Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №202/12400/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7489/26 Справа № 202/12400/25 Головуючий у першій інстанції: Бєльченко Л. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпра у складі судді Бєльченко Л.А. від 20 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди,–

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 02.07.2024 о 11-53 год. відповідачка, керуючи автомобілем Jeep Renegate, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Слобожанському в місті Дніпрі, з боку вулиці Каштанової в напрямку вулиці Калинової, виїхала на перехрестя з вулицею Б. Хмельницького на червоний сигнал світлофора, де допустила зіткнення з автомобілем Kia Niro, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по вул. Б. Хмельницького справа наліво, за напрямком руху автомобіля Jeep Renegate, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_4 та позивач, пасажир автомобіля Kia Niro, отримали тілесні ушкодження. За фактом ДТП 03.07.2024 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12024041030002267. Постановою слідчого СВ РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 27.09.2024 кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2024 ОСОБА_3 визнано винною за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження і йому поставлено діагноз: хлистова травма відділу хребта, цефалгічний синдром, струс головного мозку; він лікувався у невропатолога. Протиправними діями відповідачки було завдано шкоду його здоров`ю, що полягає у головному болі в правій половині голови, який періодично супроводжується запамороченням; загальною слабкістю, нервозністю, безсонням. З вини відповідача він на протязі тривалого часу був вимушений займатися реабілітацію свого здоров`я, витрачати додатковий час та нести додаткове фізичне навантаження з метою відвідування лікарів, що призвело до порушення нормального життя та вимагало від нього додаткових зусиль. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 100000,00 грн. Тому ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з відповідачки моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 20 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 121,12 грн.

В апеляційні й скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про стягнення 100000,00 грн моральної шкоди (а.с. 109-113).

ОСОБА_3 також звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову (а.с. 120-121).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 02.07.2024, приблизно о 11-53 год., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Jeep Renegate, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Слобожанському в місті Дніпрі, з боку вулиці Каштанової в напрямку вулиці Калинової, виїхала на перехрестя з вулицею Б.Хмельницького на червоний сигнал світлофора, де допустила зіткнення з автомобілем Kia Niro, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по вул. Б.Хмельницького справа наліво, за напрямком руху автомобіля Jeep Renegate, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_4 та пасажир автомобіля Kia Niro ОСОБА_1 , отримали тілесні ушкодження.

За фактом ДТП 03.07.2024 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12024041030002267 (а.с. 7).

Постановою слідчого СВ РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 27.09.2024 кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 2 ч.1 ст. 284 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України (а.с. 8-9).

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2024 у справі №202/14425/24 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення (вказаної вище ДТП), передбаченого за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу (а.с. 11).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2024 у справі №202/14425/24 не оскаржувалась та набрала законної сили 24.12.2024.

Копіями медичних документів, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні місцевого суду, підтверджено, що ОСОБА_1 02.07.2024, після дорожньо-транспортної пригоди, звертався до чергового лікаря хірурга і невролога у КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР» з приводу головного болю, запаморочення, болю у ділянках саден. При цьому ОСОБА_1 вказував, що отримав травму під час ДТП. Після огляду лікаря хірурга позивачеві поставлено діагноз: садна лобної ділянки зліва, садна правого колінного суглобу. Лікарем неврологом на момент огляду даних за струс головного мозку не виявлено (а.с. 62, 63).

Матеріалами справи підтверджено, що 23.07.2024 позивач ОСОБА_1 також звертався до сімейного лікаря з приводу слабкості, головного болю, запаморочення, нервозності, безсоння (а.с.12, 14, 16, 17).

05.07.2024, після обстеження лікарем невропатологом, ОСОБА_1 встановлено діагноз: Хлистова травма шийного відділу хребта, цефалічний синдром. Під час огляду лікарем невропатологом позивач скаржився на головний біль, періодичне головокружіння, відчуття зниження пам`яті. Зазначав, що потрапив у ДТП (а.с.67).

Також позивачем надані копії досліджень МРТ ТОВ "МЕДІКУМ-ЛП" від 04.07.2024 шийного відділу хребта та головного мозку, за висновками яких щодо обстеження шийного відділу хребта - виявлено ознаки помірних проявів остеохондрозу, нерізкого спондилоартрозу шийного відділу хребта, мінімальні випинання; а щодо обстеження головного мозку - даних за вогнищеве ураження, об`ємні процеси, посттравматичні зміни головного мозку не виявлено (а.с. 65, 66).

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено судом, позивач зазнав душевних страждань, зумовлених неправомірними діями відповідачки - спричиненням ДТП 02.07.2024, унаслідок якої ОСОБА_1 , пасажир автомобіля Kia Niro, зазнав фізичних і моральних страждань через ушкодження здоров`я та отримання тілесних ушкоджень у вигляді садна лобної ділянки зліва та правого колінного суглобу, головного болю, запаморочення, хлистової травми шийного відділу хребта, хвилювання за своє здоров”я.

Виходячи з викладеного, встановивши участь сторін у події, факт заподіяння шкоди, причинний зв`язку між неправомірними діями відповідачки та заподіяною позивачу моральною шкодою; з урахуванням характеру завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, - колегія погоджується з засновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у достатньому та необхідному розмірі 10000,00 грн. Саме суду першої інстанції належить право оцінки доказів; апеляційний суд при перегляді справи не вдається до переоцінки висновків районного суду щодо оцінки доказів.

Щодо доводів позивача про тривалу реабілітацію та додаткові фізичні й психологічні зусилля, колегія зазначає наступне.

Матеріали справи підтверджують звернення ОСОБА_1 до медичних працівників після ДТП, зокрема до лікарів-хірурга, невролога та сімейного лікаря, а також проходження ним МРТ-дослідження. Водночас доказів проведення тривалого лікування, придбання медикаментів, проходження реабілітації у спеціалізованих установах, перебування на лікарняному чи інших обставин, які б свідчили про істотне та тривале обмеження звичайного способу життя позивача, - матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до висновків проведених 04.07.2024 МРТ-досліджень, посттравматичних змін головного мозку не виявлено, а у шийному відділі хребта встановлено ознаки остеохондрозу, спондилоартрозу та мінімальні випинання. Отже, результати цього обстеження не свідчать про наявність у позивача тяжких травматичних ушкоджень чи змін, які б підтверджували заявлений ним тривалий та значний характер фізичних страждань.

Посилання відповідачки на те, що відсутність слідів від паска безпеки на тулубі позивача нібито беззаперечно свідчить про його непристебнутий стан під час ДТП, ґрунтуються виключно на припущеннях. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у момент зіткнення не був пристебнутий паском безпеки або що порушення ним правил користування паском безпеки сприяло виникненню чи збільшенню заподіяної шкоди. Відсутність відповідних слідів під час первинного медичного огляду не підтверджує зазначених обставин. При цьому саме на відповідачку, яка посилається на грубу необережність потерпілого, як підставу для зменшення розміру відшкодування, лежить обов`язок доведення відповідних обставин.

Доводи про відсутність травми голови у день ДТП також не спростовують факту заподіяння позивачу моральних переживань у зв”язку з ДТП та отримання позивачем тілесних ушкоджень. Так, неврологом струсу головного мозку у позивача не виявлено, лікарем-хірургом зафіксовано садна лобної ділянки зліва та правого колінного суглобу, а в подальшому, 05.07.2024, неврологом встановлено діагноз «хлистова травма шийного відділу хребта, цефалічний синдром».

Не свідчить про безпідставність позовних вимог і посилання відповідачки на результати МРТ від 04.07.2024. Відсутність за даними МРТ посттравматичних змін головного мозку не спростовує зафіксованих медичними документами тілесних ушкоджень та скарг позивача. При цьому твердження відповідачки про навмисне приховування позивачем результатів МРТ та штучне формування ним медичних записів не підтверджені належними доказами.

Факт того, що після проведення МРТ позивач не проходив повторних інструментальних досліджень, також не свідчить про повну відсутність у нього фізичних чи душевних страждань. Наявність моральної шкоди у цій справі встановлена судом на підставі сукупності доказів, зокрема факту ДТП, тілесних ушкоджень позивача, його звернень за медичною допомогою та зафіксованих скарг на стан здоров`я.

Визначаючи розмір відшкодування, місцевий суд врахував характер та обсяг встановлених ушкоджень, наслідки ДТП, характер фізичних і душевних страждань позивача та засади розумності, виваженості і справедливості, визначивши розмір моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. Підстав для його збільшення або зменшення розміру моральної шкоди колегія суддів не вбачає.

Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, а рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 20 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк