Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №199/289/17-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7692/26 Справа № 199/289/17-ц Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Агєєва О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05 травня 2026 року про виправлення помилки у виконавчому листі, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

12.05.2025 року представник Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області Тараненко М.С. звернулась до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури.

Просила виправити помилку щодо зазначення боржника у виконавчому листі, а саме зазначити боржником Державу Україну.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05 травня 2026 року заяву представника Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області Тараненко М.С. про виправлення помилки у виконавчому листі по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури, задоволено.

Внесено виправлення до виконавчого листа по цивільній справі №199/289/17 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська 16.04.2025 року на підставі постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року по справі № 199/289/17-ц, вказано боржника: Держава Україна.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

21.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05 травня 2026 року, якою задоволено заяву про виправлення помилки у виконавчому листі.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що такі дії є протиправним затягуванням виконання рішення та порушенням його конституційних прав.

Вважає, що виконавчий лист виданий Амур Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра на підставі постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року по справі № 199/289/17-ц відповідає вимогам закону і до нього не потрібно вносити чи виправляти якісь описки чи помилки.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 4, а.с.107-108).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14.02.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, скасовано. Позов задоволено частково та стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 104 000 (сто чотири тисячі), 00 грн.. У решті рішення суду залишено без змін.

Далі, постановою Верховного Суду від 19.03.2025 року касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року змінено, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 104 000 (сто чотири тисячі) гривень 00 копійок». В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишено без змін.

16.04.2025 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська на підставі постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року по справі № 199/289/17-ц, видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 104 000 гривень.

12.05.2025 року представник Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області Тараненко М.С. звернулась до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі з тих підстав, що при перевірці наданого пакету документів виявлені обставини, котрі унеможливлюють виконання рішення суду у вказаній справі, оскільки боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна, як учасник цивільних відносин, у зв`язку з чим просила суд виправити помилку щодо зазначення боржника у виконавчому листі, а саме: зазначити боржником Державу Україну.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 23.05.2025 року, у задоволенні заяви представника Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про виправлення помилки у виконавчому листі по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконним рішенням посадової особи органу прокуратури, відмовлено.

Далі, постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 23 травня 2025 року, скасовано, а справу направлено до суду 1 інстанції для продовження розгляду заяви відповідно до вимог ЦПК України.

Крім цього, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026 року зазначено, що у виконавчому листі, який видано у цій справі 16.04.2025 року, зазначено боржником Державну казначейську службу України, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі. Колегія суддів зазначила, що у виконавчому листі, виданого 16.04.2025 року на підставі постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року по справі № 199/289/17-ц було зазначено: Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 104000 (сто чотири тисячі) гривень 00 копійок). При цьому, помилково зазначено в якості боржника Державну казначейську службу України, а не Державу.

У виконавчому листі, який видано у цій справі 16.04.2025 року, зазначено боржником Державну казначейську службу України, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Із урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.

Разом із тим, відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як органу, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунка, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення, аналогічний висновок викладено у пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16.

Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

Суд зазначає, що у виконавчому листі, виданому 16.04.2025 року на підставі постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року по справі № 199/289/17-ц було вказано: Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 104 000 (сто чотири тисячі) гривень 00 копійок.

При цьому, помилково зазначено боржника: Державна казначейська служба України, замість вірного: Держава Україна.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважає за необхідне виправити зазначену описку.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до положень ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава на користь чи в інтересах яких видано виконавчий лист. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України, держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються тим, що у виконавчому листі, який видано у цій справі 16.04.2025 року, зазначено боржником Державну казначейську службу України, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

При цьому, помилково було зазначено в якості боржника Державну казначейську службу України, а не Державу.

А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про випривлення помилки у виконавчому листі, зазначивши правильно боржника: Держава Україна.

При таких обставинах апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 05 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 29.09.2026 року.

Судді: