Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №369/3848/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3848/26

Провадження № 2/369/10026/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н. С.,

секретаря Худинець Д.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю, але шлюб між ними не реєструвався. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дитина - ОСОБА_7 . При реєстрації народження доньки запис про батька був зроблений зі її слів, тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідач з народження ставиться до ОСОБА_8 як до рідної дочки, вони спілкуються, проводять час разом, він купує деякі речі. Донька Позивача та Відповідач зараз називають один одного як батько та дочка відповідно.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст .126 Сімейного кодексу України). Відповідач не може добровільно, в позасудовому порядку, подавати заяву про реєстрацію його як батька до органу державної реєстрації актів цивільного стану, через що Позивач змушена звертатися до суду з позовом про визнання батьківства.

Вказала, що з ОСОБА_3 разом не проживають з 2022 року. Після припинення спільного проживання їхня донька проживає разом із нею. Але відповідач приїздив до доньки, матеріальну допомогу на її утримання надавав. Втім, згодом Відповідач мобілізувався до лав Збройних сил України, але продовжував спілкуватись з нею та дочкою. 21.05.2025 ОСОБА_3 , зник безвісті в зоні проведення бойових дій, але його матір ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжує спілкуватись з Позивачем, визнає ОСОБА_7 своєю онукою, донькою її сина ОСОБА_3 та готова підтвердити дані факти в судовому порядку та надати власний біологічний матеріал для проведення ДНК експертизи. Вказані факти підтверджуються поданими до суду копією Сповіщення сім`ї про зникнення безвісти ОСОБА_3 .

Просила суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та зобов`язати Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 316 від 01.04.2020 про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом: вказати в графі батько « ОСОБА_3 громадянин України».

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 04 березня 2026 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання.

У підготовчому судовому засіданні 28 травня 2026 року протокольною ухвалою у якості третіх осіб залучено: ОСОБА_4 – мати ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , – неповнолітня донька ОСОБА_3 , інтереси якої представляє законний представник - ОСОБА_5 , Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2026 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

07 липня 2026 року позивач подала суду висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження від 25.06.2026 номер 54956 між ОСОБА_7 та матір`ю Відповідача ОСОБА_4 . На вирішення якого поставлено наступне запитання: Чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та якою є ймовірність такого рідства? Проведення експертизи було проведено експертами Медико-генетичного центру «Мама Папа» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська,2/21), які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, передбачену ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України.

При розгляді справи ОСОБА_1 та її представник адвокат – Король А.С. позов підтримали, просили його задовольнити. Також подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

У судове засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 не з`явились. Про час місце розгляду справи повідомлені належним чином. Письмового відзиву, заперечень, пояснень до суду не надходило. Причини неявки суду не повідомлено.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статтей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З пояснень позивачки вбачається, що у період починаючи з квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існували стосунки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_7 , що підтверджено Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (назва відділу державної реєстрації актів цивільного стану), актовий запис № 316 від 01.04.2020), у якому у графі «Батьки» зазначено: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , не заперечує того, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є спільною дитиною ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

З метою встановлення біологічного рідства за заявою ОСОБА_1 проведено експертизу ДНК, за результатами якої вбачається, що вірогідність підтвердження, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складає величину не менше ніж 99,99%. Указане зазначено у висновку судового експерта Медико-генетичного центру «Мама Папа» від 25 червня 2026 року №54956.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 51 Конституції України, яка кореспондується з частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 121 СК України установлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Водночас статтею 129 СК України врегульовано порядок вирішення спору про визнання батьківства.

У цій справі, судом установлено, що при реєстрації народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відомості про батька дитини записані за вказівкою матері на підставі положень частини першої статті 135 СК України.

У пункті 10 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постанові від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Вказані висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 10листопада 2022 року у справі №444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі №205/5698/21, від 20 вересня 2024 року у справі №183/2690/21.

При цьому, в якості доказів батьківства можуть розглядатися різноманітні документи (листи, заяви за місцем роботи про надання матеріальної допомоги тощо), усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме позивач (див. постанову Верховного Суду від 10листопада 2022 року у справі №444/526/18).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Так, висновком експерта від 25 червня 2026 року №54956 підтверджується те, що ОСОБА_4 є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею дитини ОСОБА_7 . Більш того, позивач та третя особа ОСОБА_4 не заперечують цього факту і просять суд визнати відповідача батьком їх спільної дитини. Крім того, суду подані також спільні фото ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_10 .

З урахуванням викладеного вище, суд уважає за можливе позов ОСОБА_1 у цій частині задовольнити та визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; та необхідно внести зміни до актового запису № 316 від 01.04.2020 про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом: вказати в графі батько « ОСОБА_3 громадянин України».

Що стосується вимог позову про залишення прізвища дитини, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27лютого 1991 року №789-ХІІ визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частини друга, третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої, третьої статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення батьківства та внесення відомостей до актового запису про народження дитини про батька дитини самі по собі не є підставою для зміни прізвища дитини (зокрема постанова від 20 жовтня 2023 року у справі №752/11710/21).

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно із частиною п`ятою статті 148 СК України у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.

При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №365/322/17 зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни прізвища дитини, оскільки дитина від народження проживає з матір`ю та має прізвище матері, батьком не доведено необхідність такої зміни, а також того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку. При цьому судами враховано висновок органу опіки та піклування, яким вирішено за доцільне не змінювати прізвище малолітньої дитини, враховуючи емоційний стан дитини, її внутрішній дискомфорт та прив`язаність до матері.

Верховний Суд в постанові від 02 червня 2021 року в справі №759/2921/18 виклав правовий висновок, згідно з яким інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11січня 2023 року у справі №504/4181/17.

Повертаючись до обставин цієї справи, судом ураховується, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, а прізвище дитини було вказано у свідоцтві зі слів матері. Також, дитина проживає разом із матір`ю і остання заперечує щодо зміни прізвища доньки.

Крім того, судом установлено, що вихованням, розвитком та доглядом за дитиною займається її мати, прізвище якої « ОСОБА_11 », а тому суд уважає, що у дитини можуть виникнути психологічні складнощі у випадку, коли її прізвище буде відрізнятись від прізвища матері, у спілкуванні з однолітками та при самоідентифікації в суспільстві.

Тому суд дійшов висновку, що при внесенні змін до актового запису № 316 від 01.04.2020 про народження ОСОБА_8 , 2020 року народження, виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом: вказати в графі батько « ОСОБА_3 громадянин України» залишити дитині ОСОБА_7 прізвище « ОСОБА_11 ». Вимоги про зобовязання вчити дії (внести зміни та видати нове свідоцтво) є по суті передачасними, оскільки підставою для внесення змін є встановлення факту батьківства. Тому в цій частині суд задовольняє вимоги частково.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданої заяви частково.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини – задоволити частково.

Визнати громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Внести зміни до актового запису № 316 від 01 квітня 2020 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилася у місті Києві (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис), в якому у графі батьки зазначити:

«Батько» – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, уродженця м.Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

у графі «Мати» відомості залишити без змін.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ