Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №185/9704/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7873/26 Справа № 185/9704/25 Головуючий у першій інстанції: Перекопський М. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Перекопського М.М. від 23 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради, треті особи - Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про зняття арешту з майна,–

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що її матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала квартира по АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт, згідно постанови про арешт майна в рамках виконавчого провадження. Позивач звернулася до Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про закінчення всіх виконавчих проваджень щодо ОСОБА_3 та зняття арешту з майна. Однак, відділ фактично відмовив у знятті арешту з майна померлої, посилаючись на те, що виконавче провадження №59621267 закінчене та не може бути розпочате знову. Позивачка вважає, що наявність діючого накладеного арешту на спірну квартиру порушує права спадкоємця на володіння, користування та розпорядження майном, перешкоджає успадкувати права та обов`язки спадкодавця. Тому ОСОБА_1 просила зняти арешт з квартири по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності 659982, накладений постановою про арешт майна боржника, складеною державним виконавцем Павлоградського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Маслак Юлією Анатоліївною від 27.09.2019 у виконавчому провадженні 59621267, індексний номер 48972027 від 02.10.2019, номер запису про обтяження 33492535.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивачка є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11, 16).

За життя ОСОБА_3 на праві власності належала квартира по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2003, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Гущина О.І., що підтверджується копією договору та інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 659982 (а.с. 12, 17-18).

Також установлено, що 02.10.2019 року державним реєстратором Павлоградського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Маслак Ю.А., на підставі постанови державного виконавця Павлоградського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про арешт майна боржника №59621267 від 27.09.2019, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження - арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , номер запису про обтяження 33492535 (а.с. 17-18).

Позивачка звернулась до Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилося після смерті її матері, ОСОБА_3 (а.с. 8-9).

25 червня 2025 року постановою державного нотаріуса Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області відмовлено позивачці у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після матері, оскільки на все нерухоме майно, належне ОСОБА_3 накладено арешт (а.с. 8-9).

Відповідно до листа Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.06.2025 №28.18/178187, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №59621267 з примусового виконання виконавчого листа №185/4075/18 від 22.04.2019 Павлоградського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» боргу у розмірі 21436,64 грн. 24.10.2019 року вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», про що винесена відповідна постанова про повернення виконавчого документа (а.с. 20-21).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2018 року у справі № 185/4075/18 задоволено позову КП «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення за спожиту теплову енергію. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію, яку було поставлено за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 19674,64 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» судовий збір в розмірі 1762,00 грн. Заочне рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 26.01.2019.

Також установлено, що 03.03.2021 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №64684664, на підставі виконавчого листа №185/4075/18, виданого 22.04.2019 року Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованості в розмірі 21436,64 грн (а.с. 39).

Перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень, яка є загальнодоступною, встановлено, що вказане вище виконавче провадження №64684664 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованості не завершене (а.с. 50).

Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження №64684664 її правонаступником, боржник ОСОБА_3 , правонаступник боржника ОСОБА_1 . Станом на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції судове рішення за заявою КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження №64684664 не ухвалене судом та не набрало законної сили.

Також у провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває справа за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню у цивільній справі №185/4075/18, стягувач Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради. Станом на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції судове рішення за вказаною заявою не ухвалене судом та не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами в справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідачами у справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 02 лютого 2022 року в справі №607/3269/21.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до вимог статей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Згідно з ч. 3 статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч. 2 ст. 1281 ЦК України).

Відповідно до частини 3 вказаної вище статті, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

У позові ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за законом першої черги після своєї матері, зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем, інші спадкоємці відсутні.

Як установлено судом, арешт на спірну квартиру накладено у межах виконавчого провадження у зв`язку з виконанням судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованості. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 у справі №185/4075/18 з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість у розмірі 19674,64 грн та судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 26.01.2019. При цьому виконавче провадження №64684664, відкрите на підставі виданого судом виконавчого листа, станом на час розгляду справи не завершене.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що накладений у межах виконавчого провадження арешт втратив своє правове значення або що відпали обставини, для забезпечення яких його застосовано. Наявність судового рішення, яке набрало законної сили, невиконаного боржником, та відкритого виконавчого провадження свідчить про те, що необхідність забезпечення можливості його фактичного виконання не припинилася. А завершення іншого виконавчого провадження №59621267, у межах якого було накладено арешт, не свідчить про припинення зобов`язання, встановленого судовим рішенням, та не є підставою для зняття арешту.

Судом установлено, що виконавче провадження №59621267 з примусового виконання виконавчого листа №185/4075/18 від 22.04.2019 було завершене 24.10.2019 року на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 20-21).

Згідно змісту п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття виконавцем арешту з майна, а стягувач протягом трьох років з дня повернення виконавчого листа має право пред`явити його повторно для примусового виконання (з урахуванням переривання строків на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні).

Посилання позивачки на смерть ОСОБА_3 також не свідчить про припинення підстав для накладення арешту на нерухоме майно. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід не лише прав, а й обов`язків спадкодавця до спадкоємців. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому за правилами статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а кожен із спадкоємців відповідає за такими вимогами у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, смерть боржника не припиняє зобов`язання, яке допускає правонаступництво у порядку спадкування.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, враховуючи повторне пред`явлення стягувачем виконавчого листа №185/4075/18 від 22.04.2019 Павлоградського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» боргу у розмірі 21436,64 грн та відкриття відповідного виконавчого провадження; встановивши, що стягувач не втратив інтересу до вказаної заборгованості, вживає відповідні заходи з метою примусового виконання рішення суду, – колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо зняття арешту з квартири по АДРЕСА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника від 27.09.2019 у виконавчому провадженні 59621267, номер запису про обтяження 33492535.

Доводи апеляційної скарги, що наявність арешту на квартиру порушує права позивачки як спадкоємця на володіння, користування та розпорядження майном, а також перешкоджає успадкуванню прав та обов`язків спадкодавця, висновків суду не спростовують.

Наявність арешту на майно не позбавляє спадкоємця права на спадщину та не припиняє його прав та обов`язків, пов`язаних зі спадкуванням. Водночас, такий арешт є обмеженням щодо розпорядження майном, встановленим у зв`язку з необхідністю забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили. У даному випадку заборгованість спадкодавця перед КП «Павлоградтеплоенерго» залишається невиконаною, а виконавче провадження №64684664 відкрите на підставі виконавчого листа, станом на час розгляду справи не завершене.

Щодо обґрунтувань апеляційної скарги непред`явленням вимоги відповідачем до спадкоємця ОСОБА_1 в порядку ч. 3 ст. 1281 ЦК України у встановлений шестимісячний строк, то положеннями частини другої вказаної статті передбачено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 червня 2025 року, свідоцтво про право на спадщину позивачці не видавалось, у зв`язку з наявністю арешту на майно спадкодавця.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк