Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №536/2919/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2919/26

Провадження № 2/536/2463/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Черненко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 11 лютого 2011 року. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейне життя. Вони не проживають разом, сумісного господарства не ведуть. Сторони мають спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 зареєстрований 11 лютого 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Глобинського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №9, повернути їй дошлюбне прізвище, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1064,96 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 вересня 2026 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивачка та її представник – адвокат Котяш І.М. не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовну вимогу про розірвання шлюбу визнає в повному обсязі, строк для примирення просить не надавати.Також клопоче про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки вважає заявлений розмір завищеним та таким, що не відповідає обсягу виконаної роботи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні взаємостосунки подружжя, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 11 лютого 2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Глобинського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №9, прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_6 », чоловіка – « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11 лютого 2011 року та листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16 вересня 2026 року, з якого також вбачається відсутність відмітки про розірвання шлюбу у вищевказаному актовому записі про шлюб.

Шлюб позивачки з відповідачем не склався. Шлюбні відносини між сторонами припинені.

Суд бере до уваги положення ст. 24 СК України, яка визначає однією з основних ознак шлюбу його добровільність, передбачивши, що примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Як вбачається із п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява №44647\98).

При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що позивачка та відповідач не проживають сім`єю, мають різні погляди на життя та сімейні цінності, між сторонами припинилися шлюбні стосунки, вони перестали вести спільне господарство та проживають окремо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що причини, які викликали у позивачки наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, подальше сумісне проживання подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, їх сім`я існує формально. У суду немає підстав для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя, оскільки це буде суперечити моральним засадам суспільства і інтересам обох з подружжя, а тому такий шлюб розривається судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У відповідності до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, представник позивача просить відшкодувати понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 21.08.2026 року між адвокатом Котяш Іриною Миколаївною та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу та консультації у спорі з ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Розмір гонорару за послуги виконавця, надані в ході розгляду справи в суді першої інстанції, визначений сторонами за домовленістю у фіксованій сумі та складає 5500,00 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 23.08.2026 року та розрахункової квитанції №1 від 23.08.2026 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Котяш І.М. за юридичні послуги 5500,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, з огляду на заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, реальність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що позивачці належить повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 532,48 грн.

Водночас, необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки 50 відсотків сплаченого судового збору, тобто 532,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 95, 141, 258, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 105, 110, 112, 113, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд,-

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 11 лютого 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Глобинського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №9.

Після розірвання шлюбу позивачці відновити дошлюбне прізвище «ОСОБА_8 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп.та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, тобто 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. за наступними реквізитами: платіжна інструкція АТ «Таскомбанк» №2788-4396-6349-5537 від 23 серпня 2026 року.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Після набрання рішенням суду законної сили надіслати його до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників процесу:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

СуддяА. С. Река