Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №165/559/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/559/26

провадження №2/165/649/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на дитину, стягнення аліментів з матері на утримання дитини,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Улибіна-Вельгус М.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на дитину, стягнення аліментів з матері на утримання дитини. Вимоги обґрунтовує тим, що сторони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, шлюб не реєстрували, в період часу з 2013 року по 2023 рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . Вказує, що відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_4 » у зв?язку із укладенням шлюбу. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2025 року у справі №165/4116/24 присуджено до стягнення аліменти з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 гривень щомісячно, починаючи з 12 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

24.06.2025 року головним державним виконавцем Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 165/4116/24, виданого 17.06.2025. Станом на 31 січня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів становить 9183,33 грн.

Наголошує, що з 03 червня 2025 року син сторін проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання, що підтверджується долученим до позову актом, затвердженим начальником КП «УЖК № 1» Лукашуком 19.02.2026. Вказує, що доглядом за дитиною допомагає матір позивача, оскільки останній мобілізований та проходить військову службу. Зазначає, що позивач перебуває на лікуванні через отриману тяжку травму під час проходженням військової служби.

Стверджує, що в кінці серпня 2025 року відповідач особисто привезла документи для переведення ОСОБА_5 з Київського ліцею до Нововолинського ліцею № 6, у якому він раніше навчався протягом першого-третього класу. На початку вересня 2025 року відповідач відвідала батьківські збори, після чого повернулася назад до м.Києва. За весь тиждень перебування у місті Нововолинську, віідповідач бачилася з сином лише тричі. Зазначає, що відповідач рідко телефонує дитині, здебільшого син дзвонить до неї. На прохання дитини, відповідач поповнює рахунок його мобільного телоефону на 100-200 гривень. Також, на потреби школи нею було здійснено два грошових перекази на суму 1507,54 грн і 2010,05 грн.

Оскільки дитина не проживає з відповідачем та фактично перебуває на утриманні позивача, вважає, що матір втратила право на отримання аліментів, які стягуються на її користь рішенням суду. Проживання сина разом із позивачем та його утримання, що є добровільним виконанням батьківських обов?язків, вважає суттєвою обставиною, яка є підставою для припинення стягнення аліментів з позивача, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом.

Також просить стягувати аліменти на утримання дитини з відповідача на користь позивача, що буде відповідати найкращим інтересам дитини. Наголошує, що для належного утримання дитини необхідні значні кошти, так як потреби дитини зростають. Обов?язкові витрати йдуть на: продукти харчування, одяг, взуття, вітаміни, засоби гігієни, ліки, іграшки, канцтовари, кишенькові кошти. Зазначає, що інших утриманців відповідач не має.

Просить припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2025 року в справі №165/4116/24 з дня звернення з даним позовом до суду. Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред?явлення позовної заяви. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по справі, а саме: судовий збір в розмірі 1331,20 та витрати за отриману професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 не з`явилися, подали заяву, в якій позовні вимоги підтримали в повному об`ємі, просили їх задоволити, щодо постановлення заочного рішення у справі, не заперечили.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судового виклику поштовим зв`язком на зареєстровану адресу проживання, відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата.(а.с.34,35,40). Відповідач не повідомила про причини неявки, правом подати відзив не скористалася, отримувала матеріали позовної заяви та судовий виклик 17.03.2026 в підготовче засідання у справі, призначене на 10:45, 29.04.2026, що підтверджено розпискою з особистим підписом ОСОБА_2 . Клопотань про відкладення розгляду справи, не подавала.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечив щодо ухвалення заочного рішення

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що у сторін є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2025 року у справі №165/4116/24 присуджено до стягнення аліменти з позивача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 (дві тисячі п?ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 12 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 10-11).

Постановою головного державного виконавцця Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ладік О.С. від 24.06.2025 (а.с.12) відкрито виконавче провадження №78442791 з примусового виконання виконавчого листа № 165/4116/24, виданого 17.06.2025.

Відповідно до довідки Володимирського ВДВС у Володимирському районі Волинської області від 19.02.2026 №80 (а.с.13,14) станом на 31 січня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів за вищевказаним виконавчим провадженням становить 9183,33 грн.

Актом обстеження умов проживання, складеним на підставі заяви ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 від 19.02.2026 (а.с.15) щодо обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено що за вказаною адресою з червня 2025 року проживає її неповнолітній онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько якого ОСОБА_1 мобілізований та проходить військову службу. У вказаному акті зазначено, що станом на 19.02.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично спільно проживають без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 16 червня 2025 року і по теперішній час.

ОСОБА_3 є учнем 5-А класу Нововолинського ліцею №6 з 01.09.2025 року, де розпочав навчання 01.09.2021 року і провчився три роки. ОСОБА_9 проживає разом з бабою ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_1 . Батьки не проживають разом, мати ОСОБА_10 проживає у м.Києві, де ОСОБА_11 навчався протягом четвертого класу. Батько неповнолітнього є військовослужбовцем, матір була на батьківських зборах у вересні, з класним керівником спілкується рідко. Вказані обставини підтверджені характеристикою учня 5-а класу Нововолинського ліцею №6 Нововолинської міської ради Волинської області ОСОБА_3 (а.с. 16).

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. 181 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Відповідно норм Сімейного кодексу України, вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів матері дитини. При цьому обов`язок платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів, який рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2025 року у справі №165/4116/24 задоволено та присуджено до стягнення аліменти з позивача ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 (дві тисячі п?ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 12 вересня 2024 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення, відкрито виконавче провадження №78442791.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 частково сплачував аліменти, станом на 31 січня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів за вищевказаним виконавчим провадженням становить 9183,33 грн(а.с.13,14).

При вирішенні цього спору, суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Судом встановлено, що на час розгляду справи, неповнолітня дитина сторін проживає з бабою, матір`ю позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , в належному їй будинку, там також проживає позивач ОСОБА_1 ,який на даний момент є мобілізований та проходив військову службу.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 30.01.2026 № 2026-0130-1251-0610-7 солдат (мобілізований) ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_1 , призваний з 18.12.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав травму, пов`язану з проходженням військової служби, за ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких (а.с.17). Потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. Вказана обставина підтверджується також випискою із медичної карти стаціонарного хворого 2699/2026 КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (а.с.18).

Матір дитини ОСОБА_2 , відповідач у справі, проживає окремо від дитини, не приймає активної участі у вихованні та утриманні сина сторін. Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком та бабою в АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання, навчається у Нововолинському ліцеї №6, (а.с.16).

Існування судового рішення суду від 07.05.2025 року про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки суд оцінює з урахуванням обставин, які змінились після його постановлення, існування такого рішення не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні аліментів на користь того з батьків, з ким на час вирішення нового спору проживає дитина, оскільки керівним принципом у цьому випадку є дотримання найкращих інтересів дитини.

Отже, стягнення з позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить положенням статті 181 СК України за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів.

Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами також відповідає найкращим інтересам дитини.

Вказана позиція викладена у Постанові ВС від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц (провадження № 61-3738св22).

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що слід припинити стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області по справі №165/4116/24 від 07 травня 2025 року з дня звернення з даним позовом, тобто з 24.02.2026.

У Постанові ВС від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18 (провадження № 61-1347св20) вказано, що частиною першою статті 10 СК України передбачено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про звільнення від сплати аліментів, суд виходить з того, що з червня 2025 року настали певні обставини, тобто фактичне проживання дитини з особою, яка зобов`язана сплачувати аліменти на утримання цієї ж дитини на користь особи, з якою дитина на час ухвалення рішення про стягнення аліментів проживала, і настання цих обставин впливає на припинення для позивача сплати періодичних платежів (аліментів) на утримання сина.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З аналізу вказаних норм СК України вбачається, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.

Судом встановлено, що неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з позивачем та фактично знаходиться на його утриманні, відповідач не приймає участь в утриманні неповнолітньої дитини, всупереч ст.81 ЦПК України, належних доказів на підтвердження неможливості надавати матеріальну допомогу позивачу, відповідач суду не надала.

Враховуючи вищезазначені обставини, беручи до уваги докази, надані стороною позивача, встановлені судом фактичні обставини, суд визначає до стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом - 24.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, що буде відповідати інтересам та потребам дитини, забезпечить їй право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 1331,20 грн. понесених витрат на оплату судового збору щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів, що підтверджується документально (а.с.6) та 6000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджені документально (а.с.19-22).

Також до стягнення з відповідача в дохід держави підлягає 1331,20 грн судового збору за позовну вимогу щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Керуючись ст. 12, ст. 13, ст. 141, ст. 263, ст. 264, 430, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. ст.180, 181, 182, 183, 191, 192, 273 Сімейного кодексу України, - суд,, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів, що присудженні до стягнення рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 07 травня 2025 року в справі №165/4116/24, з дня звернення до суду з позовом, тобто з 24 лютого 2026 року.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред?явлення позову - з 24 лютого 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по справі, а саме: судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник позивача: адвокат Улибіна-Вельгус Марта Віталіївна, вул. Героїв ЗСУ, 6/18, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область, РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук