Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №363/4432/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"30" вересня 2026 р. Справа № 363/4432/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №712598 від 07.07.2026 року слідує, що 06.07.2026 року о 21 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Вишгород-Десна 20 км. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Тoyota BZ4X, д/н НОМЕР_1 , не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не обрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки Ford Ranger, д/н НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 , який в подальшому по інерції допустив наїзд на автомобіль марки Volkswagen Tiguan, д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п. 12.1, п. 2.3 (б) ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 жодного разу не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Так, ОСОБА_1 до суду неодноразово скерувалися клопотання про перенесення розгляду справи, в яких заявниця щоразу посилалася то на перебування у відпустці, то на лікарняному, то у відрядженні.

Судом, відповідним листом, датованим 15.09.2026 року, який був направлений на ім`я ОСОБА_1 , роз`яснено останній її права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі і особисто з`явитися до суду та/або надіслати на адресу суду свої пояснення та/або заперечення з-приводу обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, ОСОБА_1 свої пояснення та/або заперечення до суду не спрямувала, натомість 29.09.2026 року знову направила суду клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки перебуває у відрядженні. Посилалася знову на те, що бажає особисто взяти участь в судовому засіданні та скористатися правом надати суду пояснення, жодних пояснень з-приводу того чи згодна вона з обставинами, викладеними в протоколі, складеному за ст. 124 КУпАП щодо неї, чи заперечує проти них – не виклала. Крім того, просила суд викликати та допитати свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посилаючись на те, що їх пояснення необхідні для об`єктивного розгляду справи.

Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків, суд зазначає наступне:

Так, відповідно до ч. 1-2 ст. 272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. Отже, учасники судового провадження мають право заявляти клопотання про виклик свідків, проте таке клопотання має бути належним чином обґрунтованим, а саме наведено: які саме обставини особа має довести або спростувати перед судом за допомогою показів свідка, про виклик якого клопоче. Заявляючи клопотання (заяву) про виклик свідка необхідно обґрунтувати необхідність виклику свідка; повідомити питання, які неможливо з`ясувати без допиту свідка; навести обставини, які мають значення для справи, та які заявник намагається довести, заперечуючи проти факту вчинення адміністративного правопорушення, та які неможливо встановити без відповідних пояснень свідка.

ОСОБА_1 не обґрунтовано необхідність виклику та допиту вказаних осіб в якості свідків,

отже остання не довела перед судом яким чином показання свідків можуть вплинути на правильність розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Суд враховує, що неодноразове подання ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду цієї справи в даному випадку може свідчити про затягування її розгляду та суперечить принципу розумності строків судового провадження, передбаченому чинним процесуальним законодавством України.

При цьому суд звертає увагу на те, що вказаний матеріал надійшов до суду 14.07.2026 року і станом на 30.09.2026 року ОСОБА_1 до суду жодного разу не прибула, свої пояснення щодо обставин, викладених в протоколі суду не надала, кожного разу спрямовуючи безпосередньо перед призначеним засіданням клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов`язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд зазначає, що сам по собі факт направлення до суду клопотань про відкладення, не зазначаючи своєї позиції щодо обставин, викладених в протоколі, не є безумовною підставою для відкладення розгляду цієї справи, оскільки ОСОБА_1 не була позбавлена можливості завчасно подати відповідні докази, пояснення чи заяви, а також забезпечити свою участь у судовому засіданні особисто або через представника, надати суду заперечення щодо обставин, викладених в протоколі.

А відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Таким чином, зі змісту ст. 124 КУпАП слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження зокрема транспортних засобів.

Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин:

- встановлення факту порушення особою ПДР,

- наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна,

- причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Диспозиція сформульованих у ст. 124 КУпАП норм є бланкетною, а тому обставинами, що підлягають з`ясуванню, є те, в чому саме виразилося порушення особою правил дорожнього руху і, чи наявна вина особи у цих порушеннях.

Стаття 14 ЗУ "Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.3 (б) ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Так, згідно п. 12.1 ПДР України – під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП - у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції ст. 124 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №712598 від 07.07.2026 року підтверджується, що 06.07.2026 року о 21 год. 00 хв. на автодорозі Київ-Вишгород-Десна 20 км. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Тoyota BZ4X, д/н НОМЕР_1 , не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не обрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки Ford Ranger, д/н НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 , який в подальшому по інерції допустив наїзд на автомобіль марки Volkswagen Tiguan, д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п. 12.1 та п. 2.3 (б) ПДР України.

Зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 , в ньому відображені необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості.

Так, протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Зміст зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вказує на факт роз`яснення процесуальних прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що зроблена відмітка у протоколі.

Вказаний протокол підписано особою, що його склала та самою ОСОБА_1 .

Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржувала у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання відносно неї цього протоколу у справі також відсутні.

А відтак, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №712598 від 07.07.2026 року відповідає вимогам, установленим ст. 256 КУпАП та Інструкції за №1376.

Так, зі змісту письмових пояснень водія ОСОБА_1 , доданих до протоколу вбачається, що вона керувала зазначеним транспортним засобом та рухалася у лівій смузі автодороги Київ–Вишгород–Десна зі швидкістю близько 110 км/год. Попереду неї, в тому ж напрямку рухався автомобіль марки Ford. ОСОБА_1 почала перестроюватися в другу смугу, цей автомобіль почав повертатись до першої смуги та, несподівано здійснив маневр і у зв`язку із різкою зміною напрямку руху цього автомобіля, ОСОБА_1 почала різко гальмувати та намагалася змінити напрямок руху в правий бік, однак через коротку відстань та занадто різкий маневр зіткнення уникнути не вдалося.

В той же час, факт порушення водієм ОСОБА_1 06.07.2026 року ПДР України, що в свою чергу спричинило пошкодження транспортних засобів, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №712598 від 07.07.2026 року, що був складений у її присутності та підписаний останньою,

- схемою місця ДТП від 06.07.2026 року, яку ОСОБА_1 підписала без зауважень та заперечень

- поясненнями водія ОСОБА_3 , який зазначав, що 06.07.2026 року виїжджав з лісової дороги на дорогу Київ-Вишгоро-Десна та знаходячись на узбіччі в нього в`їхав автомобіль марки Ford, що повертав на лісову дорогу, позаду нього, на великій швидкості в`їхав автомобіль марки Тoyota BZ4X,

- поясненнями водія ОСОБА_2 , з яких слідує, що він 06.07.2026 року їхав по трасі Київ-Вишгород, перед тим як виконати поворот праворуч, пропустив автомобіль, що виїжджав з повороту, в який він мав намір повернути, пересвідчився в дзеркалі заднього виду, включив правий поворот і почав виконувати маневр повороту, взяв радіус трохи більший, виїхавши частково на ліву смугу, оскільки поворот занадто крутий і в цей час в нього на дуже великій швидкості в`їхав водій автомобіля марки Тoyota BZ4X, внаслідок чого він зачепив автомобіль марки Volkswagen Tiguan, д/н НОМЕР_3 . ОСОБА_2 запитав водійку автомобіля Тoyota BZ4X навіщо вона їхала на такій швидкості, на що остання відповіла – яка різниця.

- фотокопією посвідчення водія ОСОБА_1 з порталу «ДІЯ»,

- витягом з ІПС МВС України «Армор».

Крім того, 15.09.2026 року від представника водія ОСОБА_2 – адвоката Ткаченка К.Д. до суду спрямовані пояснення, з яких слідує, що ОСОБА_2 несе службу в ЗСУ та не має можливості з`явитися до суду особисто, в той же час ОСОБА_2 підтримує свої пояснення, додані до протоколу, складеному відносно ОСОБА_1 та стверджує, що ДТП сталася саме за таких обставин, як він вказував у поясненнях, тобто він рухався на автомобілі марки Ford, здійснював маневр повороту праворуч, переконався що це буде безпечно для інших учасників руху, ввімкнув відповідний показчик повороту та розпочав безпосередньо сам маневр і відчув як в нього ззаду в`їхав інший автомобіль, що рухався на великій швидкості під керуванням ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вважає, що ДТП відбулося внаслідок перевищення швидкості водієм ОСОБА_1 та внаслідок недотримання нею безпечної дистанції і не вжиття заходів гальмування. Представник Мамілова Б.С. звернув увагу суду на те, що справа розглядається з липня 2026 року і постійні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи слід вважати як затягування розгляду з метою уникнення відповідальності.

В судове засідання 30.09.2026 року ОСОБА_3 надав письмові пояснення, в яких повністю підтвердив раніше подані ним пояснення та зазначав, що він перебував на узбіччі, як автомобіль марки Тoyota BZ4X на великій швидкості в`їхав в автомобіль марки Ford, після чого цей автомобіль розвернуло та знесло в бік автомобіля ОСОБА_3 , пошкодивши ліву сторону.

Факт вчинення правопорушення повинен бути доведений та перевірений за допомогою протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколів про вилучення речей і документів, а також інших документів.

В цьому контексті суд зазначає наступне:

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку особи уповноваженої на складання протоколу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень, у даному випадку суб`єкт уповноважений на складня протоколу в особі уповноважених на це представників.

Під час розгляду зазначеної справи в суді було доведено винуватість ОСОБА_1 в порушенні нею ПДР України та як наслідок вчинення правопорушення за ст. 124 КУпАП, оскільки поясненнями учасників ДТП,

схемою місця ДТП, підтверджено, що в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. п. 2.3 (б) та 12. 1 ПДР України.

Таким чином судом повно, всебічно, об`єктивно й неупереджено досліджено письмові матеріали, надані уповноваженим правоохоронним органом (протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, пояснення учасників ДТП тощо), які зібрані й задокументовані органом Національної поліції без участі суду.

При цьому суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях водія ОСОБА_1 , що мали місце 06.07.2026 року, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що дії водія ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, вину останньої суд вважає доведеною.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, наслідки вчиненого нею правопорушення та ступінь її вини, відсутність обтяжуючих обставин вчинення правопорушення, суд вважає, що адміністративним стягненням, необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 , у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчиненню нею нових правопорушень повинна бути міра відповідальності у виді штрафу в межах санкції статті, за якою вона притягується до відповідальності.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 33, 40-1, 124, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на користь держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.

Суддя О.П. Дьоміна