Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №282/1139/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1139/26

Провадження № 2-а/282/25/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Вальчука В.В.,

при секретарі судового засідання Демчук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Чорноус А.А. до Головного управління Національної поліції (ГУНП) в Житомирській області, третя особа на стороні відповідача: Інспектор відділення поліції №2 (м.Чуднів) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старший лейтенант поліції Бабійчук Альона Юріївна про визнання незаконною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування даної постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання незаконною постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування даної постанови. Просить постанову серії ЕНА №7830370 інспектора відділенню поліції №2 (м.Чуднів) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Бабійчук Альони Юріївни про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 (п`ятсот десять) грн. скасувати, як незаконну та закрити провадження. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати за сплату судового збору.

Позов мотивований тим, що постановою серії ЕНА №7830370 інспектора відділення поліції №2 (м.Чуднів) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Бабійчук А.Ю. від 05 вересня 2026 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 (п`ятсот десять) грн. за те, що він нібито 05 вересня 2026 року о 01 годині 14 хвилин в м.Чуднів по вулиці Героїв Майдану, 84 керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.6 ПДР України.

Вважає дану постанову незаконною, протиправною, винесену з грубим порушенням його законних прав та інтересів, виходячи з наступного: під час руху та керування транспортним засобом в даний час ним не здійснювалося будь-яких маневрів щодо зміни руху транспортного засобу, а після подачі працівниками поліції звукового та світового сигналу для зупинки, він не здійснював зміну руху, а тому і включив покажчик правого повороту та зупинився. До даного моменту він не здійснював будь-яких змін напрямку руху, а тому і не було потреб для включення покажчика повороту; посилаючись в постанові про те, що під час керування транспортним засобом ним не подано світловим покажчиком про зміну руху, працівниками поліції не надано належних та допустимих доказів про вказане порушення, хоча під час спілкування з ним, вони наголошували саме на дане порушення; після зупинки, працівники поліції не представилися, як передбачено чинним законодавством.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував, факт інкримінованого йому адміністративного правопорушення будь-якими доказами не стверджується, а позиція працівника поліції є не що інше як припущення та упереджене ставлення з метою покращення своїх показників у роботі, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.

23.09.2026 від Головного управління Національної поліції у Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що причиною зупинки Ковальчука В.І., згідно п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», стало порушення ним вимог п.9.2.б. ПДР.

Отже, на думку представника відповідача оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7830370 від 05.09.2026 винесена у зв`язку із порушенням позивачем ПДР України, цей факт підтверджується матеріалами справи. Доказів неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано не було.

Доказом встановлення вини позивача у порушенні вимог ПДР являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео-докази, що долучаються до відзиву. Переглядом відеозапису із відео-реєстратора зафіксовано рух автомобіля в темну пору доби, а саме «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_1 , який в подальшому здійснив зупинку. Також на відео нагрудного відео-реєстратора поліцейського зафіксовано, що позивачу були роз`яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Водночас за правовою характеристикою, правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП вважається закінченим з моменту допущеного проступку. Не мають значення наступні дії та виправдання порушника. Поліцейський чітко сформулював кваліфікуючу ознаку проступку.

Твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано.

Тому відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення, доводи адміністративного позову не являються суттєвими для вирішення справи. Позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також до відзиву було додано оптичний диск із відеозаписами.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 286 КАС України).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч.1 ст.205, ст. 268 КАС України).

Враховуючи вищевикладене та положення ч.5 ст.262 КАС України, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд визнає за необхідне позовні вимоги задовольнити з таких міркувань.

Судом встановлено, що 05 вересня 2026 інспектором відділення поліції №2 (м.Чуднів) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Бабійчук Альоною Юріївною було винесено постанову серії ЕНА №7830370, якою притягнено позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 510 гривень. Відповідно до постанови, 05.09.2026 о 01:14 год. у м. Чуднів по вул. Героїв Майдану, 84, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Outlander» д.н.з. НОМЕР_2 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б ПДР України - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд виходить з наступного.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.1 ст.3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п.1-2 ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Відповідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, інспектором відділення поліції №2 (м.Чуднів) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Бабійчук А.Ю. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується її висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Так, відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п.9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. В свою чергу, позивач категорично заперечує порушення ним правил дорожнього руху, про які зазначав відповідач.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем надано відеозаписи.

Водночас на дослідженому при розгляді справи відеозаписі факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, не зафіксовано. Відеозапис містить лише момент увімкнення позивачем покажчика повороту, після чого автомобіль зупиняється, адалі йде процедура оформлення працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення. При цьому на відеозаписі зафіксовано, як позивач категорично стверджує, що покажчик повороту ним було увімкнено завчасно.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що встановлюють наявність адміністративного правопорушення та вини позивача у його вчиненні, а тому спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом 11 вересня 2026 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 666,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №4 від 11.09.2026. Водночас станом на дату звернення до суду 11 вересня 2026 року позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року № 10-р(II)/2026 у справі № 3-148/2025(288/25).

З огляду на викладене, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 666,00 грн підлягає поверненню в установленому законом порядку.

На виконання Рішення Конституційного суду № 10-р(II)/2026 від 09.09.2026 (справа № № 3-148/2025(288/25) надлишково сплачена сума судового збору у розмірі 666,00 грн. підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 2, 6, 19-20, 77, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Чорноус А.А. до Головного управління Національної поліції (ГУНП) в Житомирській області, третя особа на стороні відповідача: Інспектор відділення поліції №2 (м.Чуднів) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старший лейтенант поліції Бабійчук Альона Юріївна про визнання незаконною постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування даної постанови - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7830370 від 05.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., винесену інспектором відділення поліції №2 (м.Чуднів) Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Бабійчук А.Ю. - скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, закрити.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) надлишково сплачену суму судового збору відповідно до квитанції про сплату №4 від 11.09.2026 у розмірі 666,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. В. Вальчук