Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №162/746/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/746/26

Провадження № 2-а/162/23/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді Цибень О.В.,

з участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Від представника позивача – адвоката Чехівського Я.О. 27.08.2026 до суду надійшов вказаний позов.

Вимоги обґрунтовані тим, щo постановою № R663376 від 09.08.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників. військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач дійсно до 05.09.2025 був визнаний обмежено придатним до військової служби. 05.09.2025 за результатами проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією Позивача визнано придатним до військової служби. Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», у редакції Закону України від 12.02.2025 № 4235-1Х. установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Таким чином, граничним строком виконання Позивачем відповідного обов`язку було 05.06.2025 включно. Відповідно, з 06.06.2025 Позивач вважається таким, що не виконав у встановлений законом строк обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду та з цей же день є початком перебігу строку притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання такого обов`язку. Оскаржувану постанову винесено лише 09.08.2026, тобто після спливу як тримісячного строку з дня виявлення правопорушення (у даному випадку, постанова мала бути винесена не пізніше 06.12.2025), так і граничного строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУПАП (у даному випадку постанова мала бути винесена не пізніше 05.06.2026). Хоча Позивачем було подано заяву, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, однак це не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку встановити наявність усіх передбачених законом умов для притягнення особи до адміністративної відповідальності, у тому числі дотримання строків, установлених статтею 38 КУпАП. На підставі викладеного просить скасувати оскаржувану постанову та провадження у справі закрити, стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 28.08.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача 17.09.2026 подала до суду письмові пояснення, у яких просила відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. Згідно з відомостями облікової картки військовозобов`язаного та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту – Реєстр), з 03 серпня 2021 року Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21 квітня 2023 року за результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією Позивача визнано «непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час». 30 липня 2026 року Позивач самостійно за допомогою застосунку «Резер +» сформував заяву про визнання вини, що підтверджується витягом з Реєстру у тим самим погодився із вчиненим адміністративним правопорушенням. Таким чином, оскільки згідно наявних в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відомостей було встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами факт порушення Позивачем в даній адміністративній справі законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тому постанова № R663376 від 09 серпня 2026 року винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП з накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн є правомірною та не підлягає скасуванню.

Представник позивача 25.09.2026 подав до суду заперечення, у яких зазначив, що Відповідач не надав жодних заперечень і оцінки доводам Позивача в частині закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Факт визнання вини Позивачем у мобільному застосунку «Резерв+» не має жодного правового значення для виправдання незаконних та необґрунтованих дій Відповідача, оскільки у даному випадку, у силу положень ст. 247 КУпАП, сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює навіть початок провадження у справі, а Відповідач у свою чергу зобов`язаний був винести постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 09.08.2026 винесено постанову № R663376, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Із електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 вбачається, що він визнаний придатний ВЛК 05.09.2025, що стверджується і змістом позовної заяви.

Як слідує з відомостей з ЄДРПВР, наданих відповідачем, 21 квітня 2023 року за результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією Позивача визнано «непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час».

Позивач ОСОБА_1 подав заяву 30 липня 2026 року, у якій зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає, а також надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтвердив, що він ознайомлений зі ст. 65 Конституції України, попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336, 337 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Згідно з статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тобто, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-ІХ від 12.02.2025 (далі за текстом - Закон № 4235-ІХ) були внесені зміни до Закону № 3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Закон № 4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом № 3621-IX, тобто до 04.05.2024, були зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Цим Законом визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку: самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Статтею 279-9 КУпАП передбачено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду, а навпаки 30.07.2026 подав заяву відповідачу в порядку ст. 279-9 КУпАП, в якій повідомив про вчинення ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Факт вчинення адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Також скаржником не заперечується той факт, що відповідно до вимог Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX він не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у вказані терміни (до 05 червня 2025 року).

Отже, позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного в додатку «Резерв+» про визнання вчинення правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Водночас такий спрощений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наявності вказаної заяви, не звільняє керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки при спрощеному розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, від обов`язку перевірити викладені в заяві фактичні дані про визнання особою правопорушення на предмет чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У контексті наведених правових норм, суд погоджується з доводами позивача в тій частині, що заява про визнання провини не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок доказування правомірності покладено саме на відповідача.

За встановлених обставин справи, суд вважає доведеним відповідачем факт невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у період з 04.05.2024 по 05.06.2025.

Поряд із цим, вирішуючи питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в тому числі дотримання відповідачем належної процедури, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями частини першої цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Частина перша статті 38 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Так, як у позовній заяві представник позивача наголошував на тому, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності поза строком, встановленими статтею 38 КУпАП.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.07.2018 у справі № 308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

За приписами частини дев`ятої статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана норма не передбачає інших умов відліку цього строку.

Спірна постанова № R663376 по справі про адміністративне правопорушення датується 09.08.2026.

Адміністративне стягнення накладено на позивача за непроходження (відмову від проходження) повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби з дня набрання чинності Законом № 3621-IX (04 травня 2024) до 05 червня 2025 року включно.

За диспозицією пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX в редакції Закону № 4235-ІХ, непроходження військовозобов`язаним повторного медичного огляду до кінцевої дати, встановленої цим законом – 05.06.2025, утворює склад правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП. Тобто днем вчинення вказаного правопорушення є наступний день після кінцевого строку, тобто 06 червня 2025 року і саме цього дня таке правопорушення вже є завершеним.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов`язується також з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення потрібно вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган (в разі якщо він складається) отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов`язується з днем виявлення правопорушення лише у випадку вчинення триваючого правопорушення, тобто проступку, пов`язаного з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28 лютого 2019 року в справі № 149/2498/17, від 21 листопада 2019 року в справі № 461/1393/16-а.

Однак, як вище встановлено судом, спірне правопорушення не є триваючим правопорушенням, оскільки є вчиненим та завершеним 06 червня 2025 року. Тобто саме з цієї дати необхідно обраховувати строки, встановлені частиною дев`ятої статті 38 КУпАП.

Судом також враховано, що відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1951-VIII від 16.03.2017, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України, одним із основних завдань якого є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (стаття 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Згідно з статтею 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать серед іншого відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку тощо (пункт 17-1 частини першої статті 7 зазначеного вище Закону).

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста згідно з статтею 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» належать відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; про участь у бойових діях; про виконання військового обов`язку; про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів повинна відображатись інформація щодо дати проходження позивачем останнього медичного огляду. Отже, в спірному випадку, в разі проходження позивачем вчасно повторного медичного огляду до 05.06.2025 така інформація мала бути внесена відповідачем до Реєстру. Натомість відомості Реєстру не містять інформації щодо проходження позивачем медичного огляду щодо придатності до виконання військового обов`язку до вказаної дати відповідно до вимог Закону № 3621-IX.

Тобто відповідач повинен був володіти інформацією про непроходження позивачем повторного медичного огляду до 05.06.2025.

Як встановлено судом вище, спірне правопорушення не є триваючим правопорушенням, оскільки є вчиненим та завершеним 06 червня 2025 року.

Будь-яка інша дата щодо дати порушення позивачем військового обліку, ніж в спірному випадку 06 червня 2025 року, з якої потрібно вести відлік строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, з огляду на склад адміністративного правопорушення, носила б суб`єктивний характер, оскільки не відповідала б принципу «правової визначеності» (Legal Certainty) в спірних правовідносинах: особа повинна чітко знати наслідки своєї поведінки, в тому числі й про притягнення її до адміністративної відповідальності та кінцеві строки накладення відповідного стягнення.

Тобто для вказаного завершеного проступку, що мав місце 06.06.2025, дата надходження від позивача через застосунок «Резерв+» заяви про визнання ним адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його не може бути днем виявлення вказаного правопорушення.

Окрім цього, визнання особою проступку по завершенню строків накладення адміністративного стягнення не перериває таких строків, оскільки вони вже завершені на дату такого визнання, і особа вважається такою, яка за строками давності не може бути піддана відповідним заходам адміністративної відповідальності.

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) навів основні аспекти принципу «належного урядування» (Good Governance), який є фундаментальною складової принципу верховенства права (Rule of Law).

Так, ЄСПЛ вказав, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх повноважень щодо фіксації факту порушення позивачем правил військового обліку, враховуючи вимоги принципу «належного урядування», відповідач не повинен отримувати вигоду від своєї триваючої бездіяльності – накладення на позивача адміністративного стягнення за правопорушення, що мало місце 06.06.2025. Тобто поза межами строку накладення відповідного стягнення, з огляду на наведені вище висновки суду щодо дати вчинення вказаного правопорушення та реальну можливість відповідача притягнути ОСОБА_1 до відповідальності в межах строків, встановлених КУпАП.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 665,60 гривень судового збору.

Керуючись ст. 1,9, 251, 255 КУпАП, ст. 72-74, 132, 139, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення № R663376 від 09.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень - скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: адвокат Чехівський Ярослав Олегович (адреса: вул. Левка Лук`яненка, 1В/91, м. Київ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Представник відповідача: Корецька Анна Миколаївна (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ