Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №202/12400/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8466/26 Справа № 202/12400/25 Головуючий у першій інстанції: Бєльченко Л.А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпра у складі судді Бєльченко Л.А. від 01 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди,–

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 02.07.2024 о 11-53 год. відповідачка, керуючи автомобілем Jeep Renegate, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Слобожанському в місті Дніпрі, з боку вулиці Каштанової в напрямку вулиці Калинової, виїхала на перехрестя з вулицею Б. Хмельницького на червоний сигнал світлофора, де допустила зіткнення з автомобілем Kia Niro, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Б. Хмельницького справа наліво, за напрямком руху автомобіля Jeep Renegate, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача на зелений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_3 та позивач, пасажир автомобіля Kia Niro, отримали тілесні ушкодження. За фактом ДТП 03.07.2024 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12024041030002267. Постановою слідчого СВ РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 27.09.2024 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2024 ОСОБА_1 визнано винною за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження і йому поставлено діагноз: хлистова травма відділу хребта, цефалгічний синдром, струс головного мозку; він лікувався у невропатолога. Протиправними діями відповідачки було завдано шкоду його здоров`ю, що полягає у головному болі в правій половині голови, який періодично супроводжується запамороченням; загальною слабкістю, нервозністю, безсонням. З вини відповідача він на протязі тривалого часу був вимушений займатися реабілітацію свого здоров`я, витрачати додатковий час та нести додаткове фізичне навантаження з метою відвідування лікарів, що призвело до порушення нормального життя та вимагало від нього додаткових зусиль. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 100000,00 грн. Тому ОСОБА_2 просив стягнути на свою користь з відповідачки моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 20 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 121,12 грн.

27.04.2026 року на адресу місцевого суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн (а.с. 98-100).

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпра від 01 червня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про стягнення з позивача на користь відповідачки судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн (а.с. 127-128).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви щодо стягнення судових витрат, виходячи з наступного.

За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

За положеннями частини 3 статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпра було ухвалене 20 квітня 2026 року, то відповідачка звернулась до місцевого суду з дотриманням п`ятиденного строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України, - у понеділок 27.04.2026, адже п`ятий день припадає на вихідний день (суботу).

У поданій до місцевого суду заяві від 02.02.2026 ОСОБА_1 зазначила, зокрема, що докази фактичного понесення витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 34).

На підтвердження понесення судових витрат відповідачкою на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії договору про надання правничої допомоги та додатку до нього, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої допомоги віл 11.02.2026, розрахунку витраченого часу адвоката, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.04.2026, платіжної інструкції №433M-04MK-7945-XKA2 від 27.04.2026 про оплату послуг адвоката (а.с. 98-100).

Згідно змісту акту №1 прийому-передачі наданих послуг від 24.04.2026 року, сторони узгодили, що на підставі Договору про надання правничої допомоги б/н від 26.01.2026 та додаткової угоди від 26.01.2026, виконавцем були надані, а замовником прийняті наступні послуги щодо справи № 202/12400/25: ознайомлення з позовом - 1500,00 грн, консультаційні послуги - 3000,00 грн, представництво інтересів у судовому засіданні №1 - 3000,00 грн, представництво інтересів у судовому засіданні №2 - 1500,00 грн, що разом становить 9000,00 грн.

При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокаткою Курило Мариною Миколаївною, що підтверджуються матеріалами справи. Отже, матеріалами справи підтверджено надання правничої правової допомоги відповідачці, що погоджено в акті №1 прийому-передачі наданих послуг від 24.04.2026 року.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував щодо стягнення судових витрат, зазначив про їх зменшення.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що понесені ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у доведеному розмірі не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягають зменшенню, а також стягнення з відповідача на користь позивачки пропорційно залишеним без задоволення позовним вимогам у розмірі 1000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги, що, на думку відповідачки, позивачем було завищено розмір позовних вимог, приховано від суду медичні документи та допущено процесуальне зловживання, колегія зазначає наступне.

Частиною 9 статті 141 ЦПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Визначення позивачем розміру моральної шкоди у сумі 100000,00 грн та задоволення позову лише в частині 10000,00 грн не свідчить про недобросовісність позивача або зловживання ним процесуальними правами. Розмір моральної шкоди визначається позивачем при зверненні до суду як оцінка заподіяної йому шкоди, тоді як остаточний її розмір встановлюється судом з урахуванням обставин справи.

Також, ненадання до позовної заяви окремих письмових доказів не свідчить про умисне введення суду в оману, якщо не встановлено, що такі дії були спрямовані на зловживання процесуальними правами. Наведені апелянткою обставини не свідчать про неправдивість поданих позивачем доказів та не підтверджують умисного приховування ним медичної документації з метою вплинути на результати розгляду справи.

Тому підстави для застосування частини дев`ятої статті 141 ЦПК України відсутні.

На викладене вище місцевий суд увагу не звернув, не врахував положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України про те, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви відповідачки щодо розподілу судових витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпра від 01 червня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк