Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №592/12470/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/12470/26

Провадження № 3/592/2061/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Костенко Владислав Геннадійович, з участю ОСОБА_1 , захисника – адвоката Фомінова Р.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718700 від 13.07.2026 за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Зокрема в протоколі вказано, що 13.07.2026 о 21-45 год. в м. Суми, вул. В`ячеслава Чорновола, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

В суді ОСОБА_1 свою вину не визнав та заперечував обставини, викладені в протоколі. Також вказав, що про існування постанови поліцейського від 10.01.2026 йому стало відомо у суді. Також пояснив, що по цим подіям суд закрив провадження.

Захисник – адвокат Фомінов Р.М. вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тому просив закрити провадження у справі. Зокрема, зазначив, що протокол не містить належного викладення кваліфікуючої ознаки повторності. Так, у протоколі серії ЕПР1 № 718700 не зазначено, яке саме попереднє правопорушення, передбачене ч. 2, 3 чи 4 ст. 126 КУпАП, було вчинено ОСОБА_1 , коли саме воно було вчинено, якою постановою його було притягнуто до відповідальності та чи набрала така постанова законної сили. Фактично поліцейський обмежився формальним словосполученням «вчинено повторно протягом року», не виклавши фактичних обставин, які утворюють таку повторність. По-друге, матеріалами справи не підтверджено набрання законної сили постановою, якою поліція намагається обґрунтувати повторність. До матеріалів додано постанову серії ЕНА № 6493 857 від 11.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Однак із самої копії постанови видно, що графа про отримання ОСОБА_1 копії постанови не заповнена, відомості про ії направлення рекомендованим листом також відсутні, як відсутні й будь-які інші дані про вручення цієї постанови чи набрання нею законної сили. Крім того, у відповідній графі самої постанови відсутній підпис посадової особи, яка її винесла; на документі міститься лише засвідчення копії іншою посадовою особою. Крім того, довідка від 15.07.2026 про повторність містить суттєву суперечність щодо особи, відносно якої вона складена. У протоколі ЕПР1 № 718700 ОСОБА_1 зазначений як особа 07.06.1981 року народження. Натомість у довідці від 15.07.2026 про надання інформації щодо вчинення адміністративного правопорушення повторно зазначено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, документ, який спеціально складено поліцією для підтвердження повторності, формально містить відомості щодо особи з іншою датою народження. Така розбіжність не може вважатися несуттєвою, оскільки мова йде саме про персоніфіковану ознаку повторності, від наявності якої залежить кваліфікація дій за ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосування значно більш суворого адміністративного стягнення.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що необхідно закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 патрульними поліцейськими надано наступні докази: 1) протокол серії ЕПР1 № 718717 від 13.07.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП; 2) постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7544763 від 13.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; 3) протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718717 від 13.07.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП; 4) рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Сумській області Бондарєва С.О.; 5) довідку старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Сумській області про надання інформації щодо вчинення адміністративного правопорушення повторно відносно ОСОБА_1 з датою народження особи – ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 6) постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6493857 від 11.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП; 7) постанову Сумського районного суду Сумської області від 13.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; 8) відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та патрульного автомобіля поліцейських на оптичному диску.

Зокрема, з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6493857 від 11.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, вбачається що він 10.01.2026 о 22-50 год. нібито керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування 13.10.2025 постановою Сумського районного суду Сумської області.

При оцінці наведених доказів суд має керуватися наступними положеннями.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

При цьому суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах.

Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною четвертою ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно з п. 3 Розділу І "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2026 стосовно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6493857 від 11.01.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

При цьому, відомості щодо набрання вищевказаної постанови законної сили, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що 25.03.2026 постановою Ковпаківського районного суду м. Суми (справа №592/804/26, провадження № 3/592/380/26) закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення 10.01.2026 о 22-50 год. за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зокрема, з вказаної постанови суду вбачається, що з матеріалів справи та показів допитаного у суді свідка не доведено факту керування ОСОБА_1 10.01.2026 о 22-50 год. транспортним засобом. Постанова набрала законної сили 07.04.2026.

З рішення суду вбачається, що обставини які розглядав суд є тотожними з обставинами, які зазначені у постанові серії ЕНА № 6493857 від 11.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

У зв`язку з цим до зазначеної постанови серії ЕНА № 6493857 від 11.01.2026 слід ставитися критично та піддати сумніву.

За наведених обставин, у цьому випадку відсутня кваліфікуюча ознака правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП - повторність вчинення правопорушення протягом року.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст. 251 КУпАП є, зокрема, дані протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з роз`ясненнями п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії слід звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з конституційного принципу презумпції невинності, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з цим та на підставі ч. 2 ст. 62 Конституції України суд відноситься критично до протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6493857 від 11.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП в цілому та ставить їх під сумнів щодо доведеності вини та тлумачить на їх користь ОСОБА_1 ..

Ураховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини останнього, суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування повторно протягом року після накладення стягнення.

Наведені вище докази на підтвердження вчинення правопорушення не дають законних підстав поза розумним сумнівом встановити у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведене слід закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 5 ст. 126, п. 1 ст. 247 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк до Сумського апеляційного суду з дня її винесення.

Суддя Владислав КОСТЕНКО