.

Продовжуючи свої злочинні дії, тримаючи в руках ніж, ОСОБА_7 , наніс загостреною частиною леза ножа удар по лівій руці ОСОБА_5 , чим спричинив легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я у виді: різаної рани на зовнішній поверхні лівого променево-зап?ясткового суглобу.

В цей час водій маршрутного таксі зупинив транспортний засіб на узбіччі дороги поряд із будівлею за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 4-а. Пасажири та водій почали виходити з маршрутного таксі, а потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою захисту схопили за руки ОСОБА_7 , від чого останній випустив з рук ніж на підлогу.

Далі потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також вийшли з маршрутного таксі на вулицю. А ОСОБА_7 , продовжуючи свої протиправні дії зачинився в салоні, дістав з сумки інший розкладний ніж, розклав лезо та демонструючи його оточуючим, близько 30 хвилин відмовлявся виходити на вулицю, в салон маршрутного таксі нікого не пускав, виражався нецензурною лайкою в бік громадян та працівників поліції, які прибули на місце події, чим порушив роботу громадського транспорту. В подальшому протиправні дії ОСОБА_7 було припинено працівниками поліції.

Таким чином ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України, – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Злочин №2.

30.07.2026 року о 15 год. 50 хв. ОСОБА_7 у громадському місці, а саме в маршрутному таксі №15, яке рухалось по просп. Свободи в м. Кременчуці, помітив раніше не знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які сиділи поряд з ним на задньому сидінні маршрутного таксі. У цей час у ОСОБА_7 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці, де окрім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували інші пасажири маршрутного таксі та водій, безпричинно дістав зі своєї сумки розкладний ніж, розклав лезо та тримаючи його у правій руці, різко наніс загостреною частиною леза ножа удар в область лівого стегна ОСОБА_4 , який сидів поряд з ним, чим спричинив останньому ушкодження середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але спричинило розлад здоров`я строком понад три тижні (більш як 21 день), у виді: рани до 4 см. на передній поверхні середньої третини лівого стегна, яка продовжується рановим каналом спереду назад, зверху вниз зліва направо, що сліпо закінчується в медіальній групі м`язів стегна, частковим пересіченням передньої групи м`язів стегна.

Таким чином ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, – умисне нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнавав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, за обставин, наведених в обвинувальних актах. Повідомив, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, засуджує свій протиправний вчинок, щиро кається у скоєному, повністю відшкодував заподіяну потерпілим шкоду, просив його суворо не карати.

Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дали показання про вчинення ОСОБА_7 щодо них протиправних дій за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Разом з тим просили суд не карати суворо обвинуваченого ОСОБА_7 , звільнити його від відбування покарання. Вважали, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, оскільки він є особою похилого віку, відшкодував їм повністю заподіяну шкоду, вибачився за свої дії, що вказує на його щире каяття.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановлені фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодився обвинувачений, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

Вина обвинуваченого підтверджується його особистими поясненнями, в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає.

А тому суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень: 1) за ч.4 ст.296 КК України – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень; 2) ч.1 ст.122 КК України – умисне нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Разом з тим суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є особою похилого віку. У день свого 70-річчя вжив алкогольні напої та вчинив наведені кримінальні правопорушення.

Суду не подані негативні характеристики обвинуваченого.

ОСОБА_7 є пенсіонером, розлучений, але з 1989 року продовжив проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з колишньою дружиною, яка приходила в кожне судове засідання, щоб підтримати його. Це вказує на наявність у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків.

ОСОБА_7 не перебуває під диспансерним або консультативним наглядом у психоневрологічному та у наркологічному диспансері.

ОСОБА_7 відшкодував потерпілим заподіяну шкоду в повному обсязі, сплатив кошти в сумі 10000 грн на допомогу ЗСУ, що вказує на його дійове каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях.

Обставини, які в силу ст.66 КК України пом`якшують покарання, – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування потерпілим заподіяної шкоди.

Обставини, які в силу ст.67 КК України обтяжують покарання, – вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення: 1) за ч.4 ст. 296 КК України – позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, 2) за ч.1 ст.122 КК України – позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Відповідно до ст.75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи, думку потерпілих та прокурора, тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який є особою похилого віку (більше 70 років), що вперше притягається до кримінальної відповідальності, не перебуває під наглядом у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога, має легальний дохід як пенсіонер, власне житло, де проживає з жінкою однією сім`єю, що вказує на наявність стійких соціальних зв`язків, за наявності трьох обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди потерпілим), добровільне перерахування допомоги на ЗСУ, що вказує на його дійове каяття, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки, з покладанням обов`язків, визначених п.1, п.2 ч.1., п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_7 був затриманий 30.07.2026 року в порядку ст.208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 31.07.2026 року у справі №537/5077/26, провадження № 1-кс/537/485/2026 до підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів з 30.07.2026 року по 27.09.2026 року, без визначення застави. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 25.09.2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід тримання під вартою на 60 днів по 23.11.2026 року включно, без визначення застави.

Пунктом 1 ч.4 ст.374 КПК України унормовано, що в резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Отже, на виконання положень ч.4 ст.374, ч.1 ст.377 КПК України, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий – особисте зобов`язання, з покладанням обов`язків, визначених у п.п. 1, 2, 3 ч.5 ст.194 КПК України (прибувати до суду за викликом, не відлучатися із м. Кременчука Полтавської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання) до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення виконання вироку, запобіганню ризику ухилитися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КК України). Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти негайно після оголошення вироку, оскільки він звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_7 попереднє ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі день за день, з моменту його затримання 30.07.2026 року по 30.09.2026 року включно.

Вирок в частині зміни запобіжного заходу та звільнення з-під варти для обвинуваченого підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.

На підставі ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати на залучення експертів Полтавського НДЕКЦ МВС України в розмірі 4 813,60 грн.

Цивільні позови у справі не заявлялися.

Долю речових доказів вирішити з дотриманням положень ст.100, ст.174 КПК України.

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 296, ч.1 ст.122 КК України.

ОСОБА_7 призначити покарання:

- за ч.4 ст. 296 КК України – позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

-за ч.1 ст.122 КК України – позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки, відповідно до п.1, п.2 ч.1, п.2, п.4 ч.3 ст.76 КК України поклавши на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Змінити щодо ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.1, п.2, п.3 ч.5 ст.194 КПК України, до набрання вироком законної сили, а саме:

- прибувати за викликом до суду,

- не відлучатися з м. Кременчук без дозволу суду,

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання ОСОБА_7 покласти на Кременчуцьку окружну прокуратуру Полтавської області, зокрема на прокурора ОСОБА_3 .

На підставі ч.1 ст.377 КПК України, звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно після оголошення вироку.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_7 попереднє ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі день за день, з моменту його затримання 30.07.2026 року по 30.09.2026 року включно.

На підставі ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в розмірі 4 813,60 грн.

На підставі ст.174 КПК України, скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.08.2026 року у справі №537/5077/26, провадження №1-кс/537/480/2026, провадження № 1-кс/537/481/2026, провадження №1-кс/537/482/2026.

На підставі ст. 100 КПК України речові докази: 1) зіскоб РБК зі сходів, змив РБК та контроль з підлоги, викидний ніж з рукояткою чорного кольору зі слідами РБК, сорочку синього кольору у клітинку, джинси синього кольору, змив РБК та контрольний змив з асфальтного покриття, розкладний ніж з рукояткою коричневого кольору зі слідами РБК, футболку сірого кольору зі слідами РБК, які передані в камеру зберігання речових доказів ВнП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, – знищити; 2) оптичні диски з відеозаписами події, які зберігаються у прокурора, – зберігати в матеріалах кримінального провадження в Кременчуцькій окружній прокуратурі Полтавської області.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області з врахуванням положень ч.3 ст.349, ст.394 КПК України у строк 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У частині зміни запобіжного заходу для обвинуваченого вирок підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.

Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1