Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №190/674/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/481/26 Справа № 190/674/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

29 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12025041560000188 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 222 КК України відносно ОСОБА_7 , за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на вирок П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, який не одружений, не працює, має повну середню освіту, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого 27.06.2018 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України дане покарання поглинуто вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 року та остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 222 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, визначеного судом в 1 рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до вироку суду, 17 березня 2025 року у період часу з 20:00 год. до 23:00 год. ОСОБА_7 з добровільної згоди володільця ОСОБА_9 , знаходився в будинку на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де останні спільно вживали алкогольні напої. Перебуваючи у приміщенні кімнати вказаного будинку на дерев`яному трюмо, ОСОБА_7 побачив ноутбук марки «ASUS TUF Gaming F17», модель «FX706HCB-HX114», SN: N2NRCX070984073 чорного кольору, в комплекті із зарядним пристроєм марки «ASUS», модель «А20-180Р1А» чорного кольору, належні на праві власності ОСОБА_9 . В цей час, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення вказаного ноутбуку марки «ASUS TUF Gaming F17», модель «FX706HCB-HX114», SN: N2NRCX070984073 чорного кольору, в комплекті із зарядним пристроєм марки «ASUS», модель «А20-180Р1А» чорного кольору.

В подальшому 17 березня 2025 року близько 23:05 год. реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_7 , продовжуючи знаходитись в приміщені кімнати зазначеного будинку, розташованого за вищевказаною адресою, користуючись відсутністю ОСОБА_9 , який пішов відпочивати до спальної кімнати будинку, впевнившись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та не контролює їх, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів підійшов до трюмо, взяв до рук ноутбук марки «ASUS TUF Gaming F17», модель «FX706HCB-HX114», SN: N2NRCX070984073 чорного кольору, в комплекті із зарядним пристроєм марки «ASUS», модель «А20-180Р1А» чорного кольору вартістю 25500 грн. та утримуючи його при собі, через хвіртку вийшов з території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , тобто з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 25500 гривень.

У відповідності до п. 1 Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2025 № 26/2025, затвердженого Законом України від 15.01.2025 р. № 4220-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Крім того, 19 лютого 2025 року ОСОБА_7 після вчинення крадіжки, діючи з єдиним, корисливим умислом, прибув до ломбардного відділення №61 ПТ «Ломбард «9999» Сіренко Ю.С. і компанія», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та маючи при собі раніше викрадений ним ноутбук марки «ASUS TUF Gaming F17», модель «FX706HCB-HX114», SN: N2NRCX070984073 чорного кольору, що належить на праві власності ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що вказане майно не є його особистою приватною власністю, з метою отримання кредиту під заставу ноутбука марки «ASUS TUF Gaming F17», модель «FX706HCB-HX114», SN: N2NRCX070984073 чорного кольору, звернувся до кредитора відділення № 61 ПТ «Ломбард «9999» Сіренко Ю.С. і компанія». Перед отриманням кредиту ОСОБА_7 ознайомився із усіма пунктами договорів фінансового кредиту та застави (Договір №06125331 від 19.03.2025), та повним договором про надання фінансового кредиту та застави, правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ПТ «Ломбард «9999» ОСОБА_10 і компанія» та являючись позичальником (заставодавцем) за умовами договору та розуміючи, що відповідно до договору №06125331 від 19.03.2025 сторонами є кредитодавець ПТ «Ломбард «9999» Сіренко Ю.С. і компанія», а позичальник ОСОБА_7 , який надав паспорт громадянина України № НОМЕР_1 орган що видав 1259, дата видачі 28.04.2021; предметами застави є ноутбук марки «ASUS TUF Gaming Fl7», модель «FX706HCB-HX114», SN: N2NRCX070984073, чорного кольору та позичальник згідно договору гарантує, що він є власником предмета застави та повноважений розпоряджатись ним, що предмет застави не заставлений за іншими договорами, будь-яким чином не обтяжений та не є об`єктом спору, сума договору складає 3000 грн. Своїм підписом ОСОБА_11 засвідчив фактичне укладення договору №06125331 від 19.03.2025 з метою отримання кредиту заявив відділенню № 61 ПТ «Ломбард «9999» Сіренко Ю.С. і компанія», вказавши, що ноутбук марки «ASUS TUF Gaming F17», модель «FX706HCB-HX114», SN: N2NRCX070984073 належить йому на праві власності, тим самим надав завідомо неправдиву інформацію кредитору відділенню № 61 ПТ «Ломбард «9999» Сіренко Ю.С. і компанія», таким чином шляхом шахрайства отримав кредит на суму 3000 гривень.

Також, 06 травня 2025 року о 17:30 год. ОСОБА_7 , слідуючи по вул. Привокзальна, 170 біля магазину «Продукти» в м. П`ятихатки, Кам`янський район, Дніпропетровської області, де на дерев`яній поверхні столу помітив мобільний телефон марки «Rеdmi 12С» належний ОСОБА_12 , яка незадовго до цього залишила його на столі та в цей час у нього раптово виник злочинний намір направлений на таємне викрадення даного мобільного телефону.

Після чого, в той же день тобто 06 травня 2025 року о 17:35 год. ОСОБА_7 , продовжуючи знаходитись по вул. Привокзальна, 170 в м. П`ятихатки, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, упевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, взяв зі столу мобільний телефон марки «Rеdmi 12С», IMEL1: НОМЕР_2 , IMEL 2: НОМЕР_3 у справному стані, вартістю 3255,60 грн., та в якому малася карта пам`яті об`ємом 128Gb у справному стані, вартістю 500,00 грн. після чого, не маючи намір його повертати в подальшому, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном па власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 3755,60 грн.

У відповідності до п. 1 Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженого Законом України від 16.04.2025 № 4356-1Х, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Крім того, 16 травня 2025 року о 16:35 год. ОСОБА_7 слідуючи по вул. Переїзна неподалік будинку 46 в м. П`ятихатки Кам`янського району Дніпропетровської області, де на узбіччі дороги поряд з автомобілем помітив пилосос марки «KARCHER WD 3Р» жовтого кольору належний ОСОБА_13 , який незадовго до цього залишив його без нагляду, та в цей час у нього раптово виник злочинний намір на таємне викрадення даного пилососа.

Після чого, в той же день тобто 16.05.2025 року о 16:40 год. ОСОБА_7 , продовжуючи знаходитись по вул. Переїзна неподалік будинку 46 в м. П`ятихатки, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, упевнившись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, взяв пилосос марки «KARCHER WD 3Р» жовтого кольору у справному стані, вартістю 4573,54 грн., після чого, утримуючи викрадене в руках, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном па власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_13 майнову шкоду на суму 4573,54 гри.

У відповідності до п. 1 Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженого Законом України від 16.04.2025 № 4356 - ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 , правильність обраної судом кваліфікації, просить вирок П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 рокускасувати в частині призначеного покарання, постановити новий вирок в цій частині, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій; на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання, якщо він протягом іспитового строку, визначеного судом в 1 рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України; в решті вирок залишити без змін. Вважає, що суд І інстанції помилково, в порушення вимог ст. 55 КК України, не визначив додаткове покарання за ч. 1 ст. 222 КК України у виді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Потерпілі до Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг не з`явились, будучиповідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення ніким не оскаржується, в тому числі і обвинуваченим, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.

Що ж стосується покарання, призначеного судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що воно не відповідає вимогам Закону про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначити покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім цього, відповідно до п. 20 Постанови № 14 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення», при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень Правил безпеки дорожнього руху України.

Так, при призначенні покарання суд І інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу.

Однак призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу, суд І інстанції послався на те, що вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України не пов`язано зі службовим становищем ОСОБА_7 або зайняттям ним певною діяльністю, а тому, нібито, відсутні підстави для призначення йому за цим вироком додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 222 КК України.

Згідно з положеннями ст. 55 КК України у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК України передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 404/2081/22 від 4 вересня 2023 року, зазначивши, що не призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що з урахуванням обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, необхідно визначити додаткове покарання за ч. 1 ст. 222 КК України у вигляді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Строком на 1 рік.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду І інстанції і ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи викладене колегія суддів постановляє свій вирок та призначає покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2025 рокувідносно ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_7 обов`язки передбачені ст. 76 КК України, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця перебування;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: