Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №210/401/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/763/26 Справа № 210/401/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

29 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілої –

адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг матеріали кримінального провадження № 1202404123000246 за ч. 2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_9 , за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_10 та представника потерпілої – адвоката ОСОБА_7 на вирок Металургійного районного суду м. Кривий Ріг від 21 жовтня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 06 лютого 2024 року

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Борейки, Костюковського району, Могильовської області, Білорусія, громадянина України, який має середньо - технічну освіту, не працює, пенсіонер, одружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, визначеного судом в 2 роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до вироку суду, 06 листопада 2024 року, о 16 годині 54 хвилини, водій ОСОБА_9 , у темний час доби, керуючи належним йому технічно справним автомобілем «Рено Трафік», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по асфальтному покриттю проїжджої частини дороги пр. Металургів, з боку вул. Нікопольське шосе, в напрямку вул. Соборності, в Металургійному районі, м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, наближаючись до нерегульованого світлофором пішохідного переходу, розташованого на нерегульованому світлофором перехресті пр. Металургів та вул. Степана Тільги, по пр. Металургів, м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, добре позначеному дорожнім знаком 5.38.1 та 5.28.2 Правил дорожнього руху України, та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху України, для руху пішоходів.

У цей же час, попереду автомобіля «Рено Трафік», реєстраційний номер НОМЕР_2 , проїзну частину зліва направо по ходу руху вказаного автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу, розташованому на нерегульованому світлофором перехресті пр. Металургів та вул. Степана Тільги, по пр. Металургів, м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, перетинала пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась в темпі кроку не змінюючи темп та напрямок свого руху.

Водій ОСОБА_11 , наближаючись до нерегульованого світлофором пішохідного переходу, на якому вже перебувала пішохід ОСОБА_8 , діючи з кримінальною протиправною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки, був непередбачливим, маючи технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, вчасно не зменшив швидкість руху та не зупинив керований ним автомобіль «Рено Трафік», реєстраційний номер НОМЕР_2 , щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_8 , чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п.1.5, 2.3б) і д), 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху ... не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний: ... б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, ... і не відволікатися від керування ним у дорозі»; ... д) не створювати своїми діям загрози безпеці дорожнього руху;

- п.18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Унаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання події, по пр. Металургів в Металургійному районі, м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, водій ОСОБА_11 , допустив наїзд керованого ним автомобіля «Рено Трафік», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_8 , яка рухалась по зазначеному нерегульованому світлофором пішохідному переходу зліва направо по ходу руху вказаного автомобіля, в темпі кроку не змінюючи темп та напрямок свого руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 , заподіяні тілесні ушкодження, які в відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Своїми недбалими діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 , правильність обраної судом кваліфікації, просить вирок Металургійного районного суду м. Кривий Ріг від 21 жовтня 2025 рокускасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок в цій частині та призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 1 рік; в іншій частині вирок суду залишити без змін. Зазначає, що судом І інстанції не враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, та обставини даного правопорушення, а саме, що дорожньо-транспортна пригода мала місце на пішохідному переході, що є зоною особливої уваги для водія. Вказує, що судом І інстанції не прийнято до уваги позицію потерпілої, яка просила суворо покарати обвинуваченого ОСОБА_9 з застосуванням реальної міри покарання у виді позбавлення волі, а також застосувати додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами. Вважає, що не застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, може призвести до можливих правопорушень в подальшому та настанню суспільно - небезпечних наслідків.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_7 просить вирок Металургійного районного суду м. Кривий Ріг від 21 жовтня 2025 року скасувати в частині призначеного покарання, внаслідок м`якості, ухвалити новий вирок в цій частині та призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 3 роки. Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 аналогічні доводам апеляційної скарги прокурора.

В судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_9 не вживає заходів для сплати моральної шкоди, виплатив лише одну суму безпосередньо перед ухваленням вироку. Внаслідок ДТП з вини обвинуваченого вона втратила здоров`я, на теперішній час оформлює інвалідність.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та представника потерпілої – адвоката ОСОБА_7 , думку потерпілої ОСОБА_8 та її представника – адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_12 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення ніким не оскаржується, в тому числі і обвинуваченим, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, вказані вимоги судом І інстанції виконанні не в повному обсязі.

Що ж стосується покарання, призначеного судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що воно не відповідає вимогам Закону про кримінальну відповідальність та особі обвинуваченого ОСОБА_9 , внаслідок м`якості.

З вироку суду І інстанції вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засідання провину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, надав визнавальні покази. Справу було розглянуто в порядку ст. 349 КПК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначити покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз`яснення, які містяться в п.п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Колегія суддів вважає, що при призначені покарання ОСОБА_9 та застосуванні вимог ст.ст. 75, 76 КК України, судом І інстанції не в повній мірі взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів,за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення на строк до 8 років із позбавленням права керування транспортними засобами на строк до 3 років, а такожособу обвинуваченого ОСОБА_9 , який визнав вину в повному обсязі, раніше не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, одружений, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, не працює, є пенсіонером.

На думку колегії суддів, судом І інстанції не враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, та обставини даного правопорушення, а саме, що дорожньо-транспортна пригода мала місце на пішохідному переході, що є зоною особливої уваги для водія.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої, що судом І інстанції не прийнято до уваги позицію потерпілої ОСОБА_8 , яка просила суворо покарати обвинуваченого ОСОБА_9 із застосуванням реальної міри покарання у виді позбавлення волі, а також застосувати додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами.

Колегія суддів звертає увагу, що не застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, може призвести до можливих правопорушень в подальшому та настанню суспільно - небезпечних наслідків.

Ухвалюючи рішення про можливість виправлення ОСОБА_9 без відбування покарання, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність такого звільнення з випробуванням, а лише вказав на дані про особу обвинуваченого та послався на обставини, що пом`якшують його покарання. Чим небезпечнішим для суспільства є вчинений злочин, тим вужча повинна бути сфера застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Визнання обвинуваченим вини у скоєнні інкримінованого йому злочину було враховані при призначенні виду і міри покарання, що колегія суддів вважає підставою для призначення покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, але не можуть безумовно слугувати підставою для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття призначеного судом покарання.

Скоєння зазначеного кримінального правопорушення свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності особи обвинуваченого, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої та призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України – у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 2 роки, але без застосування вимог ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів і буде відповідати засадам ст. 65 КК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного та ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який класифікується за ст. 12 КК України, як тяжкий злочин, суспільну небезпечність вчиненого діяння, особу винного, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, а тому доводи прокурора та представника потерпілого про призначення ОСОБА_9 несправедливого покарання, внаслідок його м`якості, є обґрунтованими, у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду І інстанції і ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Будь-яких виключних обставин справи, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_9 без відбування покарання, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене колегія суддів постановляє свій вирок та призначає покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 та апеляційну скаргу представника потерпілої – адвоката ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Вирок Металургійного районного суду м. Кривий Ріг від 21 жовтня 2025 рокувідносно ОСОБА_9 - скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 слід рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: