Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №526/2679/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2679/26

Провадження № 2/526/1635/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 вересня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Черкова В.Г.

з участю секретаря – Лопушняк Т.П.

розглянувши в м. Гадяч в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 526/2679/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

17 серпня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява сформована в системі «Електронний суд».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 255752. Зазначений договір укладено в електронній формі шляхом направлення відповідачу електронного повідомлення (SMS) з одноразовим ідентифікатором, введенням якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору.

Відповідно до умов договору ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачу кредитні кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 у розмірі 5 000,00 грн.

Однак відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, отримані кредитні кошти та проценти за користування ними у встановленому договором порядку не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість.

В подальшому, 23.12.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 255752 від 16.04.2024 року.

14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «ЗАЙМЕР» на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підтверджується витягом із ЄДР.

Згідно з договором факторингу та витягом з реєстру прав вимог розмір заборгованості ОСОБА_1 перед новим кредитором становить 21 997,00 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5 747,00 грн. заборгованість за відсотками; 1 250,00 грн. заборгованість за комісіями ; 10 000,00 грн. заборгованість за пенею.

Оскільки відповідач добровільно заборгованість не погашає та належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач звернувся до суду з указаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 255752 від 16.04.2024 року у розмірі 21 997,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» копію ухвали про відкриття провадження отримав, у позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі.

10 вересня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 — адвоката Цокало-Зливко Т.М. — надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн. Щодо вимоги про стягнення комісії представник відповідача посилається на її неправомірність, оскільки, на її думку, нарахована первинним кредитором комісія за користування кредитом не підлягає стягненню. Крім того, представник відповідача зазначає, що кредитний договір № 255752 укладено 16 квітня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року. У зв`язку з цим посилається на положення законодавства, якими передбачено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану, та зазначає, що позовна вимога про стягнення пені в розмірі 10 000,00 грн не підлягає задоволенню. Разом із тим представник відповідача зазначає, що з 19 серпня 2023 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, у зв`язку з чим на нього поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З огляду на це просить врахувати передбачені зазначеною нормою законодавства пільги щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та списати нараховані відсотки. Також просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

23 вересня 2026 року представник позивача адвокат Гайова А.С. через систему «Електронний суд» надала додаткові пояснення, у яких просила задовольнити позовні вимоги та відмовити у задоволенні судових витрат відповідача у зв`язку із їх неспівмірністю. Свою позицію представник позивача обґрунтував тим, що при укладанні кредитного договору 16.04.2024 року сторонами договору був погоджений розмір кредиту,термін його повернення, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту. Позивач надав усі необхідні та наявні у нього докази на підтвердження факту перерахування кредитних коштів. Разом із цим, відповідач, в порушення умов кредитного договору своїх зобов`язань не виконував, тому утворилась заборгованість, яку позивач, як новий кредитор просить стягнути з відповідача у судовому порядку. Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, то позивач вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. завищеною і неспівмірною. Зазначений адвокатом перелік виконаних робіт та їх вартості свідчить про не співмірність заявлених витрат із часом та обсягом виконаних робіт, а тому просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного розміру з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Судом встановлено, що 16.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (було змінено назву із ТОВ «Займер») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 255752, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 90 днів, до 14.07.2024. Вказаний договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «КL9383», направленим на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору (а.с.30-32).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 2,2% на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має прав збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Згідно з пуктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Вимоги статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначають, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом частини 12 статті 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір № 255752 про надання фінансового кредиту від 16.04.2024 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, що у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Відповідно до умов кредитного договору, кредит надано відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 .

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 000 грн. підтверджується наданою ТОВ «ПрофітГід» довідкою про підтвердження здійснення переказу грошових коштів згідно договору №255752 (а.с.27).

Згідно з довідки про ідентифікацію клієнта ТОВ «Клай Інвест» від 01.07.2026, відповідача ідентифіковано за допомогою одноразового ідентифікатора KL9383, що надісланий на номер телефону відповідача НОМЕР_2 , дата та час відправлення 16.04.2024 о 15:10:01 год. (а.с. 20)

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» було виконано свої зобов`язання, який надав відповідачу кредитні кошти у розмірі встановленому договором, шляхом перерахунку коштів на зазначений картковий рахунок відповідача.

У відповідності до частини 2 статті 1050 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 , використавши кошти, свої зобов`язання за договором № 255752 від 16.04.2024 року, не виконував, та кошти не повернув, внаслідок чого, згідно розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" має на 16.12.2024 заборгованість в розмірі 21 997,00 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 5747,00 грн., заборгованість за комісіями 1250,00 грн., заборгованість за пенею 10000,00 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

23.12.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 255752 від 16.04.2024 у розмірі 21 997,00 грн, що складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 747,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 1 250,00 грн - заборгованість по комісії, 10 000,00 грн - заборгованість по пені. (а.с. 15)

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає чи зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку погашення кредиту.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за №361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за №667/11010/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

Стороною позивача долучено доказ на підтвердження проведення плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024.

ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором за кредитним договором №255752 від 16.04.2024 на підставі укладеного між ним та ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» Договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання ним кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід прав грошової вимоги, які належали ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» за кредитним договором, до позивача по справі.

Відповідач не довів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, розрахунки заборгованості не спростував, тому оскільки матеріали справи свідчать про невиконання позичальником ОСОБА_1 умов Договору №255752 про надання фінансового кредиту від 16.04.2024 року, відтак позов у частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за тілом кредиту згідно вказаного договору у розмірі 5 000,00 грн., підлягає до задоволення.

Водночас суд враховує, що відповідач подаючи відзив на позовну заяву посилався на застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначаючи про те, що він є військовослужбовцем.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: «У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як убачається з правового висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 12.11.2025 у справі № 754/947/22, з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан».

На підтвердження того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, останній надав копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 19.08.2023 та довідку, що видана ТВО начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 № 22/511 від 25.09.2025 в якій вказано, що ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) виклав тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи, що на відповідача, як військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов висновку, що до нього не можуть застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсотки по кредиту, а також нараховані комісії та пеня, стягненню не підлягають, оскільки таке нарахування не відповідає вимогам закону.

Однак, оскільки відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором, тому необхідно задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5 000,00 грн.

Що стосується судових витрат, то суд виходив з такого.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто у розмірі 2 662,40 грн.

Позов задоволено частково (22,73 % від заявленої суми), а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,16 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

На підтвердження судових витрат у вказаному вище розмірі до суду подано: копію Договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року (а.с. 24-25), копія Додаткової угоди №255752 до Договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01.07.2026, детальний опис робіт (а.с. 18), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (а.с. 10) та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 37).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення таких витрат.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським бюро послуг, врахувавши часткове задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та конкретним обставинам справи.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд стягнути на його користь понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог до відзиву надано договір про надання правової допомоги від 09.09.2026 року,, квитанцію № 1611 від 09.09.2026 року на суму 9000,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 09.09.2026 року, детальний опис робіт виконаних адвокатом.

Зокрема згідно вищевказаного детального опису наданих робіт адвокатом були надані відповідачу наступні послуги: надання усної консультації 1500,00 грн., підготовка та написання заяви по суті- відзив по справі 7500,00 грн.

Разом із тим, на переконання суду витрати, які полягають у підготовці відзиву на позов, покладенню на позивача не підлягають, а тому на думку суду доцільність цих витрат необґрунтована.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу у вигляді усної консультації на суму 1500 грн., то суд вважає, витрати у вказаному розмірі неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг.

Таким чином, виходячи з викладеного та пропорційності розміру задоволених позовних вимог, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.141,280-282, 284, 288 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 255752 від 16.04.2024 року у сумі 5 000,00 грн. та судові витрати в сумі 2605,16 грн, що складаються з судового збору в сумі 605,16 грн. та витрат понесених на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, (код ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи, в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2026 року.

Головуючий: В. Г. Черков