Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №357/16080/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16080/26

1-кп/357/1269/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження № 12026111030001400 внесеному до ЄРДР 27.08.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бровки Перші, Андрушівського району, Житомирської області, громадянина України, одруженого, розвідника-оператора 3 розвідувального відділення розвідувального взводу стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

26 серпня 2026 року приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_3 перебував на території лісових насаджень, що поряд із будинком № 237 по вул. Гайок в м. Біла Церква Київської області, де побачив велосипед марки «Corso Kord 26», який залишив малолітній потерпілий ОСОБА_6 , проводячи дозвілля неподалік.

В цей час у ОСОБА_3 виник протиправний намір, спрямований на незаконне заволодіння вказаним велосипедом. Діючи з метою реалізації свого незаконного умислу, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , умисно, з корисливого мотиву, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розуміючи, що його дії мають відкритий характер, розпочав заволодіня велосипедом марки «Corso Kord 26», а саме, покотив його, намагаючись залишити місце вчинення злочину.

Однак, такі протиправні дії були одразу ж помічені потерпілим ОСОБА_6 та його братом ОСОБА_8 , які перебували поруч та звернулись до ОСОБА_3 із вимогою повернути викрадене майно. В свою чергу ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що діє відкрито, не реагуючи на вимогу припинити кримінальне правопорушення, діючи з метою доведення свого протиправного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, до кінця, такі протиправні дії не припинив, та почав втікати з місця вчинення кримінального правопорушення.

Після цього ОСОБА_3 , усвідомлюючи вчинення ним злочину відносно малолітньої дитини та у присутності дитини, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 (батьку малолітнього ОСОБА_6 ) майнової шкоди на суму 8747 гривень 70 копійок.

ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

В підготовчому судовому засідання сторони надали до суду угоду про визнання винуватості, укладену 30.09.2026року, відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , яку сторони просили затвердити.

За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор – ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України – 7 років позбавлення волі.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України. Підстави, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні, та просила суд затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи. Також вважала за доцільне продовжити обвинуваченому обраний запобіжний захід.

Суду надано згоду потерпілого ОСОБА_9 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 – ОСОБА_10 на укладення угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, погодився з встановленими обставинами. Повідомив, що угода підписана ним добровільно, без будь-якого примусу. Просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену міру покарання.

Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Повідомив, що угода підписана ОСОБА_3 добровільно, в його присутності.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, яке, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснено наслідки укладення угоди, а саме обмеження його права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на його користь, крім того, йому роз`яснено наслідки невиконання угоди.

Суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, при її затвердженні враховано відсутність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому та враховуються обставини, що обтяжують покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та у присутності дитини, а також враховуючи, дані про особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні. Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, продовжити до вступу вироку в законну силу.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 314, ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 30.09.2026 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 30.09.2026 року покарання за ч. 4 ст. 186 КК України – 7 років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, продовжити до вступу вироку в законну силу, однак не більше ніж на 60 днів та утримувати його на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з 30 вересня 2026 року.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 27.08.2026 року по 29.09.2026 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Речові докази:

- кросівки чорного кольору, які поміщено до спецпакету та передано на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області - повернути ОСОБА_3 , як власнику майна;

- чоловічу кофту з капюшоном чорного кольору, яку поміщено до спецпакету та передано на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області - повернути ОСОБА_3 , як власнику майна;

- футболку чорного кольору та чоловічі шорти чорного кольору, які поміщено до спецпакету та передано на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області - повернути ОСОБА_3 , як власнику майна;

-велосипед марки «Corso Kord 26», який ереданий на відповідальне зберіганені ОСОБА_9 , залишити у останнього, як у власника майна.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_11