Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №369/15302/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15302/24

Провадження № 2/369/1897/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судового засідання Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Державний нотаріус Вишневої державної нотаріальної контори Білінець Ольга Павлівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Державний нотаріус Вишневої державної нотаріальної контори Білінець Ольга Павлівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у селищі міського типу Новотроїцьке, Волноваського району Донецької області, на тимчасово окупованій території, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.08.2023 по справі №369/12479/23 про встановлення факту смерті та копією Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.11.2023 року. Після його смерті відкрилася спадщина на грошові кошти (суми неотриманої пенсії). Він є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.01.2024 року.

25.07.2024 року звернувся до Вишневої державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме на грошові кошти (недоотриману пенсію), що розташована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, сума грошових коштів недоотриманої пенсії за період з 01.03.2022 по 31.07.2023 року, складає 63 332 (шістдесят три тисячі триста тридцять дві) гривні 67 копійок. Проте 25.07.2024 року ОСОБА_1 , отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Тому вважає своє право порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.

З урахуванням уточненої заяви, просив суд:

визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти (недоотриману пенсію), що розташовані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010), сума залишку яких становить 63 332,67 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 42 221 гривня 78 копійок.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2024 року, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; витребувано у Вишневій державній нотаріальній конторі належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована у спадковому реєстрі за № 72364180 від 26 квітня 2024 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.10.2024 року, відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, подано відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з доводами позивача, вказали, що право на спадкування вирішується при прийнятті спадщини у нотаріальній конторі. Нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину. Коім того, позивач не звертався до управління щодо виплат та управлінням жодних рішень не приймалось. Тому жодних прав позивача відповідачем не порушено. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 1511 від 04.12.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/15302/24 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

09.12.2025 року, Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу №369/15302/24 прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С.

18 березня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог. Остаточно просили суд:

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на грошові кошти (недоотриману пенсію), що розташовані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, сума залишку яких становить 42 221 (сорок дві тисячі двісті двадцять одна) гривня 78 копійок, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 42 221 (сорок дві тисячі двісті двадцять одна) гривня 78 копійок.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, подали заяву про розгляд справи без їхньої участі.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на останню відому адресу зареєстрованого проживання. Конверти повертались з відміткою «Адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Додатково відповідач повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлень та розміщенням оголошенням на сайті суду. Також сторони мають можливість дізнатись про час розгляду справи з офіційного сайту суду. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення чи повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання або без зазначення причини невручення. Жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.

Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у селищі Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, на тимчасово окупованій території, помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.08.2023 по справі №369/12479/23 про встановлення факту смерті та копією Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.11.2023 року.

ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.01.2024 року.

Відповідно до Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3244-7001845316 від 25.07.2023 року, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

26.04.2024 року, Вишневою державною нотаріальною конторою було зареєстровано спадкову справу після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , зареєстровану у спадковому реєстрі за номером №72364180, номер у нотаріуса №130/2024, що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №76774306 від 26.04.2024 року.

25.07.2024 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Вишневої державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме на грошові кошти (недоотриману пенсію), що розташована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, сума грошових коштів недоотриманої пенсії за період з 01.03.2022 по 31.07.2023 року, складає 63 332 (шістдесят три тисячі триста тридцять дві) гривні 67 копійок.

Проте 25.07.2024 року ОСОБА_1 , отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з нижче вказаних підстав.

Згідно з ч. 3. ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 4.9. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 N? 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п. 4.14. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов?язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до ч. 1 статті 1278 Цивільного кодексу України, частки кожного спадкоємця є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Оскільки до спадкової справи нe подана довідка з останнього місця проживання реєстрації померлої, неможливо встановити факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями, у тому числі сином померлого – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який міг би прийняти спадщину відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України, згідно якої спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців не заявив про відмову від неї.

В зв?язку з цим неможливо встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину, а також визначити частку у спадщині кожного з спадкомців.

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №76774343, сформованою державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Білінець О.П. 26.04.2024 року, інформація щодо посвідчення заповіту від імені померлого, відсутня.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 07.08.1976 року та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_4 .

Відповідно спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , є сини: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 .

В матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_2 від 26.04.2026 року про відмову від прийняття спадщини, в якій вона звернулася до Вишневої державної нотаріальної контори Київської області та зазначила про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 на користь сина померлого – ОСОБА_1 .

Докази прийняття спадщини ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Відповідач протягом розгляду справи письмового відзиву не подав.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю.

Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою впродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

У постанові від 06 липня 2020р. у справі № 750/8819/19 Верховний Суд зауважив, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 р. у справі № 428/5418/18, від 31.10.2022 р. у справі № 727/12371/21, від 28.04.2022 р. у справі № 428/3913/20.

Отже, позивач має право на отримання суми пенсії, що належала пенсіонерові та залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, і спадкоємець відповідно до положень ст.1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом, без будь-яких обмежень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 р. у справі № 243/13575/19.

Відповідно до ч.1 ст. 15, п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем в ході розгляду справи вимоги позивача не спростовано та не надано з цього приводу будь-яких належних доказів.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Державний нотаріус Вишневої державної нотаріальної контори Білінець Ольга Павлівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом-задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти (недоотриману пенсію), що розташовані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010), сума залишку яких становить 42 221,78 грн. (сорок дві тисячі двісті двадцять одна гривня 78 копійок), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_1 42 221,78 грн. (сорок дві тисячі двісті двадцять одна гривня 78 копійок).

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2

Інформація про відповідача 1: Головне Управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл.Соборна, 3.

Інформація про відповідача 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2

Інформація про відповідача 3: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Інформація про третю особу: Державний нотаріус Вишневої державної нотаріальної контори Білінець Ольга Павлівна, адреса: 08134, Київська область, Бучанський район, м.Вишневе, вул.Лесі Українки, 86.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ