Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №216/4739/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2440/26 Справа № 216/4739/26 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Акулова Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Акулова Є.В. на постанову судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови, 10.06.2026, о 05 год. 32 хв., у м. Кривому Розі по вул. 129-ї Бригади територіальної оборони, буд. 120, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник Акулов Є.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, постанову скасувати та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин, оскільки у судовому засіданні 14.07.2026 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, постанова на його адресу не направлялася, та з повним текстом постанови він ознайомився після її оприлюднення в ЄДРСР 16.07.2026 року. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з`ясовані неповно, а норми матеріального та процесуального права застосовані неправильно. На його думку судом порушено принцип змагальності, оскільки справу розглянуто без представника Департаменту патрульної поліції, який фактично забезпечує обвинувачення у справі та суд фактично перейняв на себе функції обвинувачення. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про витребування відеозаписів та виклик інспекторів. Звертає увагу, що долученим відеозаписом з боді-камер факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджений, а відеозапис IMG_6786.MP4 не містить жодних технічних відомостей про час, місце та пристрій фіксації, властивості даного файлу свідчать про втручання в його зміст, що ставить під сумнів його автентичність та допустимість як доказу. Наголошує, що суд не надав оцінку доводам про незаконність зупинки транспортного засобу. Зауважує, про відсутність в матеріалах справи доказів вручення ОСОБА_1 направлення на огляд. Вважає, що сукупність наявних у справі доказів не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового засідання, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд із дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував всі обставин справи, вирішив їх в точній відповідності із законом, а також повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.

Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.

Протоколом серії ЕПР1 № 688792 від 10.06.2026 року, згідно якого 10.06.2026 року о 05:32:00 год. в м. Кривому Розі по вул. 129-ї Бригади територіальної оборони, буд. 120, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Trafic днз НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, поведінка не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку з його відмовою від огляду.

Рапортом інспектора, відповідно до якого 10.06.2026 року в м. Кривому Розі по вул. 129-ї Бригади територіальної оборони біля буд. 120, було зупинено транспортний засіб Renault Trafic днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування у останнього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. На вимогу поліцейського пройти медичний огляд у встановленому законом порядку для визначення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, роз`яснено права та обов`язки, сповіщено про дату розгляду протоколу.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, вважаю, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.

Фабула протоколу повно та об`єктивно розкриває обставини вчинення правопорушення, та всупереч ствердженням апелянта, не дає підстав для її неоднакового розуміння.

Так, в протоколі зафіксоване місце вчинення адміністративного правопорушення, дату та час, факт керування транспортним засобом особою, щодо якої існують підозри про перебування в стані наркотичного сп`яніння, тобто наявність ознак такого стану, а також результати виконання вимоги поліцейського відповідно до п.п. 2.5 ПДР (відмова від проходження огляду в установленому законом порядку).

Протокол власноруч підписаний ОСОБА_1 . Підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Доводи апеляційної скарги про те, що долученим до протоколу відеозаписом спростовується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшли свого підтвердження.

Виказані захисником в апеляційній скарзі сумніви щодо автентичності та допустимості, як доказу, відеозапису IMG_6786.MP4 з відео реєстратора на увагу не заслуговують, оскільки при розгляді справи перевага надається змісту доказу та даний доказ суд оцінює в сукупності з іншими доказами у справі.

Долучений до протоколу відеозапис дає всі підстави вважати, що воно зняте саме 10.06.2026 року під час оформлення протоколу стосовно ОСОБА_1 .

Крім того,норми КУпАП, за якими проводиться розгляд протоколів про адміністративне правопорушення за даною категорією справ, не містять вимог щодо процедури оформлення відеозаписів поліцейських, які є додатком до протоколу.

На відеозапису відображено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану сп`яніння від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

Доводи апеляційної скарги про незаконність зупинки на увагу не заслуговують з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Крім того, згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій серед іншого зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналогічні вимоги містяться у п.2.4 Правил дорожнього руху, який покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського зупинитися та пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу може бути не тільки безпосереднє порушення водієм ПДР, а й наявність у поліцейського достатніх підстав вважати, що водій вчинив або має намір вчинити правопорушення.

Незгода водія із причинами зупинки, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не впливає на причину зупинки.

З огляду на вищезазначене, доводи захисника про безпідставність зупинки на увагу не заслуговують.

Доказів про оскарження дій працівників поліції, або визнання їх дій незаконними матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом принципу змагальності через розгляд справибез представника Департаменту патрульної поліції, апеляційний суд не приймає, оскільки спеціальним Законом, який визначає порядок у справах про адміністративні правопорушення не передбачена участь осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення участі по справам про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, апеляційний суд не приймає, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд.

Твердження апелянта про невручення ОСОБА_1 направлення на огляд водія для визначення стану сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, не можуть бути взяті до уваги, оскільки це не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу. Наявність такого направлення має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Акулову Є.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Апеляційну скаргу захисника Акулова Є.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя