Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №359/2224/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/379/2026

Справа №359/2224/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Наприкінці лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що протягом трьох років з 01 вересня 2021 року по 01 вересня 2024 року вона передала ОСОБА_2 в борг грошові кошти у загальному розмірі 220000 доларів США, про що 31 вересня 2024 року ОСОБА_2 була складена письмова розписка. Вказаною розпискою ОСОБА_2 зобов`язався повернути грошові кошти протягом двох-чотирьох місяців. Незважаючи на це, станом на день звернення до суду з даним позовом ОСОБА_2 не повернув грошові кошти. Станом на день укладення договору позики ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Тому грошові кошти, отримані в позику в інтересах сім`ї. З цієї підстави ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 борг за договором позики у розмірі 220000 доларів США.

2. Ставлення сторін до пред`явленого позову.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримала пред`явлений позов та просила суд його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_3 , надав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував тим, що до пред`явлення даного позову ОСОБА_3 не була обізнана про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 отримував в борг грошові кошти від ОСОБА_1 . Відповідач ніколи не надавала своєї згоди на укладення вказаного договору позики та не витрачала грошові кошти, отримані в борг, в інтересах сім`ї. Тому відповідачу не відомо на які потреб та на які власні бізнес-проекти ОСОБА_2 брав в борг грошові кошти, протягом часу спільного проживання як подружжя. ОСОБА_2 не був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Тому представник відповідача ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні пред`явленого позову у повному обсязі.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився та про своє ставлення до пред`явленого позову не повідомив.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с.34-35).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_6 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.49-50).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.72-73).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.104-105).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.119).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.127-128).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_8 про поновлення строку для подання письмових доказів, а також про виклик у судове засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.144-145).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.160-161).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про допит ОСОБА_3 в якості свідка (а.с.176-177).

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 31 вересня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. За умовами якого протягом трьох років ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти на різні потреби та власні бізнес-проекти у розмірі 220000 доларів США, які зобов`язався повернути протягом двох-чотирьох місяців. Факт одержання грошових коштів ОСОБА_2 підтверджується копією розписки від 31 вересня 2024 року (а.с.8).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, гл.8 «Право спільної сумісної власності подружжя» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов`язки подружжя» СК України.

5. Норми права та судова практика, якими керується суд при вирішенні спору.

У відповідності до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

За змістом ст.545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19) у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Тотожні за змістом висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) та №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч.2 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №14-712цс19 та Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі №14-127цс20 якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Згідно з вимогами ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що договір позики від 31 вересня 2024 року був укладений ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, виданого 31 червня 2022 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Меленною Т.К., зареєстрованого в реєстрі за №700 (а.с.9), згідно якого 27 грудня 2002 року Вишеньківською сільською радою Бориспільського району Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 09 січня 2025 року Бориспільським ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області ЦМЦМЮ (м. Київ) (а.с.77), згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб, про що 09 січня 2025 року був складений відповідний актовий запис №3.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_2 був другом сім`ї. ОСОБА_2 позичав грошові кошти на якісь свої операції, але потім повертав кошти. З часом ОСОБА_2 почав брати в борг грошові кошти та не повертати, пояснюючи це тим, що не пам`ятає для чого брав в борг. Наприкінці вересня 2024 року власноручно ОСОБА_2 була написана розписка в присутності свідка. ОСОБА_3 доводиться дружиною ОСОБА_2 . Вона особисто боргову розписку не писала та кошти в борг не брала. Проте, боргова розписка ОСОБА_2 була написана в присутності дружини ОСОБА_11 та дочки ОСОБА_12 . Свідку відомо про те, що в борг ОСОБА_2 брав грошові кошти для придбання автомобіля для роботи, купівлі земельної ділянки та навчання дочки. Останній раз свідок бачив ОСОБА_2 через два місяці після написання розписки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він доводиться сусідом ОСОБА_2 . В 2023 році ОСОБА_2 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду та скаржився на часткову втрату пам`яті. Свідок вказав про те, що він також позичав грошові кошти ОСОБА_2 . В подальшому свідку стало відомо про те, що ОСОБА_2 багатьом винен грошові кошти. Свідок перебував на вулиці, коли відбувалась зустріч ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , під час якої останній написав розписку.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач показала, що їй невідомо чим займався її чоловік та невідомо його теперішнє місцезнаходження. 05 січня 2025 року між ними був розірваний шлюб. ОСОБА_2 не спілкується з дитиною. Про існування боргу свідку стало відомо з матеріалів даної цивільної справи. Наприкінці грудня 2024 року позивач вимагала від свідка написати розписку, свідок відмовилась. Під час написання розписки ОСОБА_2 свідок не була присутньою, але ОСОБА_2 повідомив свідку про те, що такої грошової суми не позичав. Протягом 2021-2024 років свідок проживала разом з ОСОБА_2 . Свідок повідомила про те, що з позивачем вона познайомилась приблизно в 2021-2022 роках, та позивач з ОСОБА_2 перебували у довірливих стосунках. Про отримання будь-яких грошових коштів в борг ОСОБА_2 від позивача свідку нічого не відомо.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18 (провадження №61-13953св19) конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Під час отримання в борг грошових коштів відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі. Всупереч вимогам ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 не надали жодного доказу на спростування тієї обставини, що отримані в борг грошові кошти були використані не в інтересах сім`ї, а також тієї обставини, що станом на день укладення договору позики відповідачі не підтримували шлюбних відносин, що свідчить про необізнаність ОСОБА_3 про укладення ОСОБА_2 договору позики. Натомість, як повідомив свідок ОСОБА_9 розписка від 31 вересня 2024 року про отримання в борг грошових коштів ОСОБА_2 була написана в присутності ОСОБА_3 .

З огляду на це, суд приходить до висновку про солідарну відповідальність відповідачів перед ОСОБА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_2 неналежним чином виконував зобов`язання за договором позики. В строк, визначений договором позики, тобто протягом двох-чотирьох місяців, починаючи з 31 вересня 2024 року, ОСОБА_2 не повернув грошові кошти. В матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 виконав свої зобов`язання за договором позики та повернув грошові кошти.

Тому солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 220000 доларів США.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції від 19 лютого 2025 року (а.с.5) вбачається, що при пред`явленні позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 15140 гривень. Позов задоволений. З огляду на це, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі по 7570 гривень з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.61, ч.2 та ч.4 ст.65 СК України, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.6 ст.81, п.1 ч.2 ст.137 ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 220000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 7570 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 7570 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду – 30 вересня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський