Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №369/19575/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19575/24

Провадження № 2/369/2348/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу № 369/19575/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 25 грудня 2023 року між ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_2 (Відповідач) був укладений договір позики, за яким відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США та 20 000 гривень, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на момент надання позики, а саме 25.12.2023 року складало 85 105 грн (2 000 дол. – сума позики * 37,5525 – курс української гривні до 1 долара США = 75 105 грн + 20 000 грн) і зобов`язався повернути їх до 31 квітня 2024 року.

Вказані обставини підтверджуються розпискою, власноручно написаною відповідачем.

Після довготривалих листувань відповідач лише один раз здійснив повернення боргу у розмірі 20 000 грн, але борг у 2 000 доларів США так і залишився по теперішній час не повернутий.

Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується його підписом на розписці із зазначенням слів «одержав».

Всі вимоги позивача до відповідача щодо повернення позики відповідач не виконав, не повернув позивачу грошові кошти.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП/ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП/ІПН НОМЕР_2 ) - заборгованість за розпискою в розмірі 82 696,20 грн та 1 211,20 грн судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання 14.04.2026 року не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача. Оригінал боргової розписки від 25.12.2023 року суду для огляду не надала.

Відповідач у судове засідання 14.04.2026 року не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позов до суду не подав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як посилається позивач, 25 грудня 2023 року між ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_2 (Відповідач) був укладений договір позики, за яким відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США та 20 000 гривень, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на момент надання позики, а саме 25.12.2023 року складало 85 105 грн (2 000 дол. – сума позики * 37,5525 – курс української гривні до 1 долара США = 75 105 грн + 20 000 грн) і зобов`язався повернути їх до 31 квітня 2024 року.

Вказані обставини підтверджуються розпискою, власноручно написаною відповідачем.

Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується його підписом на розписці із зазначенням слів «одержав».

Після довготривалих листувань відповідач лише один раз здійснив повернення боргу у розмірі 20 000 грн, але борг у 2 000 доларів США так і залишився по теперішній час не повернутий.

Всі вимоги позивача до відповідача щодо повернення позики відповідач не виконав, не повернув позивачу грошові кошти.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1,3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч.1 ст. 207 ЦК України слід зазначити, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд встановив, що позивач у судові засідання 26.05.2025 року та 14.04.2026 року не з`явилася, оригінал боргової розписки від 25.12.2023 року не надала суду.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту укладення договору позики між позивачем та відповідачем, що є підставою для відмови у позові повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 76-89, 141, 258-273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою – відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 30.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко