Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №577/2739/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2739/26

Провадження № 2/577/1595/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м.Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Потій Н.В.,

за участю секретаря Волошко І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Шеремет Я.О., Коломійченко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Попівської сільської ради про повернення дітей,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Попівської сільської ради, в якому просить повернути їй на виховання, відібраних у неї на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду від 24.11.2025 дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та припинити стягнення аліментів на їх утримання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що є матір`ю цих дітей, відомості про батька кожного з дітей записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Дітей виховувала та утримувала самостійно, разом вони проживали в АДРЕСА_1 , де позивач мешкає і нині. Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 24.11.2025 у неї відібрано п`ятьох малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав та стягнуто аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Позивач, зосередилася на усуненні тих негативних умов, що стали причиною відібрання. На даний час вона привела в порядок помешкання, покращила побутові умови, придбала предмети побуту, канцтовари та іграшки для дітей, створила належні умови для проживання дітей, підтримує належний санітарний стан та порядок у будинку, облаштувала місця для сну та навчання дітей. Постійно має достатньо продуктів харчування. Також придбала сезонний одяг для дітей. Позивач стала на облік у центр зайнятості як безробітна, пройшла медичне обстеження та курс консультативної роботи щодо особливостей розвитку дитини із інтелектуальними та мовленнєвими труднощами, ознайомлена з особливостями розвитку дитини, отримала практичні рекомендації щодо виховання та навчання дітей. Вважає, що на даний час зникли обставини, які були підставою для відібрання у неї дітей. Позивач усвідомила помилки, усунула їх, готова виконувати батьківські обов`язки належним чином. Також, не заперечує проти рекомендацій КЗ «Шпетівський навчально-реабілітаційний центр» щодо продовження корекційно-розвиткової роботи з дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в умовах спеціального закладу.

Відзив на позов не надано.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 18.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.06.2026 на 14:30 год. (а.с.42)

Ухвалою суду від 09.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2026 на 09:30 год. (а.с.48)

04 серпня 2026 року розгляд справи відкладено на 19.08.2026 на 09:00 год. у зв`язку з повітряною тривогою (а.с.50)

19 серпня 2026 року, судове засідання відкладено на 22.09.2026 на 10:00 год, надано час для підготовки до судових дебатів (а.с.67)

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала і прохала його задовольнити. Запевнила, що належним чином виконуватиме батьківські обов`язки, просить не розлучати її з дітьми та повернути дітей в сім`ю. Погоджується з висновком фахівців про необхідність перебування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у реабілітаційному закладі, дотримуватиметься всіх рекомендацій. Дітей вона ніколи не ображала і не застосовувала насильство. Таких випадків не було і з боку бабусі. Вважає, що ОСОБА_12 могли налаштувати проти неї в сім`ї вихователя.

Представник позивач адвокат Мусієнко О.В. позовні вимоги також підтримала і прохала задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_13 частково визнала позов, просить врахувати думку неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_14 .

Представник відповідача ОСОБА_15 позов визнає, висновок органу опіки та піклування підтримує.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір`ю кожного з дітей є ОСОБА_1 (а.с. 13, 15, 17, 19, 21). Відомості про батька кожного з дітей до свідоцтва про народження внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України, за вказівкою матері, що визнається сторонами у справі.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 24.11.2025 відібрано ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_20 , у ОСОБА_21 , без позбавлення батьківських прав; передано дітей до органу опіки та піклування Попівської сільської ради для подальшого влаштування; стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь юридичної чи фізичної особи, яка згідно чинного законодавства буде опікуном дитини (а.с.10-12).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 12.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду від 24.11.2025 про відібрання малолітніх дітей у матері без позбавлення її батьківських прав повернуто заявниці у зв`язку з її відкликанням (а.с.36).

Згідно листа Попівської сільської ради від 19.01.2026, адресованого ОСОБА_1 на її звернення від 06.01.2026, відділом службою у справах дітей Попівської сільської ради, спільно з фахівцями КЗ «Центр надання соціальних послуг» 08.01.2026 проведено комісійне обстеження жилого-побутових умов та встановлено, що санітарно-гігієнічний стан приміщень покращено, у будинку забезпечено температурний режим, наявні продукти харчування. Одночасно зазначено, що ОСОБА_1 не має доходів, не перебуває на обліку у центрі зайнятості, як безробітна, фінансовий стан вкрай нестабільний, ОСОБА_1 не пройшла медичного обстеження (а.с.23).

Відповідно до витягу з протоколу №2 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Попівської сільської ради від 25.02.2026, рекомендовано ОСОБА_1 до наступного засідання надати документи, що підтверджують працевлаштування та доходи, а також пройти повне медичне обстеження, зокрема надати висновки (довідки) від лікаря-психіатра, лікаря-нарколога про стан здоров`я та відсутність протипоказань для виконання батьківських обов`язків; забезпечити індивідуальні спальні та навчальні місця для кожної дитини, спеціалізований інвентар/харчування згідно з медичними потребами дітей з інвалідністю, полагодити пічку від дірок; пройти курс занять (або бесіди) з психологом Інклюзивно ресурсного центру, щодо особливостей догляду та виховання дітей з діагнозами Е70.0 та Р80.1, та надати відповідну характеристику/довідку від спеціаліста (а.с.25).

З 09.02.2026 ОСОБА_1 перебуває на обліку, як безробітна в Конотопській філії Сумського ОЦЗ, що підтверджується довідкою Конотопської філії центру зайнятості від 23.03.2026 ОСОБА_1 (а.с.26).

Відповідно до довідок КНП КМР «Конотопська центральна лікарня ім.ак. М.Давидова» від 19.02.2026 ОСОБА_1 , 1994 р.н., на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.с.26, 27).

ОСОБА_1 пройшла курс консультативної роботи на тему «Особливості розвитку дитини з інтелектуальними та мовленнєвими труднощами», що вбачається із довідки практичного психолога КУ ІРЦ Попівської сільської ради від 23.03.2026 (а.с.29).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15.04.2026, за адресою: АДРЕСА_1 , умови відповідають нормам, речі прибрано, наявне місце для особистої гігієни; облаштовані місця для сну та навчання, придбано канцтовари, іграшки (а.с.30).

Згідно характеристики Попівської сільської ради від 02.03.2026, з моменту вилучення дітей, з ОСОБА_1 проводиться соціальна робота, відслідковується позитивна динаміка, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про народження та зареєструвала сина ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Мати щодня розмовляє по телефону зі своїми дітьми та бажає повернути їх додому (а.с.31).

Відповідно до витягу з протоколу №4 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Попівської сільської ради від 22.04.2026, щодо розгляду звернення ОСОБА_1 щодо повернення їй малолітніх дітей, вирішено підготувати проект рішення щодо доцільності повернення дітей та зобов`язати ОСОБА_1 після повернення дітей з під опіки держави забезпечити перебування дітей ( ОСОБА_10 та ОСОБА_19 ) у Штепівському навчально-реабілітаційного центрі; КЗ «Центр надання соціальних послуг» Попівської сільської ради (а.с.32-35).

За інформацією Конотопського РВП ГУНП в Сумській області, станом на 11.09.2026 ОСОБА_1 не притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184, ст. 173-2 КУпАП (а.с. 169).

Згідно висновку від 08.05.2026 орган опіки та піклування Попівської сільської ради вважає, що за умови виконання ОСОБА_1 рекомендацій, базуючись на результатах справи та пріоритеті виховання дітей у сімейному середовищі, доцільним є повернення малолітніх дітейу біологічну родину до матері ОСОБА_1 (а.с.39-40). Вказаний висновок про доцільність повернення малолітніх дітей матері затверджено рішенням Попівської сільської ради № 140 від 08.05.2026 (а.с. 38).

Свідок ОСОБА_22 суду показала, що є матір`ю позивача та відповідно бабусею 5 неповнолітніх дітей, яких донька виховує без батька. Після відібрання дітей ОСОБА_1 зробила відповідні висновки, покращила умови проживання, з метою пошуку роботи звернулася до центру зайнятості населення. Вона допомогла доньці прибрати у будинку та в дворі. У будинку зроблено ремонт. Є пічне опалення, світло. Також планують провести водовідведення, вже є кільця. Донькою придбано одяг для дітей та іграшки, а також ліжко. З побутової техніки, придбали пилосос. Донька прибирає в будинку, обробляє присадибну ділянку (огород). Також вони разом тримають домашнє господарство, мають свиней та курей. Після відібрання діти просилися до матері, яка теж хоче повернути їх у сім`ю. ОСОБА_1 врівноважена, але хвилюється, що діти не поряд з нею.

Свідок ОСОБА_23 суду показала, що знайома з ОСОБА_1 , постійно спілкується з нею по телефону і декілька разів на місяць відвідує її особисто. ОСОБА_1 вважає родичкою чоловіка, але документально родинні зв`язки не підтверджуються, оскільки батьківство ОСОБА_12 не встановлено. Дійсно раніше в будинку ОСОБА_1 був хаос, але наразі ситуація значно покращилася. У будинку зроблено ремонт, для дітей придбано постільну білизну якої раніше не було. Є шафа з одягом для дітей. У наявності продукти харчування. ОСОБА_1 прагне щоб їй повернули дітей і створила для цього всі умови.

Постанова Конотопського міськрайонного суду від 20.02.2026 про закриття, на підставі ст. 38 КУпАП, провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП не стосується предмету доказування за позовом про повернення дітей матері, враховуючи, що фабула правопорушень (неналежні умови проживання дітей) стосується 05.09.2025, тобто до постановлення рішення суду від 24.11.2025 про відібрання дітей у матері без позбавлення батьківських прав.

ІV. Норми права.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї .

У постанові Великої палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 6 Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних,соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації (стаття19Конвенції). Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

У справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

Таким чином із системного аналізу як норм національного законодавства так і норм міжнародного права, рішень ЄСПЛ при вирішенні спорів при розгляді справ, які стосуються відносин батьків та дітей, особлива увага приділяється додержанню в першу чергу якнайкращих інтересів дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по - друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

V. Оцінка суду.

Суд вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши надані докази, оцінив докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку як вцілому, так і кожному окремо, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Аналогічна правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).

Зі змісту рішення Конотопського міськрайонного суду від 24.11.2025 вбачається, що підставою для відібрання малолітніх дітей у позивача було невиконання батьківських обов`язків, яке полягало в незадовільних умовах проживання дітей (антисанітарії), відсутності продуктів харчування, одягу, що становило загрозу для здоров`я та життя дітей.

Позивач ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами, що наразі відпали причини, які перешкоджали належному вихованню нею дітей, та обставини, які були підставою для відібрання дітей. Зокрема, згідно актів відповідача, ОСОБА_1 забезпечено належні санітарно-побутові умови за місцем проживання, облаштовано місця для харчування, відпочинку та навчання дітей, придбано необхідний одяг, канцелярське приладдя та іграшки, в наявності продукти харчування. ОСОБА_1 спільно зі своєю матір`ю (бабусею дітей) мають підсобне господарство, обробляють земельну ділянку. ОСОБА_6 має задовільний стан здоров`я, перебуває на обліку в Центрі зайнятості. Позивач пройшла курс консультативної роботи на тему «Особливості розвитку дитини з інтелектуальними та мовленнєвими труднощами».

Суд також враховує, висновок органу опіки та піклування про доцільність повернення дітей матері.

За встановлених обставин, повернення дітей матері відповідає найкращим інтересам дітей зі збереженням їх зв`язків із сім`єю, яка не є особливо непридатною або неблагополучною, а також буде забезпечено розвиток дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Суд зауважує, що озвучена в судовому засіданні, у присутності психолога ОСОБА_24 , думка малолітнього ОСОБА_12 , віком 13 років, та ОСОБА_14 , віком 7 років, про небажання повертатися до матері, не може бути самодостатньою підставою для вирішення позову, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам. Зокрема, у даному випадку така думка дітей висловлена під впливом зовнішніх факторів (проживання протягом року в сім`ї вихователя). ОСОБА_25 неповнолітньої ОСОБА_14 з цього приводу взагалі є неоднозначною, враховуючи, що спочатку дівчинка повідомила, що не знає чи хоче повернутися до матері, а потім додала, що не бажає повертатися до матері. Крім того, згідно висновку практичного психолога ОСОБА_26 , наданого суду органом опіки та піклування, після з`ясування в судовому засіданні думки ОСОБА_3 , на момент психологічного обстеження суб`єктивна позиція хлопчика полягає у небажанні повертатися до біологічної матері та залишатися у теперішньому середовищі (а.с. 70-71).

Суд зауважує, що докази застосування насильства з боку матері

чи бабусі, відносно малолітнього ОСОБА_12 , про що останній повідомив в судовому засіданні, відсутні. Такі факти не підтвердив і представник органу опіки та піклування. ОСОБА_1 не притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (а.с. 69).

ОСОБА_27 (вік 9 років) та ОСОБА_28 (5 років) мають інвалідність за профілем психіатрії та перебувають у Комунальному закладі «Штепівський реабілітаційний центр», тому з`ясування їх думки щодо предмету позову, визнано недоцільним, враховуючи, що фахівцями закладу офіційно рекомендовано продовження колекційно-розвиткової роботи в умовах закладу, оскільки переривання комплексної реабілітації призведе до регресу набутих навичок (а.с. 40).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про повернення відібраних дітей матері, також підлягає задоволенню і похідна вимога про припинення стягнення аліментів з матері на користь опікунів чи інших осіб, яким було передано дітей.

Відповідно до п.5) ч.1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині повернення дітей матері.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Керуючись ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 354-355, п.5) ч.1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Попівської сільської ради про повернення дітей - задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на виховання відібраних на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду від 24.11.2025 неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку відповідно до рішення Конотопського міськрайонного суду від 24.11.2025 у справі № 577/5520/25.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині повернення неповнолітніх дітей матері.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Представник позивача: адвокат Мусієнко Оксана Вікторівна (адреса: м. Конотоп, проспект Червоної Калини,10)

Відповідач: Попівська сільська рада ( адреса: с. Попівка, вул. Миру,1 Конотопський район, ЄДРПОУ:04389220).

Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2026 року о 09:00 год.

Суддя Н. В. Потій