Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №369/9717/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9717/26

Провадження № 2-а/369/238/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Панченко Алла Віталіївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановила:

представник позивача - адвокат Панченко А.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого просить визнати протиправною та скасувати постанову № 466 про накладення адміністративного стягнення від 02.04.2026 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. 00 коп., та закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 травня 2026 року позивач отримав лист ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4622 від 04 травня 2026 року, до якого була додана постанова № 466 від 02 квітня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 25 500 грн.

Позивач зазначає, що вказану постанову вважає незаконною, оскільки, на його думку, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а під час розгляду справи відповідачем було порушено його право на справедливий розгляд справи та встановлену законом процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Як зазначає позивач, підставою для винесення оскаржуваної постанови стало його неприбуття 10 березня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом для уточнення військово-облікових даних. При цьому, за змістом постанови, відповідач виходив із того, що за місцем роботи позивача ТОВ «ТРЦ Республіка» його було ознайомлено з розпорядженням, повісткою та наказом про оповіщення військовозобов`язаних. Позивач із такими висновками не погоджується та вказує, що у період з 05 по 14 березня 2026 року перебував на лікарняному, а повістку № 6697413 із датою явки 10 березня 2026 року фактично отримав лише 18 березня 2026 року після виходу на роботу. На підтвердження цього посилається на листок непрацездатності та розписку про отримання повістки. У зв`язку з цим позивач стверджує, що станом на 10 березня 2026 року не був належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК та СП та не мав можливості виконати вимогу про прибуття у визначений у повістці строк. Також позивач посилається на те, що роботодавець — ТОВ «ТРЦ Республіка» — після отримання розпорядження відповідача видав наказ від 06 березня 2026 року № 09/ОД «Про оповіщення працівників щодо виклику до ТЦК та СП», яким передбачалося доведення цього наказу до відома позивача у дату його фактичного виходу на роботу після закінчення лікарняного. Листом від 18 березня 2026 року № 244 підприємство повідомило відповідача про перебування позивача на лікарняному та вручення йому повістки саме 18 березня 2026 року. Позивач зазначає, що після отримання цієї інформації відповідач не здійснив його повторного виклику на іншу дату. Позивач також зазначає, що після отримання повістки він самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з`ясування причин виклику та подальших дій. Після цього, за його твердженням, він сформував направлення на військово-лікарську комісію за допомогою застосунку «Резерв+» та 23 березня 2026 року пройшов медичний огляд, відомості про який 08 квітня 2026 року були внесені до реєстру «Оберіг». На думку позивача, цим він вжив необхідних заходів для виконання своїх обов`язків як військовозобов`язаного. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання в оскаржуваній постанові на порушення ним Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, оскільки, на його думку, зазначені Правила встановлюють відповідні обов`язки, зокрема, для державних органів, ТЦК та СП, підприємств, установ та організацій, а не для нього як військовозобов`язаного працівника. При цьому позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не конкретизовано, яку саме норму Правил № 1487 він порушив. Також позивач посилається на те, що відповідач, будучи органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, мав доступ до його персональних даних та можливість їх актуалізації шляхом електронної інформаційної взаємодії. Позивач стверджує, що ще 26 травня 2024 року уточнив свої військово-облікові дані, які, за його твердженням, надалі не змінювалися. У зв`язку з цим вважає, що відповідач не встановив, для уточнення яких саме даних його було викликано та чи могли такі відомості бути отримані в порядку електронної інформаційної взаємодії без його особистої явки. Окремо позивач зазначає про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, він вказує, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не отримував повісток чи іншої інформації про розгляд питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, на його думку, був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, у тому числі надати пояснення, подати докази та скористатися правничою допомогою. Позивач також посилається на несвоєчасне направлення йому копії оскаржуваної постанови. Зазначає, що постанова винесена 02 квітня 2026 року, однак її копію було направлено листом від 04 травня 2026 року та фактично отримано ним лише 13 травня 2026 року. У зв`язку з цим просить поновити строк на її оскарження. На підставі викладеного позивач вважає постанову № 466 від 02 квітня 2026 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення — закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом досліджено письмові докази, надані сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим 20.05.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), має військове звання «солдат» та категорію обліку «військовозобов`язаний». У документі зазначено про наявність бронювання та відстрочки до 22.01.2027. Також містяться відомості про постанову ВЛК від 08.04.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики та зв`язку

Відповідно до листа ТОВ « ТРЦ РЕСПУБЛІКА» від 18.03.2026, товариство отримало розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо оповіщення працівника ОСОБА_1 . У листі зазначено, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «ТРЦ РЕСПУБЛІКА», 05.03.2026 був його вихідним днем, у зв`язку з чим повістку йому було вручено після фактичного виходу на роботу 18.03.2026 року. Також у листі повідомлено про неможливість прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 10.03.2026 з 09:00 в зв`язку з викладеним.

Згідно з наказом ТОВ «ТРЦ РЕСПУБЛІКА» від 06.03.2026, виданим у зв`язку з отриманням відповідного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідальній за ведення військового обліку особі доручено довести до відома ОСОБА_1 зміст відповідного розпорядження, здійснити його оповіщення та забезпечити виконання передбачених наказом заходів.

У матеріалах справи також міститься повістка на ім`я ОСОБА_1 , видана ІНФОРМАЦІЯ_5 . У повістці зазначено відомості щодо виклику ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до постанови тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.04.2026 № 466, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн.

Крім того, матеріали справи містять лист ІНФОРМАЦІЯ_5 , адресований ОСОБА_1 , яким останнього повідомлено про винесення постанови від 02.04.2026 № 466 та необхідність сплати накладеного адміністративного штрафу. У листі зазначено про необхідність направлення документів, що підтверджують сплату штрафу, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Водночас частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно та розсудливо.

Судом встановлено, що постановою тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 квітня 2026 року № 466 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало його неприбуття 10 березня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом для уточнення військово-облікових даних.

Разом із тим суд вважає, що при вирішенні питання про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення відповідач мав встановити не лише факт його неприбуття у визначений у повістці час, а й обставини належного повідомлення позивача про такий виклик, причини його неприбуття, наявність вини, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. При цьому зазначена норма є бланкетною, а тому для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно встановити конкретне порушення особою вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд бере до уваги, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Сам по собі цей факт не є спірним та підтверджується військово-обліковим документом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду тощо.

Отже, законодавством на військовозобов`язаного покладено обов`язок з`явитися за належним викликом до ТЦК та СП. Водночас такий обов`язок виникає за умови належного доведення до особи відповідного виклику, із зазначенням дати, часу та місця явки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Згідно з пунктом 47 Порядку № 1487 у разі отримання підприємством, установою чи організацією розпорядження відповідного ТЦК та СП щодо оповіщення військовозобов`язаних керівник зобов`язаний видати наказ (розпорядження) про оповіщення, довести його до відома відповідних осіб під особистий підпис, вручити їм повістки про явку за викликом, а також письмово повідомити ІНФОРМАЦІЯ_5 про осіб, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або відрядженні.

Таким чином, із наведених положень Порядку № 1487 вбачається, що обов`язок щодо належного оповіщення військовозобов`язаного за місцем роботи покладається, зокрема, на керівника підприємства, а належне виконання такого обов`язку має передувати виникненню у військовозобов`язаного обов`язку прибути за відповідним викликом.

У цьому випадку матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ТРЦ РЕСПУБЛІКА» листом від 18 березня 2026 року повідомило ІНФОРМАЦІЯ_7 про обставини оповіщення ОСОБА_1 та зазначило, що 05 березня 2026 року у зв`язку зі змінним графіком роботи у нього був вихідний день, а повістку було вручено після фактичного виходу на роботу.

Крім того, наказом ТОВ «ТРЦ РЕСПУБЛІКА» від 06 березня 2026 року відповідальній за ведення військового обліку особі було доручено довести відповідне розпорядження до відома ОСОБА_1 у дату його фактичного виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності та здійснити його оповіщення.

Відтак із досліджених судом документів убачається, що на дату, визначену у повістці для явки до ТЦК та СП, позивач не був фактично ознайомлений із нею та не мав можливості своєчасно виконати вимогу щодо прибуття.

При цьому, як убачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у період з 05 по 14 березня 2026 року позивач перебував на лікарняному. Повістку із датою явки 10 березня 2026 року він фактично отримав 18 березня 2026 року, тобто вже після спливу визначеного у ній строку явки.

За таких обставин суд доходить висновку, що саме по собі існування повістки із визначеною в ній датою явки не може свідчити про належне повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП саме 10 березня 2026 року, якщо фактичне вручення такої повістки відбулося лише після зазначеної дати.

При цьому суд враховує, що пунктом 47 Порядку № 1487 прямо передбачено обов`язок підприємства повідомляти відповідний ТЦК та СП про військовозобов`язаних, які тимчасово непрацездатні.

Отже, обставини тимчасової непрацездатності позивача мали бути враховані відповідачем під час вирішення питання про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення та його вини.

Суд також враховує, що після виходу на роботу позивач отримав повістку вже після визначеної в ній дати явки, звернувся до ТЦК та СП для з`ясування подальших дій та, як зазначено у позовній заяві, пройшов військово-лікарську комісію 23 березня 2026 року, відомості про яку були внесені до реєстру 08 квітня 2026 року.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача на порушення позивачем Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487, без конкретизації норми цих Правил, яку саме порушив позивач.

Порядок № 1487 регламентує організацію та ведення військового обліку, визначає, зокрема, обов`язки державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо ведення військового обліку та оповіщення призовників, військовозобов`язаних і резервістів. Пункт 47 цього Порядку встановлює конкретний алгоритм дій підприємства після отримання розпорядження ТЦК та СП про оповіщення працівника.

Тому для притягнення позивача до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відповідач мав чітко встановити, яку саме вимогу законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушив ОСОБА_1 , у чому полягає його протиправна поведінка та якими доказами підтверджується його вина.

Водночас таких обставин оскаржувана постанова не містить, а матеріали справи не дають підстав вважати доведеним факт належного повідомлення позивача про виклик на 10 березня 2026 року.

З огляду на приписи статей 245 та 280 КУпАП саме відповідач при розгляді справи мав з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні відповідна особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити всі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте таких обставин відповідач належним чином не встановив.

Окремо суд оцінює дотримання відповідачем процесуальних прав позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правничою допомогою, а також оскаржити постанову у справі.

Забезпечення реалізації цих прав є складовою встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відтак розгляд справи без належного повідомлення особи про час та місце її розгляду за обставин, коли така особа не скористалася правом на розгляд справи за її відсутності, позбавляє її можливості надати пояснення, подати докази та заявити клопотання.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, за результатами якої 02 квітня 2026 року винесено постанову № 466. Належних доказів такого повідомлення відповідачем суду не надано.

Отже, під час розгляду справи відповідач не забезпечив позивачу можливості реалізувати передбачені статтею 268 КУпАП процесуальні права, що є істотним порушенням установленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки відповідачем не доведено належного повідомлення позивача про виклик на 10 березня 2026 року, а також не встановлено його вини у невиконанні вимоги про явку, суд вважає недоведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

При цьому суд наголошує, що сам факт перебування особи на військовому обліку та існування виданої щодо неї повістки не є достатніми для притягнення її до адміністративної відповідальності, якщо не доведено факт належного вручення повістки до настання визначеного в ній строку явки та наявність вини особи у неприбутті.

Таким чином, оскаржувана постанова № 466 від 02 квітня 2026 року прийнята без належного встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та за відсутності достатніх доказів вини позивача.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи може бути поновлено.

Як встановлено судом, постанову № 466 винесено 02 квітня 2026 року, однак її копію було направлено позивачу листом від 04 травня 2026 року, а фактично отримано ним 13 травня 2026 року. Саме з цієї дати позивач отримав можливість ознайомитися зі змістом постанови та реалізувати право на її оскарження.

Отже, пропуск позивачем установленого статтею 289 КУпАП строку обумовлений не його недбалістю чи бездіяльністю, а несвоєчасним доведенням відповідачем до його відома копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд визнає причини пропуску строку на оскарження постанови поважними, а тому вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 466 від 02 квітня 2026 року.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини, а саме відсутність належного підтвердження своєчасного оповіщення позивача про необхідність явки до ТЦК та СП, перебування його у період, на який припадала дата явки, на лікарняному, отримання повістки вже після визначеної в ній дати явки, невстановлення відповідачем конкретного порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також недотримання процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд доходить висновку про протиправність постанови № 466 від 02 квітня 2026 року.

За наведених обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 466 від 02 квітня 2026 року, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

30.09.2026