Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №161/4159/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4159/26

Провадження № 2/161/7401/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Рудської С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1.1. Позиція позивача.

20 лютого 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 листопада 2025 року між сторонами було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу і отримання завдатку щодо житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що на виконання умов попереднього договору нею, як майбутнім покупцем, передано відповідачеві 1 000,00 доларів США завдатку.

Напередодні погодженої дати продажу відповідач відмовилася від укладання основного договору.

Окрім того, після укладення попереднього договору з`ясувалися істотні обставини щодо предмету договору, а саме наявність значної заборгованості за комунальними послугами, а також наявність у будинку зареєстрованих осіб, в тому числі малолітньої дитини.

Посилаючись на вищевикладене, посилаючись на те, що відповідач ухилилася від укладання основного договору, позивач просить суд стягнути з неї 1 000,00 доларів США завдатку в еквіваленті гривні за курсом НБТУ на день подання позову.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач у письмовому відзиві позовні вимоги заперечила. Узагальнені доводи відповідача зводяться до того, що завдаток був повернений нею через ріелтора ФОП ОСОБА_3 , яка супроводжувала оформлення продажу будинку.

ІІ. Мотивувальна частина.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, з таких підстав.

2.1. Встановлені судом фактичні обставини справи, а також зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 06 листопада 2025 року у м. Луцьку між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) у простій письмовій формі укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу і отримання завдатку.

За умовами договору, сторони зобов`язувалися в строк і на умовах цього договору укласти в майбутньому договір купівлі-продажу на належне продавцеві нерухоме майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 .

Ціна відчужуваного нерухомого майна погоджена сторонами становить 55 000,00 доларів США (п.4).

Для гарантії виконання основного договору й підтвердження даної угоди покупець передає продавцеві в момент підписання даного договору суму (завдаток) у розмірі 1 000,00 доларів США (п.5).

З матеріалів справи слідує, що попередній договір нотаріально не посвідчувався.

Отже спірні правовідносини виникли з приводу повернення завдатку, який переданий за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна.

2.2. Позиція суду.

Частиною першою статті 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У частині третій статті 640 ЦК України передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Частиною першою статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З аналізу вищенаведених положень ЦК України слідує, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна має бути укладений у тій самій формі, що і основний договір, тобто, з обов`язковим нотаріальним посвідченням. Недодержання цієї вимоги зумовлює нікчемність такого договору, тобто, недійсність в силу закону.

У розглядуваному випадку, як слідує з матеріалів справи, сторони досягли всіх істотних умов попереднього договору, тобто, такий договір є укладеним. Однак сторони не посвідчили вказаний правочин нотаріально, тому, в силу вимог частини першої статті 220 ЦК України укладений між сторонами правочин є нікчемним (недійсним в силу закону).

Суд зауважує, що відносини між сторонами, зокрема і стосовно повернення отриманих на виконання нікчемного правочину грошових коштів, не регулюються договірним правом, зокрема главою 49 ЦК України «Забезпечення виконання зобов`язання» параграф 5 якої стосується відносин завдатку.

Можливо отримані відповідачем кошти від позивача не є завдатком, в розумінні статті 570 ЦК України і не можуть бути повернуті внаслідок порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком.

Позивач, звертаючись до суду, в якості підстави цього позову вказав, що бажає стягнути з відповідача грошові кошти, саме як завдаток, отриманий на виконання дійсного правочину, який не був виконаний з вини відповідача. Суд не вправі виходити за межі підстав позову та самостійно доповнювати чи розширювати їх зміст. Оскільки можливо отримані відповідачем кошти від позивача не є завдатком, в розумінні статті 570 ЦК України, а укладений між сторонами попередній договір є нікчемним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю.

Позивач не позбавлений права звернутися до суду з тим самим предметом, але з інших підстав, зокрема у зв`язку із застосування наслідків недійсності правочину (ст.216 ЦК України).

Суд також не досліджує питання можливого отримання та повернення грошових коштів між сторонами, оскільки вони мають встановлюватися у спорі про застосування наслідків нікчемного правочину.

Зважаючи на те, що суд відмовив у задоволенні позову, всі судові витрати позивача залишаються за нею.

Керуючись ст.ст. 141, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено та підписано 30 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області С.М. Рудська