Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №589/4780/23 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/4780/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Прачук О. В.

Номер провадження 33/816/1536/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М., захисника Клюєва А.В. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Клюєва Андрія Володимировича на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2024, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп.

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за те, що 10 вересня 2023 року о 16 год 30 хв. по вул. Депутатська, біля будинку № 17 у м. Шостка він керував автомобілем ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами тесту, проведеного за допомогою газоаналізатора «Драгер 68-10», тест № 1915 (результат тесту: 2,03 ‰). Своїми діями останній порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Клюєв А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а в альтернативному випадку - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що постанову ухвалено з істотним порушенням права ОСОБА_1 на захист, без належного дослідження доказів та за відсутності належного повідомлення про результати розгляду справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 користувався правовою допомогою адвоката Клюєва А.В., який фактично здійснював його захист та брав участь у провадженні.

03.09.2024 року секретарем судового засідання складено телефонограму, з якої безпосередньо вбачається, що адвокат перебував у м. Одесі, повідомив суд про неможливість прибути до м. Шостки раніше 10.09.2024 року та просив перенести розгляд справи на інший день.

Незважаючи на це, справу було розглянуто 09.09.2024 за відсутності захисника. При цьому в постанові суд зазначив, що причини неявки не повідомлялися та жодних заяв чи клопотань не подавалося, що прямо суперечить змісту телефонограми, яка міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_1 не відмовлявся від допомоги адвоката, повноваження захисника не припинялися, а адвокат прямо заявив про бажання брати участь у розгляді справи.

Особливе значення має й те, що розгляд відбувся 09.09.2024 року - напередодні закінчення передбаченого ст. 38 КУпАП річного строку накладення стягнення за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. Однак закінчення такого строку не може виправдовувати обмеження права особи на захист.

Постанова фактично містить лише формальне посилання на протокол, акт огляду, результат тесту №1915, відеозапис та «інші матеріали справи». Суд не навів змісту кожного доказу, не проаналізував відеозапис, не зазначив мотивів оцінки доказів та не встановив належним чином порядок проведення огляду.

Долучені до справи відеофайли не є безперервними: між ними наявні часові розриви, зокрема між PICT0002 та PICT0003 — близько 12 хвилин. Отже, частина дій працівників поліції та обставин оформлення матеріалів не зафіксована. Крім того, матеріали складали різні працівники поліції, що вимагало встановлення того, хто саме проводив огляд та застосовував газоаналізатор.

Ці обставини суд першої інстанції належним чином не дослідив та не мотивував свої висновки.

Судовий збір визначено у розмірі 536,80 грн, хоча на 2024 рік ставка судового збору за постанову про накладення адміністративного стягнення становила 605,60 грн. Таким чином, судом застосовано розмір, що відповідав попередньому року.

Істотне порушення права ОСОБА_1 на захист є підставою для скасування постанови. Водночас передбачений ст. 38 КУпАП річний строк накладення адміністративного стягнення за подією від 10.09.2023 року сплив у вересні 2024 року та не може бути поновлений чи продовжений.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що копія постанови від 09.09.2024 не була вручена або направлена ОСОБА_1 чи його захиснику у встановлений законом строк. Натомість матеріали справи містять довідку про доставку електронного документа до електронного кабінету захисника Клюєва А.В. лише 27 серпня 2026 року о 02:04:34. Лише 31 серпня 2026 року судом оформлено вихідні листи про направлення копії постанови ОСОБА_1 та органу поліції. Таким чином, сторона захисту фактично отримала постанову лише 27.08.2026 та без зволікання подала апеляційну скаргу 31.08.2026. У зв`язку з цим апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.

15.09.2026 захисником Клюєвим А.В. подано доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що після подання апеляційної скарги стороні захисту стала відома додаткова обставина, що має значення для оцінки належного повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання у справі № 589/4780/23. 11 вересня 2026 року ОСОБА_1 повідомив, що в мобільному застосунку «Дія» одночасно стали відображатися відомості про численні судові засідання, призначені у 2023–2024 роках, зокрема на 19.09.2023, 23.10.2023, 04.01.2024, 12.01.2024, 16.02.2024, 21.05.2024, 21.08.2024, 27.08.2024, 06.09.2024 та 09.09.2024. За поясненнями ОСОБА_1 , раніше зазначені повідомлення у «Дії» ним не відображалися та не отримувалися. Скріншоти підтверджують лише наявність інформації про минулі засідання станом на вересень 2026 року, але не дату їх первинного формування, направлення чи доставки.

Для встановлення належного повідомлення необхідно з`ясувати не лише факт наявності інформації в електронній системі, а конкретні дату і час формування, направлення та фактичного доставлення кожного повідомлення ОСОБА_1 . Важливо також, що захисник Клюєв А.В., який здійснював захист у цій справі, аналогічних повідомлень через «Дію» не отримував. У зв`язку з чим просить апеляційний суд перевірити матеріали справи щодо наявності доказів своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про кожне судове засідання, а за їх відсутності - витребувати у Шосткинського міськрайонного суду технічні відомості, довідки, звіти, квитанції або інші дані щодо направлення та доставки таких повідомлень.

В судовому засіданні захисник Клюєв А.В. апеляційну скаргу та доповнення до неї підтримав з підстав, викладених у них. Просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а в альтернативному випадку - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. За змістом ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 09 вересня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник присутні не були. Доказів вручення або своєчасного направлення копії постанови від 09 вересня 2024 року ОСОБА_1 чи його захиснику в матеріалах справи не міститься. Натомість наявна довідка про доставку електронного документа до електронного кабінету захисника Клюєва А.В., відповідно до якої постанову доставлено лише 27 серпня 2026 року о 02:04:34. Крім того, лише 31 серпня 2026 року судом першої інстанції оформлено вихідні листи про направлення копії постанови Ванжі Є.В. та органу поліції. Апеляційну скаргу подано 31 серпня 2026 року, тобто фактично через чотири дні після доставки копії постанови до електронного кабінету захисника. Така поведінка свідчить про відсутність зволікання з боку апелянта після того, як йому стало відомо про існування та зміст оскаржуваного судового рішення. З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, а тому строк на апеляційне оскарження постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2024 підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.09.2024 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 006265 від 10.09.2023 у якому зафіксовано, що 10.09.2023 року о 16 год 30 хв в м.Шостка по вул Депутатська. Біля буд №17 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проходив на місці зупинки шляхом продуття газоаналізатора Драгер 68-10, тест № 1915, результат 2,03 ‰ . Проходження огляду на визначення стану сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 не забажав. В протоколі повідомлено про час, дату та місце розгляду справи та він підписаний ОСОБА_1 ;

- тестом № 1915 спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810, результат тесту 2.03 проміле. Роздруківка з технічного пристрою «Drager Alcotest 6810» підписана ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння , за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810, проба позитивна 2,03 проміле. З результатом ОСОБА_1 згоден, про що мається підпис ОСОБА_1

- відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, переглянутими й апеляційним судом, з яких убачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу працівник поліції представився та поцікавився напрямком його руху. На запитання працівника поліції ОСОБА_1 пояснив, що прямує додому. Надалі працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пред`явити посвідчення водія. Останній повідомив, що посвідчення водія при собі не має, оскільки виїхав за сигаретами. Під час спілкування працівник поліції запитав ОСОБА_1 , коли він востаннє вживав алкогольні напої. ОСОБА_1 відповів, що алкоголь вживав цього дня, приблизно за три години до моменту зупинки транспортного засобу, а саме дві пляшки пива. У зв`язку з виявленими ознаками можливого перебування водія у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager». На проведення огляду ОСОБА_1 погодився. Перед проведенням огляду працівник поліції продемонстрував ОСОБА_1 новий герметично запакований одноразовий мундштук, який ОСОБА_1 самостійно розпакував. Після цього працівник поліції встановив мундштук до спеціального технічного засобу «Drager». ОСОБА_1 здійснив видих у мундштук відповідно до встановленого порядку та до подачі приладом відповідного звукового сигналу. За результатами проведеного огляду спеціальний технічний засіб «Drager» зафіксував концентрацію алкоголю в повітрі, що видихається, на рівні 2,03 ‰. Із результатом огляду ОСОБА_1 погодився, будь-яких зауважень чи заперечень щодо справності спеціального технічного засобу, порядку проведення огляду або достовірності отриманого результату не висловлював. Після проведення огляду працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я для додаткового встановлення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 від зазначеної пропозиції відмовився. Після цього працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 його процесуальні права та обов`язки, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також повідомили про правові наслідки вчинення адміністративного правопорушення та про місце, дату і час розгляду справи судом. За результатами встановлених обставин працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Копію протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 отримав, що підтверджується його підписом.

Відеозапис із нагрудних камер інспекторів поліції, який значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, і у відповідності до положень ст.251 КУпАП є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків, з нього достатньо повно убачаються детальні обставини вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, що цілком підставно було враховано суддею першої інстанції при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежності результату огляду не знайшли свого підтвердження матеріалами справи з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 вересня 2023 року о 16 годині 30 хвилин по вул. Депутатській, біля будинку № 17 у м. Шостці, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2110, державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначені обставини підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 10 вересня 2023 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, результатом тесту № 1915, відповідно до якого за допомогою спеціального технічного засобу «Drager 6810» встановлено результат 2,03 ‰, а також відеозаписами, долученими до матеріалів справи.

При цьому з відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції представився, з`ясував у водія напрямок руху та запропонував пред`явити посвідчення водія. ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення водія при собі не має, оскільки виїхав за сигаретами.

Під час спілкування ОСОБА_1 також повідомив працівнику поліції, що цього дня вживав алкогольні напої, приблизно за три години до моменту зупинки, а саме дві пляшки пива.

Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager», на що останній погодився.

Перед проведенням огляду працівником поліції ОСОБА_1 було продемонстровано новий герметично запакований одноразовий мундштук, який останній самостійно розпакував. Після встановлення мундштука до спеціального технічного засобу ОСОБА_1 здійснив видих відповідно до порядку проведення тестування. За результатами огляду прилад зафіксував 2,03 ‰ алкоголю.

Із зазначеним результатом ОСОБА_1 погодився, зауважень щодо проведення огляду, справності спеціального технічного засобу або отриманого результату не висловлював.

При цьому апеляційний суд враховує, що чинний на момент виникнення спірних правовідносин порядок проведення огляду передбачав проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів у разі наявності у поліцейського відповідних підстав. Відповідні вимоги були врегульовані, зокрема, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103, та Інструкцією, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не заперечував проти проведення огляду на місці, добровільно здійснив видих у мундштук спеціального технічного приладу та після отримання результату 2,03 ‰ погодився з ним.

Доводи апелянта про те, що відеозаписи не є безперервними та між окремими файлами наявні часові проміжки не свідчать про недостовірність зафіксованих обставин та не спростовують результат огляду.

Наявність часової перерви між окремими відеофайлами не означає недопустимості всього відеозапису як доказу. Оцінці підлягає не лише безперервність відеофіксації, а вся сукупність доказів у справі.

У цьому випадку зміст відеозаписів узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду та результатом тесту № 1915. При цьому апелянтом не наведено конкретних обставин, які могли мати місце у проміжок між файлами PICT0002 та PICT0003 та які б спростовували факт проведення огляду або достовірність його результату.

Не є підставою для скасування постанови і доводи апелянта про те, що матеріали справи складалися різними працівниками поліції.

Сам по собі факт участі у документуванні правопорушення декількох працівників поліції не свідчить про порушення процедури та не спростовує відомостей, зафіксованих у протоколі, акті огляду та відеозаписі. Матеріалами справи підтверджується факт проведення огляду ОСОБА_1 із застосуванням спеціального технічного засобу та отримання конкретного результату - 2,03 ‰.

Доводи апелянта щодо необхідності встановлення того, який саме працівник поліції безпосередньо застосовував газоаналізатор, також не спростовують встановленого судом факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий факт підтверджується сукупністю доказів, у тому числі відеозаписом, актом огляду та результатом тесту.

Апеляційний суд також перевірив доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з розглядом справи за відсутності адвоката Клюєва А.В.

Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання та користуватися іншими правами, передбаченими законом.

Разом із тим право особи на участь у розгляді справи особисто або за допомогою захисника не означає безумовного обов`язку суду відкладати розгляд справи за кожної неявки захисника.

Як убачається з матеріалів справи, Ванжа Є.В. та його захисник були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

03 вересня 2024 року до суду надійшла телефонограма, у якій адвокат повідомив про неможливість прибути до м. Шостки раніше 10 вересня 2024 року та просив перенести розгляд справи.

Однак зазначена обставина сама по собі не свідчить про те, що суд був позбавлений можливості розглянути справу 09 вересня 2024 року.

З огляду на характер провадження, обсяг матеріалів справи, наявність у матеріалах протоколу, акта огляду, результату тестування та відеозапису, а також те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була належним чином повідомлена про судове засідання, суд першої інстанції мав право вирішити питання про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з`явилися.

Сам факт бажання захисника взяти участь у розгляді справи не зумовлює автоматичного відкладення судового засідання, якщо суд не встановив обставин, які перешкоджали розгляду справи без його участі.

При цьому апеляційний суд враховує, що адміністративне правопорушення було вчинене 10 вересня 2023 року, а суд першої інстанції ухвалив постанову 09 вересня 2024 року. При цьому слід врахувати, що справа надійшла до суду першої інстанції 14.09.2023, судовий розгляд призначався на 19.09.2023, 23.09.2023, 04.01.2024, 12.01.2024,16.02.2024, 29.07.2024, 21.08.2024, 27.08.2024, 06.09.2024 та був неодноразово відкладений за клопотаннями ОСОБА_1 та його захисника Клюєва А.В. Про те, що судовий розгляд відбудеться 09.09.2023 ОСОБА_1 був повідомлений особисто, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, бути присутньою при розгляді справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою. Водночас справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо є дані про її своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, право особи на участь у розгляді справи не є безумовним правом на необмежене відкладення судового розгляду. Реалізація цього права має здійснюватися добросовісно, з урахуванням необхідності забезпечення розгляду справи упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції мав правові підстави провести розгляд справи 09 вересня 2024 року за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, оскільки вони були завчасно повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 , а до цього судовий розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями самого ОСОБА_1 та його захисника. При цьому ОСОБА_1 та його захисник не були обмежені у можливості надати суду свої письмові заперечення проти обставин справи.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, могло бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Отже, станом на дату ухвалення постанови судом першої інстанції строк накладення адміністративного стягнення не сплив.

Посилання апелянта на те, що наближення закінчення строку не могло виправдовувати обмеження права на захист, не свідчить про незаконність постанови, оскільки суд не вийшов за межі передбаченого ст. 38 КУпАП строку та розглянув справу до його закінчення.

Крім того, апелянтом не наведено конкретних доказів того, які саме процесуальні дії або клопотання захисник мав намір здійснити у суді першої інстанції та яким чином його відсутність призвела до неправильного встановлення фактичних обставин справи.

Таким чином, доводи про порушення права на захист не дають підстав для висновку про істотність такого порушення та необхідність скасування постанови.

Апеляційний суд не погоджується з твердженням апелянта про те, що суд першої інстанції обмежився лише формальним посиланням на докази.

Із постанови вбачається, що суд зазначив конкретні докази, на яких ґрунтується його висновок про винуватість ОСОБА_1 , а саме протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, результат тесту № 1915 та відеозапис.

Зазначені докази є взаємопов`язаними та підтверджують одну й ту саму обставину - керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Важливим є також те, що сам ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції повідомив про вживання алкоголю цього дня, погодився пройти огляд на місці, безпосередньо взяв участь у процедурі тестування та не висловив заперечень щодо отриманого результату 2,03 ‰.

Після проведення огляду ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, від чого він відмовився. При цьому апеляційний суд бере до уваги, що відповідальність у цій справі застосована саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не за відмову від огляду.

Отже, відмова від подальшого медичного огляду не є самостійною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується не на одному доказі, а на їх сукупності.

Доводи апелянта щодо розміру судового збору не впливають на встановлені судом фактичні обставини та правильність висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом із тим апеляційний суд враховує, що питання судового збору має вирішуватися відповідно до Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент ухвалення відповідної постанови.

Таким чином, наведений апелянтом довід щодо судового збору не є підставою для скасування постанови в частині встановлення вини та накладення адміністративного стягнення.

Перевіряючи доводи доповнень до апеляційної скарги захисника Клюєва А.В. щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судових засідань, апеляційний суд виходить з такого.

Захисник зазначає, що 11 вересня 2026 року ОСОБА_1 повідомив про одночасне відображення у мобільному застосунку «Дія» відомостей про низку судових засідань, призначених у 2023–2024 роках, зокрема на 19.09.2023, 23.10.2023, 04.01.2024, 12.01.2024, 16.02.2024, 21.05.2024, 21.08.2024, 27.08.2024, 06.09.2024 та 09.09.2024. При цьому, як зазначає сторона захисту, раніше такі повідомлення у застосунку «Дія» ОСОБА_1 не відображалися та ним не отримувалися.

Апеляційний суд враховує наведені доводи, однак зазначає, що сам факт відображення у вересні 2026 року в застосунку «Дія» інформації про судові засідання, які відбулися або були призначені у 2023–2024 роках, не підтверджує та не спростовує належність повідомлення ОСОБА_1 про відповідні судові засідання на час їх проведення.

Надані стороною захисту скріншоти підтверджують лише наявність станом на вересень 2026 року інформації про відповідні судові засідання. Водночас із них неможливо встановити дату первинного формування таких відомостей у відповідній інформаційній системі, момент їх направлення ОСОБА_1 , момент їх доставки або отримання ним, а також те, що саме зазначений спосіб інформування був єдиним або визначальним способом його повідомлення про судові засідання у відповідний період.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції упродовж розгляду справи використовував безпосередні способи повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань, а також отримував від нього та його захисника процесуальні документи, зміст яких свідчить про обізнаність сторони захисту з перебігом розгляду справи.

Так, відповідно до матеріалів справи, 19 вересня 2023 року розгляд справи було відкладено на 23 жовтня 2023 року у зв`язку з відпусткою судді (а.с. 13). 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 під розписку повідомлено про розгляд справи 23 жовтня 2023 року (а.с. 14). Крім того, 23 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю отримання правової допомоги (а.с. 17), після чого того ж дня під розписку був повідомлений про розгляд справи на 04 січня 2024 року (а.с. 18).

09 січня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено телефонограмою про розгляд справи 12 січня 2024 року (а.с. 19). При цьому 09 січня 2024 року захисник Клюєв А.В. подав заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 12 січня 2024 року, посилаючись на перебування в іншому судовому засіданні (а.с. 20). 12 січня 2024 року ОСОБА_1 телефонограмою повідомлено про розгляд справи 16 лютого 2024 року (а.с. 22), а 16 лютого 2024 року захисником Клюєвим А.В. подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку зі стаціонарним лікуванням ОСОБА_1 (а.с. 23).

Отже, зазначені матеріали справи не лише містять докази повідомлення ОСОБА_1 про відповідні судові засідання, а й об`єктивно підтверджують його процесуальну обізнаність про розгляд справи та участь сторони захисту у вирішенні питання щодо відкладення судових засідань.

Надалі 11 квітня 2024 року судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 направлено судову повістку, яку він отримав 15 квітня 2024 року (а.с. 27). Згідно протоколу повторного автомазованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2024 року справа передана для розгляду судді Прачук О.В. (а.с. 29). 18 липня 2024 року судом направлено ОСОБА_1 судову повістку, яку 22 липня 2024 року отримала його мати (а.с. 30). 24 липня 2024 року захисник Клюєв А.В. подав заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 29 липня 2024 року, у зв`язку з перебуванням в іншому судовому засіданні (а.с. 31). 29 липня 2024 року справу знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді (а.с. 32).

02 серпня 2024 року ОСОБА_1 телефонограмою повідомлено про розгляд справи 21 серпня 2024 року (а.с. 33). 21 серпня 2024 року справу знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги (а.с. 34). Того ж дня захисника Клюєва А.В. повідомлено про подальший розгляд справи шляхом направлення судової повістки до його електронного кабінету (а.с. 35), а 22 серпня 2024 року судову повістку ОСОБА_1 отримала його мати (а.с. 36).

27 серпня 2024 року справу знято з розгляду у зв`язку з повітряною тривогою (а.с. 37). 03 вересня 2024 року телефонограмою повідомлено захисника Клюєва А.В. про призначення розгляду справи на 06 вересня 2024 року. При цьому з телефонограми вбачається, що захисник просив перенести розгляд справи на іншу дату, посилаючись на перебування в м. Одесі та неможливість прибути до м. Шостки раніше 10 вересня 2024 року (а.с. 38). Того ж дня телефонограмою про призначення судового засідання на 06 вересня 2024 року повідомлено і ОСОБА_1 (а.с. 39).

Таким чином, посилання сторони захисту на відомості, які стали відображатися у застосунку «Дія» лише у вересні 2026 року, не спростовує сукупності наявних у матеріалах справи доказів безпосереднього повідомлення ОСОБА_1 та його захисника про судові засідання у відповідні періоди.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що належність повідомлення особи про судове засідання оцінюється з урахуванням усієї сукупності наявних у справі даних, а не виключно за фактом наявності чи відсутності інформації у мобільному застосунку. У цьому випадку матеріали справи містять розписки про отримання повідомлень, телефонограми, судові повістки та документи, подані самим ОСОБА_1 і його захисником, які свідчать про їх обізнаність із перебігом судового розгляду.

Особливо істотним є те, що у ряді випадків після повідомлення про дату судового засідання ОСОБА_1 або його захисник зверталися до суду із заявами про відкладення розгляду справи із зазначенням конкретних причин. Такі процесуальні дії є несумісними з твердженням про повну необізнаність сторони захисту щодо призначення відповідних судових засідань.

Тобто твердження ОСОБА_1 про те, що раніше повідомлення у застосунку «Дія» ним не відображалися, за відсутності об`єктивних даних про час формування, направлення та доставки відповідних електронних повідомлень, не може мати переваги над документально підтвердженими матеріалами судової справи щодо здійснення судом повідомлення у передбаченому процесуальним законом порядку.

Водночас апеляційний суд враховує, що 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 під розписку було повідомлено про розгляд справи 09 вересня 2024 року. Отже, щодо останнього із зазначених у доповненнях до апеляційної скарги судових засідань матеріали справи також містять безпосередній письмовий доказ повідомлення особи.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що доводи доповнень до апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання ґрунтуються переважно на припущенні щодо моменту відображення інформації в застосунку «Дія» та не спростовують доказів повідомлення, які безпосередньо містяться в матеріалах справи.

Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що постанова судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2024 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об`єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а під час апеляційного перегляду, обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник встановлено не було. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання захисника Клюєва Андрія Володимировича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника Клюєва Андрія Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2024 року залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Басова В. І.