Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №527/2368/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2368/26

провадження 2/527/1753/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Градизької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Василь Миколайович про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю. В обґрунтування позову зазначає, що вона з грудня 2005 року почала проживати за однією адресою з ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 (на той час АДРЕСА_1 , даний будинок належав останньому. З вказаного часу вони почали спільно проживати як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_2 ). Мали спільний бюджет, вели спільне господарство. Вказала, що 22.09.2010 року вона зареєструвала своє місце проживання у будинку цивільного чоловіка. Орієнтовно навесні 2016 року вона з цивільним чоловіком переїхала проживати до своєї доньки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкова справа після нього відкрита у Приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович В.М. за її заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці у ОСОБА_2 відсутні, заповіт відсутній. Спадкове майно складається з земельної ділянки площею 3,80 га, кадастровий номер 5320681700:00:002:0066, яка знаходить на території Гриньківської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказала, що при розгляді заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом Приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович В.М. виніс Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій по причині не підтвердження родинних відносин та рекомендував звернутися до суду для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з громадянином ОСОБА_2 необхідно їй для оформлення спадщини, у зв`язку з чим звернулась до суду та просить позовну заяву задовольнити.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву, в якій просили проводити розгляд справи за їх відсутності, позов підтримували в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача Градизької селищної радив судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Третя особа приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович В.М.в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 11 вересня 2025 року (а.с.9).

Згідно акту про встановлення факту проживання від 10 червня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею проживають без реєстрації ОСОБА_2 (до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на протязі останніх п`яти років (а.с.17).

Згідно повідомлення виконавчого комітету Гриньківського старостинського округу Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області №86/13-17/04 від 21.07.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно зареєстрована в АДРЕСА_1 з 22.09.2010 року по даний час. Громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 31.10.1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22).

Разом з цим, судом досліджені долучені до справи фотокартки (а.с.18-21).

Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 проживали однією сім`єю та перебували у фактичних шлюбних відносинах по день смерті останнього.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 (а.с.24-25).

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Правовідносини з приводу встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном та його розподіл регулюються Сімейним Кодексом України.

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

За положеннями частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кіган проти Ірландії» №16969/90 від 26.05.1994 року «…поняття «сім`я» не обмежується виключно відносинами, заснованими на шлюбі і може включати інші de factо «сімейні узи», коли сторони живуть спільно поза шлюбом…».

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

У рішенні по справі «Джонстон та інші проти Ірландії» від 18.12.1996 року №6/1985/92/139 Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом, що забезпечуватиме дотримання ст. 8 Конвенції, яка передбачає право на повагу до сімейного життя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначеного, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними, у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №712/7830/16-ц зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку, що з грудня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали однією сім`єю, їх взаєминам були притаманні ознаки сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Згідно із ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із роз`ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст. 3 Сімейного кодексу України.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц провадження № 61-38901св18, обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт проживання однією сім`єю встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надала до суду докази, які підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оскільки позивач не вимагала відшкодування судових витрат понесених нею по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України не вирішувалося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 352, 354-355, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Градизької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Спірідович Василь Миколайович про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з грудня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 );

Представник позивача: ОСОБА_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 );

Відповідач: Градизька селищна рада Кременчуцького району Полтавської області (адреса: Полтавська обл., Кременчуцький р-н., с-ще. Градизьк, вул. Київська, 51, код ЄДРПОУ: 21063176).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович Василь Миколайович (місцезнаходження:39625, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Республіканська, 89).

Суддя Ю. М. Свістєльнік