Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №359/4647/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/4441/2026

Справа № 359/4647/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В середині квітня 2026 року ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 18 січня 2021 року ТОВ «Партнер Фінанс» уклав з відповідачем договір позики №79/30718235. За яким ТОВ «Партнер Фінанс» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 365 днів повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2% за кожен день користування позикою.

ТОВ «Партнер Фінанс» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 кошти у розмірі 4000 гривень.

В подальшому, на підставі договорів факторингу ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №79/30718235 від 18 січня 2021 року.

Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 33200 гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 28080 гривень 00 копійок, заборгованості за комісією у розмірі 1120 гривень 00 копійок.

Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33200 гривень 00 копійок.

2. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_2 просив проводити розгляд цивільної справи за його відсутності, дана вимога міститься в резолютивній частині позову (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_1 просив застосувати норми ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він являється військовослужбовцем. На цій підставі просив позов задовольнити в частині стягнення з нього тіла кредиту в розмірі 2000 гривень.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.112-113).

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 18 січня 2021 року ТОВ «Партнер Фінанс» уклав з відповідачем договір позики №79/30718235. За яким ТОВ «Партнер Фінанс» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 365 днів повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2% за кожен день користування позикою. (а.с.24-27).

ТОВ «Партнер Фінанс» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 гривень.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 33200 гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 28080 гривень 00 копійок, заборгованості за комісією у розмірі 1120 гривень 00 копійок.

28 грудня 2023 року ТОВ «Партнер Фінанс» уклав з ТОВ «Укрглобал-Фінанс» договір факторингу №28122023 (а.с.50-56). За умовами вказаного договору до ТОВ «Укрглобал-Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією (а.с.98-104).

17 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» уклав з ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» договір факторингу №17-04/ФК-25 (а.с.32-37). За умовами вказаного договору до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру боржників №1 (а.с.80-88).

25 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» уклав з ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» договір факторингу №25-08/ФК-25 (а.с.41-46). За умовами вказаного договору до ТОВ «ЮрКонсалт Груп» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики. Дана обставина підтверджується витягом з реєстру боржників №1 (а.с.89-96).

Заперечуючи проти суми нарахованих відсотків відповідач посилався на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на що суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, тому ТОВ «Партнер Фінанс» та позивач під час дії особливого періоду не мали права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Як зазначено вище, довідкою військової частин підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Зазначене вище щодо правильного застосування положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повністю узгоджується з правовими висновками, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд в обов`язковому порядку має враховувати при застосуванні норм права у спірних правовідносинах, що викладені в таких постановах: від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18); від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18); від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18); від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18); від 04 вересня 2019 року у справі №554/10264/17 (провадження № 61-42778св18); від 18 січня 2023 року справа № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22).

Зокрема, суд Касаційної інстанції при застосуванні положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» переглядаючи законність та обґрунтованість рішення судів нижчих інстанцій по суті заявлених учасниками справи касаційних вимог щодо права військовослужбовця та членом їх сімей на звільнення від нарахованих штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом дійшов до наступного правового висновку.

Отже, суд ухвалюючи рішення бере до уваги, що у відповідача ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом на підставі ч.15 ст.4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зі змісту розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 також виник борг по сплаті комісії за надання позики в розмірі 1120 гривень 00 копійок. Однак сутність комісії за надання кредиту полягає в оплаті за користування чужими грошовими коштами. Правова природа такої комісії є тотожною правовій природі процентів за користування кредитом. Чинним цивільним законодавством України не передбачено подвійне стягнення боргу по сплаті процентів за користування кредитом. Тому борг по сплаті комісії за надання кредиту в розмірі 1120 гривень 00 копійок підлягає виключенню із загального боргу за договором позики.

Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 4000 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог, слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції №449 від 17 квітня 2026 року (а.с.67) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» сплатив судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Оскільки позов ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» задоволено частково, а саме на 12,04 % (4000 / 33200 х 100)), то суд вважає за необхідне стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 320 гривень 55 копійок ((2662,4/100) х 12,04%) грн.

Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Горобей Р.Г. на підставі договору про надання правової допомоги №45714110 від 10 грудня 2025 року (а.с.59-63).

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) (а.с.23) ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» понесла витрати на оплату правової допомоги у розмірі 6000 гривень.

Отже враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то й заявлені позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу підлягають задоволенню на 12,04%, що становить 722 гривні 40 копійок (6000/ 100 х 12,04%).

На підставі викладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.3, ч.3, ч.6 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» витрати на оплату судового збору у розмірі 320 гривень 55 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 722 гривні 40 копійок, а всього 1042 гривні 95 копійок.

В задоволенні позову про стягнення грошових коштів у більшому розмірі, відмовити.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс», місцезнаходження за адресою: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька 17-Б, оф.503, код ЄДРПОУ 45714110.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Дата складення повного рішення суду – 13 серпня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський