Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №584/1537/25 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1537/25

Провадження № 2/584/466/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участі: секретаря – Кравченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовує тим, що 13 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір №149805, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача №4149-51XX-XXXX-7403, за умовами якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» надав йому кредит у розмірі 6945 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, але всупереч укладеному договору відповідач порушив строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим станом на 5 грудня 2025 року має заборгованість в розмірі 12367 грн. 10 коп., в т.ч.: 6645 грн. – заборгованості за тілом кредиту, 5321 грн. 10 коп.- заборгованості за відсотками, 401 грн. –заборгованість по комісії.

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №10102024 про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №149805 від 13 серпня 2024 року.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 12367 грн. 10 коп. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 5 лютого 2026 року позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 12367 грн. 10 коп. заборгованості по кредитному договору №149805 від 13 серпня 2024 року, 7000 грн. витрат на правничу допомогу та 2422 грн. 40 коп. судового збору.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 4 березня 2026 року скасовано заочне рішення Путивльського районного суду Сумської області від 5 лютого 2026 року у вказаній справі.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала в повному обсязі та зазначила, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача. Також зазначила, що позивачем безпідставно нараховані відсотки за користування кредитом та комісія. Крім того зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн. є необґрунтованим. Справу просила розглядати у відсутність відповідача(а.с.135-140).

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримала та зазначила, що первісним кредитором було здійснено перерахування коштів в сумі 5000 грн. 40 коп. відповідно до умов кредитного договору №149805 від 13 серпня 2024 року на банківську картку № НОМЕР_1 , на підтвердження чого надано відповідні докази, при цьому первісним кредитором було стягнуто комісію за надання кредиту у розмірі 1944 грн. 60 коп. відповідно до умов договору, погодженого сторонами. Крім того первісним кредитором було нараховано відсотки за користування кредитом та комісію за управління та обслуговування кредиту відповідно до умов договору, погодженого сторонами. Крім того зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим, розумним та пропорційним заявленим позовним вимогам (а.с.142-149)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при подачі позову клопотав про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом, 13 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №149805, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6945 грн. в наступному порядку: у розмірі 5000 грн. 40 коп. на картку позичальника та у розмірі 1944 грн. 60 коп. – шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту, на строк 70 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 586,00% річних (а.с.8-11,18-19).

Відповідно до розрахунків заборгованості, наданих позивачем, відповідач прострочив виконання свого зобов`язання, оскільки порушив строки повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 5 грудня 2025 року має заборгованість в розмірі 12367 грн. 10 коп., в т.ч.: 6645 грн. – заборгованості за тілом кредиту, 5321 грн. 10 коп.- заборгованості за відсотками, 401 грн. –заборгованість по комісії, що підтверджується карткою обліку виконання договору та випискою з особового рахунку за кредитним договором №149805 від 13 серпня 2024 року (а.с.47,49).

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №10102024 про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №149805 від 13 серпня 2024 року, що підтверджується витягом з додатку №1 до договору факторингу (а.с.39-40,43).

Як вбачається з листа АТ «Райффайзен Банк» від 16 січня 2026 року №81-15-9/920-БТ на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку за період з 13 серпня 2024 року по 18 серпня 2024 року здійснено переказ коштів на суму 5000 грн. 40 коп. (а.с.79-80).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.4.12.1 кредитного договору (публічна частина), позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту та комісію за управління та обслуговування кредиту в порядку та строки, визначені договором, а також на вимогу кредитодавця сплатити штраф та /або пеню та/або інші платежі, нараховані позичальнику у випадку виникнення прострочення виконання зобов`язань по договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору №149805 від 13 серпня 2024 року встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 1944 грн. 60 коп.

Згідно з розрахунком, первісним кредитором було нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 1944 грн. 60 коп. відповідно до умов договору, а також комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 401 грн.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної лінії є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 9 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення кредитного договору, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі ч.5 ст.216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума заборгованості за кредитним договором №149805 від 13 серпня 2024 року підлягає зменшенню на 2345 грн. 60 коп. (суми нарахованих комісій).

Крім того, відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у розмірі 5000 грн. 40 коп. (фактично наданого відповідачу) у розмірі 1,5% у день з 14 серпня 2024 року по 20 серпня 2024 року у сумі 525 грн. 07 коп. (75,01 грн.*7 днів = 525,07 грн.), а з 21 серпня 2024 року по 22 жовтня 2024 року – 1% у день, у сумі 3150 грн. (50 грн.*63 дні = 3150 грн.).

Зважаючи на викладене, а також на часткове погашення відповідачем заборгованості у сумі 300 грн. (27 вересня 2024 року) суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8375 грн. 47 коп. (5000 грн. 04 грн. – заборгованості за тілом кредиту, 3375 грн. 07 коп. - заборгованості за відсотками).

Крім того, згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року адвокатським бюро «Соломко та партнери» було здійснено:

1) складання позовної заяви – 5000 грн. ;

2) вивчення матеріалів справи – 1000 грн.;

3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500 грн.;

4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів – 500 грн. (а.с.53).

За правилами ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, враховуючи складність та кількість матеріалів даної справи, наявність сталої судової практики по вказаній категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт та час, витрачений на їх виконання, а також час, витрачений на представництво інтересів позивача в судових засіданнях, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з позивача на користь відповідача суму понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у сумі 5000 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1640 грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог (8375,47х2422,4/12367,1=1640,54) та 3386 грн. 19 коп. витрат на правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених вимог (8375,47х5000/12367,1=3386,19).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.142, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: вул.Поправки Юрія, буд.6, каб.13, м.Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956) 8375 грн. 47 коп. (вісім тисяч триста сімдесят п`ять гривень сорок сім копійок) заборгованості по кредитному договору №149805 від 13 серпня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: вул.Поправки Юрія, буд.6, каб.13, м.Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956) 1640 грн. 54 коп. (одну тисячу шістсот сорок гривень п`ятдесят чотири копійки) витрат по сплаті судового збору при подачі позову та 3386 грн. 19 коп. (три тисячі триста вісімдесят шість гривень дев`ятнадцять копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.І.Данік