Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №154/3396/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3396/26

2/154/1830/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 251600, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 000,00 грн шляхом перерахування коштів на зазначену ним банківську картку.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 251600 від 19 лютого 2024 року.

Посилаючись на набуття права вимоги за вказаним кредитним договором, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 32 827,20 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 077,20 грн - заборгованість за процентами, 1 750,00 грн - заборгованість за комісією та 14 000,00 грн - заборгованість за пенею.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заперечень проти заявлених позовних вимог та доказів на їх спростування до суду не надав.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства «А-БАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 , відповідного банківського рахунку та руху коштів у частині операції із зарахування кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн.

15 вересня 2026 року на виконання ухвали суду від АТ «А-БАНК» надійшли витребувані докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 07 вересня 2026 року представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подав заяву, в якій просив проводити судові засідання за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та зазначив, що проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання рекомендованого поштового відправлення. Причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. Правом на подання відзиву на позовну заяву та доказів на спростування позовних вимог не скористався.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявку без повідомлення причин, неподання ним відзиву, а також відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

19 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 251600. У договорі зазначено паспортні дані відповідача - серія НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надавався строком на 90 днів - до 18 травня 2024 року. Строк дії договору також визначено у 90 днів, однак передбачено, що він у будь-якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договором передбачено, що клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту.

Пунктом 1.3 договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 803 % річних, що відповідає 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування ним. Також передбачено, що без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку.

Відповідно до пункту 1.4 договору за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок та юридичне оформлення, клієнт зобов`язався сплатити товариству комісію у розмірі 25 % від суми фінансового кредиту, що при сумі кредиту 7 000,00 грн становить 1 750,00 грн.

За умовами пункту 1.5 договору кредит надається клієнту у безготівковій формі в національній валюті на реквізити банківської платіжної картки, зазначеної клієнтом. Пунктом 1.6 визначено, що датою укладення договору є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, розміщена на вебсайті товариства.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору. До складу заборгованості за договором віднесено суму кредиту, комісію, передбачену пунктом 1.4, проценти за користування кредитом, а також нараховані штраф та/або пеню у разі їх наявності. Проценти нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом на залишок заборгованості, починаючи з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості включно.

Пунктом 3.4 договору визначено черговість погашення заборгованості. За відсутності прострочення кошти спрямовуються спочатку на сплату комісії, потім процентів та після цього - на повернення суми кредиту. У разі виникнення простроченої заборгованості кошти спрямовуються насамперед на сплату пені, у другу чергу - комісії, у третю - процентів та у четверту - на повернення суми кредиту.

Згідно з пунктом 3.5 договору денна процентна ставка за договором визначена у розмірі 2,48 % від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. У договорі зазначено, що цей показник розрахований з урахуванням 2,2 % процентів за кожен день користування кредитом та комісії у розмірі 25 % від суми кредиту, розподіленої на 90 днів строку кредитування.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі неповернення кредиту у строк, визначений пунктом 1.2 договору, клієнт зобов`язаний сплатити товариству пеню у розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Водночас договором передбачено, що сукупна сума неустойки та інших платежів, пов`язаних із порушенням виконання зобов`язань, не може перевищувати подвійного розміру суми, одержаної споживачем за договором.

Розділом 7 договору визначено порядок його укладення в електронній формі. Після реєстрації та ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства клієнт через особистий кабінет отримує індивідуальну частину договору, а в разі згоди із запропонованими умовами підтверджує свою згоду та підписує договір за допомогою одноразового ідентифікатора. Договір, підписаний клієнтом одноразовим ідентифікатором, а товариством - кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника, вважається укладеним у письмовій формі.

У розділі 9 договору зазначені реквізити ОСОБА_1 , зокрема РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_4 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 та платіжна картка № НОМЕР_1 . Договір від імені відповідача підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL8622.

Додатком № 1 до договору № 251600 від 19 лютого 2024 року визначено графік розрахунків та загальну вартість кредиту. Графіком передбачено строк кредитування 90 днів, суму кредиту 7 000,00 грн, проценти за користування кредитом у загальному розмірі 13 860,00 грн та комісію у розмірі 1 750,00 грн. Загальна сума платежів за договором становить 22 610,00 грн. Додаток від імені ОСОБА_1 також підписаний електронним підписом НОМЕР_5 .

Згідно з довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію клієнта від 01 липня 2026 року, ОСОБА_1 19 лютого 2024 року був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Акцепт оферти та підписання кредитного договору № 251600 здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL8622. У довідці зазначено платіжну картку № НОМЕР_1 , номер телефону відповідача НОМЕР_4 та час відправлення одноразового ідентифікатора - 19 лютого 2024 року о 19:12:10.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів надано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів. Згідно з цим документом на підставі платіжної інструкції № A791158B144984CLY251600T2081143 19 лютого 2024 року о 19:12 ТОВ «ПрофітГід» здійснило успішний переказ від ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» грошових коштів у сумі 7 000,00 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 , емітентом якої зазначено А-БАНК. Номер транзакції - 40836-27309-41994, код авторизації - 42EA8B, RRN - НОМЕР_6 , призначення переказу - «Выдача кредита #251600».

На виконання ухвали суду АТ «А-БАНК» підтвердило, що платіжна картка № НОМЕР_7 , яка у кредитному договорі зазначена у маскованому вигляді як № НОМЕР_1 , емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та пов`язана з рахунком № НОМЕР_8 . Наданою банком випискою про рух коштів за цим рахунком підтверджується здійснення 19 лютого 2024 року операції на суму 7 000,00 грн, що узгоджується із сумою кредиту, визначеною договором № 251600 від 19 лютого 2024 року.

Таким чином, відомості про особу позичальника, номер його телефону, платіжну картку та одноразовий ідентифікатор KL8622, зазначені у документах щодо ідентифікації клієнта, узгоджуються з відповідними реквізитами кредитного договору № 251600 та документами щодо переказу кредитних коштів.

Згідно з деталізованим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 251600, складеним ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», станом на 20 лютого 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становила 9 058,00 грн, з яких 7 000,00 грн - сума кредиту, 308,00 грн - нараховані проценти та 1 750,00 грн - комісія. У розрахунку відображено щоденне нарахування процентів за користування кредитом та, починаючи з 04 березня 2024 року, пені за прострочення виконання зобов`язання.

Із розрахунку вбачається, що розмір нарахованих процентів поступово збільшувався та станом на 27 квітня 2024 року становив 10 077,20 грн. Розмір пені станом на 12 квітня 2024 року досяг 14 000,00 грн та надалі не збільшувався. Починаючи з 28 квітня 2024 року в розрахунку зазначено статус «зупинені нарахування», а загальна сума заборгованості зафіксована у розмірі 32 827,20 грн, з яких 7 000,00 грн - основна сума кредиту, 10 077,20 грн - проценти, 1 750,00 грн - комісія та 14 000,00 грн - пеня. Відомостей про здійснення відповідачем платежів у погашення заборгованості розрахунок не містить.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» як клієнтом та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як фактором укладено договір факторингу № 23122024/1. За умовами пункту 2.1 цього договору клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимог, а фактор - прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту суму фінансування на умовах договору. Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Того ж дня сторонами складено акт приймання-передачі реєстру прав вимог, за яким ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» передало, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло реєстр прав вимог щодо 6 765 боржників із загальною сумою заборгованості 118 796 877,83 грн. В акті при цьому міститься посилання на договір факторингу № 20122024/1 від 20 грудня 2024 року.

Витягом з додатку до договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року підтверджено включення до переданого реєстру права вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за кредитним договором № 251600 від 19 лютого 2024 року. У витягу визначено загальну суму заборгованості 32 827,20 грн, у тому числі 7 000,00 грн за тілом кредиту, 10 077,20 грн за процентами, 1 750,00 грн за комісією та 14 000,00 грн за пенею.

На виконання умов договору факторингу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило на користь ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» три платежі: 23 грудня 2024 року за платіжною інструкцією № 11010 у сумі 396 880,51 грн, 15 січня 2025 року за платіжною інструкцією № 11147 у сумі 396 880,51 грн та 13 лютого 2025 року за платіжною інструкцією № 11416 у сумі 396 880,50 грн. У кожній платіжній інструкції призначенням платежу зазначено оплату згідно з договором факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року.

Мотиви суду та оцінка доказів

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, у цій справі на позивача покладено обов`язок довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт укладення відповідачем кредитного договору, фактичне надання йому кредитних коштів, зміст і строк виконання грошового зобов`язання, наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості, а також перехід до позивача права вимоги за цим договором. Відсутність відзиву відповідача сама по собі не звільняє позивача від такого обов`язку та не надає його розрахунку наперед встановленої доказової сили.

Оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронного договору шляхом направлення оферти та її акцепту із застосуванням інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом статей 3, 11, 12 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифровою послідовністю, що додається особою до інших електронних даних для підтвердження прийняття пропозиції укласти електронний договір, а використання такого підпису є передбаченим законом способом підписання електронного правочину.

У постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов; установлення факту укладення такого договору потребує оцінки процедури ідентифікації особи та сукупності електронних даних, за допомогою яких виражено її волевиявлення.

У справі, що розглядається, індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 251600 від 19 лютого 2024 року містить персональні дані ОСОБА_1 , його РНОКПП, паспортні дані, адресу проживання, номер телефону, електронну адресу та реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 . Договір та додаток до нього від імені відповідача підписані одноразовим ідентифікатором KL8622.

Відомості договору узгоджуються з довідкою про ідентифікацію клієнта, за якою одноразовий ідентифікатор KL8622 був направлений для підписання договору № 251600 на зазначений відповідачем номер телефону, а також із документом платіжного провайдера щодо перерахування кредитних коштів.

Факт надання кредиту підтверджується не лише внутрішніми документами кредитодавця. ТОВ «ПрофітГід» підтвердило здійснення 19 лютого 2024 року переказу 7 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу, що містить номер кредиту № 251600. АТ «А-БАНК», на виконання ухвали суду, підтвердило належність повного номера цієї картки та відповідного рахунку саме ОСОБА_1 , а також надало відомості про рух коштів за 19 лютого 2024 року.

Отже, персональні дані відповідача, номер телефону, платіжна картка, одноразовий ідентифікатор, дата укладення договору, сума та дата переказу коштів взаємно узгоджуються між собою та утворюють послідовний доказовий ланцюг. Суд установив, що кредитний договір № 251600 укладений саме ОСОБА_1 , а обумовлені ним кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн фактично надійшли у його розпорядження.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами договору № 251600 відповідач отримав 7 000,00 грн строком на 90 днів - до 18 травня 2024 року. Фіксована процентна ставка встановлена у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування ним, а комісія - у розмірі 25 % від суми кредиту, тобто 1 750,00 грн. Повернення кредиту та сплата платежів мали здійснюватися відповідно до погодженого сторонами графіка.

Графіком передбачені періодичні платежі процентів, перший з яких разом із комісією підлягав сплаті 03 березня 2024 року, а остаточне повернення 7 000,00 грн кредиту та останньої частини процентів - 18 травня 2024 року. Загальний розмір процентів за повний 90-денний строк за графіком становить 13 860,00 грн, комісії - 1 750,00 грн.

Доказів здійснення ОСОБА_1 будь-якого платежу на виконання кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач таких доказів також не подав.

Щодо правомірності встановленої договором процентної ставки та розміру заявлених процентів суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що денна процентна ставка розраховується за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Частиною п`ятою статті 8 цього Закону встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» установлено спеціальний перехідний режим: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, а протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Зміст і співвідношення цих норм були предметом спеціального тлумачення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок, що Законом України № 3498-IX впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів із поетапним зниженням максимальної денної процентної ставки: для договорів, укладених з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року, максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 %; для договорів, укладених з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року, - 1,5 %; з 20 серпня 2024 року - 1 %.

При цьому Верховний Суд безпосередньо пов`язав відповідну граничну ставку саме з датою укладення договору, зазначивши, що протягом першого етапу ставка 2,5 % застосовувалася до договорів, які укладені в цей період, а протягом другого етапу ставка 1,5 % - до договорів, укладених у відповідний наступний період.

Договір № 251600 укладений 19 лютого 2024 року, тобто в межах першого етапу перехідного періоду - з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року. Отже, максимально допустима денна процентна ставка для цього договору становила 2,5 %.

Пунктом 3.5 договору денну процентну ставку визначено у розмірі 2,48 % від суми залишку кредиту за кожен день користування ним. При її обчисленні кредитодавець урахував як проценти у розмірі 2,2 % за день, так і комісію у розмірі 25 % від суми кредиту, розподілену на 90 днів строку кредитування.

Таким чином, передбачена договором денна процентна ставка 2,48 % не перевищувала імперативно встановленої для договорів, укладених 19 лютого 2024 року, максимальної ставки 2,5 %. Підстав для висновку про нікчемність відповідної умови договору через перевищення встановленої законом максимальної денної процентної ставки суд не встановив.

Строк кредитування сторонами визначено конкретно - 90 днів, до 18 травня 2024 року. Умови договору не передбачають автоматичного одностороннього продовження цього строку. Навпаки, зміни до договору оформляються шляхом укладення сторонами відповідних додаткових угод. Доказів укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

Разом із тим заявлені позивачем 10 077,20 грн процентів не містять нарахувань після закінчення строку кредитування. З деталізованого розрахунку вбачається, що звичайні проценти за користування кредитом у графі «Відсотки по кредиту» нараховувалися окремо та їх нарахування припинено 27 квітня 2024 року, тобто до спливу погодженого сторонами строку кредитування 18 травня 2024 року. Починаючи з 28 квітня 2024 року у розрахунку зазначено «Зупинені нарахування», а сума звичайних процентів залишається незмінною - 10 077,20 грн.

За повний 90-денний строк договором передбачено 13 860,00 грн процентів. Позивач заявляє до стягнення 10 077,20 грн, тобто меншу суму, а наведений ним період нарахування повністю перебуває у межах погодженого сторонами строку кредитування. Доказів погашення цих процентів відповідачем не надано.

Тому вимога про стягнення 10 077,20 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо комісії суд виходить із такого.

Закон України «Про споживче кредитування» відносить до загальних витрат за споживчим кредитом не лише проценти, а й комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Пунктом 1.4 договору сторони прямо погодили комісію у розмірі 25 % від суми кредиту - 1 750,00 грн. Розмір цієї комісії зазначено у самому договорі, включено до графіка платежів та враховано при визначенні денної процентної ставки 2,48 %. Отже, вона не є прихованим або таким, що не був погоджений сторонами, платежем.

Суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, щодо нікчемності умов про оплатність інформації, яку кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати споживачу безоплатно. Водночас цей висновок не означає нікчемності будь-якої комісії за обслуговування кредиту незалежно від її змісту. У кожній справі підлягає встановленню, за які саме послуги погоджено плату та чи є вона виключно платою за послугу, яка за законом повинна надаватися безоплатно.

У договорі № 251600 комісія встановлена за комплекс послуг, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а не виключно за надання інформації про стан кредитної заборгованості. Сам факт включення до переліку таких послуг поряд з іншими послугами надання інформації та довідок не дає підстав ототожнювати всю одноразову комісію у розмірі 1 750,00 грн із платою виключно за інформацію, яку споживач має право одержати безоплатно.

З огляду на те, що комісія прямо погоджена договором, включена до графіка платежів та врахована у розрахунку денної процентної ставки, яка не перевищує встановленої законом для цього договору максимальної межі, вимога про стягнення 1 750,00 грн комісії підлягає задоволенню.

Іншої правової природи має заявлена до стягнення сума 14 000,00 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі неповернення кредиту у строк, установлений пунктом 1.2 договору та/або додатками до нього, клієнт зобов`язаний сплачувати товариству пеню у розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Договором також установлено граничний розмір неустойки та інших платежів за порушення зобов`язань - не більше подвійної суми, одержаної споживачем.

Графіком передбачено перший платіж 03 березня 2024 року у розмірі 3 906,00 грн, який складався із 2 156,00 грн процентів та 1 750,00 грн комісії. Відомостей про його сплату відповідачем немає.

У деталізованому розрахунку з 04 березня 2024 року статус заборгованості змінено на «Протермінований». Саме з цього дня поряд зі звичайними процентами за користування кредитом у розрахунку починає окремо збільшуватися графа «Відсотки на прострочці». Надалі ця сума досягає 14 000,00 грн та більше не збільшується. При цьому звичайні проценти за користування кредитом продовжують обліковуватися в іншій, самостійній графі, а графа «Пеня» у розрахунку відображена окремо.

Отже, 14 000,00 грн не включені до заявлених 10 077,20 грн звичайних процентів за користування кредитом та не є частиною плати за правомірне користування сумою кредиту. Вони виникли виключно після невиконання відповідачем чергового грошового зобов`язання і нараховувалися саме у зв`язку з простроченням.

Крім того, у самому позові та у витягу з реєстру прав вимог ця сума визначена кредитором як пеня.

Тому використане у деталізованому розрахунку найменування «відсотки на прострочці» не змінює правової природи цього нарахування. Вирішальним є не його назва у внутрішньому розрахунку кредитодавця, а підстава виникнення платежу. Такий платіж є наслідком порушення грошового зобов`язання та має санкційний характер.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Усі спірні 14 000,00 грн нараховані у 2024 році, тобто у період дії встановленого пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України спеціального правового режиму.

Таким чином, незалежно від того, називати зазначене нарахування пенею відповідно до пункту 5.3 договору чи іншим платежем за прострочення, воно охоплюється прямою законодавчою забороною його стягнення та підлягає списанню кредитодавцем. Тому позовна вимога про стягнення 14 000,00 грн пені задоволенню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» суд виходить із такого.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона - фактор - передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони - клієнта - за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи - боржника.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, яким передбачено відступлення фактору прав вимоги, визначених у відповідному реєстрі прав вимог.

Витяг із додатку до договору факторингу безпосередньо містить відомості про ОСОБА_1 , його РНОКПП, кредитний договір № 251600 від 19 лютого 2024 року та склад переданої заборгованості. Виконання фактором обов`язку з фінансування підтверджується платіжними інструкціями від 23 грудня 2024 року, 15 січня 2025 року та 13 лютого 2025 року, у призначенні яких прямо зазначено договір факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року.

Суд звертає увагу, що в акті приймання-передачі реєстру прав вимог міститься посилання на договір факторингу № 20122024/1 від 20 грудня 2024 року, тоді як сам договір факторингу, витяг щодо конкретного боржника та всі платіжні документи містять реквізити договору № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року.

Оцінюючи цю розбіжність у сукупності з іншими доказами, суд вважає її технічною неузгодженістю окремого документа, яка не спростовує факту переходу права вимоги. Конкретна вимога до ОСОБА_1 належно індивідуалізована у витягу з реєстру прав вимог, реквізити кредитного договору та боржника збігаються, а виконання саме договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року підтверджується трьома банківськими платіжними документами.

Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» довело набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 251600.

Разом з тим відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора не може перейти більше прав, ніж мав первісний кредитор. Включення певної суми до реєстру прав вимог не надає новому кредитору права на її стягнення, якщо така сума відповідно до імперативних приписів закону не підлягала сплаті боржником.

За наслідками оцінки всіх доказів у їх сукупності суд установив, що відповідач отримав та не повернув 7 000,00 грн кредиту, не сплатив 10 077,20 грн правомірно нарахованих у межах строку кредитування процентів та 1 750,00 грн передбаченої договором комісії.

Отже, доведений та такий, що підлягає стягненню, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 251600 становить 18 827,20 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 10 077,20 грн - заборгованість за процентами та 1 750,00 грн - заборгованість за комісією.

У частині вимоги про стягнення 14 000,00 грн пені позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги заявлені на суму 32 827,20 грн, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 18 827,20 грн, що становить 57,35 % від ціни позову.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 526,95 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП Білецьким Богданом Михайловичем , яким передбачено надання клієнту юридичної допомоги, у тому числі представництво його інтересів у судах та підготовку процесуальних документів.

Додатковою угодою № 251600 від 21 липня 2026 року сторони конкретизували предмет правової допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та погодили, що вартість послуг визначається відповідно до детального опису робіт і акта наданих послуг.

Відповідно до детального опису робіт адвокатом виконано: усну консультацію клієнта щодо обставин справи - 0,5 години вартістю 250 грн; письмову консультацію щодо спірних правовідносин - 1 година вартістю 750 грн; правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій - 1 година вартістю 1 500 грн; складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 2 години вартістю 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви - 0,5 години вартістю 500 грн. Загальна вартість робіт визначена у сумі 6 000,00 грн.

Актом надання послуг від 21 липня 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підтвердило прийняття зазначених послуг загальною вартістю 6 000,00 грн без зауважень щодо їх обсягу, якості та строків виконання.

Повноваження Білецького Б.М. на здійснення адвокатської діяльності підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10, виданим на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 17 березня 2016 року № 33.

Суд враховує, що заявлений розмір витрат підтверджений договором, додатковою угодою, детальним описом робіт та актом приймання наданих послуг, а наведені у детальному описі роботи безпосередньо пов`язані з підготовкою та поданням цього позову.

Водночас позов задоволено частково - у розмірі 18 827,20 грн із заявлених 32 827,20 грн, тобто на 57,35 %.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 3 441,15 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», становить 4 968,10 грн, з яких 1 526,95 грн - судовий збір та 3 441,15 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, статтями 202, 204, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 1, 8, 12, 21, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 251600 від 19 лютого 2024 року у загальному розмірі 18 827 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 20 копійок, з яких:

- 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 10 077 (десять тисяч сімдесят сім) гривень 20 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 1 750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 14 000 (чотирнадцяти тисяч) гривень 00 копійок пені - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 1 526 (одну тисячу п`ятсот двадцять шість) гривень 95 копійок судового збору та 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню 15 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер