Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №751/6625/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6625/26

Провадження №2-о/751/149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Діденко А.О.

при секретарі Рак Я.М.,

за участю представника заявника – адвоката Дементьєвої М.М., представника заінтересованої особи – Мурзенок К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за заявою Чернігівської окружної прокуратури, заінтересована особа: Чернігівської міської ради про визнання спадщини відумерлою,

Встановив:

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури Шиленко М.В. звернувся до суду із заявою про визнання спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та складається з житлового будинку з надвірними спорудами і господарськими будівлями (загальна площа 89,6 кв.м., в тому числі житлова площа – 63,4 кв.м.), який знаходиться по АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 рішенням державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори 05.10.2017 за № 37425127 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1370691274101) відумерлою, та передати його у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код ЄДРПОУ 34339125).

Заяву мотивують тим, що після смерті ОСОБА_1 відсутні спадкоємці за законом і заповітом, строк для прийняття спадщини сплив, а Чернігівська міська рада не вжила заходів щодо визнання спадщини відумерлою. У зв`язку з цим прокуратура просить визнати відумерлою спадщину у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 та передати його у власність територіальної громади

Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова Діденко А.О. ухвалою від 30.06.2026 прийняв до розгляду заяву та відкрив провадження у справі, постановив витребувати копію спадкової справи.

Ухвалою суду від 24.08.2026 залучено до участі у справі – приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Алаєву-Максименко Т.А.

Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні просила відмовити у задоволені заявлених вимог.

У судовому засіданні 18.09.2026 судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого було призначено на 29.09.2026.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України після оголошення переходу до стадії ухвалення судового рішення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оголошення судового рішення було призначено на 29.09.2026 на 14.45 год.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано житловий будинок з надвірними спорудами і господарськими приміщеннями, загальною площею 89,6 кв. м, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1370691274101).

Реєстрація проведена державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори 05.10.2017 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-2006 (рішення індексний номер 37425127 від 05.10.2017).

Відповідно до інвентаризаційної справи на житловий будинок по АДРЕСА_2 , будинок 08.01.1973 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору про надання земельної ділянки для будівництва від 21.09.1959 та акта приймання від 20.12.1972.

Після смерті ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 будинок успадкувала його дружина - ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 будинок успадкував її син - ОСОБА_1 .

Відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (актовий запис від 27.09.2021 за № 00142881139).

Згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян 01.08.1970 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Встановлено, що у ОСОБА_1 було два сини:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_6 – 06.09.2022.

Відповідно до інформації Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 01.05.2026 № 08-05/1837 по АДРЕСА_1 на день смерті був зареєстрований один ОСОБА_1 .

Згідно інформації Другої Чернігівської державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 676/01-16 від 27.04.2026 у спадковому реєстрі дані про посвідченні заповіти ОСОБА_1 , відсутні.

03.02.2022 приватним нотаріусом Алаєвою-Максименко Т.А. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_1 .

У ході розслідування кримінального провадження № 42021272010000265 від 31.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч.4 ст.358, ч.2 ст. 209 КК встановлено, що спадкова справа відкрита за заявою дружини померлого - ОСОБА_6 .

Інші спадкоємці як за законом, так і за заповітом після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 , відсутні.

Таким чином, часом відкриття спадщини є ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто день настання смерті ОСОБА_1 , а місцем відкриття спадщини є житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно ст.ст. 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 320/10856/18 (провадження № 61-1142св21) зазначено, що інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. За таких обставин слід дійти висновку, що такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться. На користь цього висновку свідчить також розміщення норм права про можливість визнання спадщини відумерлою саме у книзі шостій ЦК України «Спадкове право».

Відтак, захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.

Разом з тим суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Системне тлумачення статті 16 та частини другої статті 1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: -по-перше, норма частини другої статті 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця; -по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі (пред`явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №671/22/19, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина перша та друга статті 1277 ЦК України).

Відтак, аналізуючи норми статті 1277 ЦК України та висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у вказаній постанові Верховного Суду, заявниця має законні підстави порушувати питання про передачу майна, як відумерлої спадщини, оскільки заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Згідно зі статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Отже, для визнання спадщини відумерлою суд повинен встановити сукупність юридично значимих обставин, а саме: факт смерті спадкодавця та час відкриття спадщини; склад спадкового майна; належність цього майна спадкодавцю; відсутність спадкоємців за заповітом і за законом або неприйняття ними спадщини, відмову від її прийняття чи усунення від права на спадкування; сплив установленого законом строку для прийняття спадщини; а також відсутність інших обставин, які перешкоджають визнанню спадщини відумерлою.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_1 спадкова справа №3/2022 була заведена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Алаєвою-Максименко Т.А. 03.02.2022.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, вона була заведена на підставі заяви дружини померлого – ОСОБА_6 .

Таким чином, на момент відкриття спадкової справи існувала особа, яка заявила про свої спадкові права після смерті ОСОБА_1 , а саме його дружина – ОСОБА_6 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , тобто після смерті ОСОБА_1 .

За таких обставин сам по собі факт смерті спадкоємця, який звернувся із заявою про прийняття спадщини, не може без дослідження всіх обставин спадкової справи свідчити про відсутність спадкоємців та автоматично бути підставою для визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття спадщини за заповітом, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Отже, смерть ОСОБА_6 після смерті її чоловіка – ОСОБА_1 – сама по собі не припиняє спадкових правовідносин та не є достатньою підставою для висновку про відсутність спадкоємців.

Навпаки, з огляду на положення статті 1276 ЦК України суд має встановити, чи виникло у спадкоємців ОСОБА_6 право на прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , а також чи прийняли такі особи спадщину в установленому законом порядку.

Саме лише посилання заявника на те, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_1 відсутні, не є достатнім для висновку про наявність усіх передбачених статтею 1277 ЦК України умов для визнання спадщини відумерлою, оскільки після смерті дружини спадкодавця могли виникнути правові наслідки спадкової трансмісії.

Крім того, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб – спадкоємців.

Згідно з частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, для вирішення питання про визнання спадщини відумерлою суд повинен достовірно встановити не лише факт смерті осіб, які були відомі як спадкоємці, а й відсутність осіб, до яких відповідно до положень цивільного законодавства перейшло право на прийняття спадщини.

У даній справі така обставина належними та достатніми доказами не підтверджена.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно – за його місцезнаходженням.

Отже, наслідком визнання спадщини відумерлою є припинення можливості реалізації спадкових прав особами, які мають право на спадкування, у зв`язку з переходом спадкового майна у власність територіальної громади.

З огляду на це, застосування положень статті 1277 ЦК України можливе лише за умови беззаперечного встановлення відсутності спадкоємців або неприйняття ними спадщини, відмови від її прийняття чи усунення їх від права на спадкування.

Натомість у цій справі такі обставини належним чином не встановлені.

Суд також враховує, що відповідно до статті 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою повинні бути наведені, зокрема, докази, які свідчать про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом або про неприйняття ними спадщини чи відмову від її прийняття.

Зазначена норма покладає на заявника обов`язок надати суду докази, які дозволяють зробити достовірний висновок про відсутність осіб, які можуть набути спадкове майно.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що заявником не доведено належними, допустимими та достатніми доказами відсутність спадкоємців, які могли б набути право на спадщину після смерті ОСОБА_1 з урахуванням положень статті 1276 ЦК України.

Сам факт смерті ОСОБА_6 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 , не свідчить про автоматичну відсутність спадкоємців та не усуває необхідності встановлення осіб, до яких могло перейти право на прийняття спадщини.

За таких обставин суд вважає передчасним висновок про те, що спадщина після смерті ОСОБА_1 є відумерлою.

Посилання заявника на те, що інші спадкоємці після смерті ОСОБА_1 відсутні, не спростовує встановлених судом обставин щодо існування спадкової справи, відкритої за заявою його дружини, а також необхідності встановлення правових наслідків її смерті після відкриття спадщини.

При цьому, як вбачається із матеріалів спадкової справи, спадкоємець після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , звернулася із заявою про прийняття спадщини 03.02.2022, тобто в межах шестимісячного строку прийняття спадщини. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , тобто припинення правоздатності спадкоємця у зв`язку зі смертю відбулося після закінчення строків прийняття спадщини. При цьому, як вбачається з матеріалів спадкової справи, у межах визначеного законом строку прийняття спадщини спадкоємець ОСОБА_6 із заявою про відмову від прийняття спадщини не зверталася.

За наведених умов слід дійти висновку, що вирішення питання про визнання відумерлою спадщиною об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами і господарськими будівлями (загальна площа 89,6 кв.м., в тому числі житлова площа – 63,4 кв.м.), який знаходиться по АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 рішенням державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори 05.10.2017 за № 37425127 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1370691274101), повинно вирішуватися в межах розгляду заяви про визнання відумерлою спадщини після ОСОБА_7 , як дружини, що пережила чоловіка, та в межах шестимісячного строку прийняття спадщини звернулася із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд не встановив передбачених статтею 1277 ЦК України в сукупності умов, необхідних для визнання спадщини відумерлою та передачі спадкового майна у власність територіальної громади, зокрема не було доведено, що в померлого ОСОБА_1 були відсутні спадкоємці за законом та заповітом.

За таких обставин заява про визнання спадщини відумерлою та передачу її у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в задоволенні заяви покладаються на заявника, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 12, 76, 77, 80, 81, 89, 247, 293, 334, 335, 338 ЦПК України, статтями 1216, 1218, 1222, 1261, 1276, 1277, 1282 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Чернігівської окружної прокуратури, заінтересована особа: Чернігівської міської ради про визнання спадщини відумерлою про визнання спадщини відумерлою - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29.09.2026.

Заявник – Чернігівська окружна прокуратура (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 1, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ 02910114),

заінтересована особа: Чернігівська міська рада (місцезнаходження: вул. Магістратська, буд. 7, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ 34339125),

Суддя А.О. Діденко